Виховна година «Український рушник»

Виховна година «Український рушник»

Мета:

1. Знайомство дітей з українським рушником – предметом  національного побуту. Використовуючи при цьому український фольклор – прислів’я, вірші, легенди.
2. Формувати естетичне сприйняття українських рушників, багатство їх кольорів. Дізнатися про символічне значення квітів на рушниках.
3. Виховувати шанобливе ставлення до українських національних обрядів, традицій. Виховувати інтерес до вишивки.

Хід заняття:

Вихователь:

Добрий день вам, хлопчики й дівчатка!

В щасливу годину

Завітали ви у цю хатину

Чим хата багата, тим і гостей рада вітати.

Діти, щиро та сердечно привітайте наших гостей.

Учень:

Хліб-сіль на рушнику підносим

На заняття гостей просимо.

Вихователь:  А зараз давайте приготуємось сумлінно працювати (вправи для

                      дихання, вправи для оздоровлення та укріплення голосових  зв’язок).

Вихователь:

                                            Наша світлиця

сьогодні іскриться рушниками,

немов квітами.

Ми запрошуємо вас, гості,

по дзвінку у нашу оселю,

щоб з нами порадіти.

З рушником о цим веселим.

Тема нашої виховної години «Український рушник»

Словникова робота:

1. Росяничка – рушничок для дівчаток.
2. Грайлик – рушничок для хлопчиків.

(Звучить тиха українська мелодія)

Вихователь:

 Діти, сьогодні ми заглянемо в минуле українського народу, який має свій чарівний звичай, символ щасливого життя – рушник.

  У народі говорили «Хата без рушників – як родина без дітей». Вишиті рушники створюють затишок, зміцнюють родину. Подивіться як палахкотять багатством кольорів рушники в нашій світлиці. А які ви бачите кольори на рушниках? Що на них вишито? (Відповідь дітей)

  Рушник – це народний символ України. Жодного свята не проходить без рушника. А ще існує традиція зустрічати рідних, близьких або поважних гостей хлібом-сіллю на вишитому рушникові.  (На столі хліб-сіль на рушнику)

  До речі, давайте пригадаємо прислів’я про рушник.                                  (Діти читають)

1. Хліб на рушникові життя величає, здоров’я оберігає.
2. Хліб на рушник покладіть та гостей пригостіть.

Вихователь:

 У різних куточках України рушники вишивали по-різному. У нас, вишивали здебільшого  рослинний малюнок, тобто квіти. Усі ці квіти  мали своє особливе значення.

1. Калина – це символ краси.
2. Мак – символ печалі і суму.
3. Троянда – символ любові.

Вихователь:

Погляньте ось на ці два рушнички. Які вони за розміром? (Діти: маленькі). На вашу думку, для кого вони створені? (Діти: для дітей). Ці рушнички для хлопчиків та дівчаток. Ось цей рушничок із вишитими птахами та листям дуба називається грайликом, він для хлопчиків, а на цьому рушнику вишиті квітки. Цей рушничок створений для дівчаток і називається росяничка.

Фізхвилинка:

                                        Сюди – туди голка,

Сюди – туди нитка,

Ось тут буде листя,

 Ось тут буде квітка.

Вихователь:

Діти, а ще є така цікава річ про рушник. Якщо одна людина  продавала іншій якусь тварину чи пташку, обов’язково   купівлю-продаж скріплювали рушником. Зараз ви побачите, як це відбувалося.  (Виступ  дітей)

• Куди йдеш, Сергійко?
• На базар.
• Кого несеш продавати?
• Папужок. Дуже красиві.
• Продай мені
• Бери, тільки добре доглядай, будь хорошим господарем.
• Якщо ми домовились, то давай скріпимо купівлю-продаж рушниками (Перев’язують один одного рушником)

Вихователь:

 Рушники на Україні вишивали ще з глибокої давнини, коли не було різнокольорових ниток. Я вам хочу відкрити маленьку таємницю. Подивіться уважно на стіл (на столі морква, цибуля, буряк, калина).

(Діти називають овочі, лікарську рослину)..

Вихователь:

З відвару та соку цих овочів та калини робили різні кольори.

     (Показати відвари в склянках)

1. З буряка – бурячний
2. З лушпиння цибулі – коричневий
3. З моркви – помаранчевий
4. З калини – червоний

А щоб нитки не втрачали свій колір, їх запікали у тісті.

Звучить пісня А.Гросу «Рушничок».

 (Діти розфарбовують квіти на паперових рушничках)

Легенда

1 учень: Давним-давно жила в одному селі мати, і мала вона трьох синів красенів. Хлопці були дуже працьовиті, їх поважали всі мешканці  села. Одне тільки хлопці не вміли – вишивати, як їхня мати: «Ви, матусенько, вишивайте та пісню співайте, а ми подивимося, як народжуються у ваших руках квіти та птахи.

2 учень: Багато рушників вишила мати за своє життя. І всі ці рушники розділила між синами. Та все навчала синів, щоб куди б вони не їхали, не йшли, обов’язково брали в дорогу рушник, хліб у нього загортали.

3 учень: Та життя людини не вічне. Померла старенька мати. Осиротіли сини. Поховали неньку, а на могилі рушник білий прослали. Правду люди кажуть, чи ні – та чутка про те диво й донині ходить, що на тому білому рушникові квітки через три дні розцвіли. Хто вишив їх, ніхто не знає до цих пір.

Вихователь:

1. Діти, сподобалась вам зустріч з рушниками?

2. Що вишито на рушниках?

3. Якого кольору квіти?

4. Чим фарбували нитки?

5. Як називали рушники для дівчаток?

6. Як називали рушники для хлопчиків?

Шановні діти, гості!

Хай здоров’я не зраджує,

Будьте завжди ніжні, рідні, милі,

Щоб вам радість, щастя і любов

Вишиваним цвіли рушником!