Виховний захід до Дня матері "Матусю, рідненька!"

Діво Пресвятая, Матір матерів!

Пригорни до серця всіх своїх синів.

Освіти їх світлом золотим,

Виповни любов’ю неспокійний дім.

Научи як Землю вберегти від зла,

Розумом, діянням і крилом тепла.

Зоре – Зорянице і сонце доброти,

Землю України, щастям освіти!

1 вед. Весна… Вже сама згадка про неї будить у серці щемну радість, тривогу 

           Весна задаровує своїми таємницями.   

2вед. Коли настає весна і на вулицях з’являються перші весняні квіти, в    кожному домі, в селі і в місті відзначається велике свято – День матері.

1вед. Саме в цей день людство вшановує жінку, жінку – матір, жінку – світоч, жінку – трудівницю, жінку берегиню життя на Землі.

                     Жінка – чарівне слово.

                      Жінка – життя прикраса.

                      Жінку віншуєм знову

                      І непідвладна часу жінка.

                     

                      Жінка – кохана й мати,

                      Жінка – сестра і бабуся.

                      Жінка – життєве свято,

                      Свято, що вічно в русі!

         

             2вед. Сьогодні ми зібралися на свято весни, свято кохання. Ми вітаємо жінок, наших мам, вчителів, бабусь, сестер.

1вед. Всіх, кого ми знаєм і не знаєм.

2вед. Всіх, хто живе поруч з нами і далеко від нас.

1вед. Посивілих жінок і молодих дівчат.

                              

                             Легенда

Після того, як Бог створив чоловіка, той заявив йому про свою нудьгу. Бог замислився, з чого зробити жінку, адже весь матеріал витратив на чоловіка. Після коротких роздумів став змішувати кілька яскравих променів сонця, всі чарівні фарби зорі, задумливий струмок місяця, красу лебедя, грайливість кошеняти, граціозність газелі, ласкаве тепло хутра, притягальну силу магніту. А потім додав туди ще холодного мерехтіння зірок, в’їдливості мухи, впертості осла, зажерливості акули, ревнивості тигриці, мстивості пантери, кровожерливості п’явки, отруйності змії, дурману опію, безпощадності стихії. Ось такою Бог передав жінку чоловіку. При цьому промовив: „Бери її такою і не намагайся переробити, зазнавай щастя та терпи муки до самої смерті”.

 

2вед. Це, звичайно, легенда – жарт, але в ній є доля  істини, бо жінка – це одвічний біль і одвічна втіха. Вона може перетворити життя на рай і пекло. Від її любові залежить, яким буде наше життя. Та найвеличніша вона в материнстві. Тому і кличуть чорнобривці нас до рідних хат, кличуть не забувати своїх неньок.

 

Голубіють очі батьківської хати,

І стежинка в’ється двором до воріт.

Та по тій стежині вивела нас, мати,

На щасливу долю, у широкий світ.

Спасибі вам, мамо, за твоєї душі багатство,

За любов материнську святу.

Спасибі, мамо, за твою найніжнішу ласку

 І найдобрішу твою доброту.

Ти для нас хотіла прихилити небо,

Щоб не знати дітям смутку і невдач.

Не завжди слухняні ми були у тебе,

Дорога матусю, ти за все пробач.

 

1вед. Низький уклін вам, дорогі жінки, милі мами й бабусі. Хай же буде на Землі довіку прославлена  в пісні хорошій Ваша материнська любов.

 

Пісня «Росте черешня в мами на городі»

 

2вед. Мама – які надлюдські глибини скарбів містить воно в собі. Найпрекрасніше слово на Землі – МАМА. Це перше слово, яке з радістю та усмішкою вимовляє дитя, і звучить воно всіма мовами однаково ніжно.

1вед. Хто і коли створив оте чарівне слово, що пахне м’ятою з рум’янком, конвалією і бузком, літнім сонцем і зимовим морозом, вербовою гілочкою навесні і грибами – ягодами восени.

2вед.  Матір, Мама, Мамуня, Мамуся, Мамця, Мамочка, Матінка, Матіночка, Матуся, Матусенька, Неня, Ненька, Ненечка – грає – виграє на дитячих вустах вперше в житті вимовлене слово.

Мама – перше слово вимовлене мною!

Мама – перша подруга моя!

Мама, все святе пов’язане з тобою,

Мамо, лиш у тебе вірю я!

 

  Мама! Найдорожче слово в світі.

  Де б не був ти, щоб ти не робив,

  Назавжди вона твій шлях освітить

  Ніжним серцем, відданим тобі.

  Привіт тобі, кохана нене,

  У цей великий день!

  Прийми вінок бажань від мене

  І китичку пісень.

Дарунків дорогих не маю

У цей святковий день.

Тому до ніг твоїх складаю

Повагу і любов дітей.

 

 Яке найкраще слово в світі?

Раз мудрий хтось спитав людей.

«Здоров’я» - відповів так хворий.

«Ні, молодість!» - ставав старий.

«Найкраще хліб!» - жебрак говорить.

«Побіда» - відповів стрілець.

«Найкраще воля!» - рік невільник.

«Ні, правда!» - обстоював мудрець.

А тут з куточка обізвалась сирітка,

Ще малий хлопчак: найкраще слово в світі: «Мама!»

І всі сказали: «Мама…! Так…!»

 

1вед. Холодними зимовими і теплими літніми вечорами матусі, вкладаючи

          дітей спати, співали їм колискові.

2вед. Руки матері колихали нас у колисці, коли ми були маленькими, мама зігрівала нас своєю ласкою, душевним теплом.

1вед. Мамина колискова звучить найніжнішою музикою, і тоді, коли посрібляться наші скроні, не мав би світ стільки геніїв, стільки великих мужів, якби над їхнім дитинством не тремтіло б серце матері.

Колискова

         Ой ходить сон коло вікон,

         А дрімота коло кота.

         Питається сон дрімоти:

•          Де ми будем ночувати?
•          Де хатинка теплесенька,

Де дитинка малесенька.

Там ми будем ночувати,

Дитиноньку колихати.

 

Як дітей колишеш ти недремно,

То не раз змахнеш краплинку поту,

Що ж, прислів’я мовить недаремно:

«Хто не мав дітей – не мав клопоту».

А зростуть, то скільки дум у неньки,

І тривог за їхнє кожне діло.

Голова боліла від маленьких,

Від дорослих – серце заболіло.

Але що ті клопоти й тривоги,

Бо хіба із щастям їх зрівняти,

Як дитя зіп’явшися на ноги,

Перший крок ступає по кімнаті,

Як почуєш ти уперше: «Мамо!»,

Як до школи поведеш за руку,

Як уже й одержиш телеграму:

«Мамонько, вітаю із онуком!»

Добре ж, як себе пізнать в дитині,

Знать: вона твої продовжать роки

Добре дати світові людину,

І людині дати світ широкий.

Дарувати їй цвітіння,

Сині гори, неспокійні ріки…

Хто не мав дітей – не звідав щастя,

Долею обкрадений навіки.

 

 

Мамо! Матусю! Нене!

Вдячний тобі я за ласку

За колискову пісню

І за дитячу казку

І вовчиком – панібратом,

З рибкою золотою,

З зайчиком, паном Коцьким,

З дідовою козою.

 

Матінко, ясна зоря,

В очі твої дивлюся,

Бачу у них тривогу

Й Господу щиро молюся.

Щастя благаю для Тебе,

Рідна моя Матусю.

 

2вед. З першої миті життя схиляються над нами обличчя матерів. У тривозі й любові, замилуванні й  в надії вдивляються матері у своїх дітей… Усім своїм життям і працею, прикладом і вихованням утверджують у нас кращі риси людяності й добра. Захищають нас, навіть ціною власного життя, від усього лихого.

1вед. Із букви – краплинки та звуку – сльозинки народиться одного дня на світ слово «мама» мовлене устами янголятка, й осяє хатинку, як дар Божий. Тільки не дало нам запам’ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше нахилилася мама. Це – мить, і це вічність, бо мама завжди з нами, вона живе в нас, у всьому нашому і береже нас та благословляє на добро.

 

У нашім раї на Землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим

Буває, іноді дивлюся,

Дивуюсь дивом, і печаль

Охватить душу, стане жаль

Мені її, і зажурюся,

І перед нею помолюся,

Мов перед образом святим.

 

Пісня про рушник «Рідна мати моя».

 

2вед.Слово «мама» росте разом з нами тихо, як тихо ростуть дерева, сходить сонце, розцвітає квітка, як тихо виграє веселка і гладить дитину по голівці рідна рука. І так же тихо воно приходить на вуста промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні і промінчиком сонця, пелюсткою квітки і радістю веселки, теплою лагідністю руки і вечірньою молитвою.

 

Діалог з мамою.

Розкажіть мені, мамо, про вишні…

Їх було так багато в саду?

  Були, сину, морози невтішні, а вони кого хочеш зведуть.

Розкажіть мені, мамо, про зорі, чи такими були як колись?

  А той, сину, хто виріс у горі – не часто на зорі дививсь.

Розкажіть мені, мамо, про долю, чи людині підвладна вона?

 Наша доля, мій синку, як море – той пливе лиш, хто має човна.

Розкажіть мені, мамо, про роки – чи спливають помітно вони?

  Роки, сину, помітні доти, доки матерів пам’ятають сини!

 

Мама зачитує «Заповіт сину»

Ти добре, сину, проживеш

Як знатимеш, куди ідеш,

І як зумієш там, де став,

Стояти так, щоб не упав.

Ти добре, сину, проживеш,

Коли нікого не пригнеш

І пройдеш так житєйську путь,

Щоб ані бить,  ні битим буть.

Ти добре, синку, проживеш,

Як сироті сльози утреш,

Слабких від сильних захистиш,

Живих із духом підкріпиш.

Ти чесно, синку, проживеш,

Коли з неправдою порвеш.

Бо правдою ти пройдеш світ –

Це мій святий тобі завіт!

 

 

 

 

Чи є в світі, що світліше,

 як мамині очі,

Що все зорять за дітками

Як вдень, так і вночі,

Чи є в світі щось щиріше,

Як серденько мами,

Яке б’ється для дитини

Днями і ночами.

Чи є в світі щось дорожче, як мама кохана,

Що трудиться для дитини

Від ночі до рана.

 

 

2вед. Стогоном вирветься з грудей тільки одне слово – як остання надія на порятунок: «Мамо!»  То подає голос наша душа, то мати захищає свою дитину…

 

Пісня про матір.

 

1вед. Ти стежиш за матір’яю як вона ступає по підлозі, як усміхається… Але найчастіше, мабуть твій зір ловив її проворні рухи… Не було, либонь, такого, чого б вони не вміли! І завжди пахли чимось… чи свіжовипраною й щойно випрасуваною білизною, або пшеничним борошном і гарячим хлібом, а то кропом, петрушкою, терпким гудинням огірків, або яблуками, грушами і медом у Спасівку…

 

Усіх годуєш, хоч сама голодна

І часом нерви стримати не годна,

Та будеш захищати, як в бою,

Оту домашню каторгу свою.

Хоч сум торкає очі і уста

І хоч пливуть літа, літа, літа…

 

Але якби все те почати знов…

Адже той борщ щоденний – то любов,

Сорочка, чисто випрана – любов,

І ночі, що не спала ти – любов,

І квіти, що посіяла – любов,

І очі правнуків ясні – любов,

Вся Україна – то твоя любов.

Все так було б, якби почати знов

Жіноча доля в світі – це любов!

 

2вед. Матері…Все життя дивляться вони нам услід, вирядивши в широкі світи. Так і стоять на початку всіх наших доріг, стоять і дивляться, і бажають нам добра і щастя. Нічого взамін не чекають, лиш просять звісточку прислати, а ще краще – приїхати додому.

1вед. Сподіваються від своїх дітей найвищих духовних злетів, думають про те, щоб діти їхні жили гідно серед людей і творили добро на своїй землі.

2вед. Матері мудро і терпляче зносять те, що їх витісняють з синівських і доччиних сердець обранці й обранниці. Вони жертвують усім, аби тільки щасливо жилося їхнім дітям.

 

Земля дочекалася і рясту, і сонця, і цвіту,

Душа, мов калина, росте і цвіте від тепла.

Нічого не треба, нічого не хочу від світу,

Лишень аби мати на білому світі була.

 

Я часто ночами пригадую знов

Дитинства сполохану казку…

Спасибі Вам, мамо, за вірну любов

І щедру, незміряну ласку.

 

Схилялось над ліжком привітне чоло,

Дрімали натомлені очі…

Спасибі вам, мамо, за Ваше тепло

І довгі недоспані ночі.

 

Ховали тривогу в собі й гіркоту,

До мене всміхалися радо…

Спасибі Вам, мамо, за всю доброту,

І пісню залишену в спадок.

 

Пісня «Чорнобривці»

 

1вед. Хай серце підкаже нам, як вшанувати рідну матусю, як додати їй сили до щоденних трудів.

2вед. Не забудьмо, що в нас є спільна ненька – країна, якій у недалекому майбутньому ми повинні прислужитися своїм розумом, талантом, здібностями, бути гідними її синами і дочками. Хай Пречиста Діва Марія допомагає нам в усьому.

 

Є в мене найкраща у світі матуся

За неї, Пречиста, до тебе молюся.

Пошли їй не скарби,

А щастя і долю

Щоб дні їй минали

Без смутку і болю.

 

Нене наша, мамо золота,

Не дібрати нам до тебе мови.

Завмирає слово на вустах,

Щире слово шани і любові.

 

  Поклін тобі, тобі Осанно,

  В цей день великий, люба ненько!

  За ті важкі години ранні,

  За золоте твоє серденько,

  Що все віддало б любім зриві,

  Щоб тільки ми були щасливі!

 

Ти – як сонце, моя рідна мати,

Лиш тобі я уклоняюсь низько.

Як про тебе пісню заспівати,

Коли ти сама – найкраща пісня?!

Мати моя – пісня моя.

 

 

Поклін тобі, як в школу вела,

На шлях, де ясне сонце світить.

Хоч не була сама весела,

Казала все нам: «Тіштесь, діти,

По днях трудних тих у віконце

Засяє вам утішне сонце.»

 

І ми ідем дороговказом,

Де нас веде твоя десниця.

І, наче сяйво те алмазу,

Твоя любов до нас іскриться.

І нам не важко це сказати,

Що ти є сонцем нашим, мати!

 

Дарунків, золота не маєм,

Щоби до ніг тобі зложити,

Однак тут спільно присягаєм,

Що, доки тільки будем жити,

Любов сердець своїх, рідненька,

Дамо тобі, кохана ненько.

 

Дамо любов, дамо пошану,

Мольбу зашлем Христові Богу,

Щоби кріпив її, кохану,

І літ дожити дав їй многих.

Щоб діти всі цілого світу

Її співали «Многая літа!»

 

Пісня «Многая літа»

 

Якби зібрати всі слова земні,

Ми б вибрали прості і невисокі,

Щоб ваші дні трояндами цвіли,

Щоб не були в житті ви одинокі.

 

Хай не спішать літа на ваш поріг,

Хай повсякчас здоров’я прибуває,

•          Ми ніжно любим вас і від душі
•          Всього найкращого бажаєм!