Виховний захід "День синички"

 

 

МЕТА: поглибити знання учнів про синичок; викликати бажання допомагати їм взимку; розвивати пам'ять, мислення, мовлення учнів; виховувати бережливе ставлення до птахів

Хід дня

Оголошення теми дня

Вправа «Чарівна скринька» (у скриньці знаходиться малюнок синички)

(Учні відгадують , що знаходиться в скриньці. Вони ставлять вчителю такі запитання, щоб той міг відповісти тільки «Так» або «Ні»)             

Загадки про синичку для дітей

* * *

Хоч менше горобця,

Не боюся зими і я,

Всім відома ця пташка.

А звуть мене… (Синичка)

* * *

На моє віконечко

Прилетить, мов сонечко,

Мила пташка жовтогруда,

Запищить — і день розбудить!

Як горобчик невеличка.

Хто це, діточки? … (Синичка)

* * *

Цікава пташка у нас проживає.

Животик жовтенький ця пташка має.

За море у теплі краї не літає,

А з нами зимує і для нас співає.  (Синичка)

* * *

Жовтогруді сестрички

У дворі моєму живуть.

Дружною зграйкою літають —

Крихти хлібні клюють. (Синички)

* * *

Як зима – вона на гілці,

І співа, мов на сопілці…

Жовті груди, чорні крила,

Кусень сала сама з’їла. (Синиця)

* * *

 

 

 

 

 

 

 

 

З жовтою грудкою біля віконця

Збирає спритно крихти

Відгадайте, що за птах?

Називається… (Синиця)

* * *

Любить насіння і сало,

У дворі з ранку літала

Ця маленька пташка.

Відгадайте, хто? …. (Синичка)

* * *

Пташка невеличка,

В неї білі щічки,

Сірі лапки, чорна шапка,

Фартушок жовтенький,

Голосок тоненький.

І ця пташка невеличка

Називається… (Синичка)

* * *

З жовтою грудкою знаємо птицю,

Називається… (Синиця)

* * *

Прилетіли, сіли,

Пісеньку заспівали,

Дві подружки, дві сестрички,

На прізвисько – …(Синички)

* * *

Корисна пташка,

Хоч собою і мала,

Дерева, кущі,

Захищає від зла!  (Синиця)

 

 

 

 

 

 

 

Синиця

Синичка дзьобала сало,

Прив´язане до вікна,

А потім сала не стало,

Та все прилітала вона.

На скрипці грала під хатою,

Але не просила їди,

Бо стала сама багатою –

Минулися холоди.

І з вдячності вона грала,

Неначе скрипаль-корифей.

А хата їй відповідала

Щасливим сміхом дітей.

                           (Дмитро Павличко)

 

 

Синичка

Прилетіла знадвору синичка,

Зазирнула Сергійкові в личко.

Почала Сергійка будити:

— Ой, не спи, Сергійку, не спи ти!

Ось послухай мою пораду:

Побіжи за мною до саду!

Там я буду від тебе тікати,

А ти будеш на мене гукати:

«Ой, яка ти, синичко, яка ти!

Я вже хочу тебе спіймати».

— Не буди, синичко, Сергія!

Він ще бігати зовсім не вміє.

Говорити не вміє словами,

Він ще тільки сміється до мами.   

                                             Марія Пригара

 

 

 

 

 

 

 

 

Звучить пісня «Синичка». Слова Олексія Кваші, музика Анни Олєйнікової.

 12 листопада  день Синички .   Синичка швидка, заповзята. Де тільки її не зустрінеш - і в лісі, і на річці, і в полі. Вертлява, непосидюча, вона щось постійно шукає.  Синички – одні з найбільш впізнаних пташок у малюків. Діти знають, що від інших синички відрізняються жовтою грудкою і синьо-білою головкою. Вони зимують поруч з людьми, а навесні летять до лісу. Але ці пташки ще й дуже корисні. Вони оберігають дерева від багатьох шкідливих комах. У старовину люди помічали: якщо птахи цілими зграйками з’являлися біля будинку, значить, ось-ось вдарять морози. У сильні холоди синичкам потрібно більше їжі, тому їх обов’язково потрібно підгодовувати насінням, зернятками або шматочками сала.

Джерело: https://mykniga.com.ua/poradi/virshi-pro-sinichku-dlya-ditej.html

Літературне читання

Читання оповідання В.Сухомлинського «Дівчинка і синичка»

Дівчинка і синичка

Настала холодна зима.

Маленька Наталя почепила на яблуньці годівничку для Синички й щодня приносила насіння коноплі. Синичка чекала дівчинку. Навесні Синичка сказала Наталі:

- Тепер не принось мені насіння. Я знайду собі їжу. До побачення - до зими!

- До побачення, Синичко.

Знову зима все засипала снігом. Прилетіла Синичка до годівнички, а там також сніг.

Тривожно стало пташці. Питає вона у яблоньки:

- Яблунько, скажи, чому нема Наталі? Невже вона забула про мене?

- Ні, не забула. Вона хворіє.

Тяжко стало на душі у Синички. Сіла вона на гілочці й думає: "Полечу до дівчинки. Треба чимсь її втішити. Але де я візьму подарунок? Навкруги ж сніг, сніг, сніг".

І тоді вирішила Синичка понести Наталі пісню. Прилетіла до її хати, влетіла у відчинену квартирку, сіла біля ліжка хворої і заспівала.

Наталі стало легше.

    Заповнення картки «Чим харчуються синички взимку?»(групова робота)

 

 

 

 

 

Математика

Складання із геометричний фігур синички. З’єднання їх за допомогою клею.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Групова робота «Нагодуйте синичку»

Ігрова програма

1Гра «Знайди своїх».  Викликаємо 6 учасників. Діти отримують написи-назви птахів.  За сигналом  учасники групуються: «Перелітні» , «Зимуючі». Перемагає команда, яка швидше згрупувалася.

 

 

2 Гра «Знайди свій будиночок».  Учасники отримують написи із назвами птахів і тваринок. На підлозі зображено «будиночки» птахів і звірят. Завдання знайти якнайшвидше свій.

Природознавство

 

 

Перегляд  відео про синичок https://www.youtube.com/watch?v=quHiHEgOG-M

Складання пазлів  (групова робота)

Скласти картинку і розгадати назву

Сицяни ликаве

Сицяни наблакит

Сицяни лабі

Сицяни  начор

З давніх-давен  синиць підгодовували селяни, тому, як ця пташка знищує величезну кількість різних шкідників.

Синички відмінні багатодітні сім'янини - вирощують до 15 пташенят. І щоб усіх прогодувати батькам доводиться облітати всі дерева, оббираючи гусениць, метеликів, личинок і жучків, Якщо "їжі" досить, то вони виводять пташенят двічі за літо.

Приказки та прикмети про синицю

Синиця - щастя синій птах.

Клопотун синиця - саду захисниця.

 Небагато зінька їсть - п'є, а весело живе.

Не велика пташка — синичка, а та та своє свято пам'ятає.

Синичка – горобця сестричка.

Хвалилася синиця хвостом море запалити.

Невелика синиця, голосок загострився

3.Якщо вони цілими зграйками з'являлися біля будинку - це віщувало швидкі холоду. Також знали: якщо синиця свистить - це до ясного дня, якщо пищить - до нічного морозу.

4.Не велика пташка-синичка, та й та своє свято пам'ятає

- Що символізує птах Синиця, міфи і легенди про цій пташці?

У цій пташки є своє  свято - 12 листопада "День синички" , Вважалося, що синички до цього дня прилітали ближче до людини,  тому, що не було чим харчуватися.

А зараз хто частіше прилітає в годівниці? Для яких пташок ми вивішуємо шматочки сала і сиплемо крупу? Вони дуже довірливі і можуть залітати в квартири.

 

Є хороші прикмети про крихіток

Якщо синиця або будь-яка інша птиця стукає дзьобом у вікно - чекайте хороші звістки або гостей. Виняток становлять ворони. Які вважаються передвісницю нещастя.

Залетіла синиця в будинок - обіцяє також добрі вісті.

Синиця прилетіла і сіла на руку - потрібно загадати бажання. Якщо при цьому пташка ще й подала голос, чекайте виконання бажання.

                                         

Казка про  синичку

Синичка

Оксана Іваненко

 

 

А синичка на зиму і не заснула, і не відлетіла. Не заснула тому, що взагалі ніхто з пташок не хотів ховатися в темні нори та засинати. Але й відлітати вона не хотіла, хоч казали інші птахи, що в далеких теплих краях цілий рік, навіть узимку, цвітуть квіти і всякої комашні завжди досхочу.

— Ти замерзнеш тут, чепурушко,— казали солов’ї, які відлітали найраніше. Це були найкращі співці в лісі, і, напевно, вони так поспішали, бо боялися за свої голоси, як би не втратити їх на морозі. — Летімо швидше з нами!

— Ти вмреш з голоду, під снігом нічого не знайти, — говорили журавлі, розправляючи дужі, широкі крила. — Нам сумно, але треба летіти! — І вони жалібно закурликали.

"Я маленька, мені небагато треба", — подумала синичка.

— Нам набридає в одному місці,— заявили, збираючись в дорогу, граки. — Тепер ми летимо за кордон, а наші північні родичі прилетять сюди. Так вже ми, граки, виховані: влітку — вдома, взимку — мандрівка.

І вони, презирливо дивлячись на синичку, полетіли за кордон, а чужі граки з півночі, навпаки, прилетіли в наш ліс.

Синичка не розуміла, чому б і тим гракам не лишатися вдома, але, певне, вони були вже так виховані.

— Може й тобі хочеться летіти? — спитала з острахом лісова яблунька, на гілках якої умостилася синичка. Ах, як сумно, коли всі відлітають, коли йде сніг і виє хуртовина! Та нехай усі дерева скажуть тобі: синички ще ніколи не кидали нас, навіть у найлютіші морози... Але, звичайно, як хочеш .

— Ні, ні, — заспокоїла її синичка,— я нікуди не полечу від тебе. Адже зимували тут і тато, і мама, лишаються брати і сестри. І дивись, скільки ще гостей налетіло з півночі зимувати в наш ліс... Мабуть, не така вже й страшна зима, як усі кажуть. — І вона застрибала по гілках, заглядаючи в усі щілинки, чи не заховалися де-небудь якийсь черв’ячок чи гусінь, бо вона й хвилинки не могла посидіти без роботи.

Синичка співала весело:

Ціні-ціні-зіні-зі!

Не боюся я зими.

Ти, зима, не лякай,

Я не кину рідний гай!

І всім деревам зробилося спокійніше. Та, мабуть, сама зима чула, як хвалилася синичка. Вона заскреготіла, зарипіла від люті. О* Це було добре чути по всьому лісі. Усі струмочки й річки кригою вкрилися. А вранці прокинулася синичка і побачила, що весь ліс у снігу: і долі сніг, і на гілках сніг — скрізь сніг.

— Ні, — думає синичка, а я все таки співатиму.

Сіла на гілочку й заспівала, Та тільки й голосок нібито не той, і дзвінко ніяк не виходить, а так трошки-трошки попискує:

Пінь-пінь, ах-ах-ах!

Поховалось все в снігах,

Та мене в'н не злякає,

Я не кину свого гаю!

 

Полетіли вітри до зими, кажуть: усе вже снігом засипали, і навіть великі річки вже зупинилися, а от є така птичка-невеличка, синичкою зветься, ніяк покоритися зимі не хоче. Стрибає та й годі! Не знаю вже, що там наказала зима вітрам, тільки задули

 

вони так, що всі дороги, всі стежки замели, кучугури снігу, як гори, понасипали, завили так, що навіть вовки, які и самі вити мастаки, полякалися, а така дрібнота, як зайчики, білочки, лісові мишки, хоч вони і в хутряних шубках, боялися й носа вистромити на мороз.

А синичка залетіла за товсті гілки старого дуба, де чагарники та дерева переплелися між собою і вітрів не пускають, та й шукає ретельно в корі собі чогось поснідати. Така вже вдалася — не хоче сумувати та й годі! Бачить, у щілинці нори лежить ніби заніміла гусінь. От добре, хороший сніданок! Тільки до неї — аж тут три горобці налетіли, хочуть з-під самого синиччиного дзьобика гусінь вирвати Та метка синичка хіба поступиться! Одного клюнула, другого штовхнула — знялася бійка.

Полетіли горобці ні з чим. Трошки підбадьорена перемогою, синичка пострибала по гілках далі на розшуки.

Ніхто в лісі так вправно й швидко не літав, як вона. І чого тільки не виробляла синичка по дорозі, куди тільки не стукалася своїм маленьким дзьобиком! Побачили це вітри — захотіли знову догодити зимі і подули ще дужче. Треба хоч на мить синичці заховатися. Вона — пурх в якесь невеличке дупло. А то було білоччине дупло. Білочка лежала зіщулившись, зголодніла, замерзла. Може б, вона й схопила синичку,— коли голодний, то не дуже розбираєшся в їжі, — та синичка миттю вилетіла з дупла. Куди ж їй податись? Уже й вечір суне. Зимовий день короткий — вигляне сонце, та так, ніби и воно змерзло,— швидше ховається. Сіла синичка на сосну. Наїжилася, голівку в крильця ввібрала, сидить — пуховий м’ячик та й годі. Так і заснула.

Не спи, синичко, обережна будь: дивись — потихеньку підкрадається до тебе куниця, уже й лапу свою хитру простягла — от-от схопить. Та побачила стара сосна таке лихо, заворушила лапатим гіллям. Стрепенулася синичка — мерщій від лихого ворога.

Отак і боролася синичка щодня, щомиті за своє життя.

І нам зима здається довгою, а такому малому створіннячку, як птичка, мабуть, кожен день — наче місяць. А все-таки стрибала й співала весь час, хоч голосок уже був зовсім тонесенький. А зима ще дужче лютує, — ну, як-таки так не може вона перемогти маленьку пташку! І рипить, і скрегоче, і снігу накидає, мов з рукава, просто купами, а не сніжинками.

— І що там зима виробляє? — питає сонечко у хмар. А хмари ж блукають по всьому небу і все бачать, що робиться.

— Та є в лісі птичка-невеличка, зветься синичка, не хоче вона зимі коритися — все стрибає та співає.

— Ану, гляну, що то за пташка, — мовило сонечко і глянуло.

Бачить — справді чепурна та гарна манісінька пташка по снігу ніжками чеберяє, і, видно, холодно їй і голодно, а стрибає. На гілку злізла, дзьобиком щось шукає.

— Ну й мила пташка, зими не боїться! — сказало сонечко і засміялось. А як сонечко засміється, то всі вже знають — враз тепліше стає. І всі вгору починають дивитись. І синичка голівку підвела. Бачить — сонечко до неї сміється. Весело їй стало, і так голосно вона заспівала, що аж сонечко почуло:

Зіні-зіні-зіні-зінь,

А вже сонце і теплінь!

Сонце, сонечко, світи,

Не ховайсь за хмари ти!..

 

Ну, звичайно, після такої пісеньки сонечко вже не могло заховатись, і навіть коли вже брів у ліс вечір, воно трохи затрималося, тому й день став трошки довший.

 

Трудове навчання

Підсумок дня

 Для проведення підсумку нам знадобиться синичка, яку ми виготовили на уроці математики. Учням по черзі треба підійти до дерева, поділитися враженнями від сьогоднішнього дня і прикріпити синичку на дерево