Виховний захід до Дня рідної мови

ВИХОВНИЙ ЗАХІД ДО ДНЯ РІДНОЇ МОВИ

 

Перед початком свята звучить пісня “Рідна мова”.

         На сцені висять вислови про мову: “Мова  це час, це минуле й сучасне народу”

                                                                                                                  ( В. Русанівський)

                                                                     “Мова народу- найбільший національний скарб”

                                                                                                                      (О. Гончар )

 

Дівчинка читає вірш Ігоря Калинця “Мова”

             

                 Що у нас за свято

              зі самого ранку ?

               Одягає радо

               кожен вишиванку.

               Відчинились  скрині

               по всій Україні-

               чи  є краща мода,

               як вкраїнський одяг?

               А як  нарядились,

                стали найгарніші,

                та “Кобзар” розкрили-

                в нім Шевченка вірші.

                Каже так Шевченко

                 нам на уродини:

- Вам також нелегко

жити в  Батьківщині.

Але мова наша-

наша зброя гідна.

Чи є мова краща,

аніж та ,що рідна?

 

Ведуча:

                 Мова- найбільший духовний скарб, у якому народ виявляє себе творцем, передає нащадкам свій досвід і мудрість, перемоги і славу, культуру і традиції, думи і сподівання.

 

 

Ведуча: До найкоштовніших надбань кожного народу належить мова. Тому і називається це надбання рідна мова. Рідна ,як мати, як Батьківщина, як усе найдорожче серцю.

 

Ведуча: Сьогодні ми вже вкотре відзначатимемо свято рідної мови, саме сьогодні ви дізнаєтеся про розвиток рідної мови, її місце серед інших слов’янських мов, почуєте щирі слова любові і вдячності до неї.

 

Ведуча: Саме сьогодні, 21 лютого вся Україна відзначає  День рідної мови.

Ведуча:

Мова- це той інструмент, який єднає націю, народ в єдине ціле. Я переконана , що кожен з нас любить і шанує рідну мову, рідне слово.

 

 

Учні виконують “Молитву до мови” Катерини Мотрич

 

 

           “Молитва до мови”

Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, рясту, любистку, м’яти, євшан-зілля, з роси, дніпровської води, від зорі і місяця народжена!

 

   Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

 

   Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог-Любов, і Бог-Віра, і Бог-Надія. Тож стояла ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа виродження, злого духа скверноти, злого духа ганьби. І висвячувала душу козацького роду спасенними молитвами і небесним вогнем очищення, святими водами Божого річища, щоб не змалів і не перевівся народ той. І множила край веселий, святоруський і люд хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень і наповнювала душу Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності і Божого знамення.

 

   Мово моя! Звонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі. Твої джерела б’ють десь від магми, тому й вогненна така. А вночі купаються в Тобі ясні зорі, тому й ласкава така. Тож зцілювала Ти втомлених духом, давала силу, здоров’я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що молилися на дароване Тобою Слово. Бо “Споконвіку було Слово. І Слово було у Бога. І Слово було Бог”.

 

Ведуча: Найбільше і найдорожче  добро в кожного народу - це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, у яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування.

 

Ведуча: Український народ творив свою мову упродовж віків, заносячи  до мовної скарбниці добірний нектар слова, невтомно запалював у слові незгасний вогонь думки і почуття, вічність праці і мрії.

 

Ведуча: Ми з вами одержали у спадок  сучасну українську літературну мову- багату, розвинену, гнучку. Нею можна висловити все: від найновіших і найскладніших наукових відкриттів до найвеселіших пісень,віршів і оповідань.

 

Ведуча: Але який довгий і тернистий шлях боротьби пройшла українська мова за незалежність, ми з вами зараз дізнаємося .

Учні зачитують  по черзі одну з дат  в скорботному календарі української мови.

 

•          1720 р. — указ Петра І про заборону книгодрукування українською мовою.
•          1769 р. — видано розпорядження російської церкви про вилучення в населення України українських букварів та книг.
•          1775 р.— зруйновано Запорозьку Січ та закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.
•    1862 р.— закрито українські недільні школи.
•          1863 р.— указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.
•          1876 р.— указ російського царя Олександра II про заборону друкування нот українських пісень.
•    1884 р.— закрито всі українські театри.
•          1908 р.— вся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою.
•          1914 р.— російський цар Микола II ліквідує українську пресу.
•          1938 р.— сталінський уряд видає постанову про обов'язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.
•          *1978 рік — Постанова ЦК КПРС про посилення вивчення та викладання російської мови та літератури (“Брежнєвський циркуляр”)
•          1983 р.— видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови у школах і поділ класів в українських школах на дві групи — російські та українські, що призвело до нехтування рідною мовою.

*1989 рік — Постанова Пленуму ЦК КПРС про єдину офіційну загальнодержавну мову (російську)в СРСР.

*1991 рік — Державна програма реалізації української мови та мов національних меншин до 2000 року.

 

Ведуча: Наша мова- вистраждана, мордована, катована, але вона вистояла. Вона є і буде завжди.

 

Ведуча: Велична, щедра і прекрасна мова,

               Прозора й чиста, як гірська вода,-

                То України мова  барвінкова,-

              Така багата й вічно молода.

Ведуча: Вона як ніжна пісня колискова,

               Заходить в серце й душу з ранніх літ,

               Ця мова, наче пташка світанкова,

               Що гордо лине в свій стрімкий політ.

Звучить пісня “Мова єднання”

Ведуча:  Українська мова  є однією з найбагатших слов’янських мов, вона навряд чи поступиться іншим мовам своїм багатством слів і виразів,   мальовничістю, приємністю,це мова, яка будучи необробленою, може може вже порівнятися з мовами  культурними; щодо гнучкості й  багатства синтаксичного- це мова поетична, музикальна, мальовнича.

Ведуча: Українською мовою можна  передати найтонші відтінки почуттів і найскладніші поняття, змалювати як реальні так і  найфантастичніші картини.

 Вірш “Любіть рідну мову”

Мова - краса спілкування,

Мова - як сонце ясне,

Мова - то предків надбання,

Мова - багатство моє.

Мова - то чиста криниця,

Де б’є, мов сльоза, джерело,

Мова - це наша світлиця,

Вона як добірне зерно.

Мова - державна перлина,

Нею завжди дорожіть:

Без мови немає країни -

Мову, як матір , любіть!

 

Ведуча: Любов до рідної мови неможлива без любові до рідного слова. У рідному слові  народ усвідомлює себе як творчу силу. Усі діяння наші, думи і сподівання закріплюються у слові.

 

Ведуча: Слово - наше наскрізне око, наша наймогутніша сила. Через слово людина  пізнає те, що що недоступне було безпосередньому сприйняттю.

Слово — найвірніший посланець з минулого в сьогодення і з сьогодення в прийдешнє.

 

 Учень читає вірш  С. Воробкевича

Мово рідна,слово рідне,

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

А лиш камінь має.

Як ту мову нам забути,

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила.

У тій мові нам співали,

Нам казки казали,

У тій мові нам минувшість

Нашу відкривали.

От тому плекайте, діти,

Рідну свою мову,

Вчіться складно говорити

Своїм рідним словом.

 

Пісня “Рідне слово”.

Ведуча:

Спитай себе, дитино, хто ти є,

І в серці обізветься рідна мова;

І в голосі яснім ім’я твоє

Просяє, наче зірка світанкова.

Ведуча:

З родинного гнізда, немов пташа,

Ти полетиш, де світу далечизна,

Та в рідній мові буде вся душа

І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

Ведуча:

У просторах, яким немає меж,

Ти згубишся, як на вітрах полова,

Моря перепливеш і не впадеш,

Допоки буде в серці рідна мова.

 

Дівчинка у вишиванці читає “Матусин заповіт”

Раз казала мені мати:

“Можеш мов багато знати,

Кожну мову шанувати,

Та одну із мов усіх

Щоб у серці ти зберіг.”

В серці ніжну і погідну

Збережу я мову рідну!