МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НОВОМОСКОВСЬКИЙ  ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ НАЦІОНАЛЬНОЇ МЕТАЛУРГІЙНОЇ АКАДЕМІЇ УКРАЇНИ

 

 

 

 

методична розробка

 

Відкритої виховної години

 

на тему: " МОЯ РОДИНА – МОЯ СІМ’Я "

 

 

 

 

 

Розробила: Викладач  І категорії Гарус Олена Сергіївна Розглянуто та ухвалено на засіданні ЦК  загально – технічних дисциплін Голова комісії    Л.М. Гуртова

 

 

 

м. Новомосковськ,2018

 

 

ВИХОВНА ГОДИНА «МОЯ РОДИНА – МОЯ СІМ’Я»

 

Вступне слово куратора

 

Доброго дня , шановні гості! Цього дня ми проводимо виховну годину на тему : «Моя Родина – Моя Сім’я».

 Мною, куратором групи, не спроста була обрана ця тема…… Саме цією темою мені дуже хочеться достукатись до сердець своїх студентів, прищепити їм любов та повагу до своїх батьків, та до старшого покоління, щоб мої студенти  шанували та цінували турботу своїх батьків! Дуже шкода, коли в підлітковому віці діти не розуміють та не сприймають поради батьків, а навпаки нехтують ними, тим самим дуже ображають своїх батьків!

Я дуже сподіваюсь, що сьогодні мої студенти ще трішки подорослішають та в своїх  словах  передадуть всю свою ніжність та любов до батьків!

 

Також хочу сказати декілька слів батькам. Приділяйте більше уваги своїм дітям, частіше їх обіймайте, хваліть, розмовляйте з ними, щоб Ві – батьки , для своїх дітей були – Друзями!

Подивіться на своїх дітей – які вони вже дорослі, мужні чоловіки! Відчуйте від них всю ту любов та ніжність, що вони передадуть вам в своїх словах!

 

Тож – розпочинаймо!!! 

 

 

Ведучий 1

Шановні гості, любі друзі!

Дозвольте Вас оповістити,

Що готувались ми завзято

Провести свято "Моя родина, моя сім’я…"!

 

Ведучий 2

Серед усіх геніальних винаходів людства одне  з найважливіших місць займає сім’я, родина.

«Від родини йде життя людини», «Без сім’ї немає щастя на землі»- говорять в Україні.

 

Ведучий 1

Сім’я – святиня людського  духу, благородних людських  почутів: кохання, любові, вірності, піклування. Сім’я – це невсипуща хранительниця  національних звичаїв і традицій, пам’яті предків. Людина є смертною. Але рід, родина, народ – безсмертні.

 

 

Ведучий 2

Сьогодні всі ми тут зібралися, щоб краще пізнати себе та близьких нам людей. Адже не випадково в народі кажуть, що у світі існує багато нерозгаданих таємниць, і одна, найбільша серед них, – любов до батьків і дітей.

 

Ведучий 1

Бо всі ми обвиті стежками доріг,

Які простяглися без краю.

Початок дороги – це отчий поріг,

Кінець її – хто ж цього знає?

 

Ведучий 2

Сім’я – це група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом (під спільним дахом). 

Тобто ви живете у своїй сім’ї, серед близьких і дорогих людей.

 

Ведучий 1

Ваша сім’я – це ваша маленька батьківщина, в якій ви живете. Ніжно любіть її, бо вона – частинка українського народу.

 

 

Ведучий 2

Родина. Сім’я. Затишок. Добробут. Як тісно пов’язані між собою ці поняття. Міцна сім’я – міцна держава.

 

Ведучий 1

Роде наш красний! Що може бути прекраснішим від того дня, коли до отчого порога, під рідну батьківську стріху, мов ластів’ята до рідного гнізда, злітаються діти, онуки, правнуки.

 

Ведучий 2

Злітаються, щоб низько вклонитися матері, заглянути в її ясні очі, які так часто не стулялися ночами, коли ми хворіли; поцілувати натруджені материнські руки, що так ніжно гладили нас по голівці, оберігали від спеки і холоду, знімали жар із нашого чола, випікали смачний духмяний хліб.

Початок дороги – це отчий поріг…

 

Ведучий 1

Батьки і діти, діти і батьки –

Нерозділиме і одвічне коло.

Ми засіваємо житейське поле

І не на день минувший – на віки!

 

 

Ведучий 2

Жінка – мати, дружина, берегиня сімейного вогнища. Вона завжди створювала затишок і лад у сім’ї.

Мама, матуся, ненька – скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово. І справді, час рікою пливе, але вороття назад немає. І скільки не було б нам: 5, 20 чи 50 – завжди потрібна мати, її ласка, її погляд. І чим більша ваша любов до матері, тим світліше і радісніше життя.

 

Ведучий 1

Слово «мама» росте разом з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розквітає квітка, як гладить дитину по голівці рідна рука. І так же тихо воно приходить на уста – промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні і світлинкою сонця, пелюсткою квітки і радістю веселки, теплою лагідністю руки, і вечірньою молитвою.

 

Ведучий 2

Із букви-краплинки та звуку-сльозинки народиться одного дня на світ святе слово «мама» мовлене устами янголятка, і осяє хатину, як дар Божий, тільки не дано нам запам’ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше нахилялася мати. Це – мить, і це – вічність, бо мама завжди з нами, вона живе в нас і в наших дітях та внуках, в усьому нашому роді і береже нас та благословляє на добро - добра й вічна Берегиня роду людського.

 

Ведучий 1

Під спів неньчиної пісні виростали поети і композитори, хлібороби і сміливі воїни, філософи і мудреці, просто добрі люди. “Якби не мамина пісня, - казав один древній історик, - наше життя було б набагато біднішим.”

 

Студент

Найбезкорисніша – це матері душа,

Вона і самовіддана й чутлива.

І доки ще матусенька жива,

Не забувай її красу і силу.

Найбезкорисніша – то мамина краса,

Яка довіку сяє для дитини,

Благословіть же матір, Небеса,

А, Божа Матір, збережи дитину!

Свята і вічна – матері любов,

Серця у мам горять теплом надії,

Тож збережи назавжди ту любов,

Хай мама лиш від щастя молодіє.

І прикростей ти мамі не принось,

Щоб менше плакала вона ночами,

Вона віддасть тобі з натруджених долонь

Своє гаряче серце – серце мами!

 

Ведучий 2

Матір у всі віки шанували, любили, звеличували, бо протягом багатьох років супроводжують нас у житті її ласка і турбота, її подарунок – вишитий рушник.

Зараз у виконанні викладача Ольги Валеріївни прозвучить пісня

« Пісня про рушник»

 

 

Ведучий 1

Мати-берегиня роду людського, її святою завжди називали. Мати народжувала дитину, співала їй колискові пісні, вчила добра і любові, навчала охайності, працьовитості. Недарма в народі кажуть: "Яка мама, така й доня".

Споконвіку славились українські дівчата і жінки - чепурні, роботящі, добрі, привітні.

 

Студент

Мама! Немає милішого слова –

Ти ж бо життя і творіння основа,

Пензель, перо надихались тобою,

Вічна ти в пісні - з болем, любов'ю.

 

 

Студент

Кожна моя дорога –

Зморшка нова у нені,

Кожна моя тривога –

Пасемце сиве у неї –

О, мамо, рідненька!

Пресвяті твої сльози,

Піт і труд, спів і сміх.

 

Студент

Здолала усе

Й заспівала дзвінко

Лиш ти, рідна мамо,

Вкраїнська жінко.

Зажинки святкуєш,

Сієш барвінки.

Лиш ти, рідна мамо,

Вкраїнська жінко!

 

 

 

Студент

Ти - вся в майбутнім,

Не прагнеш спочинку

Лиш ти, рідна мамо,

Вкраїнська жінко!

 

 

Ведучий 2

З образом матері пов'язаний образ рідної неньки - України, мальовничої і прекрасної, страдницької, але невмирущої, оспіваної тисячами жіночих материнських сердець.

 

Студент

Україно! Пречиста мати!

Ти родилась з любистку і м`яти.

Ти зростала волошкою в житі.

Як же можна тебе не любити?!

Як же можна без цього кохання

Зустрічати рожеве світання,

І у полі з дощем розмовляти,

Чи мелодію вітра співати?

Як же можна без віри у тебе

Покохати це лагідне небо,

І квітучий садок коло хати

І метіль пелюсток волохатих?

 

Ведучий 1

Мати. Матуся. Материнство. Усе найрідніше, наймиліше, найдорожче ввібрали в себе ці сонячні слова. Задовго до народження дитини й до останньої хвилини власного життя серце матері віддане дітям, сповнене турбот про доню чи сина, навіть коли вони давно дорослі, мають своїх дітей, родину.

 

Ведучий 2

Чи не тому матері не мають віку? Молода, в літах чи зовсім старенька – мати все одно залишається найближчою та найріднішою.

 

 

 

Студент

У черешневий цвіт тебе вдягли роки,

Моя матусенько, моя голубко сива,

І на чолі поорані стежки,

Й на личку доля слід свій залишила.

В очах твоїх небесна голубінь

І доброти у них безмежне море,

Хоч дарувала доленька тобі

Струмочок радості і ріки горя.

В своєму серці не тримаєш зла,

Воно любов’ю, радістю рясніє,

Не раз ти скривджена в житті була,

Та кривду нам завжди прощати вмієш.

Моя матусенько, голубонько моя,

Натруджені і мозолясті твої руки,

Та не згубили ніжності й тепла,

Його тепер даруєш своїм внукам.

Так день за днем у даль злетять роки,

І нас той черешневий цвіт припаде,

Але не припорошить час мої рядки,

Так, як з роками, мати не зів’яне.

Вкраїна – Мати, Мати Пресвята,

І Мати, що усім нам світ дарує,

У слові цьому ласка й доброта,

Любов і ніжність, і життя вирує.

 

Ведучий 1

Давайте всі з вами згадаємо прислів'я про маму.

- Шануй батька й неньку, буде тобі скрізь гладенько.

- Нема того краму, щоб купити маму.

- Матері ні купити, ні заслужити.

- Материн гнів, як весняний сніг, рясно впаде, та скоро розтане.

- Добре й неньці, як дитина в славі.

- Мама одною рукою б'є, а другою гладить.

- Який кущ, така й калина, яка мати, така й дитина.

- Нема цвіту білішого, як цвіт на калині.

- Нема в світі ріднішого, як мати дитині.

- На сонці добре сидіти, а коло мами добре жити.

 

 

 

 

 

 

Послухаймо діалог матері з сином у виконанні …..

 

Діалог матері з сином

- Розкажіть мені, мамо, про вишні,

Їх було так багато в саду.

- Були, синку,морози невтішні,

А вони, кого хочеш зведуть.

- Розкажіть мені, мамо, про зорі,

Чи такими були і колись?

- А той, сину, хто виріс у горі –

Він не часто на зорі дививсь.

- Розкажіть мені, мамо, про долю,

Чи людині підвладна вона?

- Наша доля,мій сину,як море –

Той пливе лиш, хто має човна.

- Розкажіть мені, мамо,про роки –

Чи спливають повільно вони?

- Роки, сину, помітні допоки

Матерів пам’ятають сини.

 

 Ведучий 2

Мати і батько – найближчі й найрідніші люди для кожного з нас.

 

Ведучий 1

Батько в родині був прикладом для синів. Він виховував їх, слово його завжди було законом. Кажуть, що дітей потрібно любити так, щоб вони цього не знали. Саме така – батьківська любов.

 

Ведучий 2

Батько в родині завжди був головою сім ї. І ним, батьком, пишалися. Якщо батько добрий господар, то і родина вся живе багато й щасливо. А якщо глава сім ї не дбає про свою родину, то відразу видно – немає в домі мудрого і доброго господаря.

 

Батько – розуму навчає! 

Давайте всі з вами згадаємо прислів'я про батька.

- Яка хата – такий тин. Який батько – такий син.

 -  Як батька покинеш, то і сам загинеш.

-  Що робить батько, те й його дитятко.

-  Не навчив батько, то не навчить і дядько.

-  Батько не той, хто породив, а той, хто спорядив.

-  Батькова лайка дужча за материну бійку.

-  З батьком суд коротенький.

 

Студент

Чи є руки золотіші,

А серце – ніжніше?

Ти – надія і підтримка,

радість і порада,

Наша гордість і підтримка,

Любов і розрада.

     Плине час, минають роки,

 Але в пам яті моїй

 Назавжди залишиш спокій,

 Мій татусю дорогий!

 Від біди нас захищаєш,

 від нещасть і зла,

 Нас завжди оберігаєш,

 Як птах пташеня

 

Студент

Як мені вас не любити,

Батьку рідний, нене,

Та ж ви мене згодували

Щирими руками.

Ой нема ніде то в світі,

Як у батька й мами.

Батько розуму навчає,

Мати приголубить,

Ніхто мене так на світі,

Як вони, не любить.

Дай же, Боже, щоб я виріс,

Дуже гарно вчився,

Щоб я батькові та неньці

Добре відплатився.

 

Ведучий  1   - Послухаймо діалог матері з сином у виконані ……………… Діалог матері з сином

Син.Матусю рідна, я лише ступаю
На цей важкий, тернистий шлях життя,
В усьому тільки добре помічаю,
А кажуть, вистачає в світі й зла?
Мати. А світ розпочинається з любові,
Як день із світанкової зорі.
Коли пречисті, рідні колискові
Співають невсипущі матері.
І долю вам хрещато вишивають
Піснями, що тепліших не знайти,
І денно й ночно в Господа благають

Вас від страждань і горя вберегти.

Син. А світ мережаний то цвітом, то снігами, 
А в світонька такі шляхи круті!

Мати. І між його вітрами й віражами
Ви осягнете істини святі.
Не нарікай на труднощі даремно,
Не підкоряйся млявості імлі…

Син. Коли ж навколо раптом стане темно?

Мати. У грудях сонечко любові засвіти.
Для себе, для родини й України.
Пильнуй вогонь добра від зла і марноти,
Бо ти на світі білому - Людина,
Бо в світі трудному світильник Божий-ти.
У цій шаленій чорно-білій січі,
Крізь болісні і радісні літа
Несімо любові промені одвічні -
Хай торжествують світло й доброта!

 

Ведучий 2

 

Наші прадіди уявляли життя людей на землі як велетенське Дерево Роду.

 

Ведучий 1

Свій маленький листочок на цьому дереві має кожен із вас. Гілки – ваші батьки, їхні сестри і брати. Стовбур – дідусі й бабусі. Відростки їхні брати і сестри. Коріння – батьки ваших дідусів і бабусь. Чим міцніше росте дерево – тим більше є рід, у кожної гілочки або коріння є своє ім’я.

 

Ведучий 2

Кожна людина повинна знати свій родовід, пам’ятати своїх прапрадідів, знати, чим вони займалися, як жили, чим славилися. Потрібно вивчати «дерево свого роду». Що більший рід, то міцнішим росте дерево.

 

Ведучий 1

Знати свій родовід, зберігати про нього пам'ять – це наш обов’язок не лише перед минулим, а й перед майбутнім поколінням. Бо доки існує життя на землі, доти роду людському нема переводу!

 

 

 

Студент

Вклоняємось всім вам доземно,

Як батьківській хаті з далеких доріг,

Як хлібу, що матінка чемно

Кладе на вкраїнський рушник!

Студент

Бо ж нашому роду – нема переводу!

Хай пісня єднає коріння святі.

Дай, Боже, нам віру і братнюю згоду

На довгії роки, на вічні віки!

Ведучий 2

«Без сім’ї немає щастя на землі», - твердить народне українське прислів’я. Напевно, кожен із нас усвідомлює, який глибокий зміст закладено в цьому простому, на перший погляд, вислові. Ми не уявляємо свого життя без рідних людей, які завжди готові зігріти нас теплом і ласкою, любов’ю, бажанням допомогти й розрадити.

Материна ніжна турбота, батькова вимогливість і сила, братова підтримка, бабусина доброта… Хіба може бути щасливою людина без усього цього?

 

Ведучий 1

Яких би життєвих перипетіи не зазнавала людина, які б перешкоди не долала, як би не страждала - завжди вона знаходить прихисток і розраду в сім’ї, де її підтримують, розуміють, жаліють.

Українці завжди дуже високо цінували сімейний затишок, сімейні цінності й традиції. Культ батька-матері й щасливої родини, де панує злагода, властивий нашій народній педагогіці споконвіку, бо лише сім’я може захистити людину в такому непередбачуваному й жорстокому світі.

 

Ведучий 2

Нехай у царстві батьків наших і дітей передаються із покоління в покоління працелюбність і достаток, довіра й подяка, добрий звичай і спомин про славні діла.  Наш народ споконвіку шанував матерів. Вирушаючи у далеку путь чи повертаючись додому, діти цілували мамині руки, що виростили їх, пестили і захищали від лиха.

 Тож і ви кажіть кожного дня своїм матерям ласкаві слова, бо хто ж боронить вас від усіх бід. Недаремно у народі кажуть «У дитини болить пальчик, а в метрі – серце».

 Коли б хто у світі підрахувати міг

 Всі сльози материнські на землі,

 Коли б хто біль, що знала кожна мати,

 Розкласти міг на часточки малі,

Напевне всім удосталь би дісталось,

 Аби ж то кожен витримати зміг.

 Шануймо ж наших матерів!

 Не забуваймо! Адже і наші болі

 Приймають матері в свої серця, аби у нас була щаслива доля

 Од самого початку до кінця!

 

Ведучий 1

Країни - як люди, і люди – як країни. Різниця лише в тому, що кожній окремій людині судилося, народившись, здійматися крутими стежками добра над прірвами зла й досягти своїх вершин.

Ведучий 2

Одна Батьківщина, і двох не буває.

Місця, де родились, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті!

 

Ведучий 1

О, Боже, дай повік любити всю родину, рідний край

Де квітка, пташка, моя сім’я, зелений гай,

Де кожна вірна тій землі дитина

Живе єдиним словом: Україна.

 

Заключне слово куратора. Батько і мати дали вам життя і живуть для вас. Їхнє щастя у вашій посмішці, ваших успіхах, вашому здоров’ї. тож любіть і цінуйте своїх батьків , не завдавайте їм болю, образи і прикрощів. Умійте поважати працю батьків, адже вони працюють заради вашого добробуту.

  Три нещастя може спіткати людину – старість. Смерть і лихі діти – говорить українська народна мудрість. Старість – невідворотна, смерть – невмолима, перед цими нещастями ніхто не зможе зачинити двері свого дому. А від лихих дітей можна зберегти оселю. І це залежить не лише від ваших батьків, а й від вас самих.

 Бути хорошими дітьми означає не допустити, щоб старість батька і матері була отруєна вашими поганими вчинками. Пам’ятайте, що ранню старість і хвороби батьків приносять не тільки важка праця, втома, але й хвилювання, тривоги. Прикрощі. Найбільше вражає батьків невдячність, байдужість сина чи доньки. Будьте гідними своїх батьків, бережіть їх.

Ведучий  2

У виконанні Ольги Валеріївни звучить пісня «Мій рідний край»