Виховний загальноліцейний захід приурочений Дню Перемоги: "Миру - бути!"

Розробив: НАЗАРЧУК О.В. – викладач Кельменецького професійного ліцею

«Миру - бути!»

Спів пташок

1 ведучий (сл.1)

 Як тільки вберуться у чарівні білі квіти сади навесні, засвітять дивовижні свічки каштани, а в повітрі розіллється тонкий і ніжний аромат, в бузкових кущах заллються піснями невсипущі солов’ї, а вся земля випромінюватиме радість і щастя,  нестримну жагу до життя, в один з таких прекрасних днів, 9 травня, ми відзначаємо велике свято – День Перемоги! (сл.2)
2 ведучий
Нелегке наше сьогодення не може заступити радості приходу весни, а разом з нею і Дня Перемоги. Цей день залишиться для нас завжди затьмареним від гіркоти втрат і осяяний сонцем Перемоги. Якою дорогою ціною далася нам перемога! Скільки життів забрала та страшна війна! Скільки доль зруйнувала вона! Нема жодної сім’ї якої не торкалась війна своїм чорним крилом. День Перемоги наближували, як могли, люди, котрим було дуже нелегко в ті воєнні літа і яким найважче сьогодні
У довічному боргу наше покоління і перед тими ветеранами війни, кому пощастило пройти через чорнило битв і дожити до світлого Дня Перемоги.

1 ведучий (сл.3-4)

Все менше їх залишається в життєвому строю. Даються взнаки і опалена війною молодість, сирі окопи і бліндажі, голод і холод, хвороби і рани. Їхні груди вкриті медалями, на скронях - сивина. Але вони пам'ятають ті страшні часи, хоч часто їм і не хочеться про них згадувати. Неможливо позбутися нав’язливої жахливої думки: а прийде ж день, коли піде з життя останній з цих літніх людей з орденами. Піде у вічність, понесе з собою живі спогади. Що ж залишиться після них? А залишиться Пам'ять, світла пам'ять про незабутніх героїв. 

Голос за кадром(сл.5)

Біда, мов смерч, насунула здаля.
Заплакала обпалена земля,
Немов чиєсь стривожене дитя...
І мирне обірвалося життя!

На фоні сумної мелодії виходить "дівчина-пам’ять" в чорному,несе запалену свічку

Дівчина-пам’ять(в руках свічка)

Війна…Жорстока і страшна, вона несла горе і смерть. Вона руйнувала і нищила міста, плюндрувала і ламала  людські долі, забирала найближчих і найдорожчих людей.

Пам’ять…що дає вона нам? Право на життя? На щастя? Так, напевно. Поки живі ми, жива і пам’ять. Пам’ять про тих, хто віддав своє життя, захищаючи рідні простори, нас з вами, борючись за світле і щасливе майбутнє…Спогади… Спогади…Спогади.

 (Звучить музика „Священная война”)

Читець 1(сл.6)

Це на світанку сталося колись:
Стривожений, із муками і жалем
Світ стрепенувся, кров’ю вмить заливсь, 
Залився болем, плачем, жалем.
Читець 2

Війна на зустріч молодому дню
Із гуркотом, із брязкотом котилась,
Лавиною металу і вогню
На нашу землю й долю навалилась.
Голос за кадром.

Сотні тисяч матерів проводжали своїх синів на фронт. Ішли поети, талановита молодь, вчорашні школярі й школярки, але не всім судилося повернутися до рідної оселі.
ПІСНЯ

1-й ведучий: (сл.7-9)

Чим  далі в історію відходять грізні роки війни, тим глибше і повніше розкривається героїко-трагедійна пора в житті українського народу, який пережив жахливу сторінку в своєму багатостраждальному бутті – німецько-фашистську окупацію; вів непримиренну боротьбу за своє визволення, вніс вагомий вклад у спільну перемогу народів над фашизмом.

2-й ведучий:

 Фашистські ідеологи планували взагалі знищити українську націю як таку: її духовність, освіту, пісню, мову. Але нескорена та волелюбна Україна, яка не вперше зіткнулася з гнітом, піднялася на боротьбу.

Україна:

 Візміться діти всі за руки,
Не допустіть лихої муки,
Щоб мені болю не терпіти – 
Вставайте всі фашистів бити!
Ідіть, сини, на праведний наш бій,
Вас мати і земля благословляють,
Вас скривджена чекає Україна.
Ідіть, сини, і захистіть мене.

2 вед

Страшні сліди залишила війна. Тільки на території України в руїни і згарища було перетворено 714 міст, 28 тис. сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами.

1 вед

Страшні сліди залишила війна. За ці роки в Україні загинув кожен шостий громадянин. Хто візьметься підрахувати, скільки вони могли б зробити, скільки б могли пізнати радісних хвилин...

Голос за кадром. (сл.10)

Стоїть солдат у бронзі і граніті
У тихім сквері в місті і в селі...
Над ними вічна слава у зеніті
І вічна пам'ять по усій землі

Солдат.(на фоні співу пташок) 
Як тихо тут, не дибиться земля,
Не рвуть снаряди і цвіте весна...
А на руках у жінки немовля...
Не знають люди, що таке війна!
Яке це щастя — людям в мирі жить!
Дітей ростити, засівать поля,
Коли лунає пісня, сміх дзвенить
І усміхається до сонечка земля!
Дзвенить сріблясто річечка із гір,
Пташки співають весело в гаю...
Яке це благо — мати в світі мир!
А я, як спомин про війну, стою.
Така вже доля. В кожного своя.
Хтось повернувсь з війни на свій поріг,
А хтось в бою, так само, як і я,
На тій війні навіки в землю ліг.
 

Дівчина

Я пам’ятаю вас, мої герої! 
Я принесу конвалій навесні, 
І чорнобривців літньою порою, 
Калини кетяг у осінні дні. 
Залишу стигле яблучко на Спаса 
І крашанку у Великодній час. 
Щоб поминальна свічка не загасла, 
Завжди я пам’ятатиму про вас! 

Пісня

Ведучий 2(сл.11)

Сьогодні ми з великою вдячністю і любов’ю згадуємо Вас, солдатські вдови. Паморозь лягла на ваші скроні, роки поорали зморшками обличчя, але серця залишились молодими і свято бережуть пам'ять про останні хвилини перед розлукою. Ви свято бережете листи-трикутники з фронту і похоронки. Вони, як рани,  які не гояться десятиріччями .
Ведучий 1
А скільки матерів, сестер, коханих чекали і не дочекалися своїх синів, братів, чоловіків. У народі недаремно кажуть, що час не владний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від того недільного ранку, коли пролунало страшне слово «війна», вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче – життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.

Мати. 
Я — мати, мати всіх дітей,
Що на фронтах воєнних полягли.
Сьогодні я звертаюсь до людей,
Щоб мир у світі пильно берегли.
Я — мати... Я крізь все пройшла...
Крізь дим пожеж, утрат і сто смертей.
Розтоптана і знищена була,
Та через роки йду я до дітей.
В душі моїй горить пекельний біль
За всіх-усіх, яких не повернуть,
І крик душі лунає звідусіль:
Вони до нас ніколи не прийдуть...
Та я не вірю в похоронки ті!
Живі вони, бо пам'ять ще жива!
Мої сини, соколики ясні...
А всюди квіти... квіти... і трава...
Цвіте весна чарівна, запашна,
Пісні повсюди, музика звучить...
Але ж була проклята та війна,
Яка в людей забрала щастя — жить!
Я — мати! Я до вас іду,
Щоб захистити, відвернути зло
Та відвести від всіх людей біду
І щоб війни ніколи не було.
Тож встаньте всі і голови схиліть,
Згадайте тих, хто йшов через фронти.
І з вдячністю хвилину помовчіть,
Щоб пам'ять в нашім серці зберегти...
(Хвилина мовчання.)
Я заклинаю, будьте пильні всі.
Не допустіть війни, не допустіть!
Стрічайте сонце в ранішній росі,
Живіть щасливо і дітей ростіть!

ВЕДУЧий 1(сл.12) 
На території України війна не припинялася 1225 днів і ночей – з 22 червня 1941р. по 28 жовтня 1944р.Більш ніж у 100 населених пунктах України точилися особливо запеклі бої. У боях на нашій території взяло участь 54 армії збройних сил СРСР. По всій території України точилися кровопролитні бої. Саме в Україні вирішувалася доля Другої світової війни в Європі, Протягом січня в Україні було проведено радянськими військами 13 наступальних та 2 оборонні операції. Великі бої точилися за кожен дім. Війна не припинялася ні на годину. 

Ведучий 2

Потім були інші битви, жорстокі з великими втратами: битва на Курській дузі, бої за Київ, форсування Дніпра, велика Проскурівська битва, бої за Севастополь, Одесу, Тернопіль. Рідко перепадали бійцям солодкі хвилини перепочинку. 
Високу ціну заплатила Україна за Перемогу та визволення Європи від фашизму .А ще слід додати мільйони інвалідів, вдів, сиріт, скалічені людські душі, зламані долі.. 
Але ми все витримали – і перемогли. Перемогли тому, що вели війну вітчизняну. Перемогли тому, що відстоювали право на життя.
                           Показ відео фрагменту «Нам нужна одна Победа»

Ведучий 2(сл.13-14)

В  березні  буковинський  народ  відзначив  72-у  річницю  визволення  Буковини  від  німецько-фашистських  загарбників.  Однією  з  сторінок  тієї  страшної  війни  нашого  народу  з  гітлерівським  фашизмом  стала  битва  за  визволення  Кельменеччини  весною  1944  року.   Її  учасниками  були  генерали, офіцери  й  солдати, словом ті, хто  наближав  довгожданий  день  Перемоги.

(сл.15)

 У  боях  за  визволення  Кельменецького  району  смертю  хоробрих  загинуло  236  воїнів  різних  національностей,  всі  вони  спочивають  вічним  сном  у  Братській  могилі в  центрі  селища. Вічна  слава  їм,  солдатам  війни,  що  полягли  смертю  хоробрих!

Ведучий 1(сл.16)

Сьогодні Україна –незалежна держава, Збройні Сили якої покликані охороняти рідну землю. Але повіривши політикам, народ мовчки споглядав, як руйнується наша армія, він навіть радів, коли позбувся ядерної зброї, сподіваючись, що Росія, яка колись виступила гарантом суверенітету України, ніколи не посягне на її територію. Але дуже швидко ми прозріли.  Наша нова армія була створена за кілька місяців прямо на полях боїв, причому це зробила не держава, а ми, звичайні українці-патріоти, які у складі добровольчих батальйонів пішли боронити і по цей день боронять рідну землю від ворога – колишнього «старшого брата» Росії, яка вже неприховано веде на нашій території війну.

ВЕДУЧИЙ ІІ Російські сепаратисти зазіхають на територіальну цілісність нашої держави. На Сході точаться криваві бої. Там вирішується доля і майбутнє України. Ми знаємо, що ми – єдині, що перемога буде за нами. Єдина Україна – іншого шляху у нас немає. Саме за це зараз в АТО воюють сини-герої. На полі битви – захисники, воїни. Вони мужні, сміливі, хоробрі. Не шкодуючи власного життя, захищають неньку Україну.

  З березня 2014 р. і по цей день тисячі наших солдатів захищають рідну землю від загарбника, який одержимий ідеєю створити нову імперію. Але історія свідчить, що рано чи пізно всі імперії руйнуються, а всі диктатори гинуть. Але шлях до перемоги досить довгий і кривавий, бо це – війна,  яка приносить загибель тисячам людей, потворить мільйони душ та закарбовується у пам’яті багатьох поколінь.

Ведучий 1(сл.17)

Кожен день, кожен час пам'ятайте,

Скільки жертв нам війна принесла

Все, що можна для миру віддайте!

Збережіть для нащадків життя!

Тому ми сьогодні прийшли, щоб сказати сердечне спасибі всім ветеранам за те, що вони відвоювали для нас мир і свободу і нам сьогодні усім так добре живеться — затишно, спокійно, щасливо.

Виходять всі учасники свята

Ведучий 1(всі учні разом говорять «за мир»)

Ми хочем без воєн жити,
Хай буде мир на всій землі.
За мир, щоб сміятись!
За мир, щоб трудитись!
За мир, щоб троянди цвіли

Звучить фінальна пісня. Наталя Бучинська Перемога

Заключне слово

Нашим гостям і всім присутнім  хочеться побажати щастя, миру, душевного спокою, злагоди, добробуту у нашому великому домі — Україні!