Виховний захід "Андріївські вечорниці"

Сценарій свята «Андріївські вечорниці»

Автор: Жили-були дід та баба, і була в них курка Ряба. Баба глянула в гніздечко і знайшла у нім яєчко. А яєчко не простеньке, те яєчко золотеньке.

Баба: (вбігає в хату і кричить) Діду, швидше вже проснись!

Дід: (протирає очі і сердито) До курей забрався лис?! Ти чого кричиш, стара?

Баба: Та, поглянь, що я знайшла! Наша курочка Рябенька знесла ось яйце маленьке.

Дід: Ну, знесла, і що за диво? Ти чому така щаслива?

Баба: Так яєчко ж не простеньке, глянь, воно все золотеньке!

Дід: Дай на нього подивлюся. Вірно кажеш ти, бабусю. Добре, що ми не проспали, то й багаті тепер стали!

Автор: Радощам межі немає! Коли ж чують, хтось гукає:

Сусід: - Є хто вдома? Відчиніть.

Баба: Ні, немає, не кричіть.

(Сусід здивований здвигає плечами і відходить від хати)

Баба: Ох, сусід, ну ніби знав, дуже вчасно завітав. (Баба сидить за столом і мріє) Як у місто я прибуду, там ломбардів повно всюди. Як яєчко туди здам, то куплю на сукню краму, шубу, шапку, рукавиці, як в заморської цариці.

Дід: Ох і мудра ж молодиця! Не сміши курей, царице!

Баба: Ну й тобі, тільки без сварки, щось куплю з гуманітарки.

Автор: Мабуть, вірно кажуть, друже, що багатство шкодить дуже.

Дід: Ну, якщо ми вже багаті, то збудуєм кращу хату, кам’яний паркан, теплицю і альтанку, і криницю.

Баба: І навіщо те мені?

Дід: Хто хазяїн: я чи ні? (стукає кулаком по столі, яєчко падає і розбивається)

Автор: Стук об стіл, яєчко впало, покотилось і пропало. Баба на весь дім кричить, бо й шкаралупки зникли вмить!

Дід: Ну, чому нам сумувати? Будем жить і працювати. Мабуть, кожен добре знає: щастя від чудес немає! Ближче людям всім до серця те, що працею дається.

Баба: (змахує рукою) Раз нам нічого ховати, хай вже люди йдуть до хати! Сьогодні треба веселиться – Андрієві ж бо вечорниці. А як прийдуть люди до хати, їх в нас є чим пригощати.

Автор: А в хаті, тій чого немає: в печі борщик вже докипає, печуться пиріжки рум’яні та з маком ще й коржі духмяні, а ще в макітрі непогані мокнуть варенички в сметані. Аж ось у гості вже до хати прибігли першими дівчата.

Дівчина: Добрий вечір, господарю, і вам, господине. Чули ми, що в вашій хаті вечорниці нині.

Дід і баба разом: Добрий вечір вам, дівчата.

Дівчина: А чи пустите до хати?

Баба: Так, проходьте всі, сідайте, гарну пісню заспівайте. А ми з дідом підспіваєм, молодість свою згадаєм.

Дівчата проходять, сідають на лаву і співають пісню про Україну.

Чути стукіт за дверима.

Дід: Ось і хлопці до нас завітали, нашої хати теж не минали.

Хлопець: Добрий вечір, господарю і вам, господине. Чули ми, що в вашій хаті вечорниці нині.

Дід і баба разом: Добрий вечір й вам, хлоп’ята.

Хлопець: А чи можна в вашій хаті нам потанцювати?

Баба: Так, проходьте всі до хати, танок гарний танцювати, ми ж в долоні поплескаєм, молодість свою згадаєм.

Хлопець: Ой, заграйте нам, музики, в мене нові черевики. Танцювати я мастак український наш гопак! (Діти виконують танок)

Дівчина: Годі вже вам танцювати, давайте будем жартувати. Бо ж що то за вечорниці без жодної небилиці?

Діти розповідають небилиці.

Дитина 1: Ви повірите, що таке буває: кішка з мишкою в обійми гуляє, а вовк овечку у візку катає та під вечір їй казки читає?

Дитина 2: Ви повірите, що таке буває: риба пісні співає, мов птиця, а ще мисливець зайця боїться?

Дитина 3: А повірите, що таке буває: взимку в годівниці клюють зерно різні птиці: соловей, снігур, синичка та ще мишка невеличка?

Хлопець: А ще в цей день ворожать люди: хто у майбутньому ким буде. Ось скринька (ставить скриньку на стіл), речі у ній різні: з паперу, пластика, залізні. Хто яку річ звідтіль добуде, таку й професію здобуде.

Автор: Всі переглянулись лукаво.

Діти разом: Давайте спробуєм, цікаво ж!

Діти по черзі дістають речі.

Кулькова ручка – «Кулькова ручка – річ чарівна, будеш бухгалтером, каже вона».

                          «Кулькова ручка – річ чарівна, будеш письменником, - каже вона».

                           «Кулькова ручка – річ чарівна, будеш вчителем, - каже вона».

Блокнотик – «Блокнотик з паперу – річ чарівна, будеш банкіром, - говорить вона».

                 «Блокнотик з паперу – річ чарівна, будеш директором, - говорить вона».

               «Блокнотик з паперу – річ чарівна, будеш міністром - говорить вона».

Дівчина: А ще слід в цей день, дівчата, хлопцям Калиту кусати. Один буде Калитинським, інші будуть Коцюбинські. На коцюбі слід проскакати, не засміятися і промовчати. Як заговорить щось чи засміється, то в чергу знову повернеться. То ж нумо, «вершники» трудитись, а ми вас будемо смішити! (Хлопці по черзі скакають на коцюбі, дівчата намагаються їх розсмішити, Калитинський тримає на палиці прив’язану Калиту. Хлопці без допомоги рук кусають Калиту)

Дражнилки:

Дівчинка 1: Козаки, ви, козаки, де сідло поділи? І немає батога, мабуть, миші з’їли!

Дівчинка 2: А коня як осідлав! Видно скаче вперше! Сплутав голову з хвостом молодий наш вершник.

(Коли всі хлопці скуштували Калиту, Калитинський розламує Калиту і пригощає їх)

Баба: На Андрія Калити усім треба скуштувать, щоб на той рік здоровішими й сильнішими всім стать.

Хлопець 1: Калита, Калита, ти солодкою була. Ми тебе наїлися й від тебе нагрілися.

Хлопець 2: Ой, уже, мабуть, давайте, люди, за гостину дякувати будем і за те, що гарно нас приймали, і за те, що смачно частували.

Хлопець 3: І ще хочемо вам, люди, побажати, щоб була багата ваша хата.

Хлопець 4: Ще бажаємо великої вам сили, зичимо здоров’я, щастя й миру!

(Звучить пісня «І в вас, і в нас хай буде гаразд)