Виховна година. Тема: «Тарасовими шляхами ». Мета: Розширити знання учнів про життя і творчість Т.Г.Шевченка; сприяти вихованню національної самосвідомості учнів, формувати громадянську і загальнокультурну компетентність, бажання читати, знати та розуміти твори Т.Шевченка; виховувати любов до національної культури, прагнення бути справжніми українцями; виховувати почуття гордості за Україну, за її національного генія – Тараса Григоровича Шевченка. Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка, « Кобзар», підбірка книжок Т. Г. Шевченка, сноп пшениці, ноутбук, вишиті рушники,квіти. Хід заходу: Ведуча: - В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам’ятає і шанує людство. До них належить й ім’я Тараса Григоровича Шевченка. Весь свій могутній талант він присвятив служінню народові. Шевченко – наша слава, Наш пророк і наш співець, І за волю, за державу Богом даний нам борець. Сьогодні я вам пропоную пройти разом Тарасовими шляхами. 9 березня 1814 року в селі Моринці на Черкащині в сім’ї кріпака Григорія Шевченка серед морозної темної ночі блиснув на все село один вогник – це народилася дитина. Для пана – нова кріпацька душа, а для України – великий поет, незламний Кобзар. Батьки дали йому ім’я Тарас. В похилій хаті край села, Над ставом чистим і прозорим Життя Тарасику дала Кріпачка-мати, вбита горем. Нещасна мати сповила Його малого й зажурилась, І цілу ніченьку вона За сина-кріпака молилась… Сценка «Тарас з мамою». (на фоні мелодії звучить розмова Тараса з мамою) Хлопчик: Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається? Мати: - Так, синочку, правда. Хлопчик: - А чому так багато зірок на небі? Мати: - Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив? Хлопчик: - Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно? Мати: - Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло. Хлопчик: - Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила. Мати: - Старайся, мій хлопчику. (Звучить колискова « Повішаю я колиску».) Ведуча: - Народився Тарас Шевченко у бідній родині . Батька Тараса звали Григорій Іванович, а матір – Катерина Якимівна. Жили вони в злиднях, багато працювали, щоб прогодувати сім’ю, а сім’я була чималенька – п’ять сестричок Тарасових і двоє братів. А звали їх: Катерина, Ярина, три Марії, Микита і Йосип. Старша сестра Катерина була Тарасові за няню. Вона доглядала меншеньких дітей, годувала їх, коли батьки працювали на панському полі, поралася в хаті й надворі. Тарас дуже любив свою сестричку-няню, слухався її. Він був допитливий, вразливий, усім цікавився. Любив малий Тарас бавитися з дітворою, а ще більше слухати казки, пісні. Прийде, бувало, мати з роботи, сяде відпочивати, згорнувши свої натруджені за день руки, а він до неї горнеться, просить казку розказати, пісню заспівати. А ще більше любив Тарас розповіді діда Івана Шевченка. Слухати його збиралася не тільки сім’я Шевченків, а й багато сусідів. Дідусь розповідав про героїв, які боролися за правду, за краще життя простих людей, розповідав про повстання селян-кріпаків проти панів. Оповідання діда Івана будили у Тараса думи про долю кріпаків. Учень:
Не називаю її раєм, тії хатиночки у гаї Над чистим ставом край села Мене там мати повила І, повиваючи, співала Свою нудьгу переливала В свою дитину… В тім гаю, У тій хатині, у раю, Я бачив пекло … Там неволя… Робота тяжкая, ніколи І помолитись не дають. Ведуча: - Дитяча радість Тараса потьмарилася горем ще в дев’ять років, коли померла мама. А через два роки помер і батько. Ось, як про це пише Шевченко: Учень:
Там матір добую мою, Ще молодую у могилу Нужда та праця положила. Там, батько, плачучи з дітьми, А ми малі буди і голі, Не витерпів лихої долі, Умер на панщині, А ми-розлізлися межи людьми, Мов мишенята… Ведуча: - З самого дитинства Тарас прагнув до знань. Навчився читати, писати, співати, а особлива любов була до малювання. У восьмирічному віці хлопчик, щоб навчитися грамоті, поступає на навчання до місцевого вчителя-дяка. Шевченко дуже любив рідну природу. Часто сидів під деревом, чи на березі річки, рано-вранці чи увечері, і дивився: як ростуть верби та берізки, чи слухав, як пташки співають в гаю, бачив як сонечко увечері сідає. А потім складав вірші. В своїх віршах та поемах Т .Г.Шевченко описував і тяжке життя народу, яке не обійшло і його самого. Коли читаєш його вірші,то ніби чуєш ніжну, сумну пісню… Учень:
Вітер віє-повіває, По полю гуляє. На могилі кобзар сидить Та на кобзі грає. .. Світає, край неба палає, Соловейко в темнім гаї … Сонце зустрічає Тихесенько вітер Степи, лани мріть… А іноді така печаль Оступить душу, аж заплачу, А ще, до того, як побачу Малого хлопчика в селі. Мов одірвалось од гіллі, Одно-однісіньке під тином Сидить собі в старій ряднині. Мені здається, що се я, Що це ж та молодість моя. Ведуча: - Тарас в дитинстві любив слухати, як співала його сестра Катря. Слухав, завчав слова і сам співав. Дуже любив слухати пісні і думи старих кобзарів. Учень:
Наша дума, наша пісня не вмре, не загине, от де, люди, наша слава, слава України! Ведуча: - Усміхнулася доля Шевченкові тоді, коли йому було 24 роки. Є гарне прислів’я “Світ не без добрих людей”. Його друзі вирішили подарувати талановитому митцю волю та викупити його з кріпацтва. Одержавши кошти від продажу своєї картини, Карл Брюлов віддає їх Енгельгарду, і Тарас Шевченко отримує свободу. Після одержання свободи Шевченко з завзяттям береться за вивчення наук та вступає до Петербурзької академії мистецтва. За сприянням друзів, у 1849 році в Петербурзі Т.Г.Шевченко видає в світ свою першу книгу віршів під назвою «Кобзар». Сталася знаменна подія, не тільки в житті Тараса, а й важлива для всієї України – вихід у світ збірки віршів «Кобзар». Справді, «Кобзар» належить до тих книжок, які найбільше друкують і читають у всьому світі. Це є святиня, національна Біблія України. Вихід цього збірника став справжнім вибухом. Поезія Шевченка зачаровувала своєю виразністю, простотою, вона зароджувала натхнення та пробуджувала прагнення до волі, виховувала патріотизм та національну гідність. Учень:
Та не однаково мені, Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні ЇЇ, окраденую, збудять… Ох, не однаково мені… Ведуча: - Ці рядки характеризують героя як патріота і захисника своєї держави. І якщо людське суспільство було у захваті від талановитого митця, то для царського уряду Шевченко ніс небезпеку. Йому заборонили писати і малювати та на довгих десять років заслали у солдати. Учень:
Сонце заходить, гори чорніють, Пташечка тихне, поле німіє, Радіють люде, що одпочинуть, А я дивлюся... і серцем лину В темний садочок на Україну. . Ведуча: - Тарас мав феноменальну пам’ять. Усе, що він почув, побачив, живучи в Україні перші чотирнадцять з половиною років, запам’ятав до найтонших деталей і розповів про це в своїх геніальних творах живопису та в літературній творчості. Поетична спадщина митця – це 240 поезій, з них: понад 20 поем, драма "Назар Стодоля"; 20 повістей (до нас дійшло 9). Оригінали більшості творів Шевченка зберігаються в Інституті літератури НАН України. Твори Шевченка перекладені приблизно 100 мовами світу. Багато віршів, написаних Т.Г.Шевченком, покладені на музику: «Думи мої, думи», «Тополя», «Реве та стогне Дніпро широкий», «Стоїть гора високая», «Заповіт», «Зацвіла в долині червона калина»… 72 вірші із «Кобзаря» стали піснями. Діти, зараз ми з вами послухаємо пісню на слова Т. Г. Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий».
Ведуча: - Рано залишившись сиротою, Тарас Григорович на все життя зберіг любов до дітей. Своє сердечне ставлення до дітей висловив у багатьох поетичних творах. Поезії «Зацвіла в долині червона калина», «Тече вода з-під явора», «Мені тринадцятий минало», «Садок вишневий коло хати» та інші входять у дитячі душі змалку. Учень 1:
Зацвіла в долині червона калина, Ніби засміялась дівчина – дитина, Любо, любо стало, пташечка зраділа І защебетала. Учень 2:
Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть, Плугатарі з плугами йдуть, Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть. Ведуча: - Одним з найкращих дарунків для дітей серед небагатьох прижиттєвих видань Т. Шевченка була остання його книжка – «Букварь южнорусский» (1861) – посібник для початкового навчання. Це перший підручник для навчання грамоти в школах України, написаний літературною мовою. Услід за «Букварем» письменник мріяв написати ряд підручників для початкової школи, однак передчасна смерть не дала йому здійснити свої задуми. 9 березня 1861 року Шевченку минуло 47 років. Привітати поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Помер Т. Г. Шевченко у Петербурзі. Згодом тіло Т.Шевченка було перевезено в Канів і поховано на Чернечій горі біля міста Канева над Дніпром. Так заповідав великий поет. Учень:
Як умру, то поховайте Мене на могилі Серед степу широкого На Вкраїні милій, Щоб лани широкополі, І Дніпро, і кручі Було видно, було чути, Як реве ревучий. Як понесе з України У синєє море Кров ворожу... отойді я І лани і гори — Все покину, і полину До самого Бога Молитися... а до того Я не знаю Бога. Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте. І мене в сем’ї великій, В сем’ї вольній, новій, Не забудьте пом’янути Незлим тихим словом. Ведуча: - Народ виконав заповіт Шевченка. Поховали його в Каневі на Чернечій горі, що тепер зветься Тарасовою, над Дніпром-Славутечем. Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті — невмирущу славу та всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори» (І. Франко). Із 47 прожитих років Шевченкові довелося бути: 24-роки кріпаком, 10-років у неволі, 3 з половиною роки під наглядом поліції. І тільки 9 років – вільною людиною. Дитячі роки поета були тяжкими, сирітськими, безрадісними. І лише мальовничі краєвиди природи рідного краю розвіювали смуток, і давали наснагу для написання віршів про свою Батьківщину, рідну мову та про природу неньки-України. Учень:
Любіть Україну Краплиночку раю, Любить її мову Чудову, благаю! Уся творчість Т. Г. Шевченка зібрана у збірку «Козар». Діти, у кого вдома є «Кобзар» або інші книжечки з його віршами? Я впевнена, що не один вірш із цієї збірки знайшов дорогу до вашого серця. ( Показати дітям «Кобзар» та інші книги поета). Уся поетична творчість Шевченка захопює і вічно кличе до себе людей усіх поколінь. Учень:
В «Кобзарі» садки квітучі І на конях козаки, І русалки там на кручі... Мов найкращі це казки! Пам’ять про поета вічна. Ведуча: - До своїх нащадків, до нас з вами, поет звертався словами: І мене в сім’ї великій, В сім’ї вольній і новій Незабудьте пом’янути Не злим тихим словом. Пам’ятає народ свого Кобзаря, вшановує його пам’ять: іменем Шевченка названо вулиці, театри. На майданах міст і сел споруджено пам’ятники поету. Учень:
Спи спокійно, Тарасе! Нащадки твої Словом шани Тебе пом’янули. І народи Вкраїни Заповітів твоїх не забули. Бліц – турнір 1.Назвати псевдонім Шевченка? (Кобзар) 2.Коли народився Т.Г.Шевченко? (9 березня 1814р.) 3.Що означає ім’я Тарас? (Тарас у перекладі з грецької – бунтівник, непокірний, безстрашний) 4.Як називається перша книжечка віршів поета? (Кобзар). 5.Де похований Т.Г.Шевченко? (У Каневі, на високій горі, яка називається Тарасовою) . 6. Скільки років прожив Т.Г.Шевченко? (47 років) . Підсумок. Ведуча: - Любі діти! Я вдячна вам за те, що ви були активні, уважні, за ваші добрі слова і теплі обличчя. Дай вам, Боже, дай із неба, Дай, чого вам більше треба, - Дай вам миру і спокою Під могутньою рукою. Зичу вам здоров’я, щастя, добра, любові і нових творчих звершень. Нехай у ваших серцях завжди живе українська мова, звучить рідна пісня.