Виховна година "Наша Батьківщина - Україна"

Виховна година "Наша Батьківщина – Україна"

Мета: розширити знання учнів про державу в якій ми живемо – Україну; ознайомити з державною символікою; сприяти розвитку українського мовлення дітей; виховувати любов до рідної країни, почуття патріотизму.

Обладнання: карта України, зображення герба та прапора України, виставка книжок про Україну.

Хід

Вчитель.   Дорогі мої діти, мої ластів’ята !

Встало сонце ласкаве і світ заяснів!

Я безмежно щаслива і дуже багата:

Скільки ж дочок у мене і скільки синів!

Ось і  закінчилося тепле  і ласкаве літо. Настав  вересень. І шкільний дзвоник покликав вас до праці .

І ось ви в школі. Це наш клас .

Ви всі прийшли сюди учитись .

Життя цікаве буде в вас ,

Лиш треба добре потрудитись.

Бо тільки праця все дає :

Знання, уміння й інше  диво!

Коли ж у тебе все це є,

То ти зростатимеш щасливо.

- Дітки, а що вам потрібно для щастя? ( мама ,тато, здоров´я,…)

- Так ,а ще ,мабуть, рідна домівка, рідний край?

Погляньте на карту (показує на дошку) – це Україна. Держава, в якій ми живемо. Це ті землі, на яких живуть українці з давніх-давен. Україну перетинає велика річка – Дніпро. Столиця України – Київ, на карті це місто позначено червоним кольором.

Розповідь легенди «Наша земля».

Колись давно Бог створив народи і кожному наділив землю. Наші ж предки кинулись пізніше, але земля їм уже не дісталася. От вони пішли до Бога, а він у цей час молився, і вони не сміли йому щось казати. Стали чекати. По якійсь хвилині Бог обернувся, сказавши, що вони чемні діти, хороші. Дізнавшись чого вони прийшли до нього, запропонував їм чорну землю.

Ні, відповіли наші предки, - там уже живуть німці, французи, італійці, іспанці.

Ну, тоді я вам дам землю ту, що залишив для раю, там, де є усе: річки, озера, ліси, степи. Але пам’ятайте: якщо будете її берегти, вона буде ваша, а ні – то ворога.

Пішли наші предки на ту землю, оселилися і живуть до сьогоднішнього дня. А країну свою називають Україною.

Фізкультхвилинка.

Ми мандруємо, ми мандруємо,

Україною крокуємо.

Ось побачили Карпати,

як вершину нам дістати?

Заглянемо в озерця –

Не торкнутися нам дна!

Так ми довго-довго йшли

І до школи знов прийшли!

Вихователь:

- Молодці дітки! Ось так ми помандрували Україною. Сідаємо за парти. Увага на дошку. Вгорі, над нашою дошкою знаходяться державні символи України: герб – тризуб та прапор.

- Якого кольору прапор? (жовто-блакитного).

Дітки, що ви нового дізнались на нашій виховній годині?

Пропоную гру: «Закінчи речення»

Гра «Закінчи речення»

Наша Батьківщина – …Україна.

Столиця України –  …Київ.

Найбільша річка – …Дніпро.

Прапор України – …жовто-блакитний.

Ми – …українці!

Кожна людина найбільше любить той край, де народилася й живе. Кожен пишається своєю рідною землею і завжди хоче сказати про неї найкраще.

(Діти читають вірші)

1. Україна – моя ненька

Найвеличніша й добренька.

А ми дітки неньки

Гарні і маленькі.

Я люблю свою країну,

Милу, ніжну Україну.

І зеленії Карпати,

І степи, і білі хати.

2.Синєє море, безмежні поля
Високії гори, родюча земля
У лузі калина і спів солов’я
Це все Україна, це ненька моя!

3.Найкраща в світі Батьківщина
Моя рідненька Україна
Тут мати, батько, дід, бабуся.
Тут народилась я і вчуся
Люблю тебе, моя родина,
Моя безкрая Україна

4.Україно, земле рідна,

Земле сонячна і хлібна,

Ти навік у нас одна,

Ти, як мати, найрідніша,

Ти з дитинства наймиліша,

Наша отча сторона.

5.Україна - рідний край,

Поле, річка, зелен гай,

Любо стежкою іти,

Тут живемо я і ти.

6.Україна – рідний край,

Рідне поле, зелен гай,

Рідне місто, рідна хата,

Рідне небо й рідна мати.

7.Україна – це ліс та долини,

Це широкі квітучі поля,

Це маленька щаслива дитина

І найкраща матуся моя.

8.Україна –це пісенька щира.

Це струмок, що біжить до Дніпра,

Це містечко рідненьке і хата.

Я бажаю усім лиш добра.

Гра з елементами розповіді. «Мій рідний край»

- А зараз ми спробуємо створити картину одного з куточків рідного краю.

На дошці виставляю по черзі предметні малюнки із зображенням української хати, верби, калини, лелеки, соловейка, гнізда, річки.

Учні коментують. Наприклад: «Гніздо я кладу на дах хати. У гніздо посаджу лелеку» і т.д. Учитель біля річки «садить» кущ калини і говорить:

             А калина біля броду                    

             білі квіти розпускає.

          На свою чарівну вроду

              задивляється у воду,

              соловейка виглядає.

(Діти «садять»  на кущ соловейка.)

- В Україні калина завжди росла біля хати. В народі було прийнято садити кущ калини, коли в сім´ї народжувалась дитина. Верба і калина завжди допомагали людям, адже калиною лікували кашель, а порошком меленої вербової кори зупиняли кров. Тому й стали ці дерева народними символами.