Виховна година важлива складова

Про матеріал
Позакласна робота важлива складова нашого сьогодення бо забезпечує нам можливість спілкування з учнями
Перегляд файлу

Це свято може проводитися в будь-яку пору року, але найкраще в теплий період, коли можна зварити колективний борщ просто неба. «Свято борщу» може бути також складовою частиною великого свята села, селища, міста. Все залежить від організаторів заходу.

Виходять ведучі.

  1.      й ведучий.

Увага! Увага! Спішіть, поспішайте,

 Господарі й гості. Глядіть, не минайте!

На свято вас просим гуртом, поодинці –

Чекають на всіх там чудові гостинці.

  1.      й ведучий.

Подивіться, люди добрі,

Тягнуться степи за обрій,

А дорогами, стежками

З ближніх селищ, ще й з торбами

І йдуть, і їдуть славні трударі.

Разом.

Гей, народ збирається!

Свято починається!

  1.      й ведучий.

Дуже смачне нині свято:

Є крашанки, ковбаса.

Ще й печене порося...

  1.      й ведучий.

Кошик мама спорядила:

Біля хліба ще яєць

Шанобливо примостила,

Хріну пругий корінець.

  1.      й ведучий.

Колись за столом святковим

Розговлялися яйцем.

Хрін, за звичаєм людовим,

Клали зверху струганцем.

  1.      й ведучий.

У нас сьогодні справжнє свято!

Подивіться, скільки гостей багато...

1-й ведучий.

Раді привітати всіх у нас,

Що завітали в добрий час.

  1.      й ведучий.

Шановні гості. Ми запросили вас на незвичайне свято, яке і присвятили, мабуть, чи не найголовнішій страві українців. Будемо сподіватися, що відтепер воно стане традиційним. Але сьогодні воно відбувається вперше, тому на свято завітало багато гостей.

  1.      й ведучий.

І за вічним українським звичаєм гостей дорогих вітаємо.

2-й ведучий.

Щоб нечиста щезла сила,

Панував здоровий дух,

Божа благодать вступила.

Спрямувала зір і слух,

На ісконне, на величне.

Богом дане нам, і вічне.

Треба ласувати чим?

Разом. Звісно, батьківським борщем!!!

  1. й ведучий.

Он, на галявині, (або на спеціальному майданчику) вже спорудили великий казан, в якому ми й зваримо борщ.

  1. й ведучий.

А хто ж буде варити?

1- й ведучий. Всі разом.

  1. й ведучий.

Але ж вони будуть тільки сперечатися...

1-й ведучий.

Із суперечок виходить завжди діло, бо правда десь посередині.

Приступимо?

Ведучі вибирають двох господинь, які й про­довжують свято.

Ганна. Ну що, багаття запалили, воду поста­вили? Починаємо?..

Петрівна. Спочатку - м'ясо! Візьмемо яловичинку

Ганна. Яку яловичинку? Де ви бачили україн­ський борщ з яловичини? Ні, тільки з півника... Петрівна. А я люблю з яловичини. Ганна. А я - з півника!..

Хазяїн. Не лайтеся, зробіть зі свинини. Це улюблена наша животина.

Обидві. Добре!

Хазяїн. Та не забудьте посолити. І не абичим, а нашою сіллю.

Знову з'являються хазяйки-куховари.

Петрівна. Ну, м'ясо вже вариться. Треба го­тувати буряк і моркву.

Хазяїн.

В літочисленні старому

У краях, що за морями,

Довелося не одному

Мати справу з буряками.

Та навіялось повір'я.

Що буряк - причина сварки, -

И розповзлося недовір'я,

Мов тліючи недогарки.

Спливли часи недовіри,

И заморському молодцю

Навстіж двері відчинили -

Захотілось й нам борщу.

(Л. Шевело)

Петрівна. Борщ готували у кожній родині, він був універсальною стравою будь-якої пори, у будні й свята. До його складу могло входи­ти близько двадцяти продуктів, але основним компонентом вважався буряк, який у давнину мав назву «борщ».

Ганна. Залежно від достатку, наявності тих чи інших продуктів, досвіду господині борщ міг бути густим: аж хвилі встають, такий, що за туманом дітей не видно; рідким: хрущі в борщі, а жаба в юшці. Були борщі «зі сви­щами» - майже зовсім порожні, «жонаті» -з кашею; перелякані - бліді; лисі - без м'яса. Саме борщ і пішов від буряку. Він - головний його компонент. Його багато в цьому році Бог послав.

Петрівна. Так і в нас на городі багато чого Бог послав. От морква - під сонечком щедрим зростала, земелька водою її напувала.

А зелена косиця –

Славнозвісна морквиця.

Смачні страви нам готує,

Сил для цього не шкодує.

Кажуть, з овочами дружить –

То й щаслива і не тужить.

Ганна. Ну що, будемо готувати буряк та моркву до борщу, поки м'ясо вариться.

Ганна проводить конкурс овочерізів (буря­ка та моркви) на спритність та якість на­різування овочів для борщу.

Петрівна. На відміну від російської, в україн­ській кухні частіше зустрічається комбінована теплова обробка продуктів, які спочатку сма­жили, а потім варили або тушкували.

Ганна. Без борщу наші предки не обходи­лися жодного дня. Готували його і в святкові дні, подавали на весіллях, хрестинах та по­минках. Одним словом, універсальна страва. Народ про нього склав багато приказок. Хто з вас їх ;шає?

(Глядачі підключаються до дійства).

Приказки: «Було б чим борщ оженить, так каші немає», «Борщу однаково - чи йому пам­пушок, чи галушок».

Петрівна. Коли варився борщ - не лихослови­ли, не згадували нечистого, бо борщ вийде не­смачний. Ну от, процес, як кажуть, пішов.

Сусідка.

Купуйте, люди добрі, у мене бараболю,

Смажте та їжте із сіллю й без солі.

Сто страв господиня з картоплі зготує,

Картопля - як хліб - вона всіх нагодує.

Ганна.

Який овоч, любі гості,

«Яблуком чортів» назвали,

Відмовлялися садити

І на поріг не пускали?

А колись в краях заморських, -

Звідти прийшов до нас в хату, -

Ріс у садах королівських.

Увінчував стіл багатий

Різнобарвним буйним цвітом

І вареними плодами.

                                                                (Л. Шевело)

Петрівна. Сьогодні ж картопля - важливий продукт пашого харчування.

Господині проводять блок конкурсів, пов'язаних із картоплею (чистка, нарізання).

Петрівна. Справа йде, борщ вариться. Підхо­дить діло до його заправки.

Ганна. Ну, це вже перевірено - соус томат­ний. Перчиком притрусив, смакову приправу добавив і - все.

Петрівна. Який соус? Яка приправа? Ти що, з глузду з'їхала? Все тільки свіженьке, домаш­нє і ніяких приправ. А ще й цибулю забула...

Ганна. Яка цибуля? Від неї тхне і сльози.

Петрівна. А я пам'ятаю стару легенду, як то було, наче у казці. Хочеш почути?

У пивниці серед ночі,

Коли спали й поторочі.

Гордий перець й цибулина,

Аж в ротах стрибала піна,

Вели довгу суперечку

Про заслуг своїх вервечку.

Ганна.

Перець став, що звісно, в позу,

У словах він ніс погрозу:

Ти - звичайна цибулина,

Мені зовсім не родина,

Ані почестей, ні слави,

Дух від тебе йде трухлявий...

Петрівна.

Цибулина не здавалась.

До хрипоти сперечалась:

- Знать не шкодило б гордині,

Що мене прапраафіни

Поряд з божеством сприймали,

Із Всесвітом порівняли.

Мене в храм несли на свята -

Від жерців була їм плата.

І хоч я була священна,

Тепер стала вже буденна,

Живу, труджусь для людини,

Все віддаю до краплини.

І в карпатських славних селах

Пам'ять святості не стерла:

Мене плетуть у віночки,

Вішають під образочки,

Бо здоровий в мене дух -

Поміч од усіх недуг.

(Л. Шевело)

Петрівна. Ну, а тепер перейдемо до інших компонентів заправки.

Ганна.

У родині овочевій

Перець - справжній феномен,

І до того ж, наш, місцевий,

А не там десь ген-ген, ген...

 

(Л. Шевело)

Петрівна.

Який овоч називали

«Яблуком любові»?

І на стіл не допускали.

Щоб не розлить крові

Благородної, що здатна

Тільки надихати, -

І почали оцей овоч

В кімнатах плекати.

Тепер в полі зустрічаєм

Його цілі гори

І залюбки споживаєм.

Як звуть? - Помідори.

(Л. Шевело)

От ними і будемо заправляти наш борщ. А ще - кропом, петрушкою і різною зеленню, яку хто любить. А що ще забули?

Ганна.

Він став людям помагати

В лагідну й в лиху часину,

Увели його до хати

І просили на гостину.

Молодій, як йшла до шлюбу,

Уплітали у вінок,

Аби відвернути згубу

І життя продовжить строк.

Клали його у колиску.

Зашивали у сорочку,

Щоби злючих очей зблиски

Не наврочили дитину.

Жінки клали під очіпок

Щоб світліло в голові,

Щоб уникнуть скверни, пліток,

Чути силу у собі.

(Л. Шевело)

Петрівна. Хто ж це? Так - часник. Ну, наче все вже вкинули, можна й поспівати.

Ганна. А тепер - найголовніше, що кладеться в борщ. Щоб не переварити і в міру зварити. Що це?

Петрівна. Та капуста ж!

Ганна. Про неї можна багато казати, але -вже треба завершувати варити борщ.

Петрівна. Мені здається, що настав час позна­йомитися з нашими господинями, які сьогодні погодилися взяти участь у нашому святі.

Ганна. Про борщі, які вони готують, в на­глому селі ходять легенди. Члени журі вже мали змогу покуштувати й оцінити це. Отож, знайомтеся...

Петрівна. Я прошу учасниць конкурсу поділи­тися своїми секретами в приготуванні борщу.

Ганна. А тепер ми будемо куштувати борщ. Бо, як ви добре знаєте, що по самісінькі боки може набратися українець борщу, і все йому буде мало, бо це його улюблена перша (а часом і друга, і навіть третя) страва.

Петрівна. Ну, все готово? Давайте частувати людей нашим борщем.

Ганна. Стійте! Це ж не по-людськи. У родині, перш ніж починають їсти, голова сім'ї повинен прочитати молитву.

На сцені з'являється найповажніший чоловік і читає молитву.

Молитва

До тебе звертаємось,

Боже,

Хай воля Твоя

Допоможе

Нам мудрими

Й мужніми

Стати.

Землиці Твій дар

Зберігати –

Зелене,

Ошатне вбрання,

Не йти по землі

Навмання,

А бачити

Кожну стеблину,

У серці нести Україну!

Амінь!

Ганна. От тепер можна починати!

А визначати тих, хто найсмачніше готує борщ, буде найсправедливіше журі.

(Оголошується журі, склад якого визначено за­здалегідь).

Петрівна. Зараз членів журі я запрошую при­ступити до роботи і почати куштувати борщ, який приготували наші господарки. А вас, ша­новні гості, запрошуємо відвідати нашого бор­щу, а потім, кому дістанеться, ще й конкурсно­го борщу наших господинь.

Ганна. Але перш ніж розпочати частування, хочу послати нашого борщу тим, хто сьогодні не зміг побувати на нашому святі з різних поваж­них причин: хто захворів, хто немічний і не зміг дістатися місця подій. Для них ми знарядили наших господинь, які й почастують їх удома.

Поки триває куштування борщу, в запису лунає дикторський текст.

Диктор. Українській кухні - більше, ніж російській чи білоруській - притаманні ово­чеві страви. Безумовно, найбільш популяр­ною й улюбленою серед них був борщ.

Існувало три різновиди страв із цією на­звою. Найпоширенішим був борщ з капус­тою й квашеним буряком, морквою, цибулею. У XIX ст. до борщу вже додавали картоплю. На Півдні й Сході України борщ найчастіше готували з квасолею. Заправляли його буря­ковим квасом, сироваткою, по можливості сметаною. На свята варили борщ із м'ясом, а в будні заправляли салом. У піст в юшку клали сушену рибу або гриби, а заправля­ли олією. Навесні готували зелений борщ із щавлем, молодою зеленню кропиви, лобо­ди, кропу, петрушки, заправляли яйцями і по можливості сметаною. Влітку популярним був холодний борщ на сироватці, який не ва­рили. До сироватки лише додавали варену кар­топлю або буряк, петрушку, кріп, цибулю, по можливості круте яйце й сметану.

Нарешті куштування закінчується і почина­ється концертна програма, в основі якої - пере­важно жартівливі пісні. Журі оголошує переможців різних конкурсів і видає їм нагороди. Свято закінчується.

Додатковий матеріал

Народні прислій’я та, приказки:

Губами говори, а руками борщ вари!

Роби до поту, а борщ їж в охоту!

На охочого робочого і борщ знайдеться

Не святі борщі варять, а прості люди.

Не взявши ножа, борщ не звариш.

По борщу пізнай і хазяйку.

Буряк - не дурак: на дорозі не росте, а все на городі.

Батьків борщ не навчить, як треба жити

Горе тому, в кого немає борщу в дому.

Мистецтво в борщі:

Символізм. Гостям подають у тарілці папір­ці з написами «цибуля», «буряк», «морква», «м'ясо».

Імпресіонізм. Овочі не нарізати, а подрібни­ти у блендері.

Модернізм. Подати гостям банки з борщовим концентратом.

Фольклорний стиль. На стіл ставлять кошик із сирими овочами. Далі гості все повинні зро­бити самі.

Альтернативне мистецтво. Зварити борщ не на яловичому бульйоні, а скажемо, на буль­йоні з куріпок, голови лосося, копченої качки.

Концептуалізм. У тарілку налити окропу. Подавати охолодженим.

Гіперконцептуалізм. Подати гостям повні тарілки ароматного борщу, а ложки сховати так, щоб ніхто не знайшов. Сам хазяїн вибача­ється й іде по терміновій справі.

Реалізм. Відварити буряк, картоплю. Наріза­ти цибулю, капусту, солоні огірки (можна за­мінити оселедцем). Змішати, залити олією.

Соцреалізм. Варять борщ із гнилої картоплі. Гостям читають лекцію про неухильне підви­щення виробництва продуктів харчування по­рівняно з 1913 роком і про корінні переваги на­шого борщу перед їхнім. Незадоволених б'ють.

Абстракціонізм. Вийти на вулицю, нарва­ти будь-якої трави, залити окропом, варити 40 хвилин. Сіль, перець за смаком.

Сюрреалізм. У готовий борщ влити пляшку горілки.

Неокласицизм. М'ясний бульйон замінити порошковим, свіжі овочі сушеними.

Оп-арт. Наливають повну тарілку ароматно­го борщу й показують її гостям здалека.

Постмодернізм. Гостям розливають уяв­ний борщ, і всі посилено роблять вигляд, що його їдять. Того, хто викрикне: «Але ніякого борщу тут немає!», виганяють за безкультур'я й хуліганство.


 

doc
Пов’язані теми
Технології, Сценарії
Додано
29 листопада 2023
Переглядів
47
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку