Виховна година "Згадай їх, не забудь"

 Виховна година

 «Згадай їх, не забудь!»

(присвячена  річниці бою під Крутами)

 Мета: Ознайомити учнів з однією із трагічних сторінок історії України, виховувати шану до пам'яті тих, хто заради незалежності віддав своє життя.

 

 

Хто вмирає в боротьбі - в серцях живе повіки!

 

Хід заходу

1.                                                                                                                                                                                                                                                         День слави і печалі.
2.                                                                                                                                                                                                                                                         У нетлінному слові (подвиг героїв у віршах, легендах, піснях).
3.                                                                                                                                                                                                                                                         Спом'яни їх, не забудь!

Вступне слово вчителя.

«Шлях звільнення кожної нації від поневолення густо кропиться кров’ю ворожою і своєю». Так писав Головний отаман УНР Симон Петлюра на чужині. Було багато величних історичних подій в Україні, але була й подія що займає окреме місце.

29 січня... Є така дата в нашій історії. Дата, полита кров'ю.

«Юних сміливців, яких жменька була -

Із серцем зі сталі і духом з граніту.
О, велич летіла у вічність з їх лав,
І чин їх навіки став юности мітом».

 Дата нерозривно пов'язана із словом Крути, яке ще вчора нам, українцям, ні про що не говорило. Та звідки нам було знати, що назва станції уособлює героїчний подвиг цілого покоління, яке піднялося на захист української державності.              1

Коли більшовицька Росія в грудні 1917 року розв'язала війну проти Української Народної Республіки і з переможним наступом пішла на Україну,  триста юнаків-студентів виступили на зустріч шеститисячній орді Муравйова. (Більшовицька московська армія складалася з чотирьох груп під командуванням Муравйова, Єгорова, Берзіна, Кудинського). Ще на початку січня українське студентство Університету Святого Володимира 1 новоствореного Українського університету вирушило створити курінь січових стрільців. До них приєдналися учні другої Української гімназії. Не віриться, як могли ці п'ятнадцятилітні юнаки, котрі ще не вміли тримати зброї, фактично неозброєні (кілька гвинтівок, одна гармата і два кулемети) довгий час стримувати могутні сили ворога. Адже не так легко було розбити українське студентство. Ворог зазнав значних втрат. Переконаність у] святості боротьби не давала юним сміливцям скласти зброю навіть тоді, коли довідалися, що не надійде очікувана допомога з Києва.

Страшним був той останній бій за Українську державу, нерівним. Герої Крутів, котрі уціліли, потрапили в полон, і їх майже всіх жорстоко замучили банди Муравйова. Коли побитих, змордованих їх вели другого дня на розстріл, гімназист Піпський, родом із Західної України, заспівав «Ще не вмерла Україна», його підтримали й інші полонені. Та ворожі постріли назавжди обірвали нескорені юнацькі голоси.

Учень 1. Нелегка хлопцям стрілась доля 

Отам під Крутами серед зими, 

їх триста не вернулось з поля,

Із поля бою триста не прийшли. 

Зійшли їх мрії ті орлині
Квітками на Аскольдовій горі.
Над ними плаче Україна:
«Синочки волі, дітоньки мої» 

(Христина Дуда).
Учениця 1. Спом'янімо в пісні славу Крутів,

Найсвятіше з наших бойовищ!

 Крути! Крути! Смолоскип в майбутнє. Підіймемо наші душі ввиш!

Крути! Крути! Це за Батьківщину

Стати муром, шанцем душ і тіл.

Крути! Крути! Мужньо, воєдино

Прямувати в найсвятішу ціль.

Крути! Крути! Час розплати близько,

Вже червоний ворог кари йде.

Крути! Крути! Вічне бойовисько

За майбутній, за світліший день.

Крути! Крути! Мужність і посвята,

Вірність, що міцніла понад смерть.

Крути! Крути! Горда і завзята

Кличе пісня і веде вперед

(Богдан-Ігор Антонич).
Учень 2. Їх - юних сміливців - лиш жменька була

Із серцем зі сталі і духом з граніту.

 О, велич летіла у вічність з їх лав,

І чин їх навіки став юності мітом.

Мчав зойк слабодухих за ними у путь:

• Куди вам? Ви ж діти!.. Загинете марно...
•  ...О ні, бо ще завтра за нами підуть
•  Мільйони! На славу ми змінимо ярма!
•  Чи стримати тих, в кого серце з вогня,
•  Хто душу завзяту до бою напняв,
•  Хто любить Отчизну глибоко, пречисто?
•  О, прийде, Вкраїно, твій радісний день
• Поглянь же - мільйони до бою веде
• Крізь бурі сердиті, жорстокі - їх триста!

(Марко Боєслав).

 Учениця 2.

Сніги, сніги... Вихрить завія. Героїв кров, щоб ти, монголе,

Над Києвом вітрюга віє,   У славен Київ не прийшов!..

Мов дихає пітьма сторіч... Там над Дніпром, де б'ється хвиля,

Та світиться майдан Софії - Де слава їх вінками вкрила,

Юнацтво, сповнене надії,  Відважних лицарів-синів, -

Іде до Крут в січневу ніч... Сія Аскольдова могила,

Пішли... І задрижало поле... І душі їх - незрима сила -

Ударив бій - і крик, і кров, Благословення до боїв!

(Микола Щербак).

 Вчитель. Учні нашого класу Пилипчук Віталій та Олексин Христина також написали невеличкі вірші в пам'ять про героїв. Пилипчук читає вірш.

 

Вони загинули ще молоді,    Віддавши життя за Вкраїну.

Бо захищали Вітчизну,    За рідну Вкраїну квітучу й чарівну,

полягли у жорстокій борні,   За рідних своїх українців,

Вони свою землю і мову свою   Невже вони справді загинуть?

Не дали жорстоким чужинцям  О ні! Адже пісня про них

Самі ще студенти, а йшли вже у бій, Живе серед нас і донині.

 

Україно рідненькая, моя ти країно,

Ти прекрасна, ти могутня, ніколи не згинеш.

Дзвенить в тобі спів пташиний й мелодійна мова,

В тебе, в тебе, Україно, Карпати чудові.

В тебе ріки швидкі й довгі, як дзеркало чисті,

В тебе ліси дрімучії, мов вбрані в намисто.

Не забути і людей тих, що впали у бою, 

Ріки крові проливали за воленьку твою.

Бо тебе всі боронили від ворогів лютих,

Не давали в ярмо тебе чужинцям закути.

І тепер ми можем жити у вільній країні,

Гордитися й згадувати героїв сміливих.

Підсумкове слово вчителя.

Крути - велика трагедія нашого народу і його велика перемога. Хтозна чи була б незалежною держава без подвигу тридцяти юних героїв, які склали свої голови на олтар волі.

На Аскольдовій могилі поховали їх

    Тридцять учнів-українців

Славних, молодих...

Так написав Павло Тичина у вірші «Пам'яті Тридцяти». А ми повинні шанувати пам'ять про них, вчитися вірності, героїзму, справедливості саме у них - героїв Крутів.