Виховний виступ "Тополя" з екології

Про матеріал

Театралізована вистава з екології "Тополя". присвячена легендам про рослину тополь в Україні (по мотивам Т.Г. Шевченка).

Перегляд файлу

Комунальний заклад

«МАРІУПОЛЬСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА I-IIІ СТУПЕНІВ №10 МАРІУПОЛЬСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ» (ЗОШ №10)

ТОПОЛЯ (за мотивами твору Т.Г. Шевченка «Тополя»)

Діючі особи:

Ведуча 1

Ведуча 2

Дівчина

Хлопець

Мати

Ворожка

Ведуча 1 Рослинні символи здавна уособлюють красу нашої України, духовну міць народу, засвідчують любов до рідної землі.

Ведуча 2 Тополя – символ вроди української дівчини (струнка, як тополя), оберіг хати, подвір’я.

Ведуча 1 Вважають, що тополя здатна забирати з людей негативну енергію і очищати повітря від злих духів та всього шкідливого та нечестивого.

Ведуча 2 Тополя край дороги – це образ жінки чи дівчини, котрі чекають своєї долі чи свого судженого… Ми пропануємо вашої увазі дуже красиву легенду за мотивами твору Тараса Григоровича Шевченка «Тополя».

Звучить музика, виходять хлопець з дівчиною, хлопець ніжно обнімає дівчину.

Ведуча 1          По діброві вітер виє,
                           Гуляє по полю,
                           Край дороги гне тополю
                          До самого долу.
Ведуча 2         Хто ж викохав тонку, гнучку
                           В степу погибати?

Ведуча 1      Постривайте — все розкажу.
                     Слухайте ж, дівчата!
                      Полюбила чорнобрива
                      Козака дівчина.
                      Полюбила — не спинила:
                      Пішов — та й загинув..

Дівчина      Якби знала, що покине —
                       Було б не любила;
                       Якби знала, що загине —
                      Було б не пустила;
                                   Не стояла б до півночі
                                   З милим під вербою.
                                   Якби знала!..

Ведуча 1     Минув і рік, минув другий —
                     Козака немає;
Ведуча 2              Сохне вона, як квіточка;
                              Ніхто не питає:
Мати        «Чого в’янеш, моя доню?»
                  «Іди, доню, — заміж, —
                   Не вік дівувати!
                   Він багатий, одинокий —
                  Будеш панувати».
Дівчина   «Не хочу я панувати,
                    Не піду я, мамо!
                    Рушниками, що придбала,
                    Спусти мене в яму.

                    Нехай попи заспівають,
                    А дружки заплачуть…»
Ведуча 1          Не слухала стара мати,
                          Робила, що знала —
Ведуча 2          Все бачила чорнобрива,
                         Сохла і мовчала,
Ведуча 1         Пішла вночі до ворожки,
                         Щоб поворожити…
Дівчина       «Бабусенько, голубонько,
                        Серце моє, ненько,
                        Скажи мені щиру правду,
                        Де милий-серденько?
                        Бо віддає мене мати
                        За старого заміж.
                        Зроби, моя пташко!
                        Щоб додому не вернулась...
                        Тяжко мені, тяжко!»
Ворожка Твою долю, моя доню!
                 Позаторік знала,
                 Позаторік і зіллячка
                 Для того придбала».
                               «Ось на тобі сього дива.
                               Піди до криниці,
                               Поки півні не співали,
                               Умийся водою,
                               Випий трошки сього зілля —
                               Все лихо загоїть».
Дівчина      «Спасибі, бабусю!»
                     —Чи йти, чи ні?..
                   «Ні! Вже не вернуся!»

                    Без милого сонце світить —
                     Як ворог сміється,
                    Без милого скрізь могила...
                     А серденько б’ється.

Звучить пісня «Хто з любов’ю не знається, той долі не знає»
Ведуча 1       Таку пісню чорнобрива
                       В степу заспівала...
                       Зілля диво наробило
                       Тополею стала.

Ведуча 2 Не вернулася додому,

Не діждала пари

Тонка, тонка, та висока

                                 До самої хмари!
Ведуча 1      По діброві вітер виє,
                       Гуляє по полю,
Ведуча 2      Край дороги гне тополю
                      До самого долу.