Виховна бесіда

“Всі люди народжуються рівними і вільними у своїй гідності та правах”, - проголошується на початку Загальної декларації прав людини, прийнятої ООН 10 грудня 1948 року.

Тема: роль жінки у сучасному суспільстві.

Мета: сформувати в учасників знання про роль жінки в різні часи, розширити уявлення про жінок, котрі залишили слід в історії; розвинути вміння працювати за круглим столом; виховувати повагу до людей, зокрема, до жіночого населення.

Обладнання: портрети відомих жінок, афоризми про жінок, мультимедійна презентація.

Хід проведення заходу

Частина перша. Становище жінок в різні часи

І. Вступне слово вчителя.

Доброго дня всим присутнім! Сьогодні в нас є чудова можливість обговорити надзвичайно важливу та цікаву тему: «Роль жінок у сучасному світі». Сьогодні, коли все частіше й частіше ми бачимо та чуємо гасла про урівняння прав між чоловіками та жінками дану тему досить складно оминути. Давайте поговоримо яким було ставлення до жінок у найбільш цивілізованих державах стародавнього світу – Греції та Римської імперії.

ІІ. Виступ учениці 10 класу

Так, дійсно і в стародавні часи жінки цінилися. Згадайте хоча б період матріархату, коли жінки керували суспільством, або ж впливових жінок Античності (Сапфо, Клеопатра тощо), або сарматських жінок-воїнів (амазонок). Але, звичайно, основну роль в суспільстві відігравали чоловіки – політики, воїни, релігійні діячі.

В період Середніх Віків роль жінки взагалі зводилась до виконання обовязків домогосподарки та матері. Жінки рідко здобували освіту та могли впливати на хід історії.

ІІІ. Виступ учениці 10 класу

Але навіть в ці буремні роки були жінки-герої: Жанна д’Арк, Анна Ярославна та ін.

В період Нового часу у світі зароджуютьтся нові політичні та економічні ідеї, завдяки чому жінки починають боротися за свої права.

4. Виступ учениці 9 класу

З Новим часом пов’язані імена королеви Великобританії – Вікторії, імператриці Російської імперії – Катерину ІІ та багато інших жінок, які перебуваючи при владі довели, що жінки теж можутьт бути гарними правителями.

Саме в цей період у світі з’являються спеціальні рухи за права жіночого населення – суфражизм та фемінізм.

5. Виступ учениці 9 класу

6. Заключне сслово. Отже, несправедливість щодо жінок існувала майже завжди і світове співтовариство, спочатку лише його жіноча частина, а потім і решта свідомих громадян, намагалося протистояти цій несправедливості.

Частина друга.

Насильство проти жінок та боротьба з ним

І. Вступне слово вчителя.

Як бачимо майже завжди спостерігалась несправедливість по відношенню до жіночої частини людства. Досить часто така несправедливість проявлялась у вигляді насильства до жінок. Найбільш поширеними формами насильства щодо жінок у сучасному світі є:

1.              Жіноче насильство у сім’ї;
2.              Насильство проти жінок у мусульманських країнах;
3.              Сексуальне насильство;
4.              Продаж жінок у рабство;
5.              Моральне насильство.

Світова спільнота намагається протидіяти цим та іншим видам насильства впроваджуючи та реалізовуються різноманітні заканопроекти.

Характеристика законодавчого забезпечення протидії насильства проти жінок

Загальна декларація прав людини

Звичайно, декларація не є  обов’язковим до виконання державами, але вона відображає домовленість народів світу і є моральним зобов’язанням для членів міжнародного співтовариства.

Коли ми говоримо про демократичне суспільство, то найперше мається на увазі реалізація  прав та свобод всіх громадян та громадянок держави. Жіноцтво – це половина населення кожної країни, отже при порушенні прав жінок важко говорити про суспільство, що будується на демократичних засадах. Реакція держави на насильство над жінками є ознакою  того, чи дійсно країна прямує до демократії, чи дійсно закони реально захищають права людини на життя, на свободу, на захист від дискримінації, знущання, тортур тощо.

Але насправді, у світі іде масове порушення прав і свобод жінок. Жінок дискримінують при прийомі на роботу і перших звільняють, існують сексуальні домагання на робочому місці і страшні акти насильства в сім’ї, прямий контроль жіночої сексуальності: примусові аборти та примусові вагітності тощо.

Суспільство підтримує шкідливі й відсталі "традиції", фізичне насильство над жінками (побиття, фізичне покарання), виправдує поведінку домашнього насильника щодо контролю над жінкою в сім'ї та використання ним різноманітних неприпустимих засобів для підтримки своєї влади.

В свою чергу держава забезпечує сім’ю та громаду правовою основою для подальшої підтримки насильства над жінками. Держава робить це за допомогою відповідної правової політики, приймаючи дискримінаційні закони або встановлюючи дискримінаційну практику використання законів.

Конвенція “Про ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок”

18 грудня 1979 року ООН схвалила конвенцію “Про ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок”. Цей документ відображає ставлення світової спільноти до всіх форм дискримінації жінок. Конвенція вказує, що не зважаючи на цілий ряд міжнародних документів, дискримінація жінок продовжується. Це порушує основні принципи демократії загальної рівності та ігнорує величезний внесок жінок у розвиток суспільства і на благо сім’ї. Вперше дано визначення дискримінації стосовно жінок:

Тобто Конвенція охопила все коло проблем, з якими стикається жінка і зобов’язала держави, які її ратифікували (в тому числі Україну, яка ратифікувала всю Конвенцію у 1980 році у складі Радянського Союзу), засудити дискримінацію жінок у всіх її формах та включити принцип рівних прав чоловіків та жінок у національні Конституції, інше відповідне законодавств, та забезпечити практичне здійснення цього принципу.

Конвенція також обумовлює, що держави-учасниці мають активно протидіяти торгівлі жінками та експлуатації жіночої проституції. 

Декларація ООН про викорінення насильства проти жінок

Декларація ООН про подолання насильства над жінками, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році, є головним міжнародним документом стосовно   проблеми насильства над жінками. На жаль, Декларація не конвенція і не договір, тому не потребує ратифікації державами і не передбачає механізму контролю над її виконанням. Але в Комісії ООН з прав людини з’явився спеціальний доповідач з питань насильства над жінками, який/ яка надає щорічний звіт стосовно цієї проблеми.

Отже, Декларація ООН про подолання насильства над жінками, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році, є висловленням міжнародної спільноти щодо захисту жінок від насильства, включно з домашнім насильством. У цьому документі вперше офіційно зведено і викладено міжнародні норми щодо насильства над жінками, утверджено засудження цього насильства у всіх його формах і проявах.

Декларація є першим міжнародним документом, який дав широке тлумачення терміну “насильства проти жінок”, як будь-який акт насилля, здійснений на основі статевої ознаки, який завдає чи може завдати фізичні, статеві чи психологічні травми або страждання жінкам, а також погрози здійснення таких актів, як примушування або свавільне позбавлення свободи, чи то в суспільному, чи в особистому житті. Декларація визначає основні види насильства: фізичне, статеве, психологічне, торгівля жінками.

Історичне значення Декларації полягає також у тому, що в ній визначені практичні заходи для боротьби з гендерним насильством. Декларація показує зростаюче занепокоєння країн проблемою гендерного насильства, їх усвідомлення руйнівних наслідків цього явища та ставить перед державами задачу – розробити національні плани дій для забезпечення захисту жінок від будь-яких форм насильства, шукати ефективні правові засоби для його викорінення, переглянути і реформувати закони та їх використання. І перш за все – прийняти закон “Про домашнє насильство”, в якому має бути вказано, що саме жінки є тією категорією, яка береться під захист. Декларація також рекомендує  проводити інформаційну, просвітницьку та виховну роботу для подолання традиційних стереотипів, заснованих на зверхності однієї статі над іншою, для зміни соціальної і культурної моделі поведінки чоловіків та жінок.

Конференція ООН зі становища жінок та Пекінська платформа дій

За останні роки ООН провела 4 конференції зі становища жінок.

1975 рік – перша конференція в Мехіко (Мексика). 1975 рік оголошується Міжнародним роком жінки, вироблено план дій згідно якого Генеральна Асамблея ООН проголошує про Міжнародне десятиліття жінок.

1980 рік – друга конференція в Копенгагені (Данія). Затверджено Програму дій на другу половину Міжнародного десятиліття жінок. Головне в ній – проблеми зайнятості та здоров’я жінок.

1985 рік – третя конференція в Найробі (Кенія). Мова вже йдеться про надання можливості жінкам реалізувати свої загальнолюдські права .

1995 рік – четверта конференція в Пекіні (Китай). На конференції піднімаються проблеми жіночої бідності, участі жінок в політичній діяльності, насильства над жінками, рівного доступу до освіти та професійної підготовки. Україна разом з іншими державами підписала Пекінську платформу дій, беручи на себе, таким чином, певні зобов’язання перед своїми громадянами та громадянками.

Пекінська конференція  знову наголосила, що  насильство над жінками є порушенням прав людини. Пекінська платформа дій вимагає від держав вирішення цієї проблеми. Державам пропонуються конкретні кроки на шляху до створення діючих механізмів для боротьби з цим міжнародним злом.

Важливим кроком в даному напрямку було оголошення 25 листопада, як Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства проти жінок.

Частина ІІІ. Показ презентації про гендер

ІІ. Заключне слово вчителя

Шановні учні, я вважаю, що ви засвоїте певні знання прослухавши сьогоднішню інформацію. Запам’ятайте, що жінка – це берегиня роду, це мати, яка вас виховала, жінка – це окраса всього суспільства, жінка – це частина кожного чоловіка, не даремно Бог коли створював жінку використав частину чоловіка, тому, коли ви підіймаєте руку на жінку, ви піднімаєте її на самого себе.

Ставтеся з повагою та шаною до жінок бо вони – це матері, сестри, бабусі, дочки, майбутні дружини, майбутнє людства!!!