Виховна година "Рідна земля для нас Україна"

 

Виховна година – свято на тему:

 

Виховна година – свято на тему: «Рідна земля для нас усіх – Україна»

Підготувала вчитель початкових класів Ященко Леся Вікторівна

Мета: розширити знання учнів про Україну, ознайомити з державними та народними символами країни, прививати любов до рідної мови, своєї родини,виховувати почуття національної гідності.

Обладнання: зал святково прикрашений українськими вишиванками, всі учасники в українських костюмах, виставка старовинного посуду, атрибути (українська хата, тинок з мальвами, українські віночки), українські народні страви, коровай на вишитому рушнику.

Хід свята

Виходять дві учениці. На руках в однієї з них коровай на вишитому рушнику.

Учениця. Добрий день вам, люди добрі!

                  Щиро просим  до господи!

                  Раді вас у нас вітати,

                  Щастя і добра бажати!

Учениця. Хлібом – сіллю вас вітаєм

                  І здоров’я вам бажаєм.

                  Під веселий гучний спів

                  Посилаєм вам уклін!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  Діти вклоняються гостям і вручають коровай.

Учитель. У всіх людей одна святиня,

                 Куди не глянь, де не спитай,

                 Рідніша їм своя пустиня,

                 Аніж зелений чужий рай.

                 Нема без кореня рослини,

                 А нас нема без Батьківщини.

… Глянь навкруги, яка твоя земля:

Красива, дивовижна і єдина.

Усе тут дороге: ліс, гори і поля,

Бо це вітчизна наша – Україна!

У кожної людини нема нічого дорожчого від рідної землі, де людина народилась, зростала, де відкрила чарівний дивосвіт. Для кожного з нас рідною землею є Україна, наша дорога Вітчизна, єдина і неповторна. Як матір не вибирають, так і Батьківщину людина не вибирає, але прикипає до неї серцем на все життя. Отож, шановні гості! Раді вас вітати на нашому святі «Рідна земля для нас усіх – Україна!».

Учні виносять прапор України та співають гімн держави.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учень.      Живемо ми в Україні

                   Нива –жовта, небо – синє

                  Ці славетні кольори мають наші прапори.

Учениця. Слова палкі, мелодія врочиста –

                  Державний гімн ми знаємо усі.

                  Для кожного села, містечка, міста-

                  Це клич один з мільйонів голосів!

Учень.      Це наша клятва

                  Заповідь священна,

                  Хай чують друзі й вороги,

                 Що Україна вічна незнищенна

                 Від неї ясне світло навкруги.

Учениця. Любі друзі! Хоч маленькі,

                  Ми вже добре знаєм,

                  Що зовемось українці

                  Й українських предків маєм.

Учень.      Батько, мати, брат, сестричка

                  І всі інші члени роду,

                  Всі належать до одного

                  Українського народу.

Учениця. Бо родитись українцем-

                  Це велика честь і слава,

                  Рідний край свій полюбити –

                  Найважніша з усіх справа.

Учениця. Я маленька українка –

                  Треба всім це знати!

                  Українець є мій тато,

                  Українка – мати.

Учень.      Ми є діти українські –

                  Український славний рід!

                  Дбаймо, щоб про нас маленьких,

                  Добра слава йшла у світ.

Учениця. Все що рідне – хай нам буде

                  Найдорожче і святе!

                  Рідна віра, рідна мова,

                  Рідний край наш над усе!

Учні виконують пісню про Україну

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учитель. «Козацькому роду нема переводу» - кажуть у народі. Коли ми промовляємо слово «козак», то в нашій уяві спалахує образ сильного, мужнього чоловіка, який відданий своїй землі. Козак – це була вільна, відважна, озброєна людина, готова завжди обороняти свій рідний край від ворогів.

Учень. Козаки – це вільні люди!

             Козаки – безстрашні люди!

             Козаки – борці за волю,

             За народну щасну долю!

Учень. Козак – слабкому захисник,

             Цінити побратимство звик.

Учень. Козак – чесна, смілива людина,

             Найдорожча йому Україна!

Учень. Не буваєм ми понурі,

             Любим жарт і мову рідну

             Ми козацької натури!

             Ми – майбутнє України!

Хлопчики виконують пісню «Я маленький козак»

Учитель. Найсвятіша земля – там де ти народився,

                 Найпрекрасніша мова – твоя, материнська

                 Найцінніший твій скарб – берегти рідну мову –

                 Мову краю твого і твойого народу.

Ми – українці. Живемо у вільній і незалежній державі –Україні. Розмовляємо рідною українською мовою. А мова в нас багата і красива, мелодійна і щира, як і душа українського народу. Українська мова – це безмежний океан. Саме завдяки їй ми можемо порозумітися, висловити свої почуття, переживання. Це мова наших батьків. Найдорожчі слова своєї матусі.

Із слова починається людина,

Із мови починається наш рід.

Ласкава, мамина, єдина,

Щебече соловейком на весь світ.

Діалог мами із доньками.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мама. Не цурайтесь мови, діти,

             Рідного джерельця

             Хай вона струмочком буде,

             Хай дійде до серця.

             Хай вона в піснях лунає

             Кожен день і в свято.

             Соловейком хай співає

             В українській хаті.

             Найрідніше, сокровенне,

             Найдорожче в світі.

             І святкове і буденне,

             В ній батьки і діти.

 

Доня. Є в нашій мові прекрасні звертання,

            Добрі і мудрі, чудові слова.

            Тими словами усяк без вагання

            Маму найкращу свою назива.

Доня. Мамо, матусенько, мамочко, ненько,

            Матінко, усміх твій ніжний ловлю.

            Мамонько рідна, моя дорогенька

            Я над усе тебе в світі люблю.

Доня. Я до тата умію звертатись

            Хочу в словах передати тепло,

            Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,

            Щоб у душі його сонце цвіло.

Доня. Донечко, синку, сестрице, бабусю

            Дружна, велика, щаслива сім’я.

            Таточку, мамочко, бабусю, дідусю

            Мій оберіг і родина моя.

Мама. Вам, діточки мої любі, ще й треба знати,

             Що крім мене, другу маму мусите кохати,

             Бо та друга всім нам мати, вона нас ростила,

             Хлібом, сіллю і водою вона нас кормила.

             Її мова люба, мила все нас забавляла,

             Її душа голубила, пісня, до сну клала.

             А та мати – Україна! Любіть її, діти,

             Прикрасіть її собою, як городчик квіти.

Учні виконують танок під супровід пісні» Одна калина за вікном»

Учениця. Я маленька українка

                  В мене кіска по колінка

                  Сорочка вишиванка

                  Спідничка фальдованка.

Учень.      Мама вишила мені

                  Квітами сорочку:

                  Гарні квіти, весняні:

                  -На, вдягай синочку.

Учениця. В нитці сонце золоте,

                  Пелюстки багряні.

                  Ласка мамина цвіте в тому вишиванні.

Учень.      Вишиваночку візьму

                  Швидко одягнуся

                  Захистить мене від зла

                  Вишита сорочка.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Учениця. Моя бабуся гарно вишиває,

                  Цвітуть на полотні троянди й виноград.

                  Розмай калиновий там грає,

                  І дивні птахи щебет ять.

Учень.      Навік з’єдналось чорне і червоне –

                  Мойого краю гордість і краса.

                  Душа народу – малинові дзвони,

                  Його веселка і його сльоза.

Вчитель. Сорочка була і залишається головним одягом людини, про це свідчать українські  приповідки і повір’я.

Своя сорочка ближче до тіла.

Щасливий, бо в сорочці родився.

Сорочка оберігала від вітрів, недоброго ока. Вона була обов’язково вишита. Любив наш народ вишивати і рушники. Ними прикрашали оселі, зустрічали гостей, проводжали у далеку дорогу. В українців був звичай – передавати у спадок вишиті сорочки і рушники. Рушники берегли, як родову реліквію і нізащо не віддавали з рідної  хати.У своїх вишивках зображували ромби, круги, квадрати. Вони символізували  сонце, землю, рослини. Таким рушникам поклонялися наші предки.

 

Учні виконують танець із рушниками.

 

Вчитель. Найбільшу  відзнаку українського національного вбрання становив віночок зі стрічками. Український віночок, оспіваний у піснях, оповитий легендами й переказами, був символом добра й надії. Віночок – це плетене коло із квітів, листя, гілок. Він мав бути з живих квітів, тому, що вони мають цілющі властивості, оберігають людину від різних хвороб.

Учениця. У гаю, на лузі, в полі-

                  Скільки там квіток!

                  Ми нарвали їх доволі,

                  Потім посідали в полі,

                  Щоб сплести вінок.

Учениця. Сплетімо вінок український сьогодні

                  Із мальв, чорнобривців, калини.

                  З барвінку та жита, із м’яти, нагідок,

                  З жоржин, чебрецю та вербени.

Учениця виконує пісню «Ти пливи віночку».

Дівчатка танцюють танок із віночками.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вчитель. Не шукай, бо немає такої землі

                 Де так сонце нам світить, шумлять гаї.

                 Ця земля – Україна, мій рідний край

                 Збережи, обігрій, знову сили дай.

Вчитель. Наша мова, прозорий, дзвінкий струмок,

                  Що у пісню сплітається, мов у вінок.

                  Щедрі ниви, безкраї твої поля.

                  І безмежна, родюча твоя земля.

Мама.     Прошу тебе Господь, благослови

                 Мою країну рідну неньку матір

                 Хто захотів навік з колін устати

                 І не схилити голови.

                 Для неба, сонця і трави

                 Благослови в розгублену годину.

                 Мою стражденну неньку Україну

                 Прошу,Господь, благослови.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мама.     Дай нам боже від зради і суєти

                 Для нащадків наш край рідний зберегти.

                 Зберегти Україну від днів лихих.

                 І вона обігріє дітей своїх.

                 Благослови їй путь до слави

                 І благодатним світлом нас осяй,

                 І в любові вічну спрагу

                 Благослови мій рідний край!

Учениця. Люблю тебе я, мила Україно!

                  І все зроблю, щоб ти завжди цвіла

                  Я буду вчитись в школі на «відмінно»

                  Щоб мною ти пишатися могла.

Учень.      Найбільше я хочу, щоб мир був у світі,

                  Як небо у зорях, а сад наш у цвіті.

Учениця. Найбільше я хочу, щоб сонце щоранку,

                  Зі мною віталось, присівши на ганку.

Учень.      Найбільше я хочу, щоб рідна матуся,

                  Всміхнулась мені, коли я усміхнуся.

Вчитель.  Ми – українці, велика родина,

                  Мова і пісня у нас солов’їні,

                  Квітне в садочках червона калина,

                  Рідна земля для нас всіх – Україна!

Учні виконують пісню «Хай буде мир на всій планеті»