Виховні заходи для учнів 6-8 класів

                           Виховний захід «Українські досвітки»

 

    Мета: розвивати почуття належності до свого рідного народу, інтерес до   народних свят, їх походження, підготовки й відзначення; виховувати любов до рідного краю, до рідної мови, оселі, до батьківщини, почуття гордості за свій народ, повагу до національної культури, національних звичаїв і обрядів.

    Обладнання: рушники, ікона, веретено, український посуд.

 

                   / Святково прибрана хата. Сидять дід та баба /

 

Дід.     Охо-хо, старі ми з тобою стали, бабо, немічні. І діточок Господь не дав, і

            помочі не від кого не дочекаємось.

Баба.   Ох, правда твоя, діду. Що ми будемо робити? Он (показує на хату) і хата

            не білена і в хаті не метено. Горе нам з тобою.

                                      / Заходять дівчата під музику /

 

1-а дівчинка.   Добрий день, дідусю!

Усі разом.         Добрий день, бабусю!

 

2-а дівчинка.   Діти любі, - каже мати

                           Треба старших шанувати!

                           То дасть Господь всього світа –

                           Вам прожити довгі літа.

3-я дівчинка.   Ват пошани сивий волос

                           І старий тихенький голос.

                           І тим зморшкам придивіться

                           Станьте ближче, поклоніться.

 

                         / Вклоняються бабусі та дідусю /

 

1-а дівчинка.   Прийшли ми до вас, щоб допомогти. Допомогти, а потім трохи

                        повеселитися. Ви тільки скажіть, що треба робити?

Дідусь.            Ой спасибі, мої дорогенькі, що не забули нас старих та прийшли

                        нам на  допомогу.

Бабуся.            Ой спасибі вам, мої любі. А треба нам небагато: хату побілити та в

                        хаті прибрати, а там і погуляйте в чистій, прибраній хаті.

Дідусь.            А я вам за те ще й одну цікаву легенду розповім. Якраз зараз весна -

                        красна настала, так я саме легенду про золоті ключики весни вам і

                        розповім.

Діти.                Розкажіть, дідусю, будь ласка, розкажіть.

Дідусь.            Ну, слухайте. Одного разу йшов лугами, полями, лісами один юнак.

                        дивилося на нього зверху сонечко, любувалося, та й кинуло йому

                        під ноги пригоршню сонячних зайчиків. А вони тільки торкнулися

                        землі,  перетворилися на золоті ключики. Взяв юнак ті ключики, та

                        й відімкнув двері землі. А з неї з пташиною піснею і веселим сміхом

                        полинула весна. Взяв юнак молоду наречену – весну за руку і пішов

                        з нею по землі. Де крок ступлять там квіти цвітуть, слово мовлять –

                        музики грають, пісню заведуть – усе навколо заспіває і закружляє у                    

                        танку весняної радості.

                        - Ну що, сподобалась вам моя легенда?

Діти.               Сподобалась! Дякуємо тобі, дідусю, за цю цікаву розповідь. Ми теж

                        Хочемо сьогодні співати, танцювати, грати, веселитись. Але

                        спочатку ми вам допоможемо.

1-а дівчинка.   Ваша рідна хата,

                           Буде як палата,

                           Буде вона мила,

                           Як та квітка біла.

2-а дівчинка.   Ми будемо дбати,

                           Її прикрашати,

                           Щоби була радість

                           Із рідної хати.

3-я дівчинка.   Ге же сестри, жваво, сміло,

                           Зачинаймо добре діло,

                           Свою хатку прикрашаймо,

                           Україну звеселяймо!

4-а дівчинка.    Треба хату побілити,

                            Треба рідну прикрасити,

                            Не лінуймося, дівчата,

                            Буде хата, як палата!

                            /   Танок (імітація) дівчаток /

 

  / Стук у двері. Дівчинка дивиться, нікого немає. Відходить від дверей.

Знов стук у двері. Дівчинка підходить до дверей – нікого. Третій раз стук у двері. Інша дівчинка знову підходить до дверей, ловить хлопця, заводить у хату./

 

1-а дівчинка.   Ти хотів нам шкоди наробити?! Покараємо тебе. Давайте вкинемо

                            його у воду.

/ Дівчата хватають його і ніби тягнуть до діжки з водою. Хлопчик просить, щоб його відпустили./

 

2-а дівчинка.    Як вгадаєш наші загадки, тоді відпустимо.

                          / Загадують загадки /

1-а дівчинка.    Поле не міряне, вівці не лічені, пастух рогатий.

Хлопець.           Мабуть, це небо, зорі та місяць.

2-а дівчинка.    Без рук, без ніг, а ходить.

Хлопець.           Мабуть, це годинник.

3-я дівчинка.    Біле, як сніг, солодке, як мед.

Хлопець.           Мабуть, це цукор.

4-а дівчинка.    Зв’язаний панок в купі сидить. (Віник)

Хлопець.           А що ж це таке? Мабуть, не відгадаю цю загадку. Не знаю, що це.

1-а дівчинка.   Не відгадав. Тягніть його дівчатка до діжки  з водою.

Хлопчик (просить).  Відпустіть. І жалібно співає.

                           Чи я, тату, не доріс

                           Чи я, тату, переріс,

                           Чи не рублена хата,

                           Що не люблять дівчата.

2-а дівчина.     Не просись, все одно не відпустимо.

Хлопчик.         Я більше не шкодитиму, а як відпустите, веселих хлопчиків повну

                           хату приведу.  

Дівчата.            Правду приведеш?

Хлопчик.          Їй-Богу, приведу!

3-я дівчинка.   Ну добре, повіримо тобі, відпустимо. Побачимо, яких ти нам 

                           веселих хлопців приведеш.

Дід з бабою.     Н що ж, вже пізно, нам відпочивати пора, ми підемо, а ви

                           веселіться, танцюйте. До побачення діти.

Всі.                    До побачення вам, добраніч.

 

                  /Дівчата співають українську народну пісню «Ой ходила дівчина бережком»/

 

                                         / Під музику заходять хлопці /

1-а дівчинка.    Пустила мене мати

                           Та й на досвітки,

                           А там хлопці чорноброві

                           Весело співали

                           А музики як заграли –

                           Ще й затанцювали.

                                / Хлопці й дівчата танцюють танок/

 

2-а дівчинка.     Танцювали і співали, а ще ж і не грали.

                         / Грають у гру «Два півники горох молотили» /

 

З-я дівчинка.    Хлопці, а чи вмієте ви відгадувати загадки?

Хлопці.             А як же, вміємо.

                / Дівчата загадують загадки/

1-а дівчинка.    Один усю роботу робить,

                            Другий господаря молоком поїть,

                            Третій – хату стереже.

Хлопці.              Так це ж проста загадка: це кінь, корова та собака.

2-а дівчинка.    Вірно. А ще така загадка:

                           З бородою, а не чоловік,

                           З рогами, а не бик,

                           З пухом, а не птах,

                           Лико дере, а личаків не плете.

Хлопці.             І ця загадка не важка. Це – коза.

3-я дівчинка    Вірно. А  ще отаку відгадайте:

                           Покотило, покотило,

                           Попід небеса ходило,

                           З полями говорило.

Хлопці.             І цю загадку ми відгадаємо. Це – грім, а тепер давайте ми вам

                           загадаємо.

Дівчата.            Давайте.

1-й хлопець.     Летить, а не горобець, виє, а не звір.

Дівчата.             Це вітер.

2-й хлопець.      Торох, торох, розсипався горох

                            Почало світати – нема що збирати.

Дівчата.             Знаємо, знаємо – це зорі.

3-й хлопець.      Ану, ще одну:

                             Хто ховає під кущі наші супи та борщі.

Дівчата (задумуються). Картопля !!

Хлопці.              Вірно!

Дівчинка.          Ну, як ми так добре вміємо загадки розгадувати, то давайте всі

                            Разом пограємо. Хто ж з нас прудкіший – хлопці чи дівчата?

                            / Гра  «Перегони в лантухах /

Дівчинка.         Добре ми грали, але щось довго не співали гарної пісеньки. Нумо

                           заспіваймо.

                          / Діти співають пісню «Ой під вишнею…» /

 

/  Виходять діти. У хлопчика – дудочка, у дівчинки – сопілка. Стоїть стовпчик і стільчик. / Першим виходить хлопчик з дудочкою і промовляє:

                       Я маленький хлопчик,

                       Виліз я на стовпчик,

                       На дудочку граю,

                       Всіх вас забавляю.

                       Ду-ду-ду-ду!

 

Виходить дівчинка:

                       Я маленька дівонька,

                       Я у полі квіточка.

                       (Сідає на стільник)

                       На сопілку граю,

                       Пісеньку співаю,

                       Всіх вас розважаю.

                       Ля-ля-ля-ля!

 

Виходить дівчинка-україночка:

                      Українка я маленька,

                       Українці батько й ненька,

                       Сестричка й братик милий

                      (Показує на дітей із сопілкою й дудочкою)

                       На Вкраїні ся родились.

                       Нумо , станьмо в хоровод.

 

/Усі діти стають до хороводу і виконують пісню «Подоляночка»/

 

1-а дівчинка. Щось нам сумно стало на наших досвітках. Давайте пограємо в

                       наші веселі ігри.

 

                           / Ігри:  «Струмочок», «Стрибки через багаття»/

2-а дівчинка.    Гарно ж ми вміємо через багаття стрибати, а тепер потечемо

                          струмочком,  між багаттячком, і попливемо ми з досвіток

                          прямісінько по своїх домівках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виховний захід

Тема:  «Рідна моя мова, мова калинова»

Мета: Виховувати у дітей любов до української мови, до звичаїв і традицій   свого народу; прививати почуття патріотизму, гордості за своїх   предків; виховувати повагу до рідного слова й творів українських письменників.

Обладнання: хліб, сіль, кілька кетягів калини, вишиті рушники, портрети українських письменників, збірки їхніх творів, магнітофон.

 

ХІД ЗАНЯТТЯ:

 

Господиня.    Доброго дня, шановна родино! Ні, я не помиляюся, сказавши так, бо думаю, що сьогоднішнє свято – то ще одна сходинка до нашого зближення, до родинного єднання «в сім’ї вольній, новій ».

 

Господар.    Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудоій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, тут живуть наші батьки, тут коріння роду українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово.

 

                             Виносять хліб на вишитому рушнику

 

Господиня.  Шановні гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на торжество рідної мови.

 

1-й учень.    Барвистість одвічна народної мови –

                      Це щось невимовне, прекрасне, казкове:

                      І ласка любові, зелена калина,

                      І пісня досвітня в гаях – солов’їна.

 

2-й учень.   Ну що б здавалося, слова...

                      Слова та голос – більш нічого

                      А серце б’ється – ожива,

                      Як їх почує!..

Мова! А що ж таке мова? Народ говорить, що «слово до слова - зложиться мова». А ми як думаємо?

 

3-й учень.                Народження слова

                             Буква до букви – слово вродилось,

                             Заусміхалось, заколосилось;

                             Серце зраділо слову, як брату,

                             Слово – це щастя, слово – це свято.

                             Слово до слова – думка зродилась,

                             З уст, ніби пісня, щиро полилась.

                             Ніжна, красива, мудра, крилата;

                             Думка – це радість, думка – це свято.

                             Вчімося, друзі, слово любити,

                             Слово до слова – й думка сповита.

                             Люди без думки – птиці безкрилі,

                             З думкою люди мудрі й щасливі.

 

Господар.   А чи відомі вам вислови видатних людей про мову?

1. Мова – коштовний скарб народу (І.Франко)
2. Мова – це воля нашого народу, і вона залежить від того,як ревно ми всі плекатимемо її (О.Гончар).
3. Слово, як і злак хлібний, виростає з тієї землі, на якій живеш і в яку ляжеш (І.Франко).
4. Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово, - це людина без роду й племені (В.Сухомлинський).
5. Мова втілення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любімо її, розвиваймо її (М. Рильський).
6. Слово – найтонший різець, здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти користуватися ним – велике мистецтво. Совом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. (В. Сухомлинський).
7. Любіть Україну у сні й наяву,

          Вишневу свою Україну,

          Красу її, вічно живу і нову,

         І мову її солов’їну.   (В. Сосюра)

    8.  Ти постаєш в ясній обнові,

         Як пісня, линеш, рідне слово,

         Ти наше диво калинове,

         Кохана, материнська мово!  (Д.Білоус)

 

Господиня. Той, хто зневажливо ставиться  до рідної мови, не викликає поваги й до себе. Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. Колисккові пісні зачаровують усіх, хто їх чує, у них материнська любов, світ добра, краси і справедливості, щира віра в магічну силу слова.

 

1-й учень.   Щоб виросло і не змарніло,

                     Щоб тяженько не хворіло,

                     Сили й розуму набралось,

                     Своїх батьків не цуралось.

 

Колискова пісня

 

Господар.  Ой яка чудова українська мова!

                    Де береться все це, звідкіля і як?

 

Учень.  Поезія  «Говорити – це значить жити»

                    Говорити – це значить – жити.

                    Як я можу багато сказати!

                    Можу словом принизити, вбити,

                    Та не хочу, не вмію вбивати!

                    Можу словом тобі посміхнутись,

                    Приголубить, в коханні зізнатися...

                    І вишіптують ніжністю губи

                    Найпрекрасніше слово – мати.

                    Тільки б доля була ласкава

                    І відміряла літ багато,

                    Щоб ту мову не відібрала,

                    Що для мене – найбільше свято!

Господар.     О мово рідна!

                       В рідній хаті,

                       Як джерело із глибини,

                       В голодні дні, у дні багаті,

                      І на вогні, і при багатті,

                      Ти від колиски до труни.

 

Господиня.  Не цурайсь, мій сину, мови –

                       У тебе іншої нема...

 

Господар.  Український народ почув цей заклик. І тепер звучить, співає на своїй землі у кожному дзвінкому струмочку, у прозорому джерельці, у росяній квіточці, в сонячному промінчик, живе у високій мрії, у чистому коханні, бо вона на рідній, своїй вільній землі, вона – у себе вдома!

 

 Учень.    Поезія «Як довго ждали ми своєї волі слова» 

              Як довго ждали ми своєї волі слова,

              І ось вона співа, бринить.

              Бринить, співає наша мова,

              Чарує, тішить і п’янить.

 

               В землі віки лежала мова

               І врешті вибилась на світ.

               О мово, ночі колискова!

                Прийми мій радісний привіт.

                Навік пройшла пора безславна...

                Цвіти і сяй, моя державна...

 

Господиня .  Сміється сміх, горить на рукаві.

                        Сміється так дитинно, стопричинно.

                        Сміється українно – ми живі,

                        І карим сміхом двері в світ розчинено.

 

Господар.   Смієтьсярозум. Аж паить крилом.

                     Сміється дотеп, смутком перемитий,

                      Добро сміється над горбатим злом,

                      А доки ми сміємось – будем жити.

Наш народ дуже любить жартувати. Тож давате і ми пожартуємо.

 

Пісня жартівлива («Ой під вишнею...»)

 

Не знає

• Ти вмієш читати?
• Вмію.
• А яка це буква?
• А я буквів не знаю.
•  

Непорозуміння

• Андрійку, що ти малюєш?
• Крису.
• Щось не дуже схоже на «крису».
• Так це не криса, со миса, а та со димить...

 

     Лист

• Що ти, Івасику, робш?
• Пишу листа Галочці.
• Так ти ж писати не вмієш!
• Та то нічого. Галочка читати не вміє.

 

   ***

• Мамо, чому не їздить мій трактор, - питає Сергійко
• Батарейки сіли. Підем купимо нові.

Сергійко зітхнув:

• Не треба. Це буде дуже довго. Хай краще повстають оті, що сидять.

 

  ***

   Сина питає батько:

• Ну, що ти сьогодні одержав?
• Чотири!
• А чому так мало?
• Та в нас було всього чотири уроки.

 

Виховний момент (сценка)

• Знову двійка?! – батько грізно дивиться у щоденник сина. – За що?
• Н-не знав...
• Ось як зараз візьму ремінця, то миттю пригадаєш, чого не знав!
• Карт не знав.
• Ну, ти даєш, синуля!.. Я думав, ти хоч у цьому щось-таки петраєш.
• Та то ж не ті карти, в які ми з тобою грали в підкидного, а з географії. Учителька веліла показати Китай...
• А ти що, там був, що маєш знати?
• І я так їй сказав.

 

 

Зрозуміла по-своєму

Батько глянув у щоденник

і питає: «Грицю,

це ж за що тобі учитель

вліпив одиницю?»

Гриць знітився і промимрив

так, що ледве чути:

«Та... то я... не міг сьогодні...

кореня добути».

«Ой лелечко! Чи ви чули? –

обурилась мати. –

Вже дитину заставляють

Коріння тягати!»

 

 

1-й учень.     Збережім цю мову!

                       Вона того варта!

                       Милу і чудову

                      Її вчити варто.

 

2-й учень.    Говорім красиво,

                      Щоб кохане слово

                      Стало справжнім дивом –

                      Дивом волошковим.

 

3-й учень.     Мові нашій рідній

                       Мові нашій любій;

                       Говорімо гідно,

                       Ми ж бо мудрі люди.

 

4-й учень.     Не ламаймо слово,

                       Не верзім дурниці,

                       Не робімо з мови

                        Суржик – небилицю.

 

5-й учень.     Мова ж така гарна,

                       Вона душу має;

                       Трудиться не марно,

                       Хто її вивчає.

 

6-й учен.      Не цураймось мови,

                      Вчімось розмовляти,

                      Щоб слова чудові

                      Вміли оживати;

 

7-й учень.    Щоб усім народам

                      Піснею звучала

                      Мова наша горда,

                      Мова величава.

 

Господиня. На цьому наше свято закінчується. Нам би хотілося, щоб сьогоднішнє свято залишило у ваших душах гордість за нашу Батьківщину, радість і щастя від україських пісень і хоча б краплиночку гордості за те, що маємо таку чудову, мелодійну мову.

 

Господар.  Збережемо ж її, нашу мову, пісню для наступних поколінь, щоб і вони могли гордитись тим, що українці, і були вдячними тим, хто збріг нам її.

До нових зустрічей!