Виховна година
«Пам'ять про всіх загиблих»
Звучить музика вальсу.
Вихователь. Червневий ранок тієї далекої пори мирно чекали квіти і трави, в полях половіли хліба, випускники шкіл йшли назустріч першим сонячним променям самостійного життя…Але раптом всі почули страшне слово - війна… Болем і горем відізвалась вона в серці кожної людини, кожної сім’ї, сіючи страждання і смерть…
Ніхто не забутий, ніщо не забуте!
Вкраїни моєї доля сумна…
Хоч роки проходять, та в пам’яті буде,
Священна, велика, кривава війна!..
Над хвилями Бугу в краю вогняному
Підвівсь обеліск і калина на ньому…
Вербичка в жалобі стоїть, мов спокута,
Ніхто не забутий! Ніщо не забуте!!!
Вихователь. Перші удари ворога пали на прикордонні райони України та Білорусії.
Першими встали на захист рідної землі прикордонники…
Зустріли ворога на українській землі: ненавистю, мужністю, героїзмом… Але сили були нерівними… Чорні полчища фашистів брали місто за містом, село за селом…
28 червня 1941 гітлерівці захопили Рівне і перетворили його в центр окупованих земель України.
На екрані демонструються кадри) кіно, - фотоматеріалів про м. Рівне під час фашистської окупації.
Вихователь. Ворог просувався на схід, на Київ… 71 день оборонці столиці стримували опір гітлерівців…
72 дні мужньо захищалася Одеса… 250 днів – Севастополь…
Вихователь. З перших днів війни на фронті і в тилу з ворогом билися не лише зброєю, але не менш вразливими були слово, музика, пісня.
Прослуховування пісні «Пісня про Дніпро».
Вихователь. Восени 1941 року ворог просувався на схід, до Сталінграда… До літа 1942 Гітлер планував оволодіти містом. Йшли жорстокі бої.
Вихователь. Початок 1943… Війська розгорнули широкий наступ на фронті завдовжки 1600 км. і почали свою визвольну місію, йдучи на Захід…
5 серпня вперше в історії війни був проведений артилерійський салют на честь визволення міст Орла і Белгорода. 23 серпня – Харкова…
6 листопада війська І Українського фронту звільнили столицю нашої держави – місто Київ.
На екрані кадри воєнної хроніки – визволення Києва.
Вихователь. 1943 рік, рік перемог і втрат… Священна українська земля вдихнула повітря волі, але до Берліна залишалась дорога довжиною в 642 дні і 1500 км…
Визволення Запоріжжя від фашистських загарбників
23-25 вересня почалося форсування Дніпра між Дніпропетровськом і Запоріжжям. Радянські воїни, що просувалися на запорізькому напрямку, зустріли запеклий опір фашистів, що створили укріплений Запорізький плацдарм довжиною близько 40 км і глибиною до 20 км. Гітлерівці зосередили тут 35 тис. солдатів і офіцерів, близько 600 гармат і мінометів, 200 танків і штурмових гармат. 10 жовтня 1943р. війська лівого крила Південно-Західного фронту (командуючий генерал Р.Я. Малиновський) у складі трьох і двох корпусів перейшли в наступ. Ударне угруповання фронту підтримувала 17-я повітряна армія, якою командував генерал В.А. Судець.
Протягом чотирьох днів йшли завзяті бої. Вночі 13 жовтня радянські війська прорвали ворожу оборону і ввірвалися в Запоріжжі. 14 жовтня вони повністю очистили лівобережну частину міста.
У боях за місто фашисти втратили убитими близько 23 тис. солдатів і офіцерів, 160 танків і самохідних гармат, 430 гармат, мінометів і багато іншої техніки
Першими з півдня прорвалися танкісти 39-ї танкової бригади з бійцями 59-ї гвардійської стрілецької дивізії. Танк лейтенанта Н.Л. Яценко, підбивши чотири ворожі машини, знищивши кілька вогневих точок і більше сотні гітлерівців, опанував мостом через річку Московку.
Коли він, підбитий фашистами, загорівся, важко поранені воїни вели вогонь до останньої хвилини. За виявлену мужність і військову доблесть І.Л. Яценко посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Звільнена від фашистів лівобережна частина міста представляла собою суцільні руїни. Окупанти знищили в Запоріжжі 126 підприємств, зруйнували 900 тис. кв. м житлової площі, тобто. третини всієї житлової площі міста, повністю зруйнували комунально-побутові підприємства, міський транспорт, культурно-освітні заклади, школи, інститути та ін. Місто залишилося без води і світла. підірвані, доменні печі зруйновані, з під'їзних залізничних шляхів зняті рейки.
Відразу ж після звільнення трудящі приступили до відновлення міста. Запорожці свято шанують пам'ять воїнів, що загинули смертю героїв у битвах за їхнє місто. У Запоріжжі є понад 40 пам'яток, в т. ч. меморіальний комплекс на братській могилі солдатів і офіцерів, загиблих при форсуванні Дніпра в районі Дніпрогесу, а також пам'ятник воїнам, які форсували Дніпро на південь від міста; військове меморіальне кладовище, алея Слави; пам'ятники робочим, загиблим під час Великої Вітчизняної війни.
Звучить пісня «Темная ночь» (муз. М.Богословського, сл. В.Агатова).
Вихователь. 1944 рік став роком остаточного визволення українських земель від загарбників: 8 січня визволено Кіровоград, 2 лютого – Луцьк і Рівне, 13 березня – Херсон, 20 березня – Вінниця, 10 квітня – Одеса, 15 квітня – Тернопіль, 27 липня – Львів.
Дитина І. У неволі й полоні булла ти,
Україно, Вітчизно моя,
Ще недавно фашистськії кати
Перекраяли рідні поля.
Дитина ІІ. А тепер ти вільна, єдина,
І радісна, ніби весна,
Україно, моя Україно,
Золотая моя сторона!
Дитина ІІІ. Задзвеніла співучая мова,
Вже інакше звучить «Заповіт»,
Українськеє звільнене слово,
Наче пташка із клітки летить.
Дитина ІV. Понад вільним селом, понад полем,
Чорний ворон не буде літать,
Ми ніколи тепер не дозволим
Українськую землю топтать!
Дитина V. Ворогів ми зітрем, як лавина,
Буде наша атака міцна,
Україно моя, Україно,
Золотая моя сторона!
Вихователь. На території України було зруйновано і спалено 714 міст і селищ, 28 тисяч сіл, 16150 промислових підприємств, 1916 залізничних станцій, 18 тисяч лікувальних закладів, 32930 шкіл, технікумів, вузів, 19200 бібліотек…
Та мабуть, ні з чим не зрівняти людських втрат, цвіту нашого народу, який вбивали, палили, мордували…
Всього за роки війни на території України було знищено 4 млн. осіб цивільного населення.
Вихователь запалює свічку.
Вихователь. Давайте встанемо і пом’янемо тих, хто залишився в полум’ї війни…
На екран проектуються слайди – пам’ятники загиблим воїнам, братські могили на тлі мелодії «Степом, степом».
Вихователь. Болюча пам’ять знов приходить в згадку,
Гарячих скронь не студить сивина,
Бракує вас від самого початку,
Як на землі відбухала війна…
В людській ході вчуваєм наші кроки,
В живій журбі ввижається не раз…
На вулицях, на людних не широтах
Шукаєм досі і чекаєм вас…
Звучить пісня «Журавлі» (муз. Я.Френкеля, сл. Р.Гамзатова).
Дитина І. Ніхто не забутий, ніщо не забуте,
Синів українських живі імена!
Хоч роки проходять, та в пам’яті буде
Священна, велика, кривава війна!
Дитина ІІ. Так, ніби й ми там воювали,
Як слухаєм про ту війну.
І серцем йдемо в далекі далі,
Де танки плавились в диму.
Дитина ІІІ. Вічний вогонь палає,
Тужать вербички над ним,
Вічний вогонь вимагає:
Миру і щастя живим!
Дитина IV. Я хочу, щоб у парках квітли квіти,
Всемирній тиші літніх вечорів,
Я хочу, щоб народжувались діти
У молодих, щасливих матерів!
Дитина V. Щоб нинішні веселі немовлята
Для світлої зросли будучини…
І щоб ніхто не смів залляти
Квітучу землю полум'ям війни!..
Дитина VІ. Україно! Вірю в твоє майбутнє,
Бачу в ньому і свята і будні,
Бачу твоє 21-ше століття,
Щоб не прийшло знов війни лихоліття!
Діти отримують квітку пам’яті - мак.