Мово рідна, квітуй і шануйся!

 

 

Бібліотекар: Мово, наша мово, мово кольорова!

В ній гроза травнева й тиша вечорова.

Мово, наша мово! Мрійнику - жар-птиця,

Грішнику - спокута, спраглому - криниця.

А для мене, мово, ти мов синє море,

У якому тоне і печаль, і горе.

 

Кольорова, різноманітна, чарівна, солов`їна наша мова. Вона переливається всіма барвами, як картинки в калейдоскопі. Саме їй присвячена наша виховна година – калейдоскоп барв, тема якого “Мово рідна, квітуй і шануйся !”

Недаремно ми поведемо розмову про мову, адже 9 листопада ми святкуємо  День української писемності і мови.

 

Учень.   Моя чарівна і співуча мово!

Моєї Музи світле джерело!

Досхочу питиму твоє цілюще слово,

Що медоцвітом рясно зацвіло...

Тобою розмовляю і співаю,

Тобою серця віддаю красу,

Бо слово твоє істину являє,

Яку в світи неспокою несу...

Воно веде у голубінь Дніпрову,

Розкуте серце, там не знає меж...

Любіть, шануйте рідну свою мову

Її  не буде – вас не буде теж.

 

Ведучий 1. Рідна мово!

 

Ведучий 2. Мудра берегине!

 

Ведучий 1. Вона, як і Україна, дивиться в душу кожного із нас очима рідної мами, батьківським словом промовляє до нашого серця.

 

Ведучий 2. Мова... Вона існує, живе, бореться незалежно від того, думаємо про        неї чи ні, турбуємося чи забуваємо, шануємо чи зраджуємо.

 

 

 

Ведучий 1. Слово безсмертне. Адже ніхто не заперечить давню біблійну істину: "Спочатку було слово, і Слово було Бог."

 

I картинка – Історичні барви

 

Мова – краса спілкування

Мова – як сонце ясна,

Мова – то предків надбання,

Мова – багатство моє.

 

Учень 1. Сьогодні ми маємо чимало цікавих версій про походження української писемності.

 

Учень 2. Учені вважають, що автори трипільських написів – найдавніші племена, які жили на території теперішньої України – пелаги мали свою звуко-буквенну азбуку, яка претендує на те, щоб вважатися першою у світі.

 

Учень 1. Деякі вчені вважають, що пелагійський алфавіт – не що інше, як етруський. Існує висловлювання історика другої половини I ст. до н.е. Діодора Сицилійського про те, що етруські букви могли б мати назву пелагійських, бо пелаги ними користувалися. З цього випливає, що писемність України походить не з кирилиці, IX ст. н.е., а сягає витоками періоду II тис. до н.е.

 

Учень 2 Чи не загадковішим витвором нашої давнини є так звана «Велесова книга» – пам’ятка дохристиянської стародавньої культури, що розповідає про передісторію слов’ян. Її таємницю все ще не розгадано. Це розповідь наших предків про світ, природу, богів.

 

Учень 1. Будемо сподіватися, що український письменник Сергій Плачинда, англієць Ричард Вілсон, давньогрецький історик другої половини I ст. до н.е. Діодор Сицилійський мали підстави твердити, що писемність, котра виникла на території сучасної України, є однією з перших у світі.

 

Учень 2. Адже протягом багатьох століть до нашої ери і кільканадцяти століть нашої ери на цій землі жили люди, вирощували хліб, виховували дітей, плекали слово - єдину молитву життя і безмежжя.

 

Учень.  Тебе у спадок віддали мені

 Мої батьки і предки невідомі,

Що гинули за тебе на війні.

 Так не засни в запиленому томі,

 В неткнутій коленкоровій труні -

Дзвени в моїм і правнуковім домі.

 

 

Ведучий 1. Слово рідної мови увінчане терновим вінком страждання, не раз топтане і зневажене, заборонене і зганьблене, зраджене й забуте…

 

 

Ведучий 2. Щоразу воскресало, аби відродитися.

 

 

Ведучий 1. Терниста дорога стелилася нашій мові на шляху державності, котра лише нині набула законодавчої конституційної сили.

 

 

Ведучий 2. 1989 рік – прийнято “Закон про мови в Україні, 1996 рік – Верховною Радою України прийнято Конституцію України, в якій українській мові надано законодавчої конституційної сили.

 

(Зачитується стаття 10 Конституції України).

 

Ведучий 1. 1997 рік – з ініціативи Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Тараса Шевченка Указом Президента України 9 листопада, яке Церква відзначає, як день Преподобного Нестора Літописця, проголошено державним святом – Днем української писемності та мови.

 

 

Ведучий 2. З появою письма почав формуватися новий світогляд. Розвиток українського слова від княжої добі часів Нестора літописця і до сьогодення – неперервний процес.

 

 

Ведучий 1. День писемності – це повернення народові його духовності, історичної пам’яті. Це свято величі українського духу.

 

II картинка – Ігрові барви

 

Як довго ждали ми своєї волі слова,

І ось воно співа, бринить.

Бринить, співає наша мова,

Чарує, тішить і п’янить.

 

Бібліотекар. Багата і милозвучна наша рідна українська мова. Нею можна передати найтонші відтінки думок і почуттів. Та розмовляючи щодня вдома, на вулиці, ви іноді й не замислюєтесь над особливостями, відтінками слів, доцільністю вживання їх ... Сприймаєте слова, як щось звичайне, само собою зрозуміле. А тим часом мова – одне із багатьох див.

 

Журналіст-початківець нашої групи взяв інтерв’ю в здобувачів освіти, викладачів, майстрів, адміністрації закладу про значення мови у їхньому житті

(Звучать роздуми про мову).

 

 

Бібліотекар. А яку роль відіграє мова у вашому житті?

 

(Відповіді учнів )

 

Бібліотекар. Слово - найтонше доторкання до серця, воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розжареним залізом, і брудом. Мудре і добре слово дає радість, нерозумне і зле, необдумане і нетактовне - приносить біду. Словом можна вбити і оживити, поранити і вилікувати. Недаремно народна мудрість гласить: “Бджола жалить жалом, а чоловік – словом.”

 

Які народні прислів’я та приказки про мову ви знаєте?

 

(Відповіді учнів).

 

Бібліотекар. Пропоную вам продовжити прислів’я:

 

Удар забувається, а слово...     (пам`ятається)

Шабля ранить голову, а слово...     (душу)

Від теплого слова і лід...     (розмерзає)

Народ скаже, як...     (зав`яже)

Гостре словечко коле...     (сердечко)

Слово до слова – зложиться...     (мова)

Слово дорожче...     (золота)

 

Бібліотекар. Які висловлювання відомих людей про мову ви знаєте?

 

(Відповіді учнів).

 

Дати відповіді на запитання вікторини “Шанувальники мови”

 

1. Які алфавіти складаються з шести літер?

                                                                 (Абетка, азбука)

2. У якому вигуку є сто однакових звуків?

                                                                 (Стоп)

3. Від яких букв (двох) стає жарко, гаряче?

                                                                  (Пече)

4. Який молочний продукт можна перетворити на злак, прочитавши перше слово справа наліво?

                                                                   (Сир-рис)

5. Чим закінчується зима і весна?

                  (Літерою а)

 

6. Назвіть літературні псевдоніми письменників:

 

Панас Якович Рудченко -  Панас Мирний

 

Марія Олександрівна Вілінська -   Марко Вовчок

Лариса Петрівна Косач -  Леся Українка

Павло Михайлович Губенко -  Остап Вишня

 

(Відповіді учнів)

 

Ведучий  1. Багато слів сказали ми про мову,

Чудову нашу, материнську, калинову,

Яка для нас – життєвий старт...

Адже у нас сьогодні свято,

Тож доречний тут і жарт...

 

III картинка - Барви гумору.

 

          Послухайте гуморески Павла Глазового.

 

Учень 1.   КУХЛИК

Дід приїхав із села,

Ходить по столиці,

Має гроші – не мина

Жодної крамниці.

Попросив він:

• Покажіть

Кухлик той, що з краю.

Продавщиця:

• Что? Чево? Я нє понімаю
• Кухлик , люба, покажіть.

Той, що збоку смужка.

• Да какой же кухлік здесь,

Єслі ето кружка?

Дід у руки кухлик взяв

І нахмурив брови:

• На Вкраїні живете

Й не знаєте мови.

Продавщиця теж була

Гостра та бідова:

• У мєня єсть свой язик

Ні к чєму мнє мова.

І сказав їй мудрий дід:

• Цим пишатися не слід

Бо якраз така біда

В моєї корови:

Має, бідна, язика,

Та не має мови.

 

 

Учень 2. СТОЛИЧНА МОВА

Із села Старі Кислиці

Із далеких країв,

До Києва, до столиці

Горобець прилетів.

Біля стадіону

Він уздрів ворону,

Що із того ж села

До столиці прибула.

Та ворона не мовчала,

А кричала аж харчала

Горобець підсів до неї

Та й питає:

- Як же так?

Дома ти  “кар-кар” співала,

Тут вигукуєш  “как-как”.

А ворона:

- Вот чудак.

Тут же Киев, как-ни-как.

 

Ведучий 2.   Мово рідна, світи в ріднім домі

Крізь зболений час і духовні руїни.

Вертайсь, рідна мово,

У серце народу,

У душу Вкраїни.

 

Ведучий 1. Усвідомте, що українська мова - це засіб об’єднання  нації, засіб  пришвидшення побудови нашої держави. Підставте плече, допоможіть швидше збудувати цю державу. Для цього запам’ятайте такі методи пропаганди й поширення української мови.

 

Ведучий 2.  Розмовляй тільки українською мовою.

Ніде й ніколи не переходь на жодну іншу мову.

Пам’ятай, що ти в себе вдома, на своїй Батьківщині.

Тебе захищає Закон про державність української мови.

 

Ведучий 1.  Навчи української лише одну людину.

Якщо кожен у нас навчить тільки одну людину української мови, то відсоток людей, які розмовляють українською стане близьким ста.

 

Ведучий 2. Поважай і вивчай мови інших народів.

Великий Тарас Шевченко радив нам чужого научатись, й свого не цуратись.

 

Бібліотекар.  Страшні слова, коли вони мовчать,

Коли вони зненацька причаїлись,

 

Коли не знаєш, з чого їх почать,

Бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучився, болів,

Із них почав і ними ж і завершив.

Людей мільярди  і мільярди слів,

А ти їх маєш вимовити вперше!

Повторювалось все: й краса, й потворність,

Усе було: асфальти й спориші.

Поезія – це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.

 

IV картинка  - Поетичні барви

 

Ведучий 1. Мова – першооснова мислення і свідомості. Вона – явище, суспільний феномен, що формує нації, згуртовує їх, а для нас, українців, є ще й важливим чинником реалізації національної ідеї – будівництва і утвердження власної незалежної держави...

 

Ведучий 2. Саме так вважають учасники літературної студії нашого навчального закладу, які пропонують вашій увазі власні вірші про мову

 

(Виступи поетів-початківців)

 

Бібліотекар.   Ми діти великого українського народу, коріння якого сягає глибини віків. Древньою і водночас молодою є й наша мова: барвиста, милозвучна, чарівна,  солов’їна, калинова. Для нас вона рідна, і ми зобов’язані берегти її.

       Українська мова – мова серця, мова ласки, мова душі, мова добра...

 

Учень. Зачитує висловлювання  С. Плачинди про мову 

 

(Звучить музика )

 

 Мово рідна! Ти ж – як море – безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця-краю.

Красо моя! В тобі мудрість віків, і пам’ять тисячоліть, і зойк матерів у годину лиху, і переможний гук лицарів у днину побідну, і пісня серця дівочого в коханні своїм, і крик новонародженого в тобі, мово, неосяжна душа народу – його щирість і щедрість, радощі й печалі, його труд, і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його. Арфо серця мого! Люблю зажуру пісень твоїх, і невмирущий оптимізм гумору твого, і музику слів твоїх. Скарбе мій єдиний, з тобою я найбагатший і найдужчий в світі, без тебе – перекотиполе,  що його вітер несе у сіру безвість, у млу небуття. Твердине моя, і захисток, і гордість, і розрада в годину смутку. Люблю тебе у гніві, коли ти клекочеш, як вулкан, і гримиш громами на

 

 

ворогів, і вбити можеш словом єдиним, як блискавкою. Люблю і твою ніжність, ласкавість, лагідність, коли ти одним-однісіньким словом зігріваєш, мов сонце, і підносиш над хмарами та між зорі, і повертаєш до діяння, до життя, наснаго моя і мудрий вічний вчителю мій!

Світлоносна! Ти завжди вабиш, чаруєш, кличеш на теплі й могутні хвилі свої. І я, вірний і вічний юнга твій... Єдина печаль проймає, що не вистачить життя, аби переплести твій мовний океан. Бо ти є Вічність. Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого.

Так такою і будь вічно, мова рідна!

 

Бібліотекар. То ж шануйте і бережіть нашу рідну мову. На цьому нашу виховну годину закінчено.