Виховна година "Україна - це ми!"

Виховна година «Україна –  це ми!»

Мета: розширити знання учнів про свою країну, продовжувати знайомити учнів з національними символами  нашої держави, викликати почуття приналежності до великої родини – української нації, бажання бути їй корисними, присвятити життя зміцненню й процвітанню  України; розвивати інтерес до навчання, бажання здобути у              школі якнайбільше знань,   виховувати патріотичні    почуття, національну свідомість, гідність, любов до рідного  краю,  бажання приносити користь країні.

Обладнання: мапа України, демонстраційні картки, вишитий рушник, презентація, лепбук  «Я і моя Батьківщина», пазли мапа України, диплом українця, браслети «Все буде Україна»

Тип уроку: гра-подорож

Хід заняття

І. Організаційний момент

Любі діти! Сьогодні на урок до нас завітали гості. А як на Україні вітають шанованих гостей?  (хлібом-сіллю)  

    Учні :    Караваєм, як завжди ведеться,

                  Зустрічаємо і зичимо  добра.

                  Хай сонце всміхнеться, життя удається,

                  І доля завжди,  щоб привітна була.

Ми українці, тому  маємо пам’ятати і шанувати наші традиції.  Передавати їх у спадок дітям

ІІ. Мотивація до уроку.

Епіграф уроку

В дитинстві відкриваєш материк, котрий назветься потім — Батьківщина.

Ліна Костенко

Ви зрозуміли, що ми поведемо мову про нашу Батьківщину – Україну. Адже у кожної людини в житті є щось сокровенне, найрідніше, без чого вона не може навіть уявити свого життя. Це рідний, батьківський край, де вперше дитиною побачила світ, ясне сонечко, чисту зелену травичку і тисячі різних квіток.

Це та земля, по якій ми зробили свої перші кроки, земля наших батьків, дідів і прадідів. Рідна земля, рідний народ, рідна мова – це найсвітліше, що є в кожного з нас.

ІІІ. Повідомлення теми

ІV. Актуалізація опорних знань

1. Що для кожного з вас означає «Батьківщина»?

Для мене – це Незалежність!

Вчитель. Дійсно, немає для нас більшого щастя, як бачити Україну вільною, мирною, де люди живуть у злагоді один з одним.

2. Давайте охарактеризуємо, які люди живуть на Україні?

3. На попередньому занятті ми готували випереджуюче завдання – лепбук «Я і моя Батьківщина». Розкажіть про нього.

V. Основна частина уроку

Сьогодні ми доторкнемося до маленької часточки пізнання рідної землі. Ми познайомимось з багатством, красою величчю Батьківщини.

На уроці ми працюватимемо у двох командах: Сині і Жовті. Одягаємо браслети, обираємо капітанів і розпочинаємо змагання-подорож.

Перша зупинка. День гідності і свободи

Сьогодні 21 листопада День Гідності і Свободи. Хмара слів. Асоціації, які виникають від цих слів. Чому для українців це такі важливі слова?

Друга зупинка.  Визначні українці

-                     Спортсмени

-                     Співаки (гурти)

Третя зупинка. Юні фольклористи

Приказки, казки, пісні, загадки

Четверта зупинка. Картографи

-  Етнографічні регіони України.

-  Сусіди України

П’ята зупинка. Географи.

Учасники команд мають вишикуватися згідно з протяжністю рік та висотою гір. Перша – найдовша, найвищі. Остання – найкоротша, найнижчі.

-                     Гори

-                     Ріки

Шоста зупинка. У єдності сила

Скласти разом пазли-Україну. В кожної дитини на парті символічна долоня із паперу. Діти записують що вони можуть зробити для своєї країни. Всі символічні долоньки вивішуються на дошку.

Ми маємо розуміти, що Україна – це ми, це кожен з нас, в наших венах тече кров славних пращурів, де б ми не були, Україна тут, в нашому серці. Доки є українці, доти буде Україна. Тому бережімо рідну землю, мову, національну гідність.

VІ. Підсумок уроку

А давайте ми разом складемо казку-передбачення про нашу рідну Україну.

Дуже давно жила на землі дівчина. У неї було чарівне ім’я –Україна.

Любі мої, я впевнена, що незабаром так і буде. Наші мужні, сильні захисники виженуть ворога з нашої Батьківщини і ми всі будемо святкувати день Перемоги.

VII. Рефлексія

У вас на столах є картки, за їх допомогою дайте відповідь на запитання. (Що сподобалося вам найбільше? Що нового ви дізналися?)

Нагородження учасників Дипломами справжніх українців і українок. Призи за участь.

VІІІ. Домашнє завдання

Продовжувати працювати над лепбуком. Зібрати інформацію про Закарпаття

 

 

Учні розповідають казку.

Учень 1. Дуже давно жила на землі дівчина. У неї було чарівне ім’я –Україна.

Учень 2. А яка красива вона була! Довге пишне волосся, заплетене у косу, блакитні очі, наче волошки,миле личко, тендітні руки, стрункий стан, різнобарвна вишиванка.

Учень 3. Окрім природньої краси, Україна була надзвичайно доброю, щирою та працьовитою і дуже гарно співала українські пісні, якими чарувала всіх навколо.

Учень 4. А ще вона дуже любила гостей і завжди частувала їх смачною випічкою, борщем, ягодами та фруктами.

Учень 5.  Жила дівчина у дуже гарній біленькій хатині. Біля хатини росли найкрасивіші квіти.

Учень 6. Україна жила в злагоді, добробуті та мирі. Була доброю і гостинною до сусідів, тому всі її поважали і любили.

Учень 7. Та одного разу прийшла в її дім біда – поряд оселилися погані сусіди. Вони були грубі, знахабнілі, ліниві та дуже заздрили дівчині.

Учень 8. Спочатку вони ображали Україну словами, обмовляли її перед іншими людьми, насміхалися над її одягом та мовою.

Учень 9. Дівчина намагалася запросити їх в гості, поговорити з ними, подружитись, але вони її не слухати.

Учень 10. Одного дня злі сусіди прийшли і забрали в України весь врожай, який вона виростила, адже самі працювати не вміли і не хотіли.

Учень 11. Та мало цього було їм. Згодом ці поганці вирішили забрати в дівчини останнє – її домівку.

Учень 12. Україна не знала, що їй робити і в кого просити допомоги. Злі сусіди зайшли в хатину дівчини, влаштували безлад, побили та вигнали її. В сльозах побігла вона світ за очі.

Учень 13. Коли втомилась бігти, сіла Україна на березі річки, змила кров зі свого личка, заплела косу, гірко заплакала і заспівала сумну пісню.

Учень 14. Почув її спів соловей і прилетів, щоб розрадити своїми піснями. Дівчина поділилась з ним всім, що пережила.

Учень 15. Зрозумів птах, що наодинці зло не здолати і поніс він вістку про біду України лісами, полями, горами…

Учень 16. Почули тривожний клич птаха всі сусіди-друзі дівчини і кинулись їй на допомогу.

Учень 17. Та Україна теж часу не гаяла, вона зрозуміла, що це її домівка і вона має захищати свою землю.

Учень 18. Дівчина витерла сльози, змайструвала собі меч і щит, схилилась на коліна, попросила в Бога допомоги і пішла боронити своє, рідне.

Учень 19. По дорозі до України почали підходити люди, які вже почули про її біду, і пропонували свою допомогу.

Учень 20. Дівчина дуже зраділа, що вона не сама і щиро дякувала всім, хто приєднувався.

Учень 21. Назбиралось захисників України дуже багато. Усі співчували її горю і хотіли вигнати заздрісних загарбників з її домівки.

Учень 22. Ось і підійшло сміливе військо до хатини дівчини. Україна глянула на рідну серцю місцину і не впізнала її: поганці зрізали чарівний сад, витоптали квіти, розграбували її домівку….

Учень 23. Сумно стало дівчині від побаченого, але не плакати їй хотілося, а вигнати ворожу орду зі свого дому.

Учень 24. Першою кинулась в бій наша смілива Україна, а всі захисники підтримали її. Довго боролись вони  з поганцями, багато поранень та горя принесла ворожа зброя, але борці добра вистояли і здолали зло.

Учень 25. Злякались злі сусіди і кинулись втікати. А наша сильна Україна крикнула їм у слід такі слова: «Той, хто несе біду і страждання іншим, сам цього і зазнає».

Учень 26. Ось і сліду ворога немає на рідній землі. Зраділа дівчина, що звільнила свою домівку, але скільки ж руйнувань принесли їй вороги. Глянула вона на хатину, подвір’я, сад, город, вирізані деревця і витоптані квіти і заплакала.

Учень 27. Але в цей момент до України підійшли всі її захисники, витерли сльози, заспокоїли і почали відбудовувати все зруйноване.

Учень 28. Добрі сусіди підбілили хату, допомогли прибрати подвір’я, всі разом посадили нові дерева та квіти. І ось домівка дівчини знову стала затишною, гостинною і милою серцю.

Учень 29. Заплакала від щастя Україна, та одразу ж посмішка з’явилась на її обличчі. Обійняла вона всіх, хто допоміг їй в біді і заходилася накривати стіл.

Учень 30. Яким же щедрим був той стіл: і борщ, і сало, і помідори, і огірочки, і картопелька, і солодкі смаколики і багато всього іншого.  Ой, словами не передати як було смачно.

Учень 31. Довго гомоніли гості на подвір’ї України, співати пісні, розповідали історії, а дівчина не втомлювалася всім щиро дякувати за таке омріяне звільнення від ворога рідної домівки.

Учень 32. З того часу тільки мир, злагода, добробут та затишок панують на землі України. І на весь світ вона відома своєю гостинністю, добротою, щедрістю і волелюбністю.