Виховна година "В країну Ввічливості і Доброти сьогодні ми мандруєм класом"

 

Тема: В країну «Ввічливості і Доброти» разом сьогодні ми мандруєм класом

Мета: узагальнити знання учнів про правила поведінки вдома, в школі, в громадських місцях, прищеплювати дітям любов до рідної мови, культури спілкування; виховувати шанобливе ставлення до старших, батьків, виявляти піклування про молодших, слабших, викликати в учнів бажання виробляти хороші манери поведінки.

Обладнання: роздатковий матеріал (кокоси, завдання у конвертиках), чарівні пальми.

 

 Хід заняття

 

 

Слово вчителя.

Сядьте , діти рівненько, вільно заплющте очі, простягніть ліву долоньку і відкрийте її. Уявіть, що це чашечка, а в ній поселилось добро, а  тепер підтримайте його бо воно беззахисне. Можна уявити що воно схоже на маленького сонячного зайчикаАле, хоч він і маленький, світить він дуже яскраво . бо добра, тепла й любові в кожному з вас стільки , щоб зігріти не тільки вас, але й тих людей, які вас оточують.Розплющте очі, поверніться одне до одного, подайте руку товаришевіі посміхніться.       Кожному з нас відомі 5 відчуттів. Це нюх, зір, слух, смак та дотик. Проте існує ще Шосте відчуття, доступне кожному знас, але не кожному помітне і не кожен використовує його в своєму житті. Як ви думаєте , що я маю на увазі? Мова йде про нашу культуру поведінки, спілкування з оточуючими _ тобто про те, що робить людину і кожного з нас по справжньому гарною. Я сьогодні з вами хочу трохи поговорити про таку рису нашого характеру як Ввічливість.

Починаючи розмову про ввічливість, нам потрібно з’ясувати, що означає це поняття.

Слово «ввічливість» (cortesia) походить від стародавнього cortes — «двори». Це були місця, де звичайно збиралися філософи, художники, письменники, політики, економісти, судді, лікарі, всі професіонали і видатні, гідні люди, які мали розглядати важливі питання і приймати рішення в державі чи в королівстві. Це були об'єднання людей, які своїми талантами, знаннями і здібностями приносили користь і служили суспільству.

Ввічливість – це, насамперед, мистецтво людського спілкування, вміння люб’язно ставитися до людей, які нас оточують. Я думаю ви погодитеся зі мною, що не лише дітям, а і дорослим хочеться, щоб до них ставилися їх друзі, рідні, уважно, по-доброму, завжди любили та поважали. Але весь секрет полягає в тому, що тільки до ввічливої людини, вихованої та доброї, люди ставляться саме так. Тільки таку людину всі люблять, поважають, хочуть спілкуватися з нею.

- Мова, якою ми з вами розмовляємо, красива, багата, пестлива, ніжна, мелодійна, милозвучна. У ній є багато «чарівних» слів – слів ввічливості. - Як ви розумієте значення слова «ввічливість»? ( Відповіді учнів). Ввічливість - це уміння поводити себе так, щоб іншим було приємно з тобою спілкуватися             

Сьогодні я вам пропоную невеличку подорож до країни  під назвою «Ввічливість». В цій країні є гори, ліс, острів та місто. Всі вони мають особливі назви, які допоможуть нам зрозуміти усі складові слова «ввічливість».

Щоб потрапити в країну «Ввічливість», треба спочатку зробити зупинку на острові – Острові  чарівних, добрих слів. Дітки , а які це чарівні слова , як ви думаєте? Відповіді учнів….

Вчитель :

-Вітання бувають різні. Люди вітають один одного за допомогою слів, жестів. Говорячи „ доброго ранку", „ здрастуйте", людина бажає добра іншим людям. Але багато залежить від того як ви привітаєтесь.

    Один хлопчик скаржився , що з цим здоровканням у нього самі неприємності.

-Я, -каже-, вже скоро нервовим стану від цього. Я на вулиці тільки й кручу головою, щоб когось із знайомих не пропустити. Як побачу - „ здрасьтє" кричу, а мені ще дорікають : який ти Сашко не культурний".Чому так відповідали Сашкові?

-А як взагалі можна привітатись? (Доброго ранку, доброго дня , здрастуйте).І щоб в голосі нашому чулась доброта.

-Чи можна при зустрічі говорити „привіт"?

Можна, але лише своїм друзям.

- А як вітаються на відстані?

Потрібно поклонитись чи махнути рукою.

-А хто повинен привітатись першим при зустрічі з дорослими ?

-Існує давній звичай знімати шапку, коли входимо до приміщення. Що він означає?

Діти:Він означає, що прийшли ми з миром.

 

Дуже важливо дарувати людям посмішку при привітанні. Молодці діти!

 

 

На острові є чарівні  пальми. Давайте зараз поділимось на команди й згадаємо всі формули ввічливості. Такі формули ми запишемо на кокосах й прикріпимо їх до наших пальм.  (Клас ділиться на 3 групи за рядами та пише формули ввічливості на заздалегідь заготовлених шаблонах-кокосах, прикріплюють до пальм). Перша пальма-це пальма «Привітання». Друга

пальма – це пальма «Вибачення». А третя - «Вдячність».

 

 

 

 

 

Наприклад:

• на першу пальму чіпляються такі формули : Доброго ранку!
  Добрий день! День добрий! Доброго дня! Добридень! Добрий вечір! Вечір добрий!  Привіт! Салют! Вітання!
• на другу: Вибач (те) мені! Пробач (те) мені! Даруй (те)! Перепрошую! Вибачай! Винен! Більше не буду!
• на третю: Спасибі! Дякую(ємо)! Щиро вдячні! Дуже вдячні! Велика подяка!

Тепер ми залишимо Острів  чарівних, добрих слів (адже , ми згадали з вами добрі слова, які треба знати у країні під назвою «Ввічливість»). Рушаємо вперед. І першу зупинку на острові  ми зробимо серед гір, які мають назву- «Гори Доброти».

Доброта –  це чуйність, прагнення робити добро.

Добрий – який доброзичливо, приязно, чуйно ставиться до людей.

Милосердний – який виявляє добре, співчутливе ставлення до когось.

 

Щоб від зла та байдужості боронитись,

Добру й милосердю ми будемо вчитись.

 

В цих горах треба дотримуватися  Правил доброти. Давайте ми з вами складемо правила доброти і милосердя.

 

1.Ставитися до інших так, як ви б хотіли, щоб ставилися до вас.

2.Поважати інших, особливо старших і слабших від себе. 

3.Любити і берегти природу, тварин.

4.Не проходити байдуже мимо людської біди, горя, розпачу.

5. Слухати дорослих.

Мудрець сказав: живи, добро звершай
Та нагород за це не вимагай.
Лише в добро і вищу правду віра
Людину відрізня від мавпи й звіра.
Нехай ця істина стара:
Людина починається з добра.

 

Ми з вами пройшли гірськими тропами.  
В цьому  нам допомогли правила Доброти, які  ми з вами вже засвоїли. Для нас тут є ще одне цікаве завдання .Для цього нам потрібно попрацювати в групах . ( Три групи Кухарі, Лікарі, Будівельники. Завдання ,що вам потрібно зробити у цих конвертиках.Хтось один хай записує , а разом фантазуйте. А зараз давайте трохи відпочинемо на галявині. Пісенька «А що таке щастя?»

А  далі наш шлях  пролягає крізь ліс- ліс «Чесності»

Ой, дивіться,  хто це? Нас тут зустрічає лисичка.

Читання байки М. Ярового «Лисиця»

 

         Лисиця в школу вчитися прийшла.

         А як вона ледачою була,

         То щоб уроки не робити –

         Надумала учительку дурити!

         Напише нишком на хвості

         Таблицю множення чи приклади прості

         І вгору лапу піднімає.

         -Я знаю!

         Я піду до дошки! –

         Озветься так, помнеться трошки,

         Хвоста до носа піднесе

          І прочита, як з книги, все.

          Отак знання у неї ті

          Не в голові були, а на хвості!

          Учителька помітила це діло –

          На хвіст ногою наступила:

          -Тепер відповідай! –

          Лисиця – так і сяк – не зна нічого – й край.

          Шановні друзі, учні й учениці,

          А поміж вас нема подібної лисиці?

 

Лисичка,  мабуть,  так  себе веде, бо не знає правил чесності, потрапила  до  цього лісу випадково. Тож, щоб залишитися тут, їй потрібно вивчити правила чесності. Давайте разом їй нагадаємо.

Правила чесності:

Сказав — зробив.

Помилився — визнай.

Забув — попроси пробачення.

Говори те, що думаєш.

Не впевнений — не обіцяй.

Не можеш сказати правду — поясни, чому.

Не видавай чужу таємницю.

Ми допомогли  лисичці залишитися в казковому лісі «Чесність»  і тепер рушаємо в «Гостинне» місто, де нас уже чекають.

Звичай ходити у гості і приймати гостей з'явився дуже давно. Вміння бути гостем, як і господарем ціле мистецтво. Гостинність так називають цю рису. Вона притаманна не лише окремим людям, а й цілим народам.

Діти, а як ви думаєте, для чого люди ходять один до одного в гості? (Приємно, коли хтось, побачивши тебе, зрадіє, тепло усміхнеться. А ще, коли є з ким поговорити, обмінятися новинами, поділитися радістю, разом провести час).

А щоб гостина була приємною для господарів і гостей, потрібно знати і дотримуватись певних правил, які народ виробляв упродовж віків.

Хто ж такий господар є? (слайд 19)

А зараз ми пограємо в гру. Якщо я говорю все правильно, ви плескаєте у долоні, у разі моєї  помилки – топаємо ніжками.

Сиджу за столом, поклавши лікті на стіл.

Їм поспіхом, голосно плямкаючи, ковтаю великі шматки.

Після їжі дякую за обід.

За столом у їдальні сміюся, штовхаючи сусіда.

П'ю обережно, не розливаючи напій.

Лізу руками в склянку, щоб дістати фрукти з компоту

Молодці! Отже, правила гостинності ми засвоїли, тому в місті поводилися чемно і гостина була приємною для господарів

 Заключне слово вчителя:

 

Ну що ж, мої любі мандрівники, подорож наша закінчується. Думаю, що після сьогоднішнього дня ми всі будемо намагатися не забувати про «чарівні» слова, які сьогодні прозвучали, частіше вживатимемо їх у своєму житті, у спілкуванні і ставленні один до одного. Від цього ми станемо не просто культурними, ввічливими, а, перш за все, людяними, добрими.

Тому нехай вони назавжди ввійдуть до вашої лексики, і звучать не тільки у школі, але й у ваших домів­ках, і завжди будуть доречними і вчасними.

А закінчити нашу подорож хочу цікавою притчею.

 

Багато років тому в одному місті жив дуже мудрий чоловік. До нього часто приходили люди за порадою. Кожному з них він примудрявся дати дуже хорошу і правильну пораду. Слава про його мудрість рознеслася всюди.


Одного дня його слава дійшла до ще одного чоловіка, який теж був мудрим і відомим в окрузі. Цей чоловік теж допомагав іншим людям. Йому подобалося те, що його вважають наймудрішим і прислухаються до його порад. І коли він дізнався, що є ще один мудрець, то став злитися на нього за те що втрачає свою популярність. І  став думати, як довести іншим людям, що насправді мудрішим є він.
Довго він думав і вирішив: "Я візьму метелика, заховаю його між долонь, підійду на очах у усіх до мудреця і запитаю його: "Скажи, що у мене в руках"?. Він, звичайно ж, великий мудрець, тому він здогадається і скаже: "У тебе в руках метелик". Тоді я його запитаю: "А який  це метелик, живий або мертвий"? І якщо він скаже, що метелик живий, тоді я легенький натисну своїми долонями так, що коли я їх розкрию, то усі побачать, що він мертвий. А якщо він скаже, що метелик мертвий, тоді я відпущу його і він полетить. І тоді усі побачать, що він виявився не правий". Так він і зробив. Узяв метелика, підійшов до мудреця і запитав його: «Який метелик умоїх руках : живий чи мертвий?». Мудрець подумав і відповів: «Усе в твоїх руках!!!»