Виховний захід "Чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять"

                     Матеріал  дібрала вчитель початкових класів Самофат І.О.

                                                                 2019 р

               ЧИСТО НЕ ТАМ, ДЕ ПРИБИРАЮТЬ, А ТАМ, ДЕ НЕ СМІТЯТЬ

Мета.      Дати поняття про те, що таке довкілля. Розкрити проблему екологічного стану свого краю.  Узагальнювати і розширювати  знання дітей про значення рослин у природі , на  конкретних прикладах показати вплив людей на природу рідного краю.  Розвивати  спостережливість, розуміння неповторності довкілля. Виховувати дбайливе ставлення до навколишнього світу, вміння захоплюватися дивами природи, бережливе та господарське   ставлення до природи, потребу у збереженні та збагаченні природних багатств. Підвести дітей 

 до висновку про те, що «чисто не там, де прибирають, а там , де не смітять.»

Обладнання.  Малюнки із зображенням об’єктів  природи ( сонце, хмари, дерева, квіти, пташки, тварини, річка тощо), аудіозапис «Голоси птахів»,  плакати з висловами про довкілля,  мультимедійний проектор.

                                                       Хід заняття

   Сцену  оформлено так, щоб видно було, що оточує людину:намальоване велике сонечко, небо з хмарками, дерева, квіти, десь вдалині будинки, криниці, пташки, метелики тощо. На плакатах написані вислови про довкілля: «Чисто не там де метуть, а там, де не смітять!», «В світі матінки – природи не буває щось дарма!» « Природу люби і рідний свій край, їх глибоко вивчи й всебічно пізнай! »

Ведучий - Друзі! Запрошую усіх разом спробувати  прислухатися до оточуючого світу і зрозуміти його, поринути в його проблеми.  Пропоную разом поміркувати  над словами «Чисто не там, де  прибирають, а там, де не сміт

    ( На екрані з’являється перший слайд  )                                   

Ведучий. Тож запрошую всіх переглянути сторінки нашого журналу.

                       Перша сторінка нашого журналу має назву «Довкілля»

     ( З’являється слайд №2)

   Звучать голоси птахів, щебетання. Виходить хлопчик із палицею. Йде, щось наспівує і палицею збиває рослини. Назустріч йому йдуть хлопчики й дівчатка. Зупиняються        

й починають розмову.

Дівчинка. Що ти там співаєш, Іванку? І чого рослини псуєш своєю палицею, нащо їм голівки 

                   відсікаєш?

Іванко.  Ой ! І що ж це я роблю? Які голівки? Геть усе я тут попсував! Зілля позбивав! То й що? Ніяк 

                второпати не можу…

Василь. А палиця тобі второпати допомагає, еге ж? Я дивлюсь, ти замислився міцно… І про що, якщо 

               не секрет?

Іванко. А про те, що таке довкілля! А палиця – просто так, щоб міркувалось легше. Ось так…

Ірина. Нелегкі твої думи. І що ти досі не зрозумів, що таке довкілля?

Микола. І чого раптом ти про це думати почав, з якого дива?

Іванко. Ні, не зрозумів. Нам задала таке питання вчителька, бо незабаром у школі буде свято довкілля.  Так для початку треба з’ясувати що це таке, і завтра розповісти в класі. От я і міркую весь час.

Галя.  Ну, тоді, іванку, не збивай зілля палицею, бо ти це саме довкілля якраз і руйнуєш, нищиш.  Зрозумів?

Іванко. Не зрозумів! Я ж зілля збиваю, а ти говориш про довкілля. Де тут зв’язок? (Усі сміються)

Галя.  А зв’язок тут безпосередній. Усе, що є у природі, усе, що є навколо тебе, - це і є довкілля. І воно необхідне тобі, розумієш?

Василь. Це і є різне зілля, дерева і квіти, жучки й павучки, метелики і птахи, будинки і люди – все це  довкілля людини, зрозумів?

Ірина. Це сонечко, небо, вітер, повітря, дощик – все-все!

Микола. А тому до нього треба ставитися дбайливо, любити його, намагатися робити так, щоб воно було здоровим і привабливим. Адже те що зруйнував – вже не повернеш!

Ірина. І не нищити навіть того зіллячка, що ти он збиваєш. Адже для тебе воно немає цінності, а   для жуків, мух, бджілок, метеликів – це корм і прихисток, довкілля комах.

Василь. До того ж зілля, що ти збиваєш, має лікарські властивості, а тому цінне для кожного. Ось так! То тепер ти розумієш, що таке довкілля?

                                   (Іванко знизує плечима і мовчить)

Наталя. Тебе оточують будинки і сади, ліси і парки, гори і долини. Ти живеш серед цієї краси. Озерні плеса, сині небеса, повітря й сонце і білі хмаринки. Краплиста і чиста вранішня роса і річечка,   що вдалечінь побігла. І джерельце, що жебонить з-під землі, строкатий метелик, що присів на

зілля. Тваринки великі й малі, пташки й жуки, трава і дерева, дощ і хмари . Усе це є довкілля , бо воно ДОВКОЛА!

       ( Під час промови на екрані поступово з»являються малюнки)

Василь. Ну, то ти, нарешті зрозумів, що таке довкілля?

Іванко. Та ніби трішки… Якщо чесно, то так я і думав, тільки боявся висловитися, гадав, щось не так  скажу, сміятимуться…

Галя. А от ти ніколи не бійся висловлювати думку! Навіть якщо вона хибна, то це не страшно, адже ми ще тільки вчимося, а тому можемо і помилятися. Головне, щоб кожен із нас прагнув більше знати   про світ, у якому ми живемо.

                                                        ( Діти йдуть зі сцени. )

Ведучий.  Ну, а ви, діти, зрозуміли, що таке довкілля? Тоді прошу до наступної сторінки нашого журналу. Вона називається «Сумна казка»

     ( На екрані з’являється наступний слайд) 

Ведучий.  Діти, а чому казка може бути сумною? Чи доводилось вам  раніше чути чи бачити таку казочку? Тоді дивіться.

 ( На сцену виходить Баба Яга. Галявина. На галявині повно різного   сміття.)

Баба Яга. Ой, щось мені сумно і лячно. Так уже той ліс занапастили.

                  Особливо поблизу міста, ну просто вийти неможливо, ніде

                  потанцювати. Тільки уявіть! Прийдуть відпочити, то кричать,

                  гілки ламають, а після себе таке лишають: і пляшки, і банки, і

                  пакети…

              ( На екрані новий слайд )

Аж дивитися страшно! Всі начебто освічені, а так поводяться, ніби ніколи й до школи не ходили ... Навіть тварина не справить  нужду де-не-де, а люди все собі дозволяють. І що воно далі буде? Ну що нам, бідним лісовим мешканцям, робити? Куди   подітися зі свого рідного лісу?То я вкраду собі хлопця й бодай

одного навчу природу любити.

Мавка. Бабусю, чого ви жалієтеся? Та так, що аж душа розривається... хто вас образив, рідненька ти  моя?

Баба Яга. Хто-хто, люди, звичайно. Так допекли, так дістали, що далі нікуди. Поглянь навколо – і ти  заплачеш. Бачиш, що наробили? Купи сміття залишили, а прибирати ніхто й не збирається. А ті ж пляшки навічно залишаться тут, вони ж не перегнивають, отак і стирчатимуть із землі. А їх  щороку більше і більше.

Мавка. Треба до людей звернутися,щоб вони не робили такого лиха, бо ж ліс загине, і ми всі разом з  ним...

Баба Яга. Ой, що ти кажеш! Що ми вже тільки не робили, як тільки тих людей не просили, як не  наказували! Звичайно, є хороші люди, їх і просити не треба, вони й самі все розуміють.

 Поводяться чемно, не шкодять лісові, а ще й допомагають... А є такі поганці, без жодного уявлення про повагу до навколишньої природи. І не тільки не соромляться свого невігластва, а   ще й навмисне демонструють його.

Мавка. Бабусю, тоді їх треба провчити. Ну, десь у болото завести, хай там Болотяний їх розуму  навчить! Хай поблукають серед отих порожніх пляшок! А ось і діти    ідуть. Чуєш , співають?

  ( Виходять хлопчики і дівчатка з піснею. Баба Яга і Мавка ховаються. )

Ведучий. Так, і справді казка сумна. Навіть страшно і уявити, яким буде       

 подальше життя серед такого сміття! Що ж робити? Як зарадити  біді? Ну що, діти, цікаво дізнатися, що ж буде далі? Тоді мерщій до 

  наступної сторінки, яка має назву « Хто це ?  Що це ? »

( Новий слайд. По мірі відгадування загадок поступово  з’являються  нові  картинки. )

На сцені з’являються туристи. Вони дуже заморилися і готові зробити привал.

Петро.  Ну, що ж , друзі, час вже і привал зробити. Ох і втомилися ж ми!

Ніна. А давайте, щоб не просто так сидіти. Будемо загадки відгадувати. Я їх багато знаю. Впевнена, що   і ви теж! Ось, наприклад, така.

                                                           Куди ступиш – всюди маєш. 

                                                          Хоч не бачиш, а вживаєш.      ( Повітря ) 

           Правильно. От дивна штука, те повітря! І не видно його, і не чути, а от без нього і п’яти  хвилин  не проживеш. Його можна почути, відчути а от побачити не можна ніяк.  Люди навчилися використовувати повітря для отримання електроенергії і не тільки .От дивина, як у казці!

Павло. А тепер мою загадку відгадайте.

             Всі його люблять, усі його ждуть.

             А хто подивиться – кожен скривиться. ( Сонце ) 

           Правильно, це теж джерело енергії. Без сонечка теж не прожити людині на землі, адже воно дає світло і тепло, приносить радість людині ..Бо як його довго нема, то сумно тоді стає і похмуро.

 Сашко. А от про що моя загадка, хто вгадає?

       Торох – торох, розсипався горох.

       Почало світати – нема чого збирати. ( Зорі на небі )

       Без зірочок нічне небо було б не таким красивим і величним, не було б до чого дотягнутися людині,  не було б мрії… А мрія пробуджує людину до пізнання. Отже, зорі на небі – це теж свого роду джерело енергії.

Ганна.   А про що моя загадка, хто вгадає?

                  Текло – текло , тай під скло лягло.  ( Вода, лід )

А як без водички можна жити? Без води і не туди, і не сюди, - каже моя мама. І це свята правда,  адже без води людина не може прожити і трьох днів.  Крім того, вода дуже сильна. Люди  навчились використовувати силу води для отримання електричної енергії, а це теж і тепло, і  світло. От що таке вода!

Павло. А тепер мою загадку послухайте.

             Кольорові коромисла через річку повисли.    ( Веселка

  Правильно! Це справжня казка і велике диво. Веселка пробуджує в нас натхнення, радість. Від цього виникає бажання створювати прекрасні речі. Отже, веселка теж дає нам енергію, тільки духовну.

Сашко. У мене ще є загадка. Хто відгадає, той молодець.

               Є шапка, голови немає.

              Є нога, але без черевика. ( Гриб )

 Усі молодці, бо відгадали. Це справді грибок. Гриби є в кожному лісі. Вони нам дають енергію   життя.

Ніна. А от мою може не відгадаєте, бо важка.

            Всі пани скинули жупани,

            А один пан не скинув жупан.   ( Листяне дерево )

  Так, дерева ростуть у лісі . Це не тільки окраса, а і наше чисте повітря, а значить і життя!  Тому якщо ми хочемо зберегти його якнайдовше, то  треба навчитись піклуватись про ліс і  не смітити. Крім того ліс – це джерело тепла. Але використовувати його треба із розумом!

Павло.   Вмійте природу любити,

               вам у походи ходити

               І мандрувать, любі діти.

               Вмійте ж природу любити!

               Кожній стеблині радіти.

               В полі, у лісі, над яром –

               Квіти, дерева і трави,

              Цвіту не вирви задаром,

              Гілки не втни для забави.

              Оберігайте повсюди

              Шлях і стежиночку в гаї.

              Все це окрасою буде

              Нашого рідного краю.

Ведучий. То скажіть, любі діти, чому ж ліс називають легенями планети? ( Відповіді дітей )

А чому  про оточуючий світ називають джерелом енергії?

 Чи цікаво вам дізнатися, що відбувалося далі?

 Це означає, що нас зустрічає наступна сторінка « Чисте   повітря»

Сашко. Ой, щось ми засиділися. Давайте у піжмурки пограємо.

Ніна. А я не хочу гратися у піжмурки, бо там за вербою хтось стоїть, і 

         мені страшно.

Петро. Ну й скажеш теж, стоїть. Нікого там нема!

Ніна. А от стоїть і мені страшно. Я додому хочу.

Петро. Не бійся. Я зараз перевірю, хочеш? Там нікого немає.!

Ніна. А от і є…

      ( Петро біжить до дерева, а звідти виходять Баба Яга і Мавка. Діти лякаються.)

Всі. Хто ви?

Мавка. Я – Мавка, А це Бабуся Яга. Ми до вас прийшли з миром, щоб ви нам допомогли, бо ж ви  хороші і любите своє довкілля, не забруднюєте його. Та ще й он скільки загадок знаєте  хороших! Це правильно, треба любити навколишній світ, бо це наш дім, ми тут живемо, тож треба , щоб усюди були лад і чистота! По-господарськи треба ставитись до природи, не витрачати без потреби!

Баба яга. Ага, треба берегти своє довкілля, бо якщо загине ліс, стане поганим і брудним повітря, люди  не зможуть дихати! Адже ліс – це легені Землі. А свіже повітря   потрібне всім людям і всім тваринам та рослинам. А вдихніть   лісове повітря. Правда воно хороше, духмяне?

Ніна. Так, воно настояне на ароматах лісу, дерев, трав, грибів, тому запашне. А       

           в полі повітря по - іншому пахне… (Слайд)

Баба Яга. От ви в мене хороші діти. Я вас знаю, ви бережете природу; кожне  деревце і травинку. Але ж є у вашій школі такі, що нищать природу.

Тому ми просимо вас, щоб ви пояснили своїм друзям, як треба ставитись до природи.

Петро. ( до інших дітей ) А хто ж у нашій школі такий, що нищить ліс?

            Природу люблять наші діти, не нищать, пильно бережуть.

            Уміють пташечці радіти, серед природи ж всі живуть.

            Радіють сонечку й хмарині, радіють вранішній росі,

            Бо це потрібно все людині. Всі хочуть жити у красі.  (Слайд)

Сашко. А щоб зберегти красу і чистоту, треба навчитись всього лиш  не смітити, бережно  ставитись до всього, що нас оточує.

Ганна. Так. І всі наші діти про це знають і пам’ятають. Хіба що малий Іванко.. Він іноді вміє зірвати  щось та кинути, чи викинути пакет з-під цукерок або папірець. І скільки вже йому про це  нагадували!

 А може це заїжджі підлітки? Вони частенько заглядають сюди. Дуже сподобалося їм тут.

             Бо колись я їх тут стрічала, вони горланили пісень,

             В футбола грали і кричали, казились цілий божий день.

            Так це вони таке лишили! Погралися і розійшлись…

Павло. А я думаю, хто б це не був, він вчинив погано. А нам що, далі на це сміття дивитися? Давайте  приберемо, щоб усім жителям лісу було затишно і добре. І надалі підтримуватимемо порядок у  лісі разом з лісничим! Правильно я кажу?

Всі. Правильно!! Ми приберемо, щоб Мавка і Баба Яга жили у своєму лісі спокійно. Щоб усім іншим лісовим мешканцям жилося тут добре і легко дихалося. І нам теж приємніше буде приходити на  чисту галявину, ніж на брудну.

                     ( Прибирають сміття, виносять )

Ніна . А от ті, хто знову таке захоче зробити, стережіться! Ми не допустимо! Тим більше, що від цього 

           залежить і наше майбутнє, і майбутнє всіх людей країни!

Всі. Не допустимо!

Баба Яга. От які діти молодці, дуже вам дякуємо. А тепер і поспівати можна!

                      ( Звучить пісня, всі йдуть зі сцени.)

Ведучий.  Що ж, настала вже пора  підвести підсумок всьому сказаному. Тож  

                 запрошуємо вас , діти , до останньої, заключної сторінки нашого 

                 журналу, яка називається «Рецепт чистоти».     (Слайд)

Я скажу вам, діти, по секрету: треба берегти свою планету.  ( Слайд )

Бо Земля у цілім космосі одна. І найкраща, і жива вона.

Не забруднюйте її, бо це наш дім. Нам і жити, й працювати в нім.

Нам її потрібно захищати, ріки і озера розчищати.

Щоб було повітря свіже й чисті води, бо усі залежим від природи!

                (Діти виходять по одному на сцену)

Павло. Щоб до життя нам повернути річку, трудитись треба всім чимало.

             Не лити бруд їдкий в водичку і не кидати що попало.

              Розчистити дзвінкі джерельця, навкруг дерева посадити.

              Щоб пробудити знову річку – нам лише треба не смітити!

Ніна. І в ліс прийшов, то не сміти! У лісі не господар ти.

          А лише гість, поводься чемно і не кричи, як звір , даремно!

          А лиш тихенько говори. Пляшки й пакети – прибери!

          Природі все це не потрібно. Поводься з нею чемно й гідно.

Сашко.  Легені Землі – це зелені ліси! Без них ні повітря нема, ні краси.

  Тому про планету хай кожен подбає, не нищить ніхто хай дерев, не ламає.

  Всім людям потрібно дерева садити, щоб дихати свіжим повітрям, щоб жити.

Ганна.                                                                                                                                                   Тож треба цю землю нам щиро любити, довкілля, навколишній світ берегти.

З любов’ю у серці, з добром треба жити. І не серед бруду, а серед чистоти.             Тож дуже просимо усіх слова ці добре пам’ятати:

 Щоб було чисто – не сміти, не треба буде й прибирати!