Виховний захід до Дня юного натураліста

Рослини – зелені сусіди

Виховний захід до Дня юного натураліста

Цілі: розвивати уявлення про різноманітність рослин, зокрема лікарських рослин; розкривати значення рослин для людини; ознайомити з біологічними особливостями та значенням де­яких дикоростучих рослин; роз­вивати інтерес до навколишнього світу, зокрема, до рослин; формувати вміння спостерігати за рослинами;розвивати спостережливість, увагу; вихо­вувати доброту, бережливе став­лення до природи.

Форма роботи: інсценування.

Обладнання: малюнки, рольові маски, букви для гасла  «Оберігай зелених сусідів!»

 

Дійові особи:

Знайлик

Маринка

Автор

Зелені сусіди: Спориш, Подорожник, Ромашка, Кропива, Полин, Хвощ, Звіробій, Чебрець.

ХІД ЗАХОДУ

У ч и т е л ь.

      Давно, коли на Землі ще не було людини, грунт проткнув маленький пагінець, потягнувся до неба, до сонця й розквітнув квіткою. Якою була та квітка, ніхто не знає. Але, без сумніву, у світ прийшла краса. Люди всіх часів і народів вшановували рослини, бо вважали їх посередниками між небом і землею. Значення рослин в житті людини важко переоцінити.

Бережімо, люди, землі, води,

Кожну квітку в лузі, деревце!

Вбивцею не стань краси – Природи.

Пам’ятаймо, діти, й ми про це.

 

    - Діти, чи всі ви добре зна­єте рослини, які ростуть навколо нас? Сьогодні ми збагатимо знання про наших зелених сусідів.

До нас завітали гості. Про що вони гомонять?

Знайлик. Піду до криниці. Води попити. Бо сьогодні день дуже спекотний.

Маринка. І я з тобою піду!

Знайлик. Яка смачна! Прохолодна.

Маринка. Тут ще скільки води... Куди ми її подінемо?

Знайлик. Подаруємо нашим зеленим сусі­дам. (Виливає на травичку)

Маринка. А казав, сусідам пода­руємо...

Знайлик. Зеленим сусідам,  зеленим. Вони он одразу ж за воріть­ми й живуть. Бачиш? І подорожник, і ромашка...

Маринка. Ти скажеш, Знайлику! Це ж бур'яни!

Знайлик. Все одно сусіди. І приязні, доброзичливі...

Автор. Пішла Маринка з Знайликом до криниці. Потім допомогла мамі по­лоти цибулю на городі, гралася з ка­пловухим Сірком біля його будки. А по обіді вийшла за ворота, посте­лила на зеленому моріжку стару ба­бусину хустку й примостилася на ній з книжкою.

Спориш. Добридень, дів­чинко!

Маринка (озирається).О хто тут? Нікого нема. То здалося.

Спориш. Добридень, Маринко!

Автор. Подивилася Маринка, з нею вітається тоненьке стебельце спори­шу. Дрібненькі листочки й зеленува­то-білі квіточки до неї пнуться.

Маринка. Ой, це ж, мабуть, спо­ришеві важко стало, що я на нього сіла? (Схоплюється.)

Спориш.

Над шляхом
Явдошка
Шукала
Волошки.
Явдошко,
Волошки
Шукати
Облиш:
Над шляхом
Ти знайдеш
Один лиш
Спориш!

    Та ні, мені зовсім не важко. Я витривалий. Я найвитриваліший з усіх ваших сусідів зелених.

Маринка. Ти?

Спориш.

 Авжеж. Хіба ти не помітила, що я зеленію навіть при са­мій дорозі. Мене щодня й люди топ­чуть, і худоба товче, а буває, й колесо проїде. Інші рослини на цьому місці давно б загинули. А я росту.

Маринка.

 І справді... а такий не­показний. Розкажи мені про себе.

Спориш.

Гаразд. Називають мене гусячий шпориш, мурижок, пташина гречка. З родини гречкових.  Надто вже я всім до сма­ку: корови мене випасають, вівці та свині скубуть, кури клюють, гуси щи­пають. Та й люди мною не гребують. У багатьох країнах з  моїх молодих сте­бел варять зелений борщ, готують салати. Вживають і від різних хвороб.  У моїх листочках вітаміну С у кілька  разів більше, ніж у лимонах.

-А в  яких фруктах міститься вітамін С?

-Пограємо в гру  «Богатирські фрукти»

      Гра, де потрібно знайти першу букву, на яку починається назва фрукта і відповідний малюнок.  (Слива, абрикос, яблуко, персик, лимон)

-Дайте відповіді на мої запитання.

-Чому це богатирські фрукти?

-Навіщо людям вживати в їжу  фрукти?

-Які вони на смак, за кольором?

-Хто знає, чим вони корисні?

-Що готують з  фруктів?

-Й моє ко­ріння корисне — з нього роблять фарбу темно-синього кольору.

Маринка. Он ти який!        

Спориш. Я що, я так собі...  Он сусід подорожник...  

Подорожник.

Уздовж доріжок його зустрінеш,
Ранки, подряпини вилікуєш,
Зірвеш листочок обережно.
Хто нас вилікує? (Подорожник)
Поранив ти в поході ногу, 
Втома не дає йти - 
Нагнись: солдатик біля дороги 
Готовий допомогти тобі в дорозі.

Подорожник —  це я.

Маринка. Тебе я знаю.

Подорожник. Мене всі знають.   

Маринка. Одного разу я порізала  палець, і мама приклала до рани твій листочок. Тільки помила його перед тим. Рана швидко загоїлась. Дякую  тобі, подорожнику.        

Подорожник. Чого там дякувати. Я для того й росту, щоб люди з мене користь мали. Хтось подряпає руку, і хтось ногу намуляє, хтось обпечеться, у когось чиряк вискочить — і цьому  лихові можу зарадити. Якщо тебе вку­сить бджола чи оса -- хутенько зірви мого листочка, зімни його та приклади. Він усю отруту висмокче.

Люди говорять, ми називаємося по­дорожниками, бо ростемо при до­розі. А насправді ми від того подо­рожники, що по світу подорожуємо. І наше насіння легко прилипає до черевиків, мандрує. Де відлипне, там і проросте. Навіть в Америку ми по­пали. І виросли там. Індіанці нена­виділи європейських завойовників і  зненавиділи й нас. І назвали «слідом білої людини». Та згодом переконалися, що нічого злого проти них
ми не мали.       

Р о м а ш к а.

«Любить-не любить», - ворожать дівчата.
Та не для цього мене треба рвати.
Протизапальну маю я дію.
Звуся ... і сонцю радію.
    (Ромашка) 

А мене зустріли на чужині із щирим серцем.

Маринка Хіба й ти теж мандрівниця?        

Ромашка. Атож.        

Маринка. Куди ж ти мандрувала?

Ромашка. Як це куди? Сюди, до вас.

Маринка. Отакої! (Сміється.)

 Ромашка. І зовсім не смішно. Я справді іноземка. Родом з Америки. Мало хто знає мою історію. Зате  мене знають усі. Мама твоя, коли купала тебе маленькою, сипала у воду  мій цвіт. І не тільки, щоб вода приємно пахла, а й щоб ти росла здоровою, бадьорою, рум'яною.

Маринка. Пробач, я не знала.

Ромашка. Та чого там.

К р о п и в а.

У садочку, як на диво,

Десь взялась густа кропива.

Височенна та сердита,

Її краще не дражнити.

А листки, немов ті оси,

Як укусять – ллються сльози.

Від кропиви я тікаю –

Її ласку добре знаю.

Та зате герой наш кіт –

По кропиві без чобіт

Спокійнісінько гуляє,

А вона і не кусає.

Має котик кожушок,

Не пускає він голок.

То ж яка тут таємниця?

Чому її кіт не боїться?

                  Тамара Артем’єва

- А як тобі, дівчинко, подобається моє королівство?

Маринка. Яке королівство? Ти що,  себе королевою вважаєш?

 К р о п и в а. Усі так вважають.

Маринка. А троянда ж тоді хто?

 К р о п и в а. Троянда — королева серед квітів. А в цьому дивному світі  королева я.

 Р о м а ш к а. Так, вона правду каже.

Маринка. А за що ж їй така  честь?

 Спориш. Від неї людям вели­ка користь. Ранньої весни з неї мож­на готувати борщ, салати.

Подорожник. Із кропиви тканину  можна ткати, сітки в'язати, вірьовки вити. Навіть папір виготовляти.  А листя на фарбу згодиться.

Кропива. А ще я маю цілющі властивості. Мене молодою дають домашнім тваринам. І рибу від псування я можу вберегти. Моє листя виділяє  фітонциди — речовини, які вбивають бактерії.
 

Маринка. Ти й справді заслуговуєш, щоб тебе королевою величали.

Кропива. Хочеш, покажу тобі моє  зелене королівство. Ось мій братик  полин, мабуть, ти чула про нього.

Маринка. Та чула. Гіркий, як полин.

 Кропива. Атож, гіркий. А ти зірви  кілька листочків та приклади собі до  коліна. Бач, як припухло. Десь удари­лась, мабуть?

Маринка. Ударилась. Спіткнулася, як до ставка бігла купатися. І прямісінько на камінець. Болить...

Кропива. Отож прикладай швиденько!

Маринка. От дивина!       

Полин.

Гірка травичка,
До живота поправка,
І сама духмяна ,
І мете чисто.

Полин та ромашка-гроза для хвороб.

 Нічого дивного. Я не лише біль вгамовую. Можу відганяти мух, комарів. Птахи кладуть моє листя     в гнізда, щоб їм не докучали     комахи. А люди розвішують    пучки моїх стебел у хатах.

Маринка. Та як же люди  терплять отой противний полинів дух?

П о л и н. А він зовсім не противний. Є навіть казка про запах полину.

Жив-був у далекі часи хан якогось сте­пового племені. Потрапив він у чужу країну та прижився там. Забув свій край. А як умовляли його степовики повернутися додому! Байдужий був хан до тих умовлянь. Тоді прислали йому з рідних країв гілочку полину. Понюхав, і вже ніщо не могло втри­мати його на чужині. Ось він який, полин!

К р о п и в а. А тепер познайомся з ді­дусем хвощем.

Маринка. А чому хвоща назива­ють дідусем? Ця маленька рослина схожа на іграшкову сосонку.

Кропива. Бо він найстаріший з усіх зелених сусідів.

Хвощ.

А ви хвощ
Збирайте
Та на зимушку
Припасайте!
Від хвороби вас
Оберігатиме вона,
Вам здоров'я дасть,
Силушки сповна!

Ще давно-давно, коли й лю­дей не було на землі, коли в тутешніх місцях палило тропічне сонце, хвощі й папороті вкривали всі довколишні простори. Але були вони тоді такі ви­сокі, що навіть нинішні дуби до них не дотягнулися б. Та поволі зміню­вався клімат. Щоб вижити і не щез­нути з матінки Землі, хвощі змушені були з розлогих велетнів перетвори­тися поступово на непоказні сосонки. А первісні хвощі-велетні давно перетворилися на кам'яне вугілля.

    Хвощ — одна з перших рослин, з якою подружила людина. Первісній лю­дині не пощастило на полюванні. Вона залишилася без їжі. А тут під руку потрапили весняні пагони хво­ща. Вони й втамували голод. Відтоді хвощ і став добрим сусідом людини, з трави хвоща роблять мазі й загою­ють виразки.

Кропива. А ще хвощ може кров зу­пиняти.

Чебрець.

Травичка та росте на схилах
І на горбках зелених.
Запах міцний і запашний,
А її зелений лист
Нам йде на чай.
Що за травичка - ч..., відгадай.

(чебрець)

Даруйте, коли ж настане моя черга розповідати? У мене аж язик свербить. Бо я теж чогось вартий.

Кропива. Чебрець не про­мине нагоди похвалитися.

Чебрець. Так уже й похвалитися. Я про­сто хочу, щоб і на на мене звернули увагу.

 Чесно кажучи, багато хто  любить  чай з трави чебрецю, може комусь він і не подобається, просто не потрібно його робити занадто концентрованим, він тоді і гірчить і терпкий. Мама чебрець тобі в дитинстві від кашлю заварювала. Завжди за смаком додавала мед або цукор. Але, скажу вам чесно я досить дієвий засіб від кашлю, звичайно разом з чорною редькою, калиною, малиною. У цілому, мама завжди лікувала тобі кашель чаєм з трави чебрецю, а до пігулок вдавалася в крайніх випадках.

Маринка. Ой, а я й не знала. Дякую тобі, друже!

А серед вас, зелені су­сіди, звіробій є?

Кропива. Небалакучий він у нас.

Кропива. Аякже. Ти хоча б приві­тався із сусідкою. Дівчинка ось хоче знати, що ти за рослина.

Звіробій

Якщо щось заболить,
Навіть звір не встоїть.
З якою ж травичкою пити настій?
З диво-травичкою...

(Звіробій)

        

Звіробій. Мене застосовують в медичній практиці - і в народній, і в традиційній. З моєю допомогою зупиняють кров, застосовують від кашлю,використовують для виготовлення різноманітних ліків.

Кропива. У нашого мовчуна незвичайні приємні пахощі, злегка з терпкуватим запахом.   
 

Маринка. Ось які гарні  у нас зелені сусіди.

Заключне слово:

 Учень.Її ми ображаємо,
Коли часом зриваємо,
Вирішуємо, що трава - бур'ян,
Не стане нам ніяк -
Такі наші звичаї.
Але ми, друже, не праві!
Спасибі травам і квітам,
Що це все прощають нам!

 

 Учениця.Вмійте ж природу любити,

Кожній стеблині радіти.

Оберігайте ж повсюди

Шлях і стежиночку в гаї.

Все те окрасою буде

Нашого рідного краю.

Учениця.Зелена аптека — 
Це трави і квіти, 
Що в кошик збирають 
Дорослі і діти!

 

Висновок

-Які рослини-помічники людини?

- А зараз, на згадку про нашу зустріч з зеленими сусідами, давайте всі разом створимо картину, яка завжди буде нам нагадувати про красу й неповторність царства рослин. Намалюємо малюнки, створимо картину «Рослини –зелені сусіди»

- Яка чудова вийшла картина! Вона символізує  вашу любов і шану до рідної природи, до чарівного світу рослин!

Гра «Збери слово»

-Яке гасло можна скласти з цих букв? «Оберігай зелених сусідів!»

- Давайте подякуємо Знайлику та  рослинам за чудову та повчальну  зустріч.

 

 

 

Використані джерела:

Шморгун Є.І. «Зелені сусіди»