Виховний виступ "Тополя" з екології

Комунальний заклад

«МАРІУПОЛЬСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ  ШКОЛА  I-IIІ СТУПЕНІВ №10 МАРІУПОЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ» (ЗОШ №10)

ТОПОЛЯ (за мотивами твору Т.Г. Шевченка «Тополя»)

Діючі особи:

Ведуча  1 

Ведуча  2

Дівчина 

Хлопець

Мати

Ворожка

Ведуча  1      Рослинні символи здавна уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі.

Ведуча  2      Тополя – символ вроди української дівчини (струнка, як тополя), оберіг хати, подвір’я.

Ведуча  1      Вважають, що тополя здатна забирати з людей негативну енергію і очищати повітря від злих духів та всього шкідливого та нечестивого.

Ведуча  2     Тополя край дороги – це образ жінки чи дівчини, котрі чекають своєї долі чи свого судженого… Ми пропануємо вашої увазі дуже красиву легенду за мотивами твору Тараса Григоровича Шевченка «Тополя».

Звучить музика,  виходять хлопець з дівчиною, хлопець ніжно обнімає дівчину.

Ведуча  1          По діброві вітер виє,
                           Гуляє по полю,
                           Край дороги гне тополю
                          До самого долу.
Ведуча  2         Хто ж викохав тонку, гнучку
                           В степу погибати?

Ведуча 1      Постривайте — все розкажу.
                     Слухайте ж, дівчата!
                      Полюбила чорнобрива
                      Козака дівчина.
                      Полюбила — не спинила:
                      Пішов — та й загинув..

Дівчина      Якби знала, що покине — 
                       Було б не любила;
                       Якби знала, що загине — 
                      Було б не пустила;
                                   Не стояла б до півночі
                                   З милим під вербою.
                                   Якби знала!..

Ведуча 1     Минув і рік, минув другий — 
                     Козака немає;
Ведуча 2              Сохне вона, як квіточка;
                              Ніхто не питає:
Мати        «Чого в’янеш, моя доню?»
                  «Іди, доню, — заміж, — 
                   Не вік дівувати!
                   Він багатий, одинокий — 
                  Будеш панувати».
Дівчина   «Не хочу я панувати,
                    Не піду я, мамо!
                    Рушниками, що придбала,
                    Спусти мене в яму.

                    Нехай попи заспівають,
                    А дружки заплачуть…»
Ведуча 1          Не слухала стара мати,
                          Робила, що знала — 
Ведуча 2          Все бачила  чорнобрива,
                         Сохла і мовчала,
Ведуча 1         Пішла вночі до ворожки,
                         Щоб поворожити…
Дівчина       «Бабусенько, голубонько,
                        Серце моє, ненько,
                        Скажи мені щиру правду,
                        Де милий-серденько?
                        Бо віддає мене мати
                        За старого заміж.
                        Зроби, моя пташко!
                        Щоб додому не вернулась...
                        Тяжко мені, тяжко!»
Ворожка  Твою долю, моя доню!
                 Позаторік знала,
                 Позаторік і зіллячка
                 Для того придбала».
                               «Ось на тобі сього дива.
                               Піди до криниці,
                               Поки півні не співали,
                               Умийся водою,
                               Випий трошки сього зілля — 
                               Все лихо загоїть».
Дівчина      «Спасибі, бабусю!»
                     —Чи йти, чи ні?..
                   «Ні! Вже не вернуся!»

                    Без милого сонце світить — 
                     Як ворог сміється,
                    Без милого скрізь могила...
                     А серденько б’ється.

Звучить пісня «Хто з любов’ю не знається, той долі не знає»
Ведуча 1       Таку пісню  чорнобрива
                       В степу заспівала...
                       Зілля диво наробило
                       Тополею стала.

Ведуча 2                 Не вернулася додому,

                                 Не діждала пари

                                 Тонка, тонка, та висока

                                 До самої хмари!
Ведуча 1      По діброві вітер виє,
                       Гуляє по полю,
Ведуча 2      Край дороги гне тополю
                      До самого долу.

Звучить пісня «Не рубай тополю»

1. Ми бачимо, з якою ша­ною наш народ ставився до  рослин!
2. Ми повинні вчитися у своїх предків цінувати природу, адже також є її часткою!
3. Тож не губить наших зелених побратимів, бережіть їх!
4. Будьте добрими і чуйними, посадіть біля своїх осель тополю!
5. Тож бережімо красу кожної квітки, кожної рослинки, кожної травинки!
6. І буде наша українська земля квітуча

Всі.  І  завжди прекрасна!!!