Виховний захід "Благослови, Земле-мати, весну зустрічати"

 

Благослови, Земле-мати, весну зустрічати

Мета:  розвивати інтерес і бажання до вивчення і відродження народних звичаїв та традицій рідного краю, обрядових пісень-веснянок; розширити та закріпити знання про перші весняні квіти, лікарські рослини, птахів, що повертаються з вирію; формувати екологічну свідомість учнів; виховувати любов до всього живого, до природи; навчити працювати учнів разом.

Обладнання: сцена прикрашена штучними квітами, віночками, вишитими рушниками, діти вдягнені у костюми берізок, першоцвітів, птахів, тварин. Збоку розташований екран для демонстрації мультимедійної презентації протягом усього заходу.

 

Демонстрація мультимедійної презентації «Рання весна».

Звучить пісня-веснянка «Збирались дівки гукати весну», на фоні якої дівчата танцюючи виводять Дівчинку-українку.

 

Дівчина-українка: Благослови, Земле-мати, весну закликати!

Весну закликати, зиму проводжати!

Зимонька у візочку, літечко у човничку.

Звучить курликання журавлів («Звуки природи»).

 З’являються Хлопчики-Журавлі

1 журавель:  Весна іде! Весна іде!

Весну стрічайте люди.

Вона тепло нам принесе,

Красу і щастя людям.

2 журавель:  Дуже любимо весну,

                       Прокидайтесь всі від сну.

3 журавель:  Весна іде , красу несе,

Весну стрічайте діти,

Птахів, тепло і квіти.

«Відлітають» Хлопчики-Журавлві. На екрані кліп «Весна».

Звучить українська народно-обрядова пісня «Веснянка», на фоні якої виконується танцювальна композиція дівчат «Прийди, весно»

Весна:  Я – красунечка Весна до вас прийшла вже в гості.

Я дарую кожному, що треба і що хочеться:

Полям – сніги поталі, лісам – траву і листя.

Птахам, що повертаються, дарую рідні гнізда.

А мамам – перші квіти ніжні.

Річкам дарую воду, звірятам – теплу землю,

А сіячам – роботу почесну.

Не сама до вас прийшла, а трьох братів привела.

Це мої весняні місяці – Березень, Квітень, Травень.

Березень: Березневої пори «кап-кап» капає з гори.

У краплині дужа сила – дірку у льоду пробила,

І хоч дірка невеличка, з неї виткнулась травичка.

Дивиться на небо сине, щиро дякує краплині.

Квітень: Ой сонечко яснеє пригріває,

А сніжок водицею підливає.

І весняні струмені у ярку,

І нагорі квітонька у сніжку.

Ой та квітка – пролісок лісовий,

А над полем – жайворонок весняний.

Травень: А чим же місяць травень, поміж братами славен?

Іде і весело співа, дощем зеленим полива.

Не з лійки поливання, а з дощової хмарки.

Весна: А чи знаєте ви, діти, що являється початком Весни? Початком Весни вважають час стійкого переходу середньодобової температури повітря вище нуля. Цей весняний поріг настає: в Сімферополі – 12 лютого, в Полтаві – 12 березня, в Києві – 27 березня. А 21 березня – день дорівнює ночі, – весняне рівнодення. А тепер пограймося з вами у гру «Закінчи речення».

• Щоб город перекопати, що беруть до рук? (Лопати)
• Потім у м’яку грядку, висівають що? (Зернятка)
• Щоб зернятко ожило, треба сонце і ? (Тепло)
• А чому рослина сходить? Бо корінчики п’ють… (воду).

Звучить пісня «Весняночка». Весна з місяцями йде зі сцени, виходить Дівчинка-україночка

Дівчина-україночка:  Пташок викликаю з далекого краю.

Летіть, соловейки, на нашу земельку.

Летіть, ластівоньки, пасти корівоньки.

Мультимедійна презентація «Птахи прилетіли».

«Вилітають» Хлопчики-Пташки

Гуси:  Прилетіли гусоньки рано,

А земля, ще в біле убрана.

Прилетіли гуси додому.

Принесли з моря краплю солону.

Посідали і тужно голосять – 

Позамерзали ніженьки босі.

Ой, ви гуси, гусяточки сірі,

Чом ви рано так прилетіли?

Гуси тихо голівоньки хилять,

Гуси тяжко у відповідь квилять:

«Чим журиться в краї чужому,

Краще мерзнути в рідному домі».

Жайвір:  Жайвір у небо високе літає, жайвір найперший весну зустрічає.

В нього високий, дзвінкий голосочок,

Нібито срібний б’є молоточок,

Ніби він тягне нитку сріблясту

З неба до лану, людям на щастя.

Шпак:  Що за пташка так щебече?

Мов сорока стрекотить,

Мов горобчик цвірінчить.

Та ще інколи буває,

Що сміється, мов сова. Хто ж виспівує отак?

Та то ж співає шпак.

Під мелодію «Здравствуй, детство» виходять Білочка та Сонечко

Білочка:  Ой, погляньте зі свого віконця

Дивиться на нас вже сонце!

Сонечко, сонечко прийди,

Нам всю землю освіти!

Сонечко:  Рано-вранці завжди прокидаюсь,

Промінцями землі я торкаюсь.

Я – яскраве Сонце, заглядаю у віконце, до всіх діточок усміхаюсь.

Промінці веселкові, золоті й кольорові

Всім дарують здоров’я. Вони ж теплі й чудові.

Весна до нас іде, тепло вона несе!

Весні радіє природа на землі і щиро дякує мені.

Білочка:  Ура! Ура! Краса –

Прийшла до нас весна!

Зайчику, Вовчику, йдіть до нас.

Під мелодію «Здравствуй, детство» виходять Зайчик і Вовчик.

Всі водять хоровод.

Чути стукіт Дятла.

Вовчик: Хто там стука, стука, стука?

То не молоточків звук.

То ковалик-годівник,

Добрий Дятел-трудівник.

Виходить Дятел.

Зайчик:  От і я, лікар Айболить:

- Чи голівка не болить?

Так довбаєш ти, небоже,

Що струсити мозок можеш?

Дятел:  Вірно людям я служу,

Їм дерева стережу.

Дзьоб міцний і гострий маю,

Шкідників їм добуваю,

Про здоров’я лісу дбаю.

День і ніч я стукаю,

Всі дерева слухаю.

Білочка: Ура! Ура! Краса –

Прийшла до нас весна!

Звірята та Сонечко йдуть зі сцени.

Танець Берізок на фоні мелодії «Во поле берёзка стояла».

1 Берізка:  Довгі коси розпустила,

Мені заплести їх не сила.

Стою у лісі я не одна,

Маю біле та гарне вбрання.

Чорні цятки прикріпила,

Соком всіх я напоїла,

Одягла сережки жовті

Своїх ніжних квіточок.

Чути шум вітру («Звуки природи»). «Влітає» Хлопчик-Вітер.

Вітер:  Я – Вітер, Вітрюга, Вітрище.

Як завию, як засвищу.

Коли дерева безлисті, голі,

Літати легко мені поволі.

Я вам, берізки, не заважаю,

Запиленню вашому допомагаю.

Полечу я далі у лісок

До маленьких квіточок.

Хочу з ними я пограти,

Обійняти, погойдати.

2 Берізка:  Ой ти, хвацький Вітерець,

Ще й буйнесенький.

Не ламай ти квіточок,

Будь добресенький.

3 Берізка: Знаємо, що ти гарний молодець.

                   З нами в танці закружляй, Вітерець.

Танець «Ча-ча-ча» Берізки та Вітра.

Виходять Дівчата-Квіточки, танцюючи «Вальс квітів» П.І. Чайковського.

Дівчинка-українка:  Надійшла весна прекрасна,

Багатоцвітна, тепла ясна,

Наче дівчина в вінку.

Зацвіли луги, діброви!

Скільки гомону, розмови,

І пісень в чагарнику.

Первоцвіт:  Знають люди з давніх літ

Дивну квітку – первоцвіт.

Він квітневою порою

Пробивається на світ.

Духмяний аромат медовий

Дарує всім в ці дні чудові,

Людей від багатьох недуг зціляє,

Росте на луках, в лісі, в гаї.

Для ліків бережно його зберіть,

Лише з корінням не зірвіть.

Прошу – шануйте його, люди,

Тоді й здоров’я вам прибуде.

Підсніжник:  У проміннях сонця ніжних

                         Край веселого  струмка

Білий росяний підсніжник

Раптом блиснув з-під листка.

От йому вже й друзів треба.

І гляди, під берестком,

Мов на земля впало небо,

Сині проліски кругом.

Фіалка:  Ми, першоцвіти, - вісники весни.

Ми до сонця простягаєм свої ніжні пелюстки.

І голівку повертаєм до весняних промінців.

Сонечко, сонечко світить нам весною,

Тапло і весело усім  нам із тобою.

Мати-й-мачуха:  Є ще весни ознака така –

Зацвітає мати-й-мачуха.

Люди назву незвичайну дали

Від листочків і теплоти.

Знизу листочки волохаті, м’які,

Як руки ніжні мамині.

Зверху – гладенькі, холодні,

Як у мачухи діти голодні.

Але спочатку я листочків не маю,

Лише квітку жовту викидаю.

Сон-трава:  Я – сон-трава.

І від мене дрімота.

А сама не сплю,

Весняним цвітом всіх маню.

Щоб не змерзнути, стала волохата.

Нічного холоду я не боюсь –

В пухнасту шубку обгорнусь.

Ряст:  Я на інших геть не схожий –

Кучерявий ряст, пригожий.

Простелю під голе віття

Фіолетове суцвіття.

Проліски:  Я – перша квіточка весни,

Я – пролісковий цвіт.

Я пережив зимові сни

І знов родивсь на світ.

У мене очі голубі,

Такі, як сонця синь.

Росту між кленів і дубів,

Люблю і сонце й тінь.

Як зелені списи, з вогкої землі,

Виткнулися в лісі проліски малі.

Котики-воркотики:   Котоки-воркотики всілися рядком.

Поїть сонце котиків теплим молоком.

Котики-воркотики в мене на вікні,

Котики-воркотики – гості весняні.

Не глядить на котиків лиш вусатий кіт.

Мабуть зна, що котики – це вербовий цвіт.

Сон-трава:  Дивлюсь я, милі мої, хороші,

Погляд не можу від вас відірвать.

Якесь не сумісне поняття – квіти і гроші!

Хто міг додуматись – сонцем,

                       Життям торгувать?

 

Конвалії:  Із зеленої сорочки, що зіткав весною гай,

Білі дивляться дзвіночки,

Як зовуть їх, відгадай?

Це конвалії у гаї

На галявині ростуть.

І ніде немає кращих

Квіточок, мабуть.

В них так пахощів багато,

Цвіту свіжого краси.

Хай ростуть, не буду рвати –

Школа їхньої краси!

Мультимедійна презентація-кліп «Пробудження» (фон для читання)

Голос з-за лаштунків:  У червону книгу ми занесли

Світ неповторний та чудесний,

Що поступово вимирає,

Давно рятунку в нас благає.

Невже в майбутньому на світі

Не будуть квітнуть дивні квіти –

Конвалія й фіалки ніжні,

І вісник березня – підсніжник?

Невже ми більше не побачим,

Як сон-трава росою плаче,

Троянда степу, квітка мрій,

Жар-цвітом землю не зігріє?

Ми всі господарі природи,

Тож збережемо її вроду!

Під мелодію із мультфільму «Умка» виходять Ведмедиця і Ведмежатко.

Ведмедиця:  В мене є гарненька хатка,

В ній поснули ведмежатка.

Але менший вереда

Мені зранку набрида. Каже:

Ведмежатко:  Я не хочу спати,

Утечу вночі із хати.

Коли меду не даси,

Риби, сала, ковбаси.

Ведмедиця:  Люлі, люлі, треба спати, -

Над синком шепоче мати.

Як заснеш, тобі усе

Весна в корзині принесе!

Ведмежатко:  Де корзина, де усе?

Хто мені це принесе?

Не хочеш давати –

Піду сам шукати. (Дивиться на квіти під ногами)

Що це таке під ногами росте?

Заважає ходити. Треба їх побити.

Ведмедиця:  Зачекай, не поспішай!

Цю красу ти не ламай.

Де багато квіточок,

Там і медок.

Його бджілки збирають,

В стільники закривають.

Ти любиш медком ласувати –

Треба квіток не рвати,

 Не топтати, не ламати, а оберігати!

Ведмежатко:  Мамочко, не сварися

А до мене нахилися.

Оберемок квітів наберу – я ж тебе дуже люблю.

Ведмедиця:  Якщо хочеш мене привітати,

                      Краще ці квітки намалювати.

Ведмежатко:  Я не вмію, не люблю,

                       Швидше квітів я нарву!

Ведмедиця:  Коли рвати, то лиш три,

Щоб не накоїти біди:

Якщо кожен буде оберемки рвати –

Квіти стануть пропадати.

Ведмежатко:  Я – не грамотний, не знаю,

Книжок зовсім не читаю.

Як же в світі мені жити,

Як потрібно щось робити?

Лунає шкільний дзвінок, вбігають звірята з книжками.

Вовчик:  У нас є школа лісова,

В ній учителька – Сова.

Буде тебе навчати,

І читати, і рахувати,

І писати, і співати,

І природу оберігати.

Входить Сова. Лунає другий дзвінок.

Зайчик:  Ось до класу всіх скликає

Голосистий наш дзвінок.

І ми радо поспішаєм –

Не гулять, а на урок.

Білочка:  Швидше пішли з нами

                 До школи за знаннями.

Сова:  Продзвенів дзвінок –

Розпочинаємо урок.

Хочу всіх вас привітати,

Про Червону книгу розказати. (Показує Червону книгу).

Колір червоний – це заборона:

Тваринам і рослинам постійна охорона.

Мультимедійна презентація «Дитяча сторінка» (фон для розповіді Сови).

Сова:  Як приємно крокувати лісом і долом,

Пісню радісно співати краще хором.

Білочка:  Метелика ловити я не хочу, я не хочу:

Він квітка неба, хай живе собі.

Хай крильцями барвистими тріпоче,

Щоб радісно було тобі й мені.

Сова: Он повзе мурашка, ось хлюпоче річка.

Не зривай ромашку, не топчи травичку.

В зелені діброва, в китицях калина.

Глянь, яка чудова наша Україна!

На світі ніхто і ніколи не зайвий:

Ні вовк, ні лисиця, ні боягуз-зайчик,

Корисні комахи, потрібні і птахи,

І гриби, і краби і ставкові жаби.

Що жайвір без степу, а ліс без вальдшнепа?

Як нам без лелеки, що летів здалека?

Як лікар для серця – дзвінкий соловейко.

Потрібні і лосі, вони тут не гості,

Тушканчик вухатий і дятел пихатий,

І лебеді білі, й жуки рукокрилі.

           Вони ж бо тутешні – брати наші менші.

Зайчик: Люди йдуть, люди йдуть!

Люди йдуть, біду несуть.

Все потрощать, поламають,

Всіх образять, налякають.

Ведмежатко:  Хай сховається усе –

І живе, і неживе!

Люди йдуть, люди йдуть!

Люди йдуть, біду несуть.

Ведмедиця:  Вмійте природу любити,

І мандрувати, любі діти.

Вовчик:  Вмійте природу любити,

Кожній стеблинці радіти.

Кліп «Весна» (фон для читання).

Білочка:  В полі, у лісі, над яром,

Квіти, дерева і трави!

Цвіту не вирви задаром,

Гілки не втни для забави.

Зайчик:  Оберігайте ж повсюди

Шлях і стежиночку в гаї.

Все те окрасою буде

Нашого рідного краю.

Сова:  Соловейко славиться піснею,

Джерельце – своєю водицею,

Колосок – зерном, сонечко – теплом,

А квітка – ніжним цвітом.

А чим ви прославитесь, діти?

Про це вже змалечку дбайте.

До побачення! Бувайте!

Продовження кліпу «Весна», музика лунає гучніше.