Виховний захід "Андріївські вечорниці"

Виховний захід «Андріївські вечорнці»

Ведучий 1. Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, що вироблялися протягом багатьох століть і освячені віками. Звичаї народу – це ті прикмети, за якими розпізнається народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому.

 Ведучий 2.   В усіх народів світу існує повір’я, що той, хто забув звичай своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку, бо він загублений для свого народу. Ми, українці – нація дуже стара, свою духовну культуру наші пращури почали творити ще далеко до християнського періоду в Україні. Разом з християнством Візантія принесла нам свою культуру, а не культуру взагалі. У нас в Україні вже була своя національна культура і Володимир Великий тільки додав християнську культуру до своєї рідної.

   Ведучий 1. Староукраїнські традиції тісно сплелися з християнськими. Тепер ми не уявляємо собі Різдва без куті (кутя – це символ урожаю), Великодня – без писанки (писанка – це символ життя), Святої Трійці – без клечання (зеленим зіллям наші пращури охороняли своє житло від нечистих духів).

  Ведучий 2.  Ось так переплелися наші дохристиянські обряди із християнськими традиціями.

   Ведучий 1. В ніч з 12 на 13 грудня, святкуємо День Святого Андрія Первозванного. І хоч Первозванний – це християнський святий, учень Христа, апостол, що провідував християнство, але народні традиції, звичаї та обряди в день цього святого мають стародавній дохристиянський характер закликання, ворожіння, ритуалу з “калитою”.

   Ведучий 2.   Свято Святого Андрія люблять святкувати люди, бо від нього віє чарівною староукраїнською стихією.

  Ведучий 1.  З давніх – давен в Україні шанували хліб як святиню. І ось День Св. Андрія теж починається із ритуалу поклоніння хлібу. Але цей хліб спечений у формі сонця. Калита – так називається цей хліб, спечений на честь сонячного божества Корша.

Ведучий 2. На Святого Андрія часто збирається молодь на вечорниці, щоб розважатися. Молодіжні зібрання цього дня були наповнені веселощами і розвагами і подекуди називалися великими вечорницями. Саме  в цей день випікали Калиту.

         Сцена має вигляд селянської хати: з одного боку – піч, рогачі, лопата. З іншого боку – стіл, накритий скатертиною. На столі – макітра, свічник, хліб, глечик. Стіни прикрашено вишиваними рушниками.

 

 

1.Запрошення на вечорниці
Ведучий 1. Українські вечорниці
Починаєм вже не раз,
Хай і сміх, і пісня ллється
В серці кожного із нас.

Ведучий 2: Обійдіть весь світ безмірний
І скажіть, в якій країні
Так зберігся скарб безцінний,
Як у нас на Україні?

Ведучий 1: Просим всіх у нашу хату,
Превелику, пребагату!
Від зірниці до зірниці
Хай лунають вечорниці.

2. Інсценізація обряду вечорниць
(Звучить музика. Виходить господиня, одягнена по зимовому. В руках тримає кошика. У кошику хліб, сало, яблука. Її перестріває молодиця.)

Молодиця 1: Добрий день Тетяно! То що, цю зиму вечорниці до твоєї хати перебралися?

Господиня: Та дівчата так же ж просили. А що тут такого? Нехай молодь повеселиться. Он на Андрія і зберуться, погадають...

Молодиця 2: А ми оце так думаємо, що будуть у тебе не вечорниці, а одне сороміцтво.

Господиня: І звідки ж така думка мудра у ваші голови влізла? Чи не через вухо?

Молодиця1: А хоч би й так! і Надька Михайлова так казала і Олена Андрійчикова, і Вірка Василева, і геть усі!

Господиня: Чим же я вашим бабським язикам не догодила, що полову за вітром розносять? Чи не тим, що молодиць на вечорниці не закликала? А хіба можна мужніх жінок з пуття збивати?

Молодиця2: Можна чи не можна, а ми б тобі хати не пересиділи. Та й молодим би дали лад. Хіба ж вони знають до пуття, що таке вечорниці? А гадання? Чи ж вони втямлять? Кажу тобі, що будуть не вечорниці, а сороміцтво!

Господиня: А мені ваші чоловіки хати не перевернуть за ваші посиденьки?

Молодиця1: Від коли це ти така ляклива стала? Ми з своїми чоловіками самі раду дамо, не бійся! Як не будуть роззявляки то самі за нами на вечорниці прибіжать.

Господиня: А вже ж! Та воно всім кортить молодість згадати!

Молодиця1: Ой, кортить!
Ой, коли ж той вечір буде,
Що багато хлопців буде,
І великих, і малих,
І розумних, і смішних,
І убогих, і багатих,
Що б було з кім жартувати!

Господиня: Ех, скинути нам би років по десять...

Молодиця2: Та ми ще й зараз нівроку, ще й дівчат можемо навчати, як хлопцям голову крутити!

Господиня: Я біжу, бо роботи ще маю багато! А ви приходьте зарання, щось допоможете!
Молодиця2: Не бійся, нас двічі просити не треба!
 

(Молодиці розходяться в різні сторони. На сцені сільська хата: стіл на покутті, лава, рушники, ослін, миски, горшки, піч. У хаті сидять молодиці: хто в'яже, хто вишиває, хто так сидить. Лине стиха пісня. Чути стукіт.                    (Заходять дівчата, кланяються.)

Дівчина 1: Добрий вечір вам у хату.
Дівчина 2: З першими вечорницями будьте здорові!
Дівчина 3: А чи ми не зарано?
Господиня: Як раз вчасно, бо ще робота є.
                (Дівчата роздягаються.)
Дівчина 4: А що, Оксани ще не було?
 

Господиня: Та ще не приходила.  Та мабуть скоро і Оксана прибіжить.
                  (Вбігає ще одна дівчина гарна, бойова.)
Оксана: Добрий вечір вам! Вибачте, забарилася.
Господиня: От вам і ваша отаманка. А дівчата вже паніку підняли.
Оксана: Ледь вирвалася. Мати кажуть: "Ото за ворота і назад." й нічого навіть слухати не хочуть.
Дівчина 5 : Що то за гуляння, що з-за воріт завертання?
Як гуляти, то гуляти - три дні дома не бувати!
Дівчина 1:  Залишайся, бо без тебе і гуляння не гуляння!
Господиня. Ти спитай свою мамцю, коли вона з вечорниць додому поверталась?
Молодиця 2: Та її мати так лупцювала, що на весь куток було чути.
Оксана: А-а! Про мене! Нехай і мене б'ють та лають, а я не залишу вечорниць.
Господиня: Ото видно, що ти хорошої матері дочка!
Дівчина 2: Скоріше б хлопці музиків привели. Самі ноги в танок просяться.
Господиня. Та нащо нам музики, коли маємо свої язики?
Молодиця 2: Заспіваємо дівчата веселої!
                                     (“Тече вода каламутна”).

    Господиня. Дівчата, час ліпити Калиту. Сьогодні я розкажу вам, як її випікати.

         Кожна дівчина повинна взяти участь у готуванні Калити. Робиться вона із прісного тіста.

         Зараз ми замісимо тісто. Для цього потрібні борошно, яйця, водичка тепленька. Ви, дівчата, розкачуйте тісто, а ви ліпіть узори – колоски, зубчики, зірочки, косицю робіть. На коржі зробимо багато зубців, бо хлопців та дівчат багато прийде. Посипимо зверху маком, змастимо медом, щоб солодка була.       

  Дівчата.  Ой, гарна вийде Калита! Як справжнісіньке сонечко.

         Господиня. Так, дівчата, сонце зігріває землю, в яку сівач кидає зерно, до сонця тягнеться зелений паросток, під сонцем він перетворюється на хлібний колос.

         Сонце слід шанувати. Воно уважно слідкує за тим, як живуть земні мешканці. Вони часто шукають у світла захисту, просять допомоги, поради. Із сонцем пов’язано багато чудасій, повір’їв, казок.

         Господиня. Ой, як гарно! Ну, дівчата, ідіть руки мити. Одну спільну справу ми зробили, тому праця і вода, і цей рушник єднають нас.

         (Господиня змиває кожній дівчині та приказує: “Щоб ви були красні – прекрасні, як наша Калита! Щоб вона так славно спеклася, як ви потрудилися”. Дівчата миють руки.)

         Господиня. Дівчата, велике значення має складення дров у печі. Дрова розкладаються хрест навхрест – це символ сонця і вогню. Оскільки вогонь здійснює важливу справу – випікає Калиту, то ми мусимо звернутися до нього з добрим словом. Тому розводячи його приказуйте:

                   Гори, вогонь, ясно,

                   Спечи нам Калиту красну,

                   Щоб ми її кусали

                   І горя не знали.

         От піч вже вогнем надихалася і напалилася, пора й Калиту саджати.

         (Несе Калиту до печі).

         Господиня. Наталко, а ну окропи перед Калитою дорогу! При цьому обов’язково треба приказувати:

“Водице – студенице, окропи Калиті дорогу

до печі від порогу, а від печі до стелі,

щоб ми були гарні та веселі!”

         (Господиня несе та ставить Калиту в піч).

        (Дівчата сідають відпочивати)
Молодиця 2: Олено! А чого ти сьогодні вдосвіта попід плотом на чотирьох лазила?
Олена: І нічого я не лазила!
Молодиця 2: Ой, то було щось подібне до тебе. Я до мами зраненька бігала тай бачила.
Олена: Носить вас нечиста сила зранку попід плотами.
Дівчина 5: Ой, Олено, то ти може коноплі засівала?
Олена: Та ж коноплі. Але ж то треба так щоб ніхто не бачив, а то вся ворожба пропала.
Молодиця 2: А я ледве зі страху не вмерла. Біжу, ще темно, коли за клунею щось темне лазить: "Андрію! Андрію! на тебе коноплі сію Димкою волочу, бо дуже заміж хочу". Дивлюсь пес-не-пес, людина - не людина, я й присіла з переляку. Придивилася, а воно ж Олена."
Дівчина 2: Та тебе, Олено, Микола і без конопель візьме. Тільки за тобою і несе очима.
Молодиця1. А чого то коло тебе, Марійко, вся вишня обскубана? Невже заміж хочеш? А не зарано?

Дівчина 3: І все то ви, тітонько, бачите. Чи вам більше роботи нема, як за нами дивитися?

Молодиця 2: А ти не огризайся до старших. Я колись на Катерини всю вишню обламала, поставила у воду - вона до Різдва й розцвіла. А я в м'ясниці і заміж вийшла. І надівуватися не встигла.

Дівчина 4: Може вже почнемо ворожити? Вже зовсім темно.

Господиня: Е-е ні! Зачекаємо. Бо ще робота є. Треба ще квасолю перебрати, вареники доліпити. Та заспівайте якої, бо хлопці не будуть знати куди йти

                        (Пісня "Скажи дівчино")

3. Відтворення обряду гадання.
                     (Дівчата ставлять стіл по середині )
Господиня: Сідайте всі тепер до столу, будемо гадати по старшинству.

Молодиця1.Дайте-но мені склянку з водою і яйце. Хто хоче взнати, чи за багатого вийде заміж, чи ні?
   (молодиця проколює гострий кінець яйця і випускає з нього білок у склянку з водою)
Молодиця1. Дивись! Якщо буде якась споруда - то жених буде багатий, а коли трава - то бідний.
Дівчина 5: Ого, які будівлі, в палацах будеш жити.(Гадають першій)

Господиня: Та, що там бідний чи багатий, лиш би був добрий! Ану, дайте мені дві нитки: чорну і червону, і миску з водою. Я їх скручую і кидаю у миску, якщо вони розкрутяться, то заміжжя буде добре, а залишаться скручені - погано.

Дівчина 3: Буде тобі добре, як у бога за дверима.
Господиня.

Дівчата, а давайте

Гілки з вишні ми  поставим

І на них все загадаєм:

Як розпустяться листочки -

Заміж вийде чиясь дочка,

Якщо пустить пагінець –

Через рік йде під вінець.

A зів’яне – то погано…

Але в нас все буде гарно.

Мерщій гілочки беріть

і за мною говоріть.

 

 Усі разом

 Ух-ух-ух!!! Втікай з хати злий дух! (3 рази)

Ставлю гілочку вишневу я нині для щастя свого.

Ух-ух! Ух-ух!

Хай тут буде добрий дух!

Злий дух уступися!

Святий Андрію, заступися!

Дай, Боже, вишні зацвітати, а мені долі дочекати.

 

(Махають гілочками навколо себе)

 

Господиня.

В воду гілочки мочайте,

До Різдва тепер чекайте.

 

(Дівчата ставлять гілки у посудину з водою).

 

Молодиця2: (до двох дівчат до 5 та 2) А тепер ви знімайте чобіт з лівої ноги. Переставляйте чоботи до порога, котра перша стане на поріг - та першою і заміж вийде.

Молодиця1. А тепер, дівчата підемо на вулицю. І не забудьте запитати у першого зустрічного його ім'я. Та буде називатися і ваш чоловік. І ложки, ложки захватіть. Будемо долю гукати. Запам'ятайте: підемо на перехрестя доріг, постукаємо ложкою об ложку і спитаємо: "Доле, де ти?". Як почуєте сміх чи пісню, то добра буде доля.

4. Посиденьки в колі.

(дівчата виходять. В зал заходять хлопці)

Хлопець 1: Ось тут зачекаємо. Ще не всі зібралися.

Хлопець 2: А хто з дівчат за отамана цього року?

Хлопець 3: Оксана.

Хлопець 4: Знову вона? Слухай, Миколо! Ти отаман, вона отаман! То ви б може б того... Ну, може обкрутимо вас. І вам добре, і нам легше!

Хлопець 5: Отаман: Я й без тебе знаю що мені робити. А чим то ми для тебе такі тяжкі.

Хлопець 6: Та ти ще нічого, а от Оксана - крута дуже. Не дівка, а генерал.

Хлопець 7: А йому б таку, щоб слова проти не сказала.

Хлопець 8:  Оксана порядок любить!

Отаман: А йому порядок, як кістка в горлі. Слухай, якщо знову осоромиш нас перед усім селом, як минулий раз, то дивись, у мене рука тяжка.

Хлопець 9: Через тебе вечорниці мало з хати не вигнали, ледь вблагали.

Хлопець 7: От же, що вигадали! Та ж тоді мені було підсипано. Клята баба якоїсь біди продала.

Хлопець 10: Та й смачна була біда.

Хлопець 11: Тихо, хлопці! Чуєте?

                   (стукіт ложок і голоси дівчат. "Доля, де ти?").

Хлопець 12: Я ту-у-т! (Засміялися)

Отаман: Та тихо ви!

(Вибігають на край сцени дві дівчини. Промовляючи  роззуваються, і кидають по черзі чоботи)
Дівчина     .

Ой, а я у черевичках сьогодні на святі .

І я знаю що і з ними можна погадати.

Чобіточку, мій новенький,

Теплий, теплий і гарненький

Вкажи халявкою дорогу,

Хто посланий мені від Бога.

Дівчина           .

Лети. Впади та не розбийся,

Із вулицями розберися.

Й минувши вуличку Івана

Вкажи на вулицю Степана.

Дівчина        . 

О добре чую,  гарно впав

Аби в снігу не пропав.

А тепер ходімо, подивимось,

куди наші халявки показують та нас поведуть.

(чобіт падає на краю сцени. Один з хлопців швиденько хапає його. Дівчина озирається.)

Дівчина   : Ой лишенько, де ж мій чобіт?

Дівчина   : Темно, той не видно.

Дівчина   : Господи, мене батько вб'є.
                            (Заходять дівчата хваляться.)

Дівчина 3: А мій чоловік буде Якимом зватися.

Дівчина 4:  Тю, дурна, та у нас всього два Якима на ціле село: одному два роки, другому сімдесят. Хоча дід того року овдовів, чим не жених?

Дівчина 1: А до мене доля відзивалася. Так тоненько, як панна: "Тут я", - каже.

(Хлопці тоненько -3 хл. "Тут, я тут! Спішу до тебе моє серденько!" Заходять з реготом у хату.)

Хлопець    : Готуйте гостинці

Оксана: Голодній кумі хліб на умі.

Отаман: Ну гостинці, не гостинці, але викуп дайте.

Оксана: За що ж?

Хлопець: А що то за генерал, як у нього один солдат босий? (Показує чобіт)

Дівчина 2: Ой - мій чобіт! (Хоче вирвати, хлопці ховають.)

Хлопець: Е-е, ні! Викуп!

Оксана: Ну, хлопці - голубчики! А ми вам вареників та сала з часником, та каші пшоняної наваримо, та квасу.

(Поки говорить наближається до хлопців і вириває чобіт у них із рук.)

Хлопець: Ех, пропали гостинці. Ну добре, давайте хоч ваші вареники.

(Чути тупіт ніг, хтось стукає у двері. Прийшла решта хлопців)

Хлопець: Тупу-тупу, а чом це нас на вечорниці не запросили?

Дівчина 5:  Хто це ще там?

Хлопець    : Пес рябий!

Хлопець    :  Кіт рудий!

Хлопець    :  Баран круторогий!

Хлопець    : Ведмідь клишоногий !

Всі разом: Пустіть до хати!

Дівчата разом: не пустимо в хату - дуже вас багато!
Хлопець    : Дівчатонька, голубоньки, ми ж прийшли не битися, ми ж прийшли миритися. Ми гостинців принесли і музиків привели!
 

Всі разом: Пустіть, благаємо!

Дівчата разом: Та заходьте вже!

Хлопець___ і ____: А де ж ваші вареники?

Дівчина 2: Вареники потім, а зараз нам конче потрібний собака.

Хлопець    : Чи ви показилися? Де ми вам зараз собаку зловимо?

Оксана: Нічого не знаємо. Ідіть за собакою. А ні, то півня шукайте, бо будете голодні.

        (Дівчата виштовхують хлопців на "вулицю")

Господиня: А ви дівчата, мерщій свої "андрійчики" розкладайте. Та на ослінчик положіть, щоб собака дістав. Цікаво, чий коржик перший собака з'їсть? Хто у нас перший заміж вийде.

        (хлопці перевдягають одного у "собаку")

Хлопець    : Дівчата, гасіть світло бо собака боїться до хати йти. Тільки щоб свічки горіли.
(____ хл. - собака гарчить, їсть "андрійчики", один другий, третій. Хоче втекти, а дівчата його завертають. Він лягає на підлогу й каже: "Все! Більше не можу!" Хлопці регочуть, а дівчата сердяться)

Оксана: Всю ворожбу нам ізбили!

Хлопець    : А чим вам наш пес поганий? І злий, і волохатий, і ваші "андрійчики" їв.

Дівчина 4: Та він такий хороший, як і ви! Очерет густий, та надуткуватий. Гарні хлопці на натуру, та задиркуваті.

Хлопець    :Та він же хотів усіх вас пожаліти, та живіт замалий!

Дівчина 2: Ми думали гарбузи - воно ж гарбузиння. Ми думали парубки - воно ж чортовиння!

Дівчина 1: Ну й жених! А що вже хороша походка: одна нога косолапа, а друга коротка!
Хлопець    :Дівчата - голубоньки! Ну, ні один пес не хотів до вас в хату іти! Та хіба ж я гірший?

Отаман: Ой, дівчата, не дуже носа задирайте, бо як ніхто не засватає, то знатимете як парубків зневажать.

Оксана: Ов-ва! Ото налякали! Краще похваліться своїми дівчатами.

Хлопець 1 :Та моя Одарка - добра госполарка. Хуру дров спалила, борщу не зварила.

Хлопець  2: А моя Христина- добра господиня, три снопи нажала, та й тих не зв'язала.

Хлопець  3:Моя Ганна проста, наїлася проса. Туди-сюди повертається, з неї просо висипається.

Дівчина 1: Ну і язики у вас, хлопці, гострі мов ножі.

Отаман: А ми хлопці - молодці та веселі, як спіймаєм - то тримайтесь стелі.
Перший хлопець. Слухайте, дівчата! Я вам розкажу, що колись зі мною було, та тільки цур – не перебивати і “брешеш” не казати, а то покину розказувати.

Було це ще тоді, коли мого батька на світі не було. А ми з дідом на печі удвох жили, та ще й добре жили, на каміні хліб сіяли. От раз дід дав мені здоровенний гріш, та й каже: “Піди на ярмарок, та купи там кобилу та сокиру”.

Поїхав я на ярмарок, купив в’язку бубликів, поснідав, а далі купив чоботи та сокиру і поїхав додому. Моя кобила трюк, трюк, а сокира – цюк, цюк. Та й відрубала кобилі ногу. А був я собі хлопець недурний. Зараз зліз кобили, взяв сокиру, зрубав вищу вербу, прив’язав її кобилі замість ноги. Сів ото я, та й поїхав. Їхав, їхав і зачепилася моя верба, аж за самісіньке небо. Що тут його робити? Поліз я по тій вербі, аж на небо. Дивлюсь, а там циган лопатою гроші віє. Випросив я половину грошей, почав плести з неї вірьовки. Сплів таку довгу, що аж  до землі достає і поліз по ній. Де взялася чортова руда миша, та й перегризла мою вірьовку. І полетів я прямо у болото.

Господиня. Та ні, мабуть, прямо на наші вечорниці.

Отаман. Наш народ любить жартувати, то давайте і ми пожартуємо. Слухайте!

Жінка розбила колись навий горщик, а чоловікові жаль стало, він і докоряє жінці:

-         І як ти його розбила?

-         І як ти той горщик розбила?

А жінка вхопила другий горщик, кинула їм об землю, аж на черепки розлетівся, та й каже: “Отак, отак, я його розбила!”

Перший хлопець. Зустрілися два товариша.

Другий хлопець. Як живеш, друже?

Перший хлопець. Нерівномірно.

Другий хлопець. Що це значить?

Перший хлопець. Це значить: якщо хліб – то нема солі, а як сіль – то нема хліба. А як ти живеш?

Другий хлопець. Рівномірно: нема ні хліба, ні солі.

П’ятий хлопець. Ваш собака, дядьку, вкусив мене.

Ти, мабуть, дражнив його, або вдарив.

ну що ви, я тільки підняв його, щоб погладити.

Як же ти його підняв?

Та за хвіст.

 

Третій хлопець. Петренко! Ти добре засвоїв сьогоднішній урок?

Четвертий хлопець. Добре!

Третій хлопець. А про що я говорив?

Четвертий хлопець. Ви говорили весь урок про те, щоб сиділи тихо.

Хлопець. Надумав хлопець сватати дівчину і почав питати в неї, що вона вміє робити, а чого не вміє.

 Люди кажуть, Галю, що ти шити не вмієш.

Третя дівчина. Так, хіба що шити.

Хлопець.  І корову, кажуть, не вмієш подоїти.

Третя дівчина. Ну ще й корову не подою.

Хлопець. І навіть, кажуть, що хліба не спечеш.

Третя дівчина. Може ще тільки хліба не пекла.

Хлопець. Танцювати, кажуть, не вмієш.

Третя дівчина. Ну це вже брехня!

Дівчина: Дівчата, а давайте нашим хлопцям покажемо на що ми здатні. Затанцюймо, щоб не говорили.

(Дівчата танцюють танець)

                    ( “Цвіте терен”).

Господиня: Ой і добре ж ви жартуєтеєте та  душу піснями звеселяєте. Але ж ми мало не забули, що сьогодні свято Калити. Ану, хлопці, хто Калиту почепить? Давайте виберемо пана Калитинського, який буде нас смішити та сажою мастити.
Господиня

Поки наші дівчата принесуть та підвісять калиту, яку я нещодавно витягла з печі, я вам правила гри нагадаю. Хто вкусить і не засміється – тому минеться. А хто буде реготати – того наш писар буде сажею писати. До того ж кусати, руками не чіпати. Усі зрозуміли?

Господиня (вносить калиту). Ось який гарненький корж. А пахне як! Так і хочеться вкусити! А писар вже готовий?

А тепер, дівчатка, скажемо про калиту.

Разом. Ой калита, калита,

Із чого ж ти вилита?

Ой я з жита оповита,

Ой я сонцем налита,

Для красного цвіту,

По білому світу!

(Калиту стрічкою підвішують до рогача)

Хлопець. Нехай спочатку дівчата до сонця – калити поїдуть. А тоді вже ми.

Дівчина. Я першою до сонця – калити поїду.

Дівчина. Яку пісню мені заспіваєте? Ось хоча б « Варенички».

(Усі учасники виконують пісню «Варенички», а дівчина в цей час скаче.)

1–й хлопець.

Молодець, а тепер сідлай коня.

Дівчина.

Їду, їду калиту кусати.

Писар.

А я буду писати!

Дівчина.

А я вкушу!

Писар.

А я впишу!

3-й хлопець.

Ти дивись, замок на губи повісила та ще й киває головою. Як ведмідь у Спасівку.

4–й хлопець.

Покосом, покосом, та в помийницю носом!

( Дівчина засміялася , і писар обмазує її сажею.)

Дівчина.

Вам смішки, а самі спробуйте.

Хлопець.

А тепер я поїду калиту кусати!

Писар.

Ти хто?

Хлопець.

Я – Коцюбенко.

Писар.

Що хочеш від нас?

Хлопець.

Калиту кусати!

Діду, діду я на коцюбі їду!

Писар.

А що везеш?

Хлопець.

Міх.

Писар.

А що в міху?

Хлопець.

Сміх.

Дівчина.

То засмійся.

Хлопець.

Нема чого реготати, коли хочеш калиту кусати.

Разом. Раз, два, три.

(Хлопець підстрибує і кусає  калиту.)

Писар (знімає калиту і віддає дівчатам)

Калинники - житники, славно дбайте,

сонце красне - калиту прославляйте!

Хлопець.

Сьогодні хотіли ми вам розказати

Про те,чого навчили нас батько і мати.

Все те, що бабуся й дідусь розказали -

Про все розповіли, усе показали.
(Після того, як хтось надкусив калиту, її знімають і ділять між собою)

Господиня: А тепер розділимо калиту серед усіх.

Дівчина 1: Калита, калита, солодка була, як ми її з'їли, то до сонця полетіли.

Дівчина 2: Смачна калита - як вкусила, аж душа сонцем засяяла.

Дівчина 3: Хто вкусить калиту, тому всю зиму світить сонце буде, тому добро в домі буде.
                             (Заходить дядько.)
Дядько: Добрий вечір вашій хаті. Як у вас весело! А чи не бачили моєї жінки?
Молодиця ховається за спинами.
Господиня: Не бачили!
Оксана: Не було її тут!
Хлопець  : Ми її не знаємо. А яка ваша жінка?
Дядько:
Моя жінка знакомита,
Задрипана ззаду свита,
І на ногу налягає,
І на плечах горбик має.
А на носі така булька,
Як за десять грошей кулька.
Ззаду свита з реп'яхами –
Ото жінка моя сама!
Молодиця2: І тут мене знайшов! Таке на мене наговорюєш!
Чи ти сватав мене вночі?
Чи вилізли тобі очі?
Було б сватати удень - розпитатися в людей.
Наші люди не татари, усе б тобі розказали.
Де у мене горбик, де у мене булька.
Що в людей хлоп, як хлоп,
А в мене свистулька.

Дядько: Жінко, не злися! Сідай, тай мене запроси.

Хлопець    :От же дядько! Жодної вечорниці не пропустить.

Дядько: Та хіба ж це вечорниці? От колись були вечорниці: по всьому селу пісні було чути.
Хлопець   : Нумо, заспіваймо.
              (Співають пісню “Тече вода каламутна”).

Дядько: Ой, бабусечко моя, щебетушко, йдемо потанцюємо, моя душко!

Молодиця2: Які танці! Ти б людей посоромився! Вони сидять, а ти старий танцювати будеш. (Показує на залу.)

Дядько: (придивляється в зал). Хто там ще сидить? Ой, лишенько, яка громада! І давно ви тут сидите? Напевно, геть чисто зголодніли? А ну, господині, страви на стіл, та й гостей не забудьте.

Господиня: А як же, усе в нас є: і пряники, і медяники,
І з повидлом пиріжки,
І пухнасті пампушки,
І налисники й млинці,
І коржі на молоці.

Молодиця2: І каша гречана, бо без каші на Андрія, не буде куті на Різдво.

Господиня.

А тепер, шановні гості, запрошуємо скуштувати вареників, каші, узвару, пирогів.

                   (Дівчата пригощають)

(Стають всі перед сценою і по черзі промовляють слова)

Хлопець. Зі святом, вас Святого Андрія!

Дівчина. Скільки б не співали, а кінчати час

Хлопець. Кращі побажання ви прийміть від нас.

Дівчина. Хай у всіх вас буде, в місті і в селі

Хлопець. Радісно на серці, повно на столі.

Хлопець. Нехай у вашому житті світить тільки сонечко

Хлопець. Нехай ніколи не гасне вогонь ваших сердець.

Дівчина. Даруйте добро та радість людям!

Хлопець. Щастя та здоров'я вам бажаєм всі ми, як один!

Всі разом.   Щоб у вас і в нас все було гаразд.

                    Щоб ви і ми щасливі були.

                          (Всі кланяються.)