Виховний захід "Андріївські вечорниці"

Про матеріал

Містить сценарій проведення виховного заходу у вигляді українських вечорниць на свято Андрія. Захід розвиває в молоді інтерес до народних звичаїв і традицій, культурної спадщини свого народу, виховує почуття національної гідності, відповідальності за збереження українських звичаїв і традицій та передачу їх наступним поколінням, формує культуру мовлення студентів. Матеріали можуть бути використані викладачами під час занять та кураторами для підготовки виховних годин.

Перегляд файлу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВІДОКРЕМЛЕНИЙ СТРУКТУРНИЙ ПІДРОЗДІЛ «ДОНЕЦЬКИЙ

ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ ЛУГАНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО

АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ»

Методична розробка

проведення виховного заходу

Красногорівка 2021

Укладач: Саноян А.О., спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії;

Рецензент: Семікіна Н.М., спеціаліст вищої кваліфікаційної категорії, викладач-методист.

Матеріали можуть бути використані викладачами під час занять та кураторами для підготовки виховних годин.

Розглянуто на засіданні циклової комісії

соціально-гуманітарних та загальноосвітніх дисциплін

Протокол № 3 від 7 жовтня 2021 року

Голова комісії ___________ /Саноян А.О./

Андріївські вечорниці

Мета: Розвивати й поглиблювати знання з рідної мови; формувати особистість студентів, здатних гідно передавати духовні надбання українців; залучати до національної культури українського народу; виховувати любов до рідного слова; викликати інтерес до народних звичаїв та традицій українського народу; сприяти відродженню національної свідомості; прищеплювати трудові навички; формувати культуру мовлення.

Обладнання та матеріали: святково прибрана актова зала, рушники, предмети побуту, обереги, народні костюми, тарілки, виделки, серветки, кошики тощо.

Хід заходу:

Дівчина –українка:

Україна моя барвінкова!

Переконана твердо в однім,

Що мені усміхнулася доля

Народитись під небом твоїм.

Краю мій коханий,

Щире твоє слово,

Небо твоє ніжно-голубе.

Рідна Україно, земле колоскова,

Обійму молитвою тебе.

Краю мій зелений,

Золото вербове,

Стежка моя, роси голубі!

Мати Україно!

Сонце черноброве!

Уклонюсь молитвою тобі!

Ведуча: Україно! Чарівна моя, ненько, найкращий куточку землі, солов `їна пісне! Ти прекрасна, але найбільше твоє багатство – народ. Народ чесний, трудолюбивий, нескорений, міцний, як граніт, співучий, дзвінкоголосий.

Українці – то є назва славного народу,

Україна – то край славний, аж по Чорне море,

Україна – то лан пишний, і степи, і гори,

І як мені Україну щиро не кохати,

Мене ненька по-українськи вчила розмовляти!

Ведучий: Україна…Рідний край…Золота, чарівна сторона. Земля , рястом заквітчана, зелом закосичена. Скільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою любов до краю, де народились.

Ведуча: З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і

працьовитий народ, про її гаї зелені, про тихі ріки та озера. Наша Україна славиться великими традиційними святами та обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини повертається до традицій свого народу.

Ведучий: Що таке Україна? За віконцем калина,

тиха казка бабусі, ніжна пісня матусі,

Дужі руки у тата, під тополями хата,

Під вербою криниця, золотиста пшениця.

Серед лугу лелека і діброва далека.

Ведуча: Україна! Країна смутку і краси, радості й печалі, розкішний вінок з рути й барвінку, над яким світяться яскраві зорі! Це історія мужнього народу, що віками боровся за волю, своє щастя, свідками чого є високі могили в степу, обеліски та прекрасна народна пісня.

Ведучий: Українська пісня... Хто не був зачарований нею, хто не згадує її, як своє чисте, прозоре дитинство, свою юність, красиву й ніжну. Який митець не був натхнений її мелодіями! Яка мати не співала цих легких, як сон пісень над колискою дорогих дітей своїх? Українська пісня — це бездонна душа нашого народу, це його слова.

Лунає українська пісня.

Ведуча: Восени, коли завершувалися польові роботи, частими ставали дівочі та парубочі гуляння. Я хочу, щоб сьогодні ожили перед нами вечорниці, а ігри, забави нагадали молодість батькам, бабусям та дідусям.

Ведучий: Хай наше свято відкриє перед вами, шановні гості, розум, мудрість, щедрість нашого народу!

Ведуча: Українські вечорниці

Починаємо вже не раз,

Хай сміх, і пісня ллється

В серці кожного із нас.

Ведучий: Обійдіть весь світ безмірний

І скажіть в якій країні

Так зберігся скарб безцінний,

Як у нас, на Україні?

Ведуча: Запрошуємо всіх на наше свято,

Превелике, пребагате,

Від зірниці до зірниці

Хай лунають вечорниці.

Ведучий:

Хай, на наших вечорницях

Хто сумний – розвеселиться!

Співи, танці, небилиці –

Гарні будуть вечорниці!

Пісня «Зоре моя вечірня»

Галя: (Прибирає і співає):

Зайди, місяченьку за чорною хмару,

Там мати шукає своїй доні пару.

Шукає, шукає багатого сина,

А її кохає бідний сиротина.

Кохає, кохає ще й думає брати,

А тій же парі завадила мати.

Дівчина кохала хлопця молодого,

А її віддали за вдівця старого,

За вдівця віддано роки марнувати

Мати: (Перебиває) Чого доню сумної заспівала? Всіх хлопців відженеш від нашої хати такою невеселою піснею.

Галя: То так…І сама не знаю, мамо, сумно чогось і не спокійно мені сьогодні. До всіх хлопців мені байдуже. Тільки б один…не обминув.

Мати: Не сумуй, Галинко (підходить ближче), то просто вечір такий таємничий і місяць он як ясно світить(дивляться на небо.(Чути спів дівчат) Все буде гаразд. Може той один не обмине. От і дівчата вже йдуть.

Дівчата (всі): (сміх) Добрий вечір, у вашій хаті!

Дівчина1: Добрий здоров’ячка, тітонько! Чи можна в вашу хату?

Мати: Заходьте дівчата, сідайте! Зараз вареників на всіх наліпимо. Може ще гості будуть…(Порається)

Галя: Давайте, дівчата, не роздягайтеся, побіжіть до криниці по воду. Принесіть її і замісимо тісто на балабушки. Бабуся розповідала, що вона так ворожила, коли молодицею була. Збиралися дівчата на вечорниці, кожна ліпила свій хлібець, позначаючи його яскравою ниткою. Замішували тісто, ліпили балабушки, коли виймали з печі, їх клали на рушник і давали охолонути, а потім впускали голодного собаку. Чию балабушку він з’їсть першою, та дівчина раніше за всіх вийде заміж. То ж швидше по воду до криниці. Тільки на хлопців не звертайте уваги…(Дівчата вибігають, з’являються хлопці і ховаються в кутку, чатуючи на дівчат)

Хлопець 1: Мерщій!!!! Дівчата повертаються, зустрінемо їх!!!

Дівчина 2: Чого причепились?! Не заважайте, ідіть геть!

Хлопець 2: Макітру вареників на стіл – підемо!

Дівчина 3: Та вже будуть вам вареники – їжте їх, хоч лусніть, тільки воду дайте донести!

Хлопець 3: Ну що ж! Вважайте, що ви нас умовили.( Тут дівчата ідуть вареники ліпити, а тим часом хлопці спілкуються на дворі)

Хлопець 4: Слухайте сюди, хлопці! Ми з Юрком розібрали пліт Катеринці Романа Федорового! Ні одного кілка вранці не знайде. Буде йому за те, що не пускав дочку на вулицю!

Хлопець 5: А ми зі Степаном ворота Івана Пісного кинули в річку.

Хлопець 1: Я бачив, як хлопці з горішнього кута викотили вуйкові Петрове на город воза з сусідньої хати.

Хлопець 2: А ми із Миколою моєму сусідові розкидали сіна по саду, аж до самої дороги стежку зробили.

Хлопець3: Та скільки того сіна! От мій тато розповідав, що, коли він парубкував, то копицю сіна з хлопцями розібрав до ранку моєму дідові, - за те, що не дозволяв своїй дочці, тепер уже моїй мамі, зустрічатися з ним.

Хлопець1: Побешкетували ми добряче, - пора й додому. (Виходять)

Дівчина 4: Ми тут ворожимо, а хлопці в цей час бешкетують. І їм люди вибачають, бо самі колись молодими були.

Дівчина 1: Дівчата, а давайте заспіваємо, щоб веселіше було.

Пісня «Чом ти не прийшов»

Дівчина 5: Дівчата, буде вже сумної співати,а відгадайте загадку:

Химерний, маленький,

Бокастий, товстенький

Коханчик удався,

У тісто прибрався,

Чимось смачним напхався,

В окропі купався.

На смак уродився,

В макітрі скакав…

Не довго нажився, -

У дірку скотився,

Круть–верть – та й пропав.

Хотів був догнати –

Шкода шкандибати:

Лови – не лови!

А як його звати –

Лінуюсь сказати,

Скажіть мені ви!

Дівчина 1. Та це ж вареник.

Дівчина 5: А мені бабуся казали, що колись ворожили на судженого на речах. Дівчина, якій ворожили, виходила за двері. Тоді дівчата брали дві тарілки і ставила під них речі: хустку, склянку, перли, нитки, вінок. Котра витягувала хустку – буде щаслива, коли склянку – чоловік буде п’яниця, коли перли – суджений буде добрий, а вінок – дівчина швидко вийде заміж.

Дівчина 1: А ще дівчата ворожили на чоботах. Дівчата кидали чоботи через хату. І в який бік повернеться чобіт, звідти буде чоловік. А хлопці знали, що дівчата ворожать, забирали чоботи і повертали в інший бік, сміючись.

Галя: (Танцюючи)

Чобітки веселі в мене,

Як піду гуляти,

Чобіточки тупотять,-

Хочуть танцювати.

Дівчина 3: Ану, дівчата, хто сміливіший?

Дівчина 2: Я хочу.

Дівчина 4: І я спробую

Дівчина 5: Цікаво, якою буде моя доля?(стук у двері)

Дівчина 1: Ой, хто там?

Галя: Мамо, я боюся.

Мати: Доню, засвіти світло.

Дівчина 1: Та це ж Панько! І хлопці з ним.

Хлопці: Добрий вечір!

Панько: Добрий вечір у вашій хаті. Помагай вам Бог!(дає хазяйці квіти)

Мати: Доброго здоров’ячка. Як же ви полякали нас!

( прибирають свічки та дзеркало)

Панько: Справді?(усі сміються)А я і не хотів. Їй Богу не хотів.

Мати: Проходьте, та сідайте. Пора вас пригостити вареничками.

Галя:

В кожній хаті на Вкраїні

Вареники варять нині.

Любі гості, просим сісти,

Вареники будем їсти.

Їжте, гості, просим щиро,

Вареники наші з сиром.

Вареники непогані,

Вареники у сметані.

Мати: Панько, ану познайом нас з своїми друзями. Може, хто піде за жениха до моєї доньки?(сміються)

Панько: А чим я не жених? Може, й не зовсім гарний, та працьовитий. Вже як за щось візьмусь – за вуха не відтягнеш. Спати можу до обіду, а що вже обідати люблю! Обідав би до самої вечері, вечеряв би до само сніданку. Вибереш мене – горя не знатимеш.

Хлопець 3: Не хоче вона тебе, - ти працьовитий, а вона хоче багатого. Мене звати Микола. Я хазяйський син. Багатий. Маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, а друга не несеться. Зате, бачить добре. Маю землі видимо-невидимо. Скільки б не дивився і не придивлявся – не побачиш. А що вже худоби! І жуки, і гусінь, і мухи, а що вже комарів – світу білого не видно!

Хлопець 4: Не підходите ви їй! Вона хоче працьовитого, розумного та гарного! А мама кажуть, що я такий гарний, як місяць, а розумний, як п’ять писарів вкупі. Мені б ще таку жінку, як я. А то візьму гіршу – люди сміятимуться. Ти не дивися, що я такий замурзаний, ти мене вмий, причеши, - і можна під вінець шкандибати! А цілуватися я й зараз готов.

Дівчина 2: Дівчата, а давайте перевіримо наших хлопців на кмітливість?!

Дівчина 3: А як?

Дівчина 2: А нехай вони згадають прислів’я та приказки, які показали б вроду, розум наших дівчат та їх ставлення до хлопців.

Хлопець 4: Ну й завдання! Гарна дівчина, як у лузі калина! Допомагайте хлопці!

Хлопець 3: Від солодкого серця наїшся перцю.

Хлопець 2: А я таке прислів’я чув: у неї брови до любові, а вуста до розмови.

Дівчина 1: Ох, які ж ви розумні, хлопці! Ану ж відгадайте загадку!

На городі молода пишні коси розплела,

У зеленій хустині золоті зернини.

Хлопець 4: Та це ж кукурудза!

Дівчина 2: Тоді і мою загадку відгадайте.

Хлопець Мартин похилився через тин,

А дівчина Гапка: “Яка в тебе шапка!

Щей жовта кітиця проти сонця світиться.

Як прилетять горобці,

Буде тобі, як вівці, від сірого вовка”.

Що це за примовка?

Хлопець 3: А я вже відгадав. Це ж соняшник!

Хлопець : Дякую, тітонько. Дуже смачні у вас пироги. Мабуть Галя робила.

Мати: Та всі дівчата допомагали.

Хлопець 2: Які ж вечорниці без танців? Дівчата, а ви танцювати вмієте?

Дівчата: Ще й як танцюємо!

Танок дівчат.

Галя: Скоро, дівчата, Миколая. От цікаво, що він мені принесе…Бо вторік сиру бараболю знайшла та часник.

Дівчина 3: А я цибулю.

Дівчата та хлопці: Дякуємо, тітонько. Вже й час додому йти. Галю. Надобраніч (виходять).

Мати: Добраніч.

От поволі затихають наші вечорниці

Не забудьте ви дорогу у наші світлиці

Хай любов і щире слово

Душу вам зігріє.

Пам’ятайте, вечорниці в ніч на Андрія.

Ведуча: Ну от і закінчилися наші вечорниці. Добре, що й діти наші будуть повертатися до минулого.

Ведучий: Рідними будуть їм батьківські пороги, і люди, і пам'ять. У людині повинно щось жити високе та святе.

Ведуча:

На всі світи і віки ти озернись ,

Де слово перше вимовив колись,

Де пісня мамина і пестила і гріла,

Ввійшла життям у душу і у тіло,

Живила серце і соком калиновим,

А коли виріс, стала на порозі

Водою й хлібом з житньої зорі.

Ведучий:

Не дай же їй сліпим метеоритом

Хай ще гарячим пролетіть над світом,

Не дай умерти серед нас живих,

Хоч скільки б там не обсідало лихо,

Не дай забутися, з якого роду,

З якого кореня у світі почались.

Список використаної літератури

1. Асауленко Л. М. Виховання національної свідомості на основі творчості Т. Г. Шевченка та І. Я. Франка // Проблеми освіти. – 2008.-№56. – с. 82 – 87.