Сценарій до Дня Соборності України

   

Щоб жила й раділа кожная родина,

     

Щоб була щаслива наша Батьківщина!

 

 

Мета:

 виховання нацiональної свiдомостi учнiв i людської гiдностi, вiдродження паросткiв духовностi, формування рис громадянина Української держави; поглиблення знань про iсторичний факт злуки українського народу, його значення; пробудження iнтересу до поглибленого вивчення iсторiї та культурних надбань українського народу;

виховання глибокої поваги та любовi до Батькiвщини.

 

 

 

Учень.

На землі великій є одна країна:

Гарна й неповторна, мила Україна.

І живуть тут люди добрі, працьовиті,

І скажу, до речі, ще й талановиті.

 

Учениця.

Землю засівають і пісні співають,

На бандурі грають і вірші складають.

Щоб жила й раділа кожная родина,

Щоб була щаслива наша Батьківщина!

 

Учень.

Є багато країн на землі,

В них – озера, річки і долини.

Є країни великі й малі,

Та найкраща завжди – Батьківщина.

 

Учениця.

Є багато квіток запашних.

Кожна квітка красу свою має.

Та гарніші завжди поміж них

Ті, що квітнуть у рідному краї.

 

Учень.

Є багато пташок голосних,

Любі-милі нам співи пташині,

Та завжди наймилішими з них

Будуть ті, що у рідній країні.  

 

Ведуча.

Сьогодні ми зібралися не просто так. Сьогодні у нас свято -

День Соборності України — національне свято України, що відзначається щороку 22 січня. Це свято об`єднання, єдності нашого народу.

 

З одно боку виходить дівчина Західна Україна і промовляє:

Я – Західна Україна!     Горджуся й радію,
Що рідною мовою  я володію,
Шевченковим словом  умію писати
Слова мелодійні і вірші складати.

 З іншого боку кімнати виходить дівчина Східна Україна

Я – Східна Україна!
Де все мені в радість:
Ліси і садки.
Озера й річки,
І глибокі ставки,
Лани неосяжні,
І гори, й долини,
Цвіт білосніжний
У лузі калини.
В душі моїй солодко
Грає сопілка,
Бо я з України,
Бо я – українка!

Дівчина Західна Україна

І  я – українка!

До Українок підходить мати

Одна Батьківщина, і двох не буває,
Місця, де родилися, завжди святі.
Хто рідну оселю свою забуває,
Той долі не знайде в житті.

Дівчина Східна Україна.

Ой ти, ненька-Україна,   Я тебе кохаю,
У свiтi кращої країни     Я не знаю.
Чорне море, степ широкий,   Зеленi Карпати,
I пiд небом синьооким   Стежина до хати.

Ось тому сьогоднi треба
Нам i нашим дiтям
Пiд блакитним мирним небом
За неньку радiти.
 

Мати.

Обніміться ж , дітки, мої,

Молю вас, благаю!

І не дайте Чорній Силі

Вас роз’єднати!

Я вам обіцяю, я стану на ноги,

Махнуть золотистим крилом рушники,

І щастя затьмить всі печалі й тривоги

На вічні роки і прийдешні віки!

Щоб ми жили в своїй державі

І свою мову берегли.

Щоб називались українці-

Візьміться за руки, всі сестри і брати!
 

Дівчина Західна Україна

Це – моя Україна, це – моя – Батьківщина,

Що, як мама , як тато, одна.

Ненько -  Україно!

Дівчина Східна Україна

Ми вірим, що дух твій ніколи не згасне.

Ти – совість народу, незгасна зоря,

Живи, процвітай, Україно рідненька,

Для миру, для щастя, любові й добра.

 Звучить фонограма пісні «Роде наш красний».

На сцену виходить бабуся однієї з учениць, до бабусі підходять всі діти на сцені й по черзі задають бабусі запитання.   

Онуки.

-   Бабуню, що для Вас Україна? Що таке Батьківщина?    

Бабуся.

-  Онучата мої милі! Україна… Батьківщина… Ці слова нерозділимі!

Україна – це наша Батьківщина! Це і небо синє, це і поле широке, це і волошки в житі, це і хата, що теплом та добром багата. Це і ви, мої любі діти!

  

Учень.

          Одна Батьківщина, і двох не буває,

          Місця, де родилися, - завжди святі.

          Хто рідну домівку свою забуває,

          Той долі не знайде в житті.

Учениця.

          Чи можна забути ту пісню, що мати

          Співала малому, коли засипав?

          Чи можна забути ту стежку до хати,

          Що босим колись протоптав?

  

Учень.

          У всьому світі – кожен зна - 

          Є Батьківщина лиш одна.

          І в нас вона одна – єдина,

          Це наша славна Україна.

  

Учениця.

          Не забувай Шевченка спів

          Про горду славу козаків.

          Не забувай, що ти дитина

          Землі, що зветься Україна.

 

Ведуча

Є особливі риси, що відрізняють одні народи від інших. Прослухайте вірш-легенду  ще про одну рису українського народу.

 

Коли це все було – ніхто не знає,

Але легенда так розповідає:

Надумав Бог про всіх подбати,

Талантами людей обдарувати.

Французам дав красу та елегантність,

А німцям – дисципліну та педантність,

Любов до моря дарував англійцям,

Росії – владність,

А голландцям – квіти.

Ну, як таким дарункам не радіти!

Підвівся Бог зі свого трону,

Вдоволено поправив він корону.

І тут побачив дівчину в куточку,

Одягнену у вишиту сорочку.

– Чом плачеш ти?

– Як звуть тебе, дитино?

Вона відповіла: Я – Україна.

А плачу, Боже, бо не бачу меж

Від пролитої крові і пожеж.

Чому, скажи мені, така зла доля?

В своїй землі немає правди й волі!

– Та он яка історія твоя!

Та тільки всі роздав таланти я –

Скоріше треба було підійти…

І тут дівчина вже хотіла йти,

Та Бог підняв правицю, зупинив.

І з дівчиною знов заговорив:

– Неоціненний скарб один я маю,

Уславить він тебе у світі, знаю.

Бери його та бережи.

Це – пісня.

Взяла дарунок, до грудей притисла,

І понесла ту пісню по межі:

«Нам, Боже, Україну збережи!».

 

Пісня Мені сорочку мама вишивала

 

Учень.

Ось небо блакитне і сонце в зеніті! 
Моя Україна найкраща у світі! 
Моя Україна – це ліс і озерця, 
Безмежні степи і чарівні джерельця. 
 

Учениця.

Красиві пейзажі і гори високі, 
Маленькі струмочки і річки глибокі.
Міста старовинні і замки прекрасні, 
Великі будови і дуже сучасні. 
 

Учень.

Сади чарівні, мальовничії села, 
Моя Україна – це пісня весела. 
Це щира, багата, як світ її мова,                                       
Крилата така, мелодійна чудова. 
 

Учениця.

Її обереги верба і калина, 
Найкраща у світі –  моя Україна. 
Бо нам найрідніші Вітчизна і мати. 
То як же нам, дітям, її не  кохати! 
 

Учень.

Моя Україна – козацькая слава! 
Така волелюбна й мирна держава. 
Вона дорога нам, і рідна, і мила, 
Бо світ перед нами, як мати, відкрила. 
Вітчизна свята, дорога Україна, 
Для кожного з нас ти у світі – єдина.

   

Бабуся.

В Україні є звичай після народження дитини на подвір’ї біля хати садити дерево: калину – при народжені дівчинки або дубок – при народженні хлопчика. Разом ці рослини  - це образ великого родового дерева нашого народу.

  Сильне, могутнє дерево. Коріння його – це наші прадіди, ті, хто жив 100 чи й 200 років тому. Стовбур – наші дідусі та бабусі. Гілки – наші тато і мама. А ми – молоденькі зелені листочки.

 

Учениця.

           Рід, родина і сім’я,

          Серед них – маленька я.

          Мов перлинка – намистинка,

          Я – дівчатко-українка.

          Родовід – моя родина.

          Я ж її мала краплина.

  

 Учень.

          Люблю всю родину я,

          Разом ми – одна сім’я!

          То козацького я роду,

          Люблю землю, люблю згоду.

          Маму, тата поважаю,

          І бабусю, дідуся –

          Всіх люблю й ціную я.

  

Учень.

          Любі друзі! Хоч маленькі,

          Ми вже добре знаєм,

          Що звемося українці

          Й українських предків маєм.

          Батько, мати, брат, сестричка

          І всі члени роду - 

          Всі належать до одного

          Українського народу.

  

Бабуся.

Могутня річка бере силу з маленьких джерел. Зруйнуй їх, і річка засохне. Так і наша Батьківщина – ненька Україна збагачується маленькими родинами.

          Все найкраще в дітях від родини!

          Привітність, щирість, щедрість, доброта.

          Усі традиції народні і святині

          Та мудрість й віра чиста і свята.

  

Де б ми не були, куди б не поїхали, та завжди повертаємось до рідної хати, до батьків, до рідної землі.

 

Пісня «Лелеченьки»

 

Учень.

  Україна – наша Батьківщина. Ми любимо її понад усе на світі, бо Батьківщина, як рідна ненька. Її не можна ані купити, ані заслужити. Вона одна у кожного і дається від народження.

 

 Учениця.     Що таке Батьківщина?

 Учень.

          За віконцем калина,

          Тиха казка бабусі,

          Ніжна пісня матусі.

  Учениця.     Що таке Батьківщина?

  Учень.

          Дужі руки у тата,

          Під тополею хата,

          Під вербою криниця,

          В чистім полі пшениця.

 

 Учениця.    Що таке Батьківщина?

 Учень.   

          Серед луків лелека,

          І діброва далека,

          Біля хати калина,

          Мов вродлива дівчина.

     

Ведуча.

Батьки вчили своїх дітей любити рідний край. Куди б доля не завела їх, навчали садити калину біля хати – як згадку про рідний дім, про рідну Україну.

 

Учениця.

Жила собі дівчинонька,

Звали її Калинонька.

Добре серце вона мала,

Всім завжди допомагала :

Знала лікувальні трави.

Добра йшла про неї слава.

І почула це Марена –

Відьма чорна, зла, страшенна.

Посилає Трясовицю,

І Ломоту, й Вогневицю,

Щоб хвороби напустили,

Щоб людей занапастили,

Трави знищили цілющі.

Понесли хвороби злющі.,

Як страшенний чорний вихор,

І понесли людям лихо

В кожен дім, по всіх усюдах.

Почали хворіти люди.

А Марена зла раділа,

Що зробила чорне діло.

Учениця:

Ніч Калинонька не спала,

Думу думала – гадала.

Як людей урятувати,

Як хвороби відігнати.

Добре серце підказало,

І як тільки сонце встало,

Калинонька посміхнулась,

Вийшла з хати й обернулась

На прекрасний і розкішний

Кущ із ягодами пишний.

Червоніли стиглі грона,

Як Калинки кров червона.

В кожній ягоді чудовій

Був камінчик – знак любові,

Як Калинчине серденько,

Тільки зовсім ще маленьке.

Ягоди в пригоді стали :

Всі хвороби відігнали !

Бережіть цей кущ любові,

        Будьте добрі і здорові.              

 

Пісня у виконанні бабусь і матерів «При долині кущ калини»

 

Бабуся.

А ще, діти, пам᾿ятайте, що кожна домівка – це маленький куточок України. Все, що нас оточує – мамина пісня, бабусина вишиванка, батькова хата, рушники – все це наша пам’ять, наша історія. Тому все це потрібно зберігати й відновлювати. Будь благословенна, хато моя! Щастя, здоров᾿я, миру людям, що завітали до неї.

Учениця.

Які в народу звичаї крилаті,
Який багатий наш духовний світ!
Традиції живуть у кожній хаті,
Вивчаємо їх ми із юних літ.

Учень.

Щоб українцями по світу крокувати
Й на цій землі прожити недарма.
І щоб ніхто не зміг нам дорікати,
Що в нас коріння власного нема.

Учениця.

Традиції ніколи не вмирали,
Їх українці свято берегли.
А в світлий час їх з пам'яті дістали
І, наче стяг, в майбутнє понесли.

 

Вірш «Тихо біля хати схлипує криниця»

 

Пісня «Дорога додому».

 

Учень.

          Мій рідний край, красуне Україно!

          Усміхнена, як матінка моя,

          Життя дала нам, мову солов’їну,

          Навіки мила і завжди одна.

          І кожен день молюсь за тебе, ненько!

          «Спасибі» говорю тобі щодня,

          Тобою я горжусь, моє серденько,

          Квітуча, Батьківщино ти моя.

Ведуча.

Єднаймось в злагоді та дружбі,

І хоч би де жили-були, –

Тай будем гожі, будем дружні,

І щедрі будуть в нас столи.

Хай сонце сяє в нашій пісні

І світом котиться луна…

Ми в чомусь, може, трохи різні,

Та Україна в нас одна.

Ведучий. 

Велична і свята, моя ти Україно,

Лише тобі карать нас і судить,

Нам берегти тебе, Соборну і єдину,

І нам твою історію творить!

В День Соборності та злуки,

З заходу на схід.

Всі візьмемося за руки

Бо один ми рід.

Ведучий: І в цю велику врочисту годину

З’єднаймо в єдиний ланцюг  всю країну!

 

Пісня «Квітуча Україна»