Виховна година "Мамина колискова"

Тема: «Свято колискової пісні»
Мета: Ознайомити учнів зі святами та традиціями українського народу, із зразками народної колискової як жанру.
Виховувати любов та повагу до традицій рідного народу, спонукати на відродження народних обрядів.
Сприяти розвитку у дітей акторських здібностей.
Обладнання: Декорації, костюми, фонограми пісень, музичне оформлення, музичний інструмент.
Музичний матеріал: «Пісня про рушник» сл. А. Малишка, муз. П. Майбороди; українські народні колискові «Зайчик», «Прилетіли гулі», «Люлі, люлі, мій синочку», «Ой спи дитя, колишу тя», «Ой ходить сон коло вікон»; «Колискова пісня, колискова» М. С
Місце проведення: Шкільний музей народознавства.
До музею під звуки музики («Пісня про рушник») заходять ведучі та учні. Попереду хлопчик і дівчинка в українських костюмах з хлібом і сіллю на вишиваному рушнику.
 

Вихователь: Шановні  гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято імені .
Найбільш бажана, найщиріша мрія усіх батьків і матерів – щоб їх діти зростали здоровими і красивими. А ще – розумними, щедрими на добро, на любов до людей. Щоб кожна дитина, ставши більш дорослою, вміла поважати старших, цінувала й оберігала святині свого роду й народу.
З материнського молока і батьківського хлібу зростає і набирається сили дитина. А що спричиняє зростання душі? Мудре материнське-батьківське слово. Немовлятко не знає мови, не розуміє слів. Але материнська любов і народна мудрість створили велике диво – колискову пісню.
Тож давайте згадаємо український народний обряд колискові, який пересновані турботою про щасливу долю дитини, знаходять стежину до маленького сердечка, оселяються в ньому назавжди.
Гість:   Ой співала матінка колисаночку,
Та й не спала мамочка аж до раночку.
Задивились зіроньки у віконечко –
Колисає матінка свою донечку.

Гість 1.: У родині велика радість – народилася дитина. Погляньте як мама міцно притиснула до серця, до душі маленький згорточок, принесла додому і положила в новеньку колисочку.
(Учениця, яка грає матір, виходить і кладе дитину в колиску, сідає поруч і заколисує)
мати:   Ой спи, дитя, в колисоньці,
Як горошок в билиноньці!
Буде вітер повівати
Та й горошком колисати;
Як горошок затиркоче,
Тоді маля спати хоче.
(Сімейна Нарада)
Гість1. : Я пропаную назвати дітятка Надійкой це означає цілеспрямованість, чуйність, величезний запас терпіння і очікування чогось безумовно хорошого. Не тільки для себе, але і для оточуючих. 
Гість 2.:а я пропоную назвати Вікторією перемога, переможниця 

Гість 3 :а може Тетянкой назвемо Тетяна в перекладі з давньогрецької мови означає «упорядниця», «засновниця».

Вихователь: Народжувалась донька – то присипляли її у вербовій або калиновій колисці, щоб була завжди бадьорою, жвавою. Якщо народжувався син, то батько робив люльку з явора або дуба. Це найкращі чоловічі породи дерева. Вони додають сили, а ще, кажуть, і розуму.
Гість: Спати дитину клали голівкою до сходу сонця. А щоб була чуйною до людей і до природи, торкалися люльки руками з північного боку.
Гість:   Матрацик у люлечку клали з соломи? Для дівчинки з пшеничної, а для синочка – з житньої.
А подушечку робили з гусячого пуху. Не забували і про квіти. Під подушку клали чебрець, м’яту, безсмертник, материнку, полин,бо ці квіти мають чудодійну силу. Вони зле з очей знімають, сон дитини оберігають.
мати кладе: Ой, колишу колисоньку я тихо-тихо,
Щоб не знала дитина моя ані зла, ані лиха.

вихователь: То дарма, що не знає мама мелодії, мелодію виспіває із її серця любов. Любов матері до дитини.

Гість: Отже голос тихий, шовковий, мовби і переливається предивними кольорами. Маля слухає, і здається йому шепіт струмків, шерхіт листя під ніжним повівом вітерцю, шелест зірок.

Гість: Колискова пісня – це пісня материнської душі й незмірної любові, ласки й неповторної ніжності. А тому в ній так тісно переплетені радість і біль, тривога і надія. Біля колиски, плетеної з лози , твориться найбільша тайна людського буття – переливають в душу дитини найщиріші материнські почуття.
(мати співає з Л.О. «Колискова пісня, колискова»)
  Учні «Колискова пісня, колискова –
То найперша материнська мова.
Пахне вона м’ятою і цвітом,
Чебрецевим і суничним літом.
Пахне молоком і споришами…
Скільки в ній ласкавості і шани.
Скільки в ній тривожності людської
І надій і сивини гіркої.
Колискова пісня, колискова –
То солодка материна мова.
Без рідної мови, без пісні, без мами
Збідніє, збідніє земля назавжди.

Гість: Тож хай дитина засинає, а ми вже підемо

Дякуємо за гостину.
Гість:   Міцна хай буде вся ваша родина,
Своє коріння і плекаймо, й бережім.
Молитва українська солов’їна
Підніметься і зазвучить як гімн.
Тож співайте на здоров’я!
А Мати Божа нехай оберігає вас!

  Бажаєм вам сто років жити
Без горя, сліз і без журби,
Хай з вами буде щастя і здоров’я
На многі літа, назавжди!