Виховна година "Ніщо не дається так дешево і ніщо не цінується так дорого, як ввічливість."

Микільський навчально-реабілітаційний центр

ВИХОВНА ГОДИНА

Ніщо не дається так дешево і ніщо не цінується так дорого, як ввічливість.

Провела : Телятник Ю.В.

Мета: Виробити в учнів уміння спілкуватися, навчити вічливого ставлення до оточуючих та правил поведінки в громадських місцях.
    

Хід проведення

Вихователь: Серед багатьох наук, без яких не обійтися людям, є дуже особлива і необхідна для всіх - наука спілкування з людьми, наука поваги один до одного, вміння вести себе так, щоб оточуючим було з нами приємно, зручно. Без цієї науки не можна було б людям жити, працювати і відпочивати разом. І ось на допомогу цьому прийшли ще століття і тисячоліття назад загальноприйняті правила, які обов'язково повинен знати кожен з нас.
Ми постійно користуємося таким правилом, як вітання. Неправильно привітавшись, можна зіпсувати людині настрій, образити. І ніщо  - ні гарний чи сумний настрій, ні добра чи погана погода - не можуть виправдати нехтування цієї основної форми ґречності. Як ви розумієте значення слова «ввічливість»?

А взагалі,що означає бути ввічливим, чемним? Ввічливість – шанобливість, привітність, доброзичливість, прагнення не завдавати неприємностей іншим, готовність прийти на допомогу. Мова, якою ми з вами розмовляємо, красива, багата, пестлива, ніжна. Мелодійна, милозвучна. У ній є багато «чарівних» слів – слів ввічливості. Які ж це слова?

У правильній формі потрібно вживати слова «вибачте», «пробачте», а не «вибачаюсь», «пробачаюсь».

Чому на подяку ми відповідаємо: «Будь ласка»?

(Підкреслюємо готовність допомогти.)

Від цих слів стає приємно на душі. Тож, згадаймо вірш про вітання.

Доброго ранку! – мовлю за звичаєм.

Доброго ранку! – кожному зичу я,

Доброго дня вам! – людям бажаю,

Вечором добрим стрічних вітаю.

І посміхаються у відповідь люди,

Добрі слова ж бо для кожного любі.

Вихователь. Як багато для нас важать щирі побажання. Від них тепліше на душі, на серці.

До всіх сердець, як до дверей,

Є ключики малі.

І кожен легко підбере,

Якщо йому не лінь.

Ти, друже, мусиш знати їх,

Запам´ятать не важко:

Маленькі ключики твої –

«Спасибі» і «будь ласка».

Вихователь. З давніх-давен люди привчали вживати «чарівні» слова навіть малесеньких дітей. Щоб стати культурною, вихованою людиною, потрібно змалечку привчатись бути ввічливим, добросердечним.

Вітаються здебільшого словами: «Здрастуйте», «Добрий день» (ранок, вечір). Своїм привітанням під час зустрічі люди бажають одне одному не лише доброго дня (ранку чи вечора), а й здоров'я, добра та всіх гараздів.
За сучасним етикетом, першим вітається

●молодший зі старшим;

●чоловік із жінкою;

●підлеглий з керівником;

●учень з учителем;

●дитина з дорослим.

Першим має вітати присутніх той, хто заходить у приміщення (незалежно від посади). Йому відповідають лише ті, хто поблизу і кому це зручно.
Вітаючись, при зустрічі з людьми ми протягуємо руку, як робили це наші далекі предки ще в сиву давнину, демонструючи при цьому свою миролюбну відкриту долоню, показуючи цим, що в них у руках немає зброї чи якогось каменя. Вони, промовивши слово «здрастуйте», бажали цим самим здоров'я і твердо вірили, що побажання обов'язково збудуться.
Коли заходять люди в приміщення, обов'язково знімають головні убори. Цей закон ввічливості з'явився з часів лицарства. Так, лицарі, які носили шоломи, що захищали їх від ворогів, заходячи, знімали їх, показуючи цим довіру людям, до яких прийшли твердо вірячи, що тут їх не стануть вбивати.
Різними є й форми прощання, що завершують зустріч.

 Мовний етикет надає перевагу таким фразам, як «До побачення», «До зустрічі», «Усього найкращого», «На все добре». Погляньмо при цьому у вічі знайомому та щиро посміхнімося. Добрий настрій і йому, і нам забезпечений.
Є в нашій мові коротке, але напрочуд тепле слово «дякую». Чи часто користуємося ми ним, особливо в магазині? Весь день стоїть у магазині продавець, повз нього проходять тисячі людей, ми хочемо, щоб він задовольняв усі наші примхи, а, беручи товар, боїмося сказати одне-єдине слово: «Дякую». Те ж саме по відношенню до вчителя забулися слова: «Дозвольте звернутися», «Вибачте, що турбую», «Спасибі за допомогу», «Пробачте за мою помилку» і т. д. Чемність і повага повинна виявлятись і стосовно менших себе.
Культура мовної поведінки - то своєрідне дзеркало людини, її зовнішнє, а відтак, і внутрішнє інтелектуальне обличчя. Коли людина вирушає в далеку дорогу, їй неодмінно бажають щасливих мандрів та вдалого повернення. Чи приступає до виконання якоїсь відповідальної роботи за доброю народною звичкою приповідують: «Щоб легко почалося та вдало скінчилося». Від цих слів легшає на душі, підноситься настрій.
Ввічливим потрібно бути не тільки до знайомих, а й до незнайомих людей, до старших і молодших, вдома і в школі, на вулиці і в громадських місцях. Та тіснява в громадському транспорті, особливо в годину «пік», украй роздратовує, а ще як хтось штовхне чи боляче наступить на ногу - гарний настрій відразу зникає. А там недалеко й до сварки... Єдиним виходом тут є вміння керувати своєю поведінкою, своїм настроєм за будь-яких обставин. Вчасно сказане дотепне слово, жарт, вибачення, усмішка послаблять напруженість у взаєминах з навколишніми. Завдяки приязності, ввічливості ми не тільки збережемо власний добрий настрій, а й стимулюватимемо його в інших.
Всі ми любимо ходити в кіно, в театр. То ж яких правил потрібно дотримуватись тут.
● Не запізнюватись.

● Не розмовляти.

● Не їсти під час сеансу. (Не розгор¬тати цукерок).

● Не лузати насіння.

● Спокійно реагувати на події, що на екра¬ні.

 ● Гупотіння, крик, свист - недопустимі.

А тепер уявіть, що ваше місце посередині, вам потрібно пройти повз товаришів, які сидять на своїх місцях. Як ви будете проходити? Потрібно ввічливо вибачитись, проходити обличчям до людей. Коли ми сидимо і хтось проходить повз нас, потрібно встати. Не слід займати чужі місця, які пустують, бо в будь-яку мить можуть з'явитися їх власники і пересадка буде заважати іншим глядачам.
Більшу частину дня ви перебуваєте в школі. Якщо забути про правила поведінки в школі, то школа стане схожою на зоопарк.
У школі ви повинні бути організовані, дисципліновані, чесні, відповідати за свої слова. Дуже важливо - бути в колективі скромним. Старанно вчитись, акуратно відвідувати уроки, не запізнюватися. Бездоганно виконувати розпорядження учителів, уповноважених класного та шкільного колективу. Бути ввічливим з учителями і товаришами: просити вибачення, коли навмисне вчинив якусь прикрість, постійно користуватися словами ввічливості. Тримати у чистоті й порядку своє робоче місце в класі, кабінеті, майстерні.
Кожний день у школі ви буваєте в шкільній їдальні. І не лише в шкільній. Ви буваєте в гостях.

Правила поведінки за столом не вигадані кимось, а склалися історично. За столом теж слід виявити ввічливість, люб'язність до інших.
За столом треба сидіти прямо, не боком, не класти лікті на стіл, ногу на ногу, не підпирати щоку рукою. їсти треба без поспіху, не відкушувати великих шматків. Не розмовляти з повним ротом. Якщо тебе про щось за¬питали, спочатку проковтни їжу, а потім відповідай. їж акуратно, чиста скатертина на столі - ознака твоєї культурності. Під час їди не займайся сторонніми справами - не читай і не захоплюйся розмовами. Поївши, подякуй батькам або господі, якщо ти знаходишся в гостях.
 

Вікторина.

1.Назустріч чоловікові йде жінка. Хто має першим привітатися?(Першим вітається молодший зі старшим, хлопчик із дівчинкою)

2.У дверях школи ви зустрілися з однокласницею. Хто першим повинен привітатися?(з двох дітей одного віку першим вітається той, хто краще вихований)

3.Ушкільному коридорі розмовляють учителі. Серед них Сергій побачив свого класного керівника і , проходячи повз нього, ввічливо сказав: «Добрий день, Галино Іванівно!» Якої помилки він припустився?(Сергій вчинив неввічливо. Треба було сказати загальне «Добрий день»

4.Ви зустрічаєте цю людину часто, наприклад, біля магазину, повз який ідете до школи, але не знайомі з нею. Чи треба в таких випадках вітатися?(Вітати людей, з якими часто зустрічаєшся, навіть, якщо ти з ними не знайомий, обов’язково.

5.Люди вітають один одного за допомогою слів, жестів. Які ви знаєте жести?(Уклін, рукостискання)

6.Чому вітаються правою рукою?(Під час вітання заведено потискувати один одному руку. Сьогодні ця традиція вважається виявленням поваги. А приводом для цього звичаю було колись інше: миролюбність, засвідчування мирних намірів. Простягнута відкрита права рука мала підтвердити, що в ній немає зброї – каміння, ножа).

Підбиття підсумків вікторини.

Вихователь. Те, що люди повинні ставитися один до одного ввічливо, з пошаною, знайшло відображення і в народній мудрості: в казках, легендах,прислів’ях, приказках. А хто з вас знає такі прислів’я та приказки?

Прислів´я та приказки.

Ласкаве слово – що весняний день.

«Будь ласка» не кланяється, а «спасибі» спини не гне.

Ввічливе слово – цілюще повітря.

Поводся з людьми так, як би ти хотів, щоб поводилися з тобою.

Від теплого слова й лід розмерзає.

Шабля ранить голову, а слово - душу.

Удар забувається, слово пам´ятається.

Дурний язик голові не приятель.

Мудрий не все каже, що знає, а дурень не все знає, що каже.

Ніщо не дається так дешево і ніщо не цінується так дорого, як ввічливість.

Висновок: Людина створила культуру, а культура - людину. Правила культури поведінки прийшли до нас з давніх часів і, за традицією, вони продовжують існувати і служити людям. І хоч наше століття невпинно прямує в бік спрощення манер, проте й досі неабияке значення має оволодіння «кодексом ввічливості» - адже через свою чемність ми нічого не втрачаємо, а «завоювати» можемо Людину.
 

Література:
1. Василенко Л.А. Правила поведінки в школі, громадських місцях і на вулиці. // Позакласний час. - 2000. - №7.
2. Зелена Л.Т. Слово! Ти - гостра криця! // Позакласний час. - 2003. - №3.
3. Мовний етикет / Корняка О. Мистецтво ґречності. - Київ: Либідь, 1995. -
С. 5-41.