Виховний захід до Міжнародного дня рідної мови "МАНДРІВКА КРАЇНОЮ РІДНОЇ МОВИ"

Виховний захід до Дня рідної мови

 

Мандрівка Країною рідної мови.

Мета:    виховувати любов до рідного слова, вчити бачити красу рідної 

     мови, познайомити з найголовнішими етапами розвитку рідної мови,

     розвивати виразність декламування поезії, збагачувати й активізува-    

     ти словниковий запас учнів.

 

 

Х І Д    

І. Вступне слово вчителя.

          Першим до нас приходить слово. З колисковою материнською піснею, тихою казкою, доброю ласкою. “Мама, тато, баба, льоля, киця, жижа”, - лепече дитина. Які дивні перші двохскладові слова! А потім знання з словесності поширюються. Дитина спинається на ноги, пізнає за  день десятки нових слів, звучних та красивих: сонечко, світка, казка, пісня, хліб, сіль... З кожним словом світ ширшає, розкриває свої принадні обрії. Світ – мов казка. І пізнаємо ми його за допомогою слова...

 Учень. Рідна мово, зелена діброво!

   Чую пісню твою запашну.

   Ти квітуєш пелюстками слова

   У морозних димах полину.

.

   Рідна мово, росту я крізь тебе,

   Крізь родовища дум і краси

   Я курганом стою серед степу

   На кордоні сльози і роси.

    Я прошитий травою густою,

    Я промитий Дніпром до кісток.

    Рідна мово, без тебе ніхто я,

    Мов відірваний вітром листок.

Звучить пісня “Мова барвиста...”.

 

Вчитель. Сьогодні ми з вами здійснимо невелику мандрівку Країною рідної мови. Звернемося до витоків нашої мови, ви побачите скільки перешкод було на шляху її розвитку і звичайно ж поговоримо про культуру спілкування.

 Учень. Мова наша, мова –

   Мова кольорова,

   В ній гроза травнева

   Й тиша вечерова.

    Мова наша, мова –

    Літ минулих повість,

    Вічно юна мудрість,

    Сива наша совість.

   

Вчитель. Звідки приходить наша мова? Чи однаковою вона була весь час? Це, напевно, кожного учня цікавить. То ж до вашої уваги історична довідка.

 Українська мова походить від праслов’янської – спільної мови всіх слов’янських племен, що проіснувала до VІІ ст.

 

 Учень. О слово рідне! Орле скутий!

   Чужинцям кинуте на сміх!

   Співочий грім батьків моїх,

   Дітьми безпам’ятно забутий.

   О слово рідне! Шум дерев!

   Музика зір блакитнооких,

  Шовковий спів степів широких,

   Дніпра між ними левій рев...

   О слово! Будь мечем моїм!

   Ні, сонцем стань! Вгорі спинися,

   Осяй мій край і розлетися

   Дощами судними над ним.

Вчитель. Так, нелегкий шлях пройшла українська мова. Тож згадаймо календар скорботних дат нашої рідної мови.

1720 р. – Петро І заборонив книгодрукування українською мовою;

1729 р. – переписуються з української мови на російську всі державні постанови і розпорядження;

1763 р. – указ Катерини ІІ про заборону викладання українською мовою в Києво-Могилянській академії;

1769 р. – вилучаються українські букварі з усіх шкіл;

1775 р. – закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях;

1863 р. – Валуєвський циркуляр забороняє друкування книг українською мовою і український театр у Східній Україні;

1869 р. – закрито недільні й безплатні українські школи для дорослих;

1876 р. – Емський указ Олександра ІІ про заборону ввезення українських книг з-за кордону;

1888 р. – заборона вживати українську мову в офіційних установах і давати українські імена під час хрещення;

1895 р. – розпорядження про заборону друкувати українські книги для дітей.

 Перелік дат можна ще продовжувати. Але наша мова вижила, збереглася багато в чому завдячуючи фольклору. Саме в казках, прислів’ях, легендах, думах жило слово, надихало людей до нових звитяг у боротьбі.

 Учень.   Ти постаєш в ясній обнові,

   Як пісня, линеш, рідне слово,

   Ти наше диво калинове,

   Кохана материнська мово!

    Несеш барвінь гарячу, яру

   В небесну синь пташиним граєм

   І, спивши там від сонця жару,

   Зеленим дихаєш розмаєм.

   Плекаймо в серці кожне гроно,

   Прозоре диво калинове.

   Хай квітне, пломенить червоно

   В сім’ї великій, вольній, новій.

Вчитель. Давайте торкнемося до багатства рідної мови, до краси рідного слова і хай душі наші стануть добрішими, а мовлення – яскравішим, влучнішим.

 Учень.  Наші предки стріляли з лука,

   Вміли точно влучати в ціль.

   Тож і образ іде звідсіль:

   Влучне слово в оздобі звука.

   Процвітай, українська мово,

   Заохочуй красою нас:

   Що багатший твій слів запас, -

   Легше вибрати влучне слово.

Вчитель. Давайте пригадаємо приказки і прислів’я, у яких лаконічно узагальнюються народні погляди на культуру мовлення.

• Що маєш казати – наперед обміркуй.
• Говори мало, слухай багато, а думай ще більше.
• Умій вчасно сказати і вчасно замовкнути.
• Умієш говорити – умій слухати.
• Краще мовчати, аніж брехати.
• Дав слово – дотримай його.
• Слово – не горобець, вилетить – не впіймаєш.
• Шабля ранить голову, а слово – душу.
• Від теплого слова і крига скресне.
• Гостре словечко коле сердечко.
• Слово – не стріла, а ранить глибше.
• Вода все сполоще, а злого слова – ні.
• Не говори, що знаєш, а знай, що говориш.
• Довгим язиком тільки полумиски лизати.
• Що вимовиш язиком, то не витягнеш і волом.
• Дурний язик голові не приятель.

Вчитель. Знати мову – це не просто знати правила, а ще й бути уважним, дотепним, спостережливим.

 Я пропоную вашій увазі мовні загадки-жарти.

• Від яких двох букв стає жарко, гаряче (пече).
• За який приголосний звук треба сховати інший приголосний, щоб вистрелили разом кілька гармат (залп).
• Який синонім прислівника тепер не змінює свого значення, коли його прочитати справа наліво? (зараз)
• Що знаходиться всередині школи? ( о )
• Що стоїть між підлогою і стелею? ( і )
• Чим закінчується і зима, і весна? ( а )
• Як написати слово робота п’ятьма літерами? А чотирма? (праця, труд)
• Що треба зробити, щоб майка злетіла (м – ч)

Вчитель. А ще дуже важливо правильно вміти наголошувати слова. Послухайте загадки.

 Слово – це старовинна будова

 З гострячками мурованих веж

 Щойно зміниш ти наголос слова –

 Цим одразу будову замкнеш

   (замок – замок)

 Вгадайте словечко – ми будемо раді:

 Два склади (подумайте, майте терпіння).

 Як наголос зробиш на першому складі,

 То буде синонім до слова насіння.

 Умова не стане для вас на заваді,

  Бо в значенні зміна можлива одна:

  Як наголос зробиш на другому складі,

 То буде синонім до слова родина.

    (сім’я – сім’я)

Учень. Все в тобі з’єдналося, злилося –

  Як і поміститися в одній! –

  Шепіт зачарований колосся,

  Поклик із катами на двобій.

  Ти даєш поету дужі крила,

  Що підносять правду в вишину,

  Вченому ти лагідно відкрила

  Мудрості людської глибину

  І тобі рости й не в’януть зроду,

  Квітувать в поемах і віршах,

  Бо в тобі – великого народу

  Ніжна і замріяна душа.

Вчитель. Зараз українська мова є державною, має всі можливості для свого розвитку на офіційному рівні. Про це записано в Конституції України (зачитати статтю).

 Та ви знаєте, що мова живе в устах народу. А народ – це всі ми, українці. І від того, як ми знатимемо мову залежить її розвиток. Бо ж поки живе мова – поки живе народ, доки живе народ – доти й мова живе. Народ і мова невіддільні. І за кордоном українці, які постійно живуть в інших країнах теж послугуються українською мовою в усній і писемній формах. Нею спілкуються у США, Канаді, Великій Британії, Бразилії, Аргентині, Австрії, Австралії, Польщі, Литві, Латвії та багатьох інших країнах. То ж бачимо, що навіть за кордоном люди пам’ятають про свою національність, гордяться рідною мовою, вивчають її.

 Учень. Буду я навчатись мови золотої...

   У трави-веснянки, у гори крутої

   В потічка веселого, що постане річкою,

    В камінця зеленого, що зросте смерічкою

    Буду я навчатись мови-блискавиці

    В клекотінні гарячім кованої криці,

    В кореневищі пружному ниви колоскової,

    В леготі шовковому пісні колискової.

   Щоб людському щастю дбанок свій надбати

   Щоб раділа з мене Україна-мати.

 От і закінчилася наша невелика мандрівка Країною рідної мови. У кожної мови, як і в кожного народу є минуле, сучасне і майбутнє. Минуле, як ви побачили, часто було сумним для української мови. А яким буде майбутнє залежить від кожного з вас. Тож будьте вдячними синами свого народу, любіть і вивчайте мову.

 (Учні виконують пісню “Любіть рідну мову”).