Виступ на засіданні ШМО "Причини низької успішності. Слабка мотивація"

Відкрите засідання

шкільного методичного об’єднання учителів філологів

 

«Причини низької успішності. Слабка мотивація»

 

Слайд 1

 

Мотивація до навчання – одна із головних умов реалізації навчального процесу. Вона не тільки сприяє розвитку інтелекту, але  є рушійною силою удосконалення особистості в цілому. Формування мотивації в учнів до навчально  – пізнавальної діяльності є однією з головних проблем сучасної школи.

Слайд 2

Початковою ланкою і джерелом мотивації є потреба, як поштовх до діяльності людини. Дослідники (Б.Ананьєв, С.Архангельський І.Бех, В.Максимов, К.Платонов, С.Рубінштейн, С.Максименко та ін.) потребу розглядають як фундаментальну якість особистості, яка визначає її спрямованість, ставлення до дійсності, роботи. Тому під мотивацією учня потрібно розуміти весь комплекс впливу на його поведінку.

Слайд 3

 

Найкращий учитель той, хто пробуджує в учнів бажання вчитися. Ця незаперечна істина проголошувалась в тій чи іншій формі прогресивними педагогами всіх часів.

У книжці „ Серце віддаю дітям" В.О.Сухомлинський, звертаючись до вчителів, писав: „ Не забувайте, що ґрунт, на якому будується ваша педагогічна майстерність, - у самій дитині, в її ставленні до знань і до вас, учителю. Це - бажання вчитися, натхнення, готовність до подолання труднощів. Дбайливо збагачуйте цей ґрунт, без нього немає школи". Щоб навчити дитину, треба не просто передати їй знання і вміння, а й викликати в неї відповідну активність, пізнавальну чи практичну. Важливим структурним елементом цієї активності є мотивація, в якій виявляється ставлення школярів до навчання.

 

Слайд 4

 

У структурі навчальноїї діяльності важливим компонентом є мотив. Мотив — це спонукання людини до активності, пов’язане з намаганням задовольнити певні потреби. Внаслідок усвідомлення і переживання потреб у людини виникають певні спонукання до дій, внаслідок яких ці потреби задовольняються. При цьому свідомі дії завжди спрямовані на досягнення певної мети, яка також усвідомлюється людиною. Мотив у цьому разі виступає як причина постановки тих чи інших цілей. Отже, мотиви і цілі не тотожні між собою, хоч інколи збігаються.

 

Мотиви виявляються:

● як сукупність зовнішніх або внутрішніх умов, які викликають активність людини і визначають її спрямованість;

● предмет, об’єкт (матеріальний або ідеальний), що спонукає і визначає вибір спрямованості діяльності;

● усвідомлена причина, яка лежить в основі вибору дій особистості.

 

Слайд 5

 

Групи мотивів:

Пізнавальні

Проявляються у пробудженні пізнавальних інтересів і реалізуються шляхом отримання задоволення від самого процесу пізнання і його результатів. Це провідний фактор успішності пізнання, оскільки через нього реалізується природна потреба людини

Соціальні

Мають широкий спектр свого прояву. Передусім це прагнення особистості шляхом навчання утвердити свій соціальний статус – у суспільстві в цілому, у певному соціальному колективі (сім’ї, класі та ін.)

Меркантильні

Пов’язані з безпосередньою матеріальною вигодою особистості. Вони не є вирішальними, діють лише вибірково, залежно від індивідуальних психологічних особливостей конкретної людини.

Професійно- ціннісні

Відображають прагнення школяра отримати професійну підготовку для участі у продуктивній сфері життєдіяльності. Ці мотиви вступають в дію на етапі вибору професії і безпосереднього оволодіння професійною освітою

Спонукальні

Пов’язані з впливом на свідомість школяра певних чинників: вимог батьків, авторитету вчителів, колективу однолітків та ін.

 

Слайд 6

 

Дослідженнями психологів установлено, що переважна кількість людей має необхідний для досягнення успіху потенціал духовної, моральної, емоційно-вольової, фізичної й інтелектуальної енергії, хоча правильно розпорядитися нею можуть тільки невелика кількість. Багато хто просто не знає, як це можна зробити.

Щоб визначити, які дії можна виконати для отримання конкретного результату, людині  необхідні досвід і мудрість. Якщо ж їх недостатньо для виконання дій у поточних умовах, то доведеться діяти навмання, інтуїтивно, підсвідомо.

 

Слайд 7

 

Мотиви навчальної активності учнів як свідомо здійснюваної діяльності надзвичайно різноманітні. Вони є результатом пере­робки дитиною тієї зовнішньої стимуляції, тих впливів, які йдуть від сім'ї, школи та інших установ, широкого соціального середовища й зумовлюються усвідомлюваним чи недостатньо усвідомлюваним ставленням до цих впливів залежно від вікових та індивідуальних її особливостей. Тому класифікація мотивів навчання — це одно з найскладніших і спірних питань у педа­гогічній психології.

Усі мотиви навчальної діяльності не існують окре­мо один від одного і не належать тільки тій чи іншій групі уч­нів, а перебувають у складному взаємозв'язку.

Наприклад, ін­терес до процесу навчання поєднується з почуттям задоволення від успішно виконаного завдання, з прагненням бути освіченою й корисною для суспільства людиною.

Мотиви особистого успіху в навчальній діяльності пов'язуються з усвідомленням свого обо­в'язку, чутливістю до громадської думки, з бажанням відзначи­тися в колективі.

Звичка до систематичних занять як мотив на­вчання нерідко співіснує з побоюванням осуду з боку товаришів чи дорослих, бажанням розширити свій світогляд, прагненням до самовиховання.

Зацікавленість учнів у кращих результатах навчання поєднується з намаганням привернути до себе увагу. 

 

Слайд 8-9

 

Зовнішня мотивація - спонукання або примушування щось робити зовнішніми для людини обставинами або стимулами.

Грозова хмара на обрії дуже мотивує швидко бігти з лісу додому. Пообіцяли людям премію - вони почали ворушитися швидше.

При цьому зовнішня мотивація може бути мотивацією ззовні (стимул, організація ситуації) і мотивацією зсередини (через управління баченням ситуації, почуттями і станом).

Внутрішня мотивація - мотивація, пов'язана не із зовнішніми обставинами, а з самим змістом діяльності.

Я працюю не за зарплату, я люблю свою справу.

Тут у мене є все, щоб бути щасливим.

Порівняльна ефективність

При вирішенні простих завдань, де потрібно тільки не відволікатися, - потрібно просто працювати і працювати - більш ефективна зовнішня мотивація.

Платіть більше грошей - кращі результати.

При вирішенні складних, творчих завдань зовнішня мотивація не тільки менш ефективна, але дає прямо протилежний, негативний ефект.

Більше платиш - менші результати.

Винагороджуючи людей за те, що вони зробили б без будь-якої винагороди, ми підриваємо їх внутрішню мотивацію. Відмовившись від винагород та покарань і надаючи людям можливість знаходити внутрішні мотиви для здійснення добрих справ, можна домогтися того, що вони почнуть здійснювати їх за власною ініціативою і будуть отримувати від цього задоволення.

 

Слайд 10 - 11

 

Демотивація - це втрата внутрішнього інтересу до навчання. «З мотивацією безпосередньо пов'язана ефективність начання і залученість учня. Демотивована людина знижує власну успішність, вона стає неефективною і токсичною в колективі. Проявлятися це може у відкритому або прихованому негативі до школи, учнів і вчителів, в ігноруванні своїх обов'язків і «просиджуванні» на уроках  «до кращих часів»

Демотивація школярів  можлива за різних умов. Вона може виникати як опір нововведенням, проявлятися як розгубленість і занепокоєння і знижувати продуктивність навчання. І, звичайно, масова демотивація і зниження ефективності навчальної діяльності  - той дзвіночок, який розповість уважному вчителю про проблеми в учнівському колективі.

Гарна новина полягає в тому, що демотивацію можливо вчасно діагностувати і «вилікувати».

 

Слайд 12- 13

 

Уявіть, що ваш мозок — це будинок із нижнім та верхнім поверхами. Нижній поверх містить мозковий стовбур та лімбічну систему, розміщену в нижній частині головного мозку, від верхньої частини шиї до перенісся. Учені говорять, що ці нижні частини примітивніші, тому що вони відповідають за базові функції (як-от дихання та моргання), за вроджені реакції та імпульси (наприклад, захист та реакція), а також сильні емоції (приміром, гнів та страх).

Ваша злість — поряд з іншими сильними емоціями, тілесними функціями та інстинктом — з’являється з нижнього поверху мозку. Верхній поверх вашого мозку зовсім інший. Саме тут відбуваються складні психічні процеси, як-от мислення, уява та планування. Тоді як нижній поверх мозку примітивний, верхній досить складний, він контролює мислення вищого порядку та аналітичні процеси. Завдяки своїй досконалості та комплексності він відповідає за більшість якостей, які ми хочемо бачити в наших дітях:

 

• прийняття обґрунтованих рішень та планування,

• контроль над емоціями та тілом,

• самопізнання,

• співпереживання,

• мораль.

 

Дитина, у якої верхній поверх мозку функціонує належним чином, демонструватиме найважливіші якості розвиненої та здорової людини. Ми не говоримо, що вона буде надлюдиною й ніколи не поводитиметься як дитина. Проте коли верхній поверх мозку вашої дитини добре працює, вона може керувати своїми емоціями, передбачати наслідки, думати, перш ніж діяти, і розуміти почуття інших — усе те, що допоможе їй досягти успіху в різних сферах свого життя, а також допоможе виживати своїй сім’ї серед щоденних проблем.

 

Слайд 14

 

В своїй роботі «Мотивація і особистість» (1954) Маслоу припустив, що всі потреби людини вроджені, і що вони організовані в ієрархічну систему пріоритету або домінування, що складається з п'яти рівнів. 

На думку А. Маслоу, потреби одного типу повинні бути задоволені повністю, перш ніж інша потреба, більш високого рівня, проявиться і стане діючою. Інша закономірність, помічена Маслоу, полягає в тому, що коли задовольняються потреби більш прості, людина починає тягнутися до потреби більш високого порядку, а  задоволена потреба вже не мотивує.

Маслоу досліджував лише біографії надзвичайно активних і щасливих людей, які самореалізувалися (Альберт Ейнштейн, Абрам Лінкольн, Елеонора Рузвельт, Томас Джеферсон, Альберт Швейцер, Олдос Хакслі, Барух Спіноза та ін.) Щодо залежності від віку, то Маслоу вважав, що потреби в безпеці і фізіології люди задовольняють в дитинстві, потреби в приналежності й любові — в підлітковому віці і т.ін, в залежності від дорослішання. А от потребу в самоактуалізації задовольняють до років 50 лише т.зв. «щасливчики», яких не більше 2%

 

Слайд 15

 

Дитина йде в школу з мотивацією:

• Ігровою – учень у школі «грає» за своїми правилами. У будь-який момент може сказати «стоп гра» і вийти з навчального процесу;
• Соціальною – дитина йде в школу дружити, часто на шкоду навчанню. Якщо стосунки не складаються, вона може відмовитися вчитися;
• Досягнень – дитина йде в школу за гарними оцінками. Якщо не вдається бути успішною, мотивація знижується;
• Навчальною – дитина йде в школу вчитися. Усвідомлено. За знаннями.

Якщо всі види мотивації присутні – це щастя. Найбільш зріла з мотивацій – навчальна. До навчальної мотивації часто треба просто дозріти.

У будь-якого здорового організму, який відчуває безпеку, має бути прагнення до розвитку, повинна бути природна мотивація: розвиватися-рости-жити.

Слайд 16

 

Якщо мотивація знижується, або пропадає, можливо:

• Дитині страшно:

боїться вчителя, пропустити матеріал, зробити помилку,

боїться однокласників, здатися неуспішною;

• Учень втомився;
• Має місце медичний діагноз (дислексія, дисграфія,  синдром дефіциту уваги і гіперактивності,  різновиди мінімальної мозгової дисфункції);
• Дитина проявляє опір:

шкільній системі, авторитарному вчителю, “мстить” за те, що у нього нема вільного часу, за образи, протистоїть батькам.

• Внутрішні причини:

не вірить у себе, не бачить сенсу в тому, що робить, не може адаптуватися в групі, привертає увагу неуспішністю, проявляє ревнощі.

Очевидно, що слова «Поговоріть з ним, натисніть на нього, закликайте до відповідальності» - марні.

 

Слайд 17

 

Одна з найефективніших форм мотивації полягає в тому, щоб зміцнити впевненість учнів у власних силах. Перевіреним засобом мотивації є планування мети і завдань самими учнями. Тільки тоді, коли учень сам собі планує індивідуальну мету навчання, у нього виникає віра в себе, а це – запорука успішного навчання. Успіх ще більше посилює мотивацію.

Мотивація навчальної діяльності учнів – це окремий етап уроку, проте її треба здійснювати на кожному з етапів різними способами – залежно від дидактичної мети й типу уроку.

Основними способами формування мотивації під час навчання є:

• повідомлення учням теоретичної значущості навчального матеріалу;
• практичне спрямування знань та можливість їх застосування у повсякденному житті;
• створення проблемних ситуацій;

• створення ситуації успіху;
• постановка близьких і далеких перспектив у навчанні.     

 

Слайд 18

 Знання теоретичних основ формування мотивації у дітей передбачає застосування їх на практиці. Практичний аспект має таке ж важливе значення, як і теоретичний, оскільки для успішного формування мотивації в учнів вимагає від учителя педагогічної майстерності, знання психології дитини та психологічних особливостей кожного конкретного учня, привабливості особистості педагога та стилю його спілкування з учнями тощо.   

 Основні психологічні умови виникнення пізнавального інтересу учнів у процесі навчання: новизна знань; усвідомлення їх корисності; творча пошукова атмосфера на уроці; використання вчителем позитивної оцінки, схвалення однокласниками («діловий» мотив) активних пошукових дій, правильного розв’язання навчального завдання; творча конкуренція на уроці («змагальний» мотив).

На формування мотиваційної сфери навчання впливають емоційне ставлення учня до вчителя, підтримання педагогом уваги, значущості, упевненості і задоволення учня своїми діями. Увагу підтримують з допомогою різноманітних стимулів, у т. ч. гумору, дотепних прикладів. Позитивно діє участь у довгострокових проектах, усвідомлення значущості навчального матеріалу в реалізації життєвих планів учня.

   

Слайд 19                                  

 

Учень  на  уроці  повинен  бути  налаштований  на  ефективний  процес  пізнання,  відчувати  особисту  зацікавленість  в  ньому,  розуміти,  що  й  навіщо  він  виконуватиме.  Без  виникнення  цих  мотивів  навчальна  діяльність  не  може  принести  позитивний  результат.  

Методи стимулювання інтересу до учіння:

• створення ситуацій пізнавальної новизни;
• створення ситуацій емоційно-ціннісних переживань;
• створення ситуації  успіху; 
• метод здивування;
• опора на життєвий досвід учнів;
• навчальні дискусії;
• заохочення;
• пізнавальні ігри.

 

Слайд 20

 

Педагог – майстер мотивації:

• Підтримує рівний стиль стосунків між усіма учасниками педагогічного процесу;
• Підбадьорює учнів, коли вони зустрічаються із труднощами;
• Підтримує позитивний зворотній зв’язок;
• Піклується про різноманітність методів викладання навчального матеріалу;
• Привчає учнів до напруженої пізнавальної праці, розвиває їхню наполегливість, силу волі, цілеспрямованість;
• Заохочує виконання завдань підвищеної складності;
• Учить чітко визначати цілі, завдання, форми звітності, критерії оцінки;
• Формує почуття обов’язку і відповідальності;
• Учить висувати вимоги насамперед  до самого себе.

 

Тільки від майстерності вчителя, його педагогічного досвіду і психологічного настрою залежить використання ним таких форм і методів роботи з учнями, які сформують у них сталі позитивні мотиви у здобутті знань, умінь, навичок, викличуть інтелектуальні інтереси.