Виховна година "З Україною у серці"

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки

Полтавської обласної державної адміністрації

Вище професійне училище № 7

Методична розробка

виховної години

Тема. З Україною у серці.

Автор

Л.А. Коломієць

Кременчук

2015

Л.А. Коломієць, викладач географії вищого професійного училища №7 м. Кременчука Полтавської області.

Матеріали розглянуто на засіданні циклової методичної комісії  «Гуманітарна та соціально-економічна підготовка».

Протокол 11.03.2015  №7

Голова ЦМК                                      _________    Л.М. Рябич

Орфографія, стилістика і пунктуація залишаються за автором __________

Україна переживає складні часи. Незалежність, за яку боролися українці впродовж багатьох століть, наше покоління отримало, мов дарунок долі, у 1991 році без крові. Тепер її пролито чимало, і ніхто не знає, що чекає нас попереду. За нашу спільну свободу, за Україну у боротьбі з агресорами гинуть найкращі її захисники. Ми повинні їм віддати данину пам’яті та любові. Тому  автор методичної розробки, зробивши короткий екскурс у минуле визвольних змагань українського народу, акцентує увагу на останніх подіях, розповідаючи про Героїв Небесної Сотні та АТО. Поставивши собі та учням запитання: «Чи незалежність Батьківщини варта тисяч людських життів?», автор переконує, що є цінності, заради яких ідуть на смерть. Це честь, гідність, свобода, віра, любов і Батьківщина.

Викладач, спеціаліст вищої

кваліфікаційної категорії, старший викладач   __________   Л.А.Коломієць

____________________________________________________________________________________________________________________________________ ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Викладач, спеціаліст вищої

кваліфікаційної категорії, старший викладач      __________      Л.М. Рябич

СТРУКТУРА ПОЗАУРОЧНОГО ЗАХОДУ

Дата __.04.15 Час проведення 14.00 Місце проведення каб. 7/2 Група ОВ-11

Тип позаурочного заходу: виховна година.

Тема. З Україною у серці.

Мета заходу: виховання почуття патріотизму, любові до Батьківщини, поваги до її захисників.

Методична мета: показати ефективність використання ІКТ для впровадження проектної методики у навчально-виховну роботу.

Форми, методи, прийоми: бесіда, розповідь, виступ учасників художньої самодіяльності, ілюстративно-пояснювальний метод, перегляд відео фрагментів і презентацій із використанням записів пісень, метод проектів, читання авторських віршів.

Методичне, дидактичне та технічне забезпечення: комп’ютер, проектор, екран, адміністративна карта України, вишиті рушники, державний прапор України.

Міжпредметні зв`язки: історія, правознавство, українська література, інформатика.

Епіграф: Можна все на світі вибирати, сину,
                   Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Василь Симоненко

Весна 1962

План виховної години

І. Організаційний момент (1 хв.).

  1.1. Привітання з учнями.

  1.2. Представлення гостей.

ІІ. Момент актуалізації уваги аудиторії (2 хв.).

2.1. Вступне слово класного керівника.

2.2. Оголошення теми виховної години.

2.3. Постановка ключового питання "Чи незалежність Батьківщини варта тисяч людських життів?".

ІІІ. Основна частина (37 хв.).

3. Герої не вмирають.

3.1. «Ще як були ми козаками…»

3.2. «Слово, моя ти єдиная зброє…»

3.3. Хто вони – «бандерівці»?

3.4. Герої Небесної Сотні.

3.5. Герої АТО.

IV. Заключна частина (5 хв.)

4.1. Читання авторських віршів.

4.2. Заключне слово класного керівника.

Викладач ___________ Л.А. Коломієць

Орфографія, пунктуація, стилістика залишається за автором _____________

ПЕРЕБІГ ВИХОВНОЇ ГОДИНИ

І. Організаційний момент.

1.1. Привітання з учнями.

(Як вступ до наступної розмови звучить пісня «Україна» у виконанні Тараса Петриненка, що супроводжується відеокліпом).

Класний керівник. – Доброго дня, шановне товариство. Усі зібралися? Розпочинаємо.

1.2. Представлення гостей.

Класний керівник. – Представляю вам учасників художньої самодіяльності ВПУ-7. Вони виконають пісню про Україну, яку нещодавно включили у свій репертуар.

ІІ. Момент актуалізації уваги аудиторії.

2.1. Вступне слово класного керівника.

Класний керівник. – Україна переживає складні часи. Незалежність українці отримали, мов дарунок долі, у 1991 році без крові. Тепер її пролито чимало, і ніхто не знає, що чекає нас надалі. За нашу спільну свободу, за Україну у боротьбі з агресорами гинуть найкращі її захисники. Ми повинні їм віддати данину пам’яті та любові. Ви, дорогі мої учні, народилися і виросли у незалежній Україні. Про це мріяли та віддавали своє життя невідомі та знані герої впродовж багатьох століть. Тож і вітання склалося серед свідомих українців: «Слава Україні!». Як ми на нього відповідаємо? Правильно: «Героям слава!». І про Героїв ми будемо сьогодні говорити.

2.2. Оголошення теми виховної години.

Класний керівник. – Для Героїв, для тих, хто любить Батьківщину, головне гасло, яке звучало і рік тому на Майдані: «Україна – понад усе!». Тому і тема наша звучить так: «Із Україною у серці».

2.3. Постановка ключового питання.

Класний керівник. – Пропоную вам замислитися над словами нашого великого поета Василя Симоненка, які обрано епіграфом до виховної години:

«Можна все на світі вибирати, сину,
            Вибрати не можна тільки Батьківщину.».

Ці слова написані навесні 1962 року, коли навіть ваші батьки ще не народилися, то чи тепер, на початку ХХІ століття, вони актуальні? «Кров людська – не водиця, проливати її не годиться», – кажуть у народі. Але уже рік вона ллється на українські чорноземи у полях, на вулицях міст і сіл нашої Вітчизни. Подумайте, чи незалежність Батьківщини варта тисяч людських життів.

ІІІ. Основна частина

3. Герої не вмирають.

Класний керівник. – Підготовка  до виховної години навіяла поетичні рядки:

Край боронити – чоловіча справа,
Пішли у вічність хлопці з перед нас…
І ми вже звикли, що Героям - слава,
А нам, нарешті, об’єднатись час
У боротьбі за вільну Україну,
За нашу мову, звичаї, поля,
Щоб дух Майдану не загинув,
Бо це святе, як небо і земля.

А тепер мають слово учні – майбутні захисники Вітчизни, які озвучать п’ять презентацій, що коротко висвітлюють нашу історію з часів козаччини через яскраві постаті.

3.1. «Ще як були ми козаками…»

Перший учень. - Про Українське Запорізьке козацтво, його звитяги й подвиги було відомо не лише в Україні, а й далеко за її межами ще у далекому XVII столітті. Запорізька Січ — укріплений осередок нереєстрового Війська Запорозького Низового другої половини XVI — кінця XVIII століття, що був розташований за порогами Дніпра. Збереглися відомості про сім Запорозьких Січей, що наслідували одна одній.

Петро Конашевич-Сагайдачний (1582 - 1622) народився у с. Кульчиці Львівської області. Гетьман Війська Запорозького. Організатор успішних походів запорозьких козаків проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства, меценат православних братств.

Богдан Михайлович Хмельницький (1595 - 1657) - Гетьман України (1648–1657). Керівник національно-визвольної війни проти Речі Посполитої. Перший із козацьких ватажків, котрому офіційно було надано титул гетьмана. Намагався розбудувати незалежну українську державу, укладаючи впродовж свого правління союзи з Кримським ханатом та Московським царством.

Кошовий отаман Іван Сірко (1605 чи 1610 - 1680)  - подільський шляхтич, козацький ватажок, кальницький полковник, напівлегендарний славний кошовий отаман Запорозької Січі й усього Війська Запорозького Низового. Здобув перемогу у 65 боях. Герой багатьох українських пісень і казок. Після своєї смерті вважався характерником.

Іван Степанович Мазепа (1639 — 1709) - Гетьман України. Представник шляхетного роду Мазеп-Колединських з Київщини.   1708 року перейшов на бік шведів. Після поразки під Полтавою помер у місті Бендери. Зробив великий внесок у економічно-культурний розвиток та відновлення козацької держави Війська Запорозького з кордонами часів Хмельниччини.

Орлик Пилип Степанович (1672 —  1742)  - Гетьман Війська Запорозького у вигнанні (1710 -1742), поет, публіцист. Представник шляхетського роду Орликів (чеського походження). Один із упорядників «Договорів і постанов» — козацького суспільного договору, який фактично є першою у світі конституцією.

Петро Іванович Калнишевський (1691-1803) - останній кошовий отаман Запорозької Січі у 1762 та 1765–1775 роках. У російсько-турецькій війні 1768-1774 р., очолював діюче Запорозьке військо, виявляючи неабиякий організаторський хист, талант полководця і особисту хоробрість. Після розгрому Січі провів чверть століття в нелюдських умовах: його по суті живцем замурували в кам'яному мішку Соловецького монастиря. Прожив 112 років.

(Звучить пісня «Не спи, моя рідна земля» у виконанні гурту Мандри).

3.2. «Слово, моя ти єдиная зброє…»

Другий учень. – Талановиті доньки та сини України боролися за її незалежність словом, яке також ставало зброєю.

Григорій Савич Сковорода (1722 - 1794). Просвітитель-гуманіст, філософ, поет, педагог. Освіту здобув у Києво-Могилянській академії. Переслідуваний світськими та духовними властями, з 1770-х років вів життя мандрівного філософа. У філософських діалогах і трактатах біблійна проблематика переплітається з ідеями платонізму та стоїцизму. Сенс людського існування - подвиг самопізнання.

Тарас Григорович Шевченко (9.03.1814 —10.03.1861). Поет, письменник (драматург, прозаїк); художник (живописець, гравер, збереглося 835 творів). Народжений у кріпацтві, досяг вершин людської творчості. Член Кирило-Мефодіївського братства. Академік Імператорської академії мистецтв (1860). Це наш Кобзар, український Пророк, завдяки якому збережено мову, відроджено націю.

Леся Українка (1871 – 1913) - Лариса Петрівна Косач-Квітка. Письменниця, перекладач, культурний діяч. Писала у жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики. Також працювала у фольклористиці (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі.

Іван Якович Франко (1856 – 1916). Письменник, поет, публіцист, перекладач, вчений, громадський і політичний діяч. Доктор філософії (1893 р.), дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка (1899 р.), почесний доктор Харківського університету (1906 р.). Усебічно обдарований, енциклопедично освічений, надзвичайно працьовитий. “Каменяр” української нації.

 Василь Андрійович Симоненко (1935 – 19630. Народився у с. Біївці, Лубенський район, Полтавська область. Поет, журналіст, шістдесятник. 1962 року разом з А. Горською та Л. Танюком виявили місця поховань розстріляних органами НКВД. 1963 року був жорстоко побитий кагебістами у місті Смілі. Відмовили нирки, невдовзі поет помер у головній обласній лікарні.

Василь Семенович Стус (1938 – 1985). Поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник. Один із найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників. За власні переконання в необхідності української культурної автономії творчість Василя Стуса була заборонена радянською владою, а сам поет був на 12 років позбавлений волі. Загинув у таборах. Герой України.

Ліна Василівна Костенко. Народилася у1930 році. Письменниця-шістдесятниця, дисидентська, поетеса. Лауреат Шевченківської премії (1987), премії Антоновичів (1989), премії Петрарки (1994). Авторка роману у віршах «Маруся Чурай», поеми «Берестечко». 2010 року опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого». Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів.

Найближчі сусіди виявилися найбільшими ворогами. Словом бореться і у наші дні проти них 24-річна випускниця Київської політехніки Анастасія Дмитрук, на слова якої литовські музиканти спільно з хором Клайпедського музичного театру записали відео кліп «Никогда мы не будем братьями». Пропоную його переглянути.

(Перегляд фрагмента відеокліпа).

3.3. Хто вони – «бандерівці»?

Третій учень. – Їх убивали, катували, поливали брудом, але вони лишилися в історії нескореними лицарями духу, «маленька армія великого народу». То хто ж вони – «бандерівці»?

Євген Михайлович Коновалець (1891 - 1938). Народився у сім’ї учителів. Полковник Армії УНР, у 1918–1919 командував дивізією, корпусом і групою Січових Стрільців; командант Української військової організації; голова Проводу українських націоналістів (із 1927), перший голова ОУН. 23 травня 1938 Коновалець вбитий у Роттердамі (Нідерланди) співробітником НКВС Павлом Судоплатовим.

Роман Йосипович Шухевич (1907 - 1950). Псевдо: «Білий», «Дзвін», «Роман Лозовський», «Степан», «Чернець», «Чух», «Тур», «Тарас Чупринка». Народився у Львові. Символ героїчної боротьби за суверенну Україну. Член галицького крайового проводу ОУН. Генерал-хорунжий, головнокомандувач УПА, голова Секретаріату Української головної визвольної ради.  5 березня 1950 р. загинув  у підпільній хаті у с. Білогорща біля Львова під час бою із московськими окупантами.

Бандера Степан Андрійович (1909 – 1959). Політичний діяч, ідеолог і теоретик українського націоналістичного руху ХХ століття, після розколу Організації українських націоналістів голова Проводу ОУН-Б. Народився у селі Старий Угринів Калуського району Івано-Франківської області у сім’ї священика. Із Ярославом Стецьком були  авторами Акту проголошення Української Держави 30 червня 1941 року. 5 липня 1941 року Бандеру помістили під домашній арешт, а з 15 вересня 1941 року в центральну Берлінську тюрму. З початку 1942 по серпень 1944 року перебував у концтаборі Заксенгаузен. У вересні 1944 року його звільнили і запропонували участь у керівництві антирадянського збройного руху в тилу Червоної армії, однак Бандера на співпрацю з німцями не погодився.

КДБ вчинило вбивство Степана Бандери у Мюнхені 15 жовтня 1959 року. Це здійснив агент Богдан Сташинський. Трагічна і доля рідних Степана Бандери: двох братів вбито в Аушвіці, менший загинув теж від нацистів, батька убили радянські окупанти, а сестер вони ж відправили у Сибір.

Олена Теліга (1906 – 1942). Дівоче прізвище Шовгеніва. Народилася під Москвою, із 12 років жила у Києві, у 16 років емігрувала до Чехословаччини. Поетеса, літературний критик, діяч української культури, діячка ОУН (із 1939 р.). У жовтні 1941 р. повернулася до Києва. 22 лютого 1942 року розстріляна у Бабиному Яру разом із чоловіком та соратниками.

Олег Ольжич (1907 – 1944). Олег Кандиба, син поета Олександра Олеся, поет так званої “Празької школи”. Як вчений-археолог вивчав Трипільську культуру. Восени 1930 захистив докторську дисертацію. У 1938 читав лекції у Гарвардському університеті. У 1929 - член ОУН. Під час Другої світової війни Заступник Голови ОУН Андрія Мельника. У червні 1944 року, як борець за українську державність, загинув внаслідок жорстоких катувань у німецькому концтаборі Заксенхаузен.

Ярослав Семенович Стецько (1912 - 1986). Активний діяч ОУН. З 1941 р. - перший заступник провідника ОУН-Б С. Бандери. У 1942–1944 рр. перебував у німецькому концтаборі Заксенгаузен. Після звільнення керував антибільшовицьким блоком народів, був головою Проводу ОУН-Б.

Його дружина  Ярослава Йосипівна (1920 – 2003) була головою ОУН(б) (1991-2001), першим лідером партії Конгрес Український Націоналістів (КУН), депутатом Верховної Ради України другого, третього і четвертого скликань.

(Звучить українська патріотично-історична пісня «Партизани», що супроводжується фрагментом фільму  про Романа Шухевича «Нескорений»).

3.4. Герої Небесної Сотні.

Четвертий учень. – Герої і тепер живуть серед нас. І події на Євромайдані Києва зими 2013 – 2014 р.р. довели це. Згадаємо Героїв Небесної Сотні.

Сергій Гагікович Нігоян.   Народився 2 серпня 1993 року у  Березнуватівці  (Солонянський район, Дніпропетровська область), загинув 22 січня 2014 від кулі снайпера під час подій на вулиці Грушевського у Києві. Учасник і один із охоронців Євромайдану. Громадянин України вірменського походження. Герой України. Був єдиною дитиною в сім'ї, яка приїхала в Україну, рятуючись від війни. Мріяв стати актором.

Жизневський Михайло Михайлович. Народився 26 січня 1988 у Гомелі. Білорус, журналіст, виїхав із Білорусі через політичні проблеми. В Україні був бійцем націоналістичної організації «УНА-УНСО». Останнім часом жив і працював у Києві та в Білій Церкві. Загинув 22 січня 2014 під час штурму на вулиці Грушевського. Отримав наскрізне поранення у серце мисливською кулею.

Сердюк Ігор Миколайович. Народився 3 листопада 1969 у Кременчуці, загинув 18 лютого 2014 у Києві. Підприємець, займався організацією ремонтно-монтажних робіт. Із початку 1990-тих брав участь у національному русі у Кременчуці. Захоплювався дайвінгом. Був одружений, виховував доньку Олександру. Прапороносець 9-ої Сотні Самооборони Майдану. Член ВО «Свобода».

Плеханов Олександр Вікторович. Народився 7 березня 1991, студент архітектурного факультету Київського національного університету будівництва і архітектури.  Загинув на барикадах на вулиці Інститутській від пострілу снайпера 18 лютого 2014, наступного дня мав отримати диплом бакалавра. Помер від втрати крові у лікарні.

Голоднюк Устим Володимирович. Приїхав зі Збаража третього дня студентського Євромайдану. 30 листопада йому страшно розбили голову, наклали 12 швів, після чого він поїхав додому. Але повернувся, вступив у 38 сотню самооборони Майдану, допомагав волонтерам, охороняв периметр табору. «Небо падає!» - його кодові слова, постійно жартував.

Носив шолом, пофарбований у колір миротворців ООН. Біг під свист куль вперед і витягав поранених на Інститутській  20 лютого. Убитий снайпером. 19 років. Єдиний у батьків.

Гурик Роман Ігорович. Народився 2 жовтня 1994 у м. Івано-Франківськ, загинув 20 лютого 2014 у м. Києві. Студент факультету філософії Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Прадід Романа Гурика і два прадідових брата були вояками УПА. Прадідові брати загинули у 19 років від рук московських загарбників, як і Роман. Зі своєї родини Роман є шостим, хто загинув за Україну.

Костенко Ігор Ігорович. Народився 31 грудня 1991 у Тернопільській області. Загинув під час протистояння на вулиці Інститутській 20 лютого 2014 у Києві.  Журналіст, редактор Вікіпедії, навчався на п'ятому курсі географічного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка за спеціальністю «Менеджмент організацій», був одним із найкращих студентів факультету.

     (Звучить пісня «Мамо, не плач. Я повернусь весною». Автор музики і виконавець: Михайло Олійник).   

 3.5. Герої АТО.

П’ятий учень. – Українська земля завжди народжувала героїв, які і сьогодні боронять нас на сході, невтомно працюють у тилу.

Сергій Петрович Кульчицький. Народився 17 грудня 1963, загинув 29 травня 2014 у зоні бойових дій під час АТО у Слов'янську. Вертолiт Мі-8, на якому знаходився генерал-майор Сергій Кульчицький та ще 11 військових, був збитий терористами неподалік гори Карачун. Був начальником управління бойової та спеціальної підготовки Головного управління Національної гвардії України. Герой України.

Кіборги. Оборона, за якою стежили мільйони. З першими відбитими потужними атаками бойовиків і народилася легенда про "кіборгів". І першими українських бійців так почали називати саме бойовики.

Українські бійці утримували аеропорт увесь травень та літо. Наприкінці серпня бойовики почали перші обстріли, отримавши російські Т-72, 240-міліметрові міномети "Тюльпани" для знищення укріпрайонів, гаубиці та потужні "Урагани“.

Дмитро Анатолійович Ярош. Народився 30 вересня 1971 у Дніпродзержинську, лідер політичної партії «Правий сектор». Народний депутат України 8-го скликання. З 1989 р. член Народного руху. У 1994 р. – засновник організації «Тризуб» ім. С. Бандери. У кінці листопада 2013 року був одним з ініціаторів створення громадського руху «Правий сектор». Від квітня 2014 року брав участь у формуванні добровольчих загонів. 21 січня 2015 у боях біля Донецька був поранений.

(Звучить пісня – 100 бійців, слова якої написав Олекса Негребецький, музику - Віталій Телезін, співає Юлія Донченко).

Волонтери. Волонтерський рух - доброчинна діяльність, яка здійснюється фізичними особами на засадах неприбуткової діяльності. З початком АТО у квітні 2014 року в Україні активізувався волонтерський рух. Серед волонтерських організацій, які допомагають підрозділам українських силових структур, найбільш відомі: «Повернись живим», «Народний тил», «Фонд Діани Макарової». «Свій за свого» - благодійний інтернет-аукціон, всі кошти від якого йдуть на допомогу українській армії.

(Звучить пісня «Я дочекаюсь тебе!» Христини Панасюк).

IV. Заключна частина.

4.1. Читання авторських віршів.

Класний керівник. – А цього вірша я присвячую Героям Небесної Сотні.

Небесна Сотня, що пішла у вічність,
За нас замовить слово перед Богом,
Щоб ми згадали, що вогні досвітні
Чекають вже за батьківським порогом,
І не казали: «Моя хата скраю», -
Герої кажуть: «Як не я, то хто?».
Нам шле сусід злочинців зграю,
Хоч не війна у нас – АТО.

Уже не Сотня там тепер, на небі,
Бо тисячі загинули в бою…
Але нам вистояти треба,
Щоб волю здобути свою.
А вже в оновленій державі,
Збудувавши красиву Вкраїну,
Ми згадаємо кожного в славі,
Хто за нашу свободу загинув.

Класний керівник. – І ще один вірш – про Устима Голоднюка.

Устиме, Устиме.. Із Збаража славного
Приїхав у Київ за волю стояти…
Серця не вцілив твого полум’яного
Снайпер, що вмів у шоломи стріляти.

Вибрав і твій, бо блакитний, як небо,
І небо упало… Це ж ти говорив…
Блакитне в червонім… Навіщо? Не треба!
Адже не для цього нас Бог сотворив.

Пішов ти зарано - навік дев'ятнадцять -
Батькам не лишивши внучаток…
Тож мусимо зараз усі об'єднаться,
Щоб був не кінець, а початок.

Слава Героям Небесної Сотні,
Наша Вітчизна єдина,
Зміни свідомості вже незворотні:
Буде усе – Україна!

Класний керівник. – Пропоную хвилиною мовчання вшанувати Героїв, які загинули за волю України.

(Звучить пісня «Пливе кача» у виконанні Піккардійської терції - неофіційний кліп).

4.2. Заключне слово класного керівника.

Класний керівник. – Тепер, мої дорогі учні, хочу вас вдруге запитати: "Чи незалежність Батьківщини варта тисяч людських життів?" (Якщо час дозволяє, можна, не задовольняючись однозначною відповіддю, провести невеличку бесіду).

   Шановні учні, ви народилися та змужніли в незалежній Україні. Вам її доведеться і захищати, і розбудовувати, щоб була могутньою, заможною, красивою, щоб ви у ній жили щасливо, не шукаючи кращої долі деінде, за морями-океанами, на чужині. І нам є з кого брати приклад, бо Герої не вмирають, перед Богом замовлять слово за Україну.

Велич українського духу народилася не на Майдані – вона має тяглість із часів визвольних змагань, із козацьких часів, а може ще глибше її коріння, бо давні наші пращури трипільці мусили часто лишати плуга і боронити свою землю від віроломних кочових племен.

   Ми – європейці, свободолюбивий освічений народ, тому на завершення хочу нагадати слова, які стали крилатими, двох великих синів своїх народів, геніальних поетів: «Лиш той життя й свободи вартий, хто йде щодня за них у бій» ( Й.-В. Ґете) і «Борітеся – поборете, вам Бог помагає…»                      (Т.Г. Шевченко). Тож шануймося, бо ми того варті. І усе у нас буде добре, усе буде – Україна!

(Звучить пісня «Господи, помилуй нас» у виконанні Тараса Петриненка та Тетяни Горобець).

Інформаційні джерела

1. http://poetry.uazone.net/default/pages.phtml?place=symonenko&page=zemne02
2. http://www.ukrlib.com.ua/encycl/viraz/printout.php?id=12

3. gs.lb.ua/bogdan_chervak/269227_derzhavu_tvoritsya_buduchini.html

4. http://exlibris.org.ua/apanowicz/kalnysz.html

5. http://www.ukrlib.com.ua/encycl/viraz/printout.php?id=12

6. http://getmanat.org/history/
7. http://banderivets.org.ua/general-horunzhyj-roman-shuhevych.html

8. http://www.nebesnasotnya.in.ua/portfolio

9.  http://cyborgs.tsn.ua/

10.  https://www.facebook.com/

11.  http://uk.wikipedia.org/wiki

12.  www.youtube.com/watch?v=XF3Rb-29Cl4

13.  https://www.youtube.com/watch?v=BLkzxVS9VyE

14.  www.youtube.com/watch?v=jj1MTTArzPI

15.  https://www.youtube.com/watch?v=nvuUfzPD0Lg

16.  https://www.youtube.com/watch?v=IyRkG61BOXY

17.  www.youtube.com/watch?v=pbX-IpAI8Q8

18.  www.youtube.com/watch?v=GE9G_LWcviU

19.  www.youtube.com/watch?v=PBhUNSttAlQ

20.  https://www.youtube.com/watch?v=P39T9jCPvMI