Виховний захід "До тебе сьогодні приходить Святий Миколай!"
1 Ангел. Дитинонько люба! До тебе сьогодні
Приходить Святий Миколай!
Тож будь ти готова вітати святого,
Про речі оці пам’ятай.
Шануй тата й маму, люби їх і слухай,
Як слухав Ісусик малий.
Учися ти пильно і духом не падай
При кожній невдачі своїй.
2 Ангел. Затям лише воля і праця невтомна
Тебе до звитяги ведуть,
Лиш Віра й Надія, Любов непоборна
До істини вказують путь!
Люби Україну! Люби усім серцем,
Прекрасний, чудовий свій край!
За нього – Спасителя – Бога моли,
Як молить святий Миколай!
(Ангели виходять.
На сцені чортик ламає різки, складає на купки і наспівує.)
Чортик. Накручу купу різок
Для нечемних діток.
Діток – задавак,
Та ще й розбишак,
Які не люблять мамам помагати –
Лише їсти, лише спати!
Їм накручу я різок
(Заходить чоловік)
Чоловік. А що ти тут збираєш?
Про що ти тут співаєш?
І для кого патики
Поскладав ти на купки?
(До залу)
То, напевно, змерз чортяка,
Бо від пекла він далеко.
(До чорта)
Хочеш вогонь розпалити?
Може, чимось пособити?
(Чоловік дістає сірники)
Чортик. Ой не руште, добрий пане.
Різки – то не для вогню.
Я їх маю десь під ранок
Дати дітям неслухняним,
Маю тут їх список. Ну!
(Шукає список в кишені).
Чоловік. Які різки? Що за список?
Злих дітей у нас нема.
Може є, та трохи далі,
Тут шукати їх дарма
Чортик. Є! Тобі сказати мушу я!
Чоловік. Нема! Нема!
Чортик. (на вухо чоловікові).
Роблять збитки, коять диво.
А читають лиш на «2»
Я їх маю всіх провчати.
Можете і пособити.
(Продовжує в'язати різки).
Чоловік. Не крути ж таких великих,
Прутики малі давай,
Он, дивися, їдуть сани!
Певно, їде Миколай!
(Виходять разом).
(На сцену вибігає дівчинка вслід за нею хлопчик).
Дівчинка. Я така рада, така рада, що сьогодні
свято і ми отримаємо подарунки. Я
дуже хочу гарну ляльку.
Хлопчик. І я хочу гарну машинку.
Мати. Заспокойтеся любі. Вже зійшла на
небі перша зіронька. Час лягати спати.
Дівчинка. Мамо, розкажіть нам про Святого Миколая.
(Діти сідають біля мами).
Мати. Слухайте (до глядачів) і ви, діти, слухайте!
Миколай жив дуже давно. Народився він у
багатій сімї і став священником. Коли
батьки його померли, все багатство перейшло
до нього. Миколай усе роздав бідним, нічого собі
не залишив. Він допомагав людям таємно, так,
щоб ніхто не обачив.
Хлопчик. Мамо, а до нас святий Миколай прийде?
Мати. Обов’язково, ви ж у мене добрі та слухняні.
Дівчинка. Давайте напишемо листа до святого Миколая.
Мати. Добре. Кажіть, що писати?
Дівчинка. Зіронька вечірня сяє,
Любий Отче Микола.!
І у цей святковий час
Не забудьте ви про нас.
Прошу, принесіть мені
Ляльку в гарному вбранні.
Хлопчик. І мені, будь ласка, гарну машинку.
Ми хороші чемні будем,
Будем теж служити людям.
Мати. Покладу лист у конверт, а конверт на
віконечко, прилетить ангелик і віднесе його
до святого Миколая.
А ви моліться і лягайте спати.
Діти. «Молитва до Миколая»
(Стають навколішки і моляться, після молитви лягають спати).
Мати. (співає колискову).
Люлі, люлі, малята малі;
Хай насниться вам диво,
Люлі, люлі, ти місяцю,
Сон чарівний навівай,
Завтра вранці усі усміхнемося,
Діти щасливо,
Як знайдемо гостинці
Що їх покладе Миколай.
(Хтось стукає у вікно).
Дівчинка. Мамо! Хтось заглядає у вікно!
Мати. Це тобі здалося, доню. Нікого там немає.
Спіть мої любі, і я піду приляжу.
(Діти засинають. Мати виходить.
Під музику в хату заходять чортики).
Чортик 1. Поснули діти! Шкода. Я так сильно
стукав у вікно, хотів їх налякати, щоб
не спали.
Чортик 2. До тих дітей, що не сплять, Миколай не
приходить. Ну, що ж? чекаєте на подарунки?
Чортик 1. Будуть вам подарунки – добрі різочки!
(Витягають різочки із – за пояса, показують глядачам, кладуть біля ліжка).
Чортик 2. Оленко, думаєш, що ти дуже чемна? Помиляєшся.
Вчора ти залишила після себе брудний посуд.
Чортик 1. А ти Андрійку, розбив тарілку і нікому нічого не сказав!
За це тобі різочка біля твого ліжечка.
Чортик 2. Прокинуться вранці діточки, а у них
Замість подарунків – прутики. Ха – ха – ха!
Чортик 1. От смішно буде! Ха – ха – ха!
(Заходить мати).
Мати. Хто шумить у мене в хаті,
Заважає дітям спати?
Ох, нечемні чортенята, що ви тут робите?
Геть звідси! Мої діти слухняні та чемні!
І різки свої забирайте.
(Виганяє різками чортів з хати, підходить
до дітей, поправляє ковдру).
Добре, що дітей не розбудили.
А то вони б перелякалися,
бо ж на вулиці така зима, хурделиця.
Танець сніжинок.
1 Сніжинка. Сипле, сипле, сипле сніг
Мов метелики сріблясті,
Ми біленькі, жваві, чисті,
Тихо стелимось до ніг.
Сипле, сипле, сипле сніг.
2 Сніжинка. Ми сніжинки, ми – ми, ми
Дочки білої зими.
Всі танцюєм, всі гуляєм,
Смутку – горя ми не знаєм.
3 Сніжинка. Ми сніжинки, ми пушинки,
Легкі крила маєм!
Ми ялинки – верховинки
Радо прикрашаєм.
4 Сніжинка. Ми грайливі і щасливі!
Миколая зустрічаєм
Смерекові гори милі
Танцюєм зустрічаєм.
5 сніжинка. Не сумуйте, друзі, марно!
Веселіться усі гарно!
Хай кружляють, стельться
З нами в танці зима і метелиця
(Вибігають під музику).
(Під мелодію виходять ангели. Чути пісню про святого Миколая).
Секретар. (Стає на горі з сурмою і сурмить на чотири боки. Сходить вниз).
Радійте, діти! З небесної висоти у широкії світи
І у край цей давній, до рідної вашої хати
Йде святий владика мир проповідати.
Радійте, діти! Мир вам всім!
Має він для вас там повні санки.
І Маруся, і Тарас, і Катруся, і Сашко,
І Богданко, і Романко, і Софійка, і Володя, -
Всі хто добре вчиться, Богу любить хто молиться.
Старших хто все поважає – від святого Миколая
Той дарунок буде мати. Тож прийміть
Його до хати, як належить чемним дітям.
(Спів гучнішає).
О, вже чути спів ангелів!
(Зявляється святий Миколай).
1 Ангел. З небес на землю в час нічний
Приходить Миколай святий.
Дарунки щедрі всім приносить,
Здоров’я нам у Бога просить.
2 Ангел. Радіє небо і земля,
Всіх Божа ласка окриля.
І воскресає рідний край –
Іде Угодник Миколай.
Миколай. Слава Ісусу Христу!
Нині свято в вашому домі.
І я вас вітаю,
Гараздів, здоров’я, долі
Щиро вам бажаю.
Вчіться діти, без науки
І сонце не світить,
А ліниві і неуки – то убогі діти.
В праці, діти, як хто може,
Хай батькам поможе,
Щоби тішилися вами
І тато, і мама.
1 Ангел. Святий Отче, я Ангел – хоронитель
отих дітей. Вони чемні і слухняні і
заслужили твоєї ласки. Обдаруй і
благослови їх на довге і щасливе життя.
Миколай. Ось нині, власне рік минув,
Як я у вас у гостях був,
Як дітям дари я давав,
До праці всіх вас закликав.
Наказував їм чесно жити,
Від зла тікать, людей любити.
І хто послухав моїх слів?
Ось нині, власне день наспів
Довідатись, чи підросло
Добро в їх душах, а чи зло?
Скажи – но Ангеле, торік
Що я цим діточкам прирік?
2 Ангел. В моїм протоколі запис є такий.
Каже усім дітям Миколай Святий:
«Хто в цім році зробить добре діло,
Хай в мій празник стане перед мене сміло».
1 Ангел. Всі ці діти, що є добрі, милі,
Не одне в тім році добро зробили.
Хай же всі сьогодні спільну, втіху мають
І тебе, як свого батька, привітають.
Миколай. Добра твоя справа!
Всіх любить рівно –
То найкраща слава.
(Виходять учні).
1 учень. Пісню слави заспіваймо
Щирим серцем нині враз,
Миколая зустрічаймо
В цей святий величний час.
(пісня «Свято Миколая»).
2 учень. Святий наш, добрий Миколаю,
На тебе ждемо вже давно,
Що даси нам, про це не знаєм,
Та просимо тебе одно:
3 учень. Ти нашим родичам дай сили,
Щоб виховати нас могли,
Щоб тої втіхи ще дожили,
Щоб доросли їх діточки.
4 учень. А всьому нашому народу
Ти добру долю принеси,
Усяке зло й лиху пригоду
Від України відверни.
5 учень. А нам в здоров’ї дай зростати,
Завзяття й сили нам додай,
Щоб ми у мирі могли жити
І звеселити рідний край
Миколай. Милі мої дітки,
Ідіть в майбутнє без тривог,
Між вами є правда,
А з вами – Бог.
Я щасливий, що відвідав вашу родину.
Дякую батькам, що так гарно виховали своїх
дітей. Пам’ятайте, що з вами завжди
Ангел – хоронитель:він чує, як б’ються
ваші серця – і вашими молитвами він звертається
до Пречистої Матері.
Ангел. Пречиста Мати, сповни наші просьби.
Дай, щоб невинні в мирі всі зростали,
Тебе і Твого Сина завжди споминали
Зволь нам, мати Божа, силу й долю дати
Для рідного краю жити й працювати.
Зволь над нашим краєм зіркою світи!
Просять тебе нині українські діти.
Миколай. Відтак до Бога занесу ваші мольби сердечні,
І я вам кажу: будьте безпечні!
Ваші терпіння не підуть марно –
На Україні завжди буде гарно.
Дуже прошу обминайте
Навіть і найменший гріх,
Батька й неньку поважайте
І учителів своїх.
Святу Христову віру бережіть
Нікому зла і кривди нечініть.
А тепер прийшов час прощатися з вами.
Благослови вас, Боже, на довге і щасливе життя.
(Пісня «Ой хто, хто Миколая любить!»).
Хлопчик. Святий Отче! Обіцяємо завжди добрими бути,
У житті, і в молитві тебе не забути.
Ти опікун віддавна українського народу,
Добре знаєш, що ми усі козацького роду.
Дівчинка. Дитячі молитви велику силу мають,
Про волю церкви, України промовляють
Святий Отче Миколаю! Ми усі – твої діти,
Поможи нам життя це уміло прожити,
А після – вічне щастя в небі заслужити.
І. Ведуча. Здрастуйте, здрастуйте, здрастуйте.
Із нашого краю батьки!
Радісно, радісно, радісно,
Що ви до нас прийшли.
ІІ. Ведучий. Кажемо спасибі мами, й тати вам.
І бажаємо щастя нашим всім гостям.
І. Ведуча. Щирі гості – ми вам раді!
І вітаємо вас завзято.
Любимо усіх ми щиро,
Тож бажаєм щастя й миру.
ІІ. Ведучий. Ви нас теж любіть, рідненькі.
Бо для вас – ми ще маленькі.
Хочем бути на вас схожі.
Такі ж гарні і хороші.
Вчитель. Шановні батьки! Ми раді вітати васу нашім класі. У народі кажуть: «Сім’я – це сім’я» і у кого менше, у кого більше, об’єднані кровними родинними зв’язками. Одне слово, сім’я – це найрідніші на світі люди, які одне одного шанують і люблять, пестять і голублять. Недарма існує безліч прислів’їв і приказок про родинні стосунки. Ось деякі з них.
- Все купите, лише маму й тата – ні.
- У кого є ненька, у того й голівонька гладенька.
- Який кущ, така й хворостинка, який батько, - й така й дитина.
- Яке дерево, такі його квіти, які тато з мамою, такі у них діти.
- Шануй батька і неньку, то буде тобі скрізь гладенько.
Я вважаю що ми з вами теж є родиною.
Ми родина з того дня, коли вперше пролунав для нас перший шкільний дзвінок у нашій школі, з того часу, як уперше ви переступили поріг нашого класу. Тому ми зібралися разом як велика дружня сім’я.
Шкільна сім’я – це пристань і гавань
Сюди повертаєшся знов
Із мандрів далеких і плавань
Тут вічно панує любов.
Як добре, що ми з вами зібрались. У кожного з вас, звісно, велика кількість невідкладних справ, турбот. Тож залиште всі справи за дверима цього класу та разом зі своїми дітьми спробуйте сьогодні відпочити.
Жодне дитяче свято не обходиться без ігор, тож давайте пограємось. А ігри в нас будуть особливі. З них ми дізнаємось, чи добре ви знаєте і розумієте одне одного.
(батьків і дітей поділити на дві команди)
- Конкурс «Загадки»
- Ой на горі гай, під гаєм моргай, під моргаєм сапай, під сапаєм напай (людська голова).
- Не дід, а з бородою, не бик, а з рогами, не корова, а доїться (коза).
- Що то за голова, що лиш зуби й борода (часник).
- Що то за трава, що й сліпий знає (кропива).
- Що у світі найшвидше? (Думка).
- Якою косою не можна косити? (Дівочою).
(За кожну правильну відповідь команди отримують житони).
Гумореска «Яка мова».
- Хто знає більше казок (діти чи батьки).
(Називають по черзі. Перемагає той, хто останнім говорить казки).
Гумореска «Англійська мова».
- Хто знає більше пестливих слів. (Донька і мама йдуть назустріч одна одній і на кожному кроці кажуть ніжне слово. Хто останнім промовив слово, той і приніс своїй команді перемогу).
- Впізнати свою дочку чи сина (із зав’язаними очима серед всіх дітей, знайти свою дитину).
Гумореска «В кого вдався».
- Впізнай мамині руки (із зав’язаними очима).
- Конкурс пісень (команда батьків співає куплет одної пісні, а діти - іншу)
- Запитання для мами і доні. (запитання ставлять доньці. Мама в той час пише відповідь на аркуші паперу, а донька відповідає в голос. Якщо відповідає правильно отримує житон для команди.)
Запитання.
- Коли день народження у мами?
- Якого кольору у мами очі?
- Які страви мама любить готувати?
- Що мамі необхідно придбати?
- Куди мріє поїхати мама?
- Запитання для мами
- Яка улюблена іграшка?
- Який улюблений колір?
- Які доручення найбільше любить виконувати?
- Улюблений мультфільм?
- Улюблена казочка?
Визначення переможців конкурсів. Нагорода переможців.
І Ведуча. Сміх, забава, гамір в класі,
У всіх усмішка на лиці.
Тож давайте, друзі, завжди
Радість нести у житті
ІІ Ведучий. Посміхайтеся знайомим
Рідним, близьким, дорогим.
І тоді життя в нас буде
Ясним, легким і простим.
Вправа «Усмішка по колу»
Вчитель. Три біди є у людини: смерть, старість, погані діти – говорить народна мудрість. Старість неминуча, смерть невблаганна, - перед нею не можна зупинити двері свого дому, а від поганих дітей дім можна вберегти, як від вогню. І це залежить не тільки від батьків, але й від самих дітей. Тож завжди намагайтеся бути слухняними і вихованими. Турбуйтеся про своїх рідних. І не завдавайте їм прикрощів.
Шановні батьки, дорогі матері! Усі ми добре знаємо українське народне прислів’я: «Малі діти – малий клопіт, а великі - великий».
Крок за кроком ми з вами доходимо до тієї межі з якої починаються оті великі турботи, пов’язані з великими дітьми. Навіть якщо наші діти зразкові у навчанні, добре виховані і батькам не доводиться червоніти за їхню поведінку, все одно батьків бентежать думки: а як йому дати освіту? А яка її жде доля? Що чекає їх за батьківським порогом? Як побудують своє життя в такий нелегкий час? А жити нашим дітям випало у час дійсно нелегкий, багатий на проблеми. І зрозуміло, успішно розв’язувати їх той, хто буде підготовленим.
Про цю готовність пізно буде говорити тоді, - коли вони постануть, безпосередньо перед вашою дитиною. Поговоримо про деякі перешкоди на шляху до такої готовності. Йдеться про явище, яке особливо турбує учителів і повинно так само хвилювати батьків. Чим дорослішими стають наші діти, тим нижче падає інтерес до навчання в деяких з них. І таких, на жаль чимало. Причин тут можна назвати багато, які залежать не тільки від самого учня. Поговоримо про те, що залежить від вас, батьків. Деякі батьки констатуючи, що їх син чи донька перестали сумлінно вчитися, змирилися з цим і зробили висновок: не всім же бути ученими, високоосвіченими, господарюватиме й без високих наук. Ще інші дали зрозуміти своїм чадам, що усе сьогодні купується – і вуз, і диплом, і робота…
Отак поступово наш учень починає нехтувати домашніми завданнями, певний час ще тримається на тому, що запам’ятає з уроку, а далі вже й на уроці неуважний. І найстрашнішим є те, що батьки, бачачи як ледащіє їхня дитина, не звертають на це увагу. У небажанні вчитися таїться велика небезпека.
По – перше коли підліток не бере в голову розумного й доброго, лихе й нерозумне само знаходить його і заповнює порожнечу. Отже саме такі підлітки найчастіше зазнають негативного впливу вулиці, потрапляють в сумнівні компанії, привчаються до шкідливих звичок.
По – друге, навчання – це не лише здобуття певної суми знань. Це постійний розвиток інтелекту. Нехай ваш син чи донька не прагне стати науковцем, а буде просто людиною, добрим господарем чи господинею дому. А хто сказав, що господареві дому не потрібні освіченість, кмітливість, працьовитість, відповідальність за сім’ю, наполегливість у досягненні своєї мети і врешті – решт повага до людей. Всі ці якості розвиваються саме в підлітковому віці. Отже потураючи своїм дітям у їх небажанні вчитися, ми привчаємо їх жити легко, безтурботно, паразитуючи на праці батьків. Таким чином, нібито бажаючи дитині добра (хай, мовляв, зазнає дитинства, ще встигне намучитись), ми приносимо їй зло, бо не розвиваємо здатності й бажання протистояти випробуванням, які готує їй життя. «люби дитину, як душу, а тряси, як грушу», говорили наші діди та прадіди. Цим вони не проповідували жорстокість чи насилля над дитиною. Але пд. Цим розуміли поєднання любові з вимогливістю, привчаючи дітей до відповідальності.
Придивіться і подумайте, чи працюють ваші діти в силу своїх природних задатків і можливостей. Деякі батьки допускають помилку, потураючи дітям ще й у виборі улюблених і не улюблених предметів. Мовляв головне аби ти сину знав добре математику та українську мову, а географію чи основи здоров’я тобі не потрібні.
До знань не можна ставитись так прагматично: пригодяться вони чи ні у майбутньому. Знання потрібні ще й для багатого, різнобічного духовного життя, не пов’язаного безпосередньо з працею. Не бійтесь того, що вашим дітям заважко вчитись. Адже небезпечніше, коли їм надто вже легко. Бо легке – не цікаве, не вимагає напруження, розумних зусиль, а отже, й не піднімає на вищий рівень уміння.
Повернемось до того, що навіть доброму господареві необхідні знання. Адже добрий господар уміє не лише заробити, придбати, а й розумно розпорядитися своїм добром. Звичайно це вже такі навички, до яких привчаєте вже ви, шановні батьки. Чи знають ваші діти в яку ціну обходяться їхні забаганки?
Ми наближаємось до дуже важливої проблеми – виховання потреб. Розумних потреб людини, якій властива культура бажань, - один з найскладніших відтінків тієї складної речі, яку ми називаємо моральним смислом життя. Тільки людина, яка вміє по-людськи бажати, розуміє і відчуває, що таке важко, дозволено і що недозволено.
Якщо ваша донечка вимагає нових модних речей, не помічає, що мати давно вже не купувала собі обновки, вважайте, що ви допустили суттєву помилку у вихованні.
Можна ще багато говорити про те, що означає бути добрим господарем – це дбайливі батьки та берегині роду – матері, це добрі сусіди, це хороші громадяни. Але це вже все наслідки, а основою є навчання в школі, вдома.
Отже, із сказаного випливає висновок: виховати своїх дітей розумними, працьовитими, чесними людьми, гідними поваги, - наш батьківський і громадянський обов’язок. Бажаю вам успіху в цій великій справі. Можливо хтось із вас замислився над тим, настільки ми хороші батьки для наших дітей і чи справляємося з нашими обов’язками вихователів.
Отже які ми батьки?
Перевірте себе, відповівши на запитання: так, ні, іноді. За кожну позитивну відповідь 2 бали, за «іноді» - 1, за ні – 0.
- Чи стежите ви за статтями в журналах, програмах телебачення та радіо на тему виховання?
- Чи читаєте час від часу книги на цю тему?
- Ваша дитина вчинила провину. Чи замислюєтесь ви в такому разі, що її поведінка може бути результатом вашого виховання?
- Чи одностайні ви з вашим чоловіком (дружиною) у вихованні дітей?
- Якщо дитина пропонує вам свою допомогу, чи приймаєте ви її, якщо навіть при цьому справа буде затримуватися, а то й зовсім зупиниться?
- Чи використовуєте ви форму заборони або наказу тільки тоді, коли це дійсно необхідно?
- Чи вважаєте ви, що послідовність є одним із основних педагогічних принципів?
- Чи усвідомлюєте ви, що середовище, яке оточує дитину, на неї істотно впливає?
- Чи визнаєте ви, що спорт і фізкультура мають велике значення для гармонійного розвитку дитини?
- Чи розумієте ви не наказати, а попросити про що небудь свою дитину?
- Чи неприємно вам «відмогтися» від дитини фразою на зразок: «У мене немає часу» або «Почекай я закінчу роботу»?
Менше як 6 балів: про справжнє виховання ви маєте досить віддалене уявлення, і хоч кажуть, що почати ніколи не пізно, радимо вам не сподіватися на цю приказку й, не гаючи часу, братися до підвищення своєї освіти в цій галузі.
Від 7 до 14 балів: ви не робите великих помилок у вихованні, але все – таки в чомусь над собою і своїми підсумками в цій галузі вам варто було б замислитися. А почати можна з того, що найближчий вихідний цілком присвятите дитині, забути на час про приятелів і виробничі проблеми. І будьте певні, діти вас цілком за це винагородять.
Більше як 15 балів: ви цілком справляєтесь зі своїми батьківськими обов’язками, однак чи не вдасться ще дещо трішки поліпшити?
Добрий день і добрий час
Ми вітаємо всі вас
З новим роком! З новим щастям!
Новий рік – незвичне свято,
Таємниче, - що й казати! –
Наче казка, чарівне
Але швидко промайне…
Потім рік його чекати!
Досить! Годі сумувати!
Свято – це ж чудова річ!
Це казкова, дивна ніч,
Жарти, сміх біля ялинки!
Ми прийшли вас привітати
Й гарну казку розказати.
Наша казка – просто клад,
Осучаснена на новий лад.
Сміху й радості багато
Подарує всім вам свято
Вас чекає любов і ласка,
В гості кличе всіх вас казка
Казкарка: здраствуйте, дорогі глядачі! Казочку послухати чи не хочете? Жили – були Дід та Баба… Ви думаєте, я зараз скажу: «Були вони бідні – пребідні? Нічого подібного! Це ж казка про нових українців діда і бабу. Чого тільки у них не було! І плита «Індезіт» і телевізор «Соні», і холодильник «Арістон», і пральна машика «Бож»… Не було тільки у них нікого, хто б допомагав їм по господарству». Квартира Діда і Баби. Дід дивиться телевізор, Баба крутиться біля дзеркала.
Баба: Та вимкни ти ці новини, сил вже немає ніяких! То Царівну Лебідь на смерть заклювали, то Іван – Царевич жабу зарізав! Суцільна горнула!
Дід: Мовчи, стара! Курс гривеника я знати повинен чи ні? Ти б краще в квартирі прибрала, грязюку розвела! Навіщо я тобі миючий пилосос подарував?
Баба: Ти б ще згадав посудомийну машину, в яку ти одяг випрати засунув! І потім, коли мені прибиратися, я на шейпінг спізнююся. Міг би і сам потрудитися!
Дід: Я теж не можу, у мене ділова зустріч в боулінг – клубі. Слухай, а може, нам домробітницю завести?
Баба: Ну так! Де зараз гарну домробітницю знайдеш? Сучасна молодь така ненадійна,
Не почистить а оббере! І їсти напевно, буде як кінь… одні витрати. Дід: А давай, бабо, домробітницю собі зі снігу виліпим. Нехай у нас живе – вона не мерзне, не їсть, не втомлюється, а на ніч її можна на балкон виставляти, щоб місце в будинку не займала!
Баба: А навесні ми що з нею робити будемо? У морозилці тримати, чи що?
Дід: А навіщо нам навесні домробітниця? Ми ж на Канари махнути збиралися!
Баба: Ну, гаразд, умовив, пішли ліпити. (Виходять)
Казкарка: І пішли вони ліпити собі хатню робітницю. Куди – як виліпили, хлопнули – тупнули, зверху прибили. Зараз, подивимось, що у них вийшло.
Домробітниця прибирає в квартирі: тарілки миє шваброю, одяг на Бабі чистить ганчіркою для посуду.
- Ви ще не в білому тоді ми йдемо до вас!
Дід: А подай на мені щось їсти.
Домробітниця: Мезим – шлунку добре з ним. (подає таблетки на стіл)
Баба (стогне): О, Боже мій! Що ти накоїв? Що ти їй замість мізків вставив?
Дід: Та я з телевізора якусь детальку вийняв… Хотів як краще…
Домробітниця (радісно): Кращий подарунок для кращої дівчини на світі!
Баба: Хотів як краще, а вийшло як завжди! Вона ж нічого не вміє, у неї з рік все валиться!
Домробітниця: Коли робота не ладиться і настрій на нулі – чай Брук Бонд!
Дід: Я зрозумів! Я їй вставив рекламний блок!
Домробітниця: Є – моє, чьо ж ти наробив – то?
Баба: Я так і знала!
Дід: Та ладно, замовкни ти!
Домробітниця: Зроби паузу – зїж «Твікс»!
Баба: Іди – но ти краще сміття винеси. Хоч якась користь від тебе буде.
Домробітниця (ідучи): Не всі йогурти однаково корисні…
Баба: Ну і що тепер з нею накажеш робити? Вона ж нам всю техніку зіпсує!
Домробітниця: І якщо ти ще не зрозуміла, то я твій новорічний подарунок. (виходить)
Баба: О я зараз збожеволію від цієї реклами!
Домробітниця (повертається): Аспірин упса – живіть без болю.
Дід (читає газети): О знайшов! Є вихід. Модельне агентство «Ред Шарз» оголошує конкурс краси. Головний приз – кругосвітня подорож.
Домробітниця: Пять континентів чакають вас! Надішліть три мембрани від «Нескафе»…
Баба: Давай діду відішлемо її туди, але скажемо що це наша онучка, щоб менше допитувались.
Казкарка: Отож відправили дід з бабою свою онучку – домробітницю на конкурс, і звісток від неї чекають. І… дочекалися!
Дід (розмовляє по телефону): Ванюша, на тебе вся надія! Наша Дурненька на конкурс поїхала, та подорозі її бандити викрали. Причому без викупу, а з умовою її не повертати. Їдь, Ванюша, знайди її, привези недолугу додому.
(Два бандито – ганстеріто співають пісеньку)
«Ми бандито - ганстеріто» входить Іван – царевич з мечем, на палиці, що зображає коня з номером 600 і написом «Мерседес - Бенц».
1 Бандит: Ти хто такий? Звідки взявся?
2 Бандит: І звідки в тебе така тачка крута?
Іван – Царевич: Я Іван – Царевич, а тачка наша, піратська копія. Бандити – це ви?
Бандити (хором): Ми! Тільки ми тепер не бандити, а російська мафія. Чьо нада?
Іван (загрозливо): Так це ви онучку викрали?
Бандити (радісно): Так ти за нею? Нарешті! Врятуй нас від неї! Жітья ніякого від неї немає! Замучила совсєм! По – людськи розговаривать совсєм нє умєєт!
(Чути гуркіт, зявляється онучка - домробітниця).
Домробітниця (бандитам): Сьогодні – локшина «Галіна Бланка».
1 Бандит (плаче): Бачиш, годує, концентратами, і ще руки мити примушує!
Домробітниця: Сейвгард і ви на захисті родини!
2 Бандит (Вані): Хочеш, ми тобі заплатимо викуп, тільки забери її від нас подалі!
Домробітниця: Л’Ореаль – Адже я цього варта!
Іван (береть за руку онучку і відводить у бік): Як почуваєшся?
Домробітниця: Відчуття свіжості не покидає мене весь день.
Казкарка: Поїхала – Онучка – Домробітниця з Іваном Царевичом все ж таки на конкурс. Дід з бабою знову звістки чекають… І знову трапилась пригода хтось внучку по голові вдарив. Може навіть і Іван не витримав темреклам.
Онучка (виходить хитаючись, тримається за голову, озирається навколо): що це зі мною було? Я хворіла?
Іван: - Ні! Просто ти прийняла «Панадол» і голову як рукою зняло! (до залу)
- Невже вона порозумнішала. Зараз перевіримо.
- Що таке Аріель? Блендамет? Дірол?
- На скільки відсотків дешевше стали чіпси «Лейс».
Онучка (дивиться на нього як на божевільного):
- Ти якою мовою розмовляєш?
Іван: Ура, вийшло!
Казкарка: Ось так з такими пригодами, пройшовши і проїхавши декілька земель, потрапила наша онучка – домробітниця в модельне агентство «Ред Шарз».
(У зал заходить Баба – Яга із дзеркальцем у руках. Вона у вечірній сукні. Волосся розпатлане. Баба – Яга дивиться у дзеркальце, поправляє зачіску і співає.)
Баба – Яга. Конкурс, конкурс, конкурс краси, в ньому переможеш завтра тільки ти…
Спів уважно слухає гарненька дівчина.
Дівчина: Хто ж це переможе в конкурсі, дзеркальце твоє?
Баба – Яга: Гляньте, яка недотепа! Ти що, не бачиш мене? Розплющ очі! Подивись, які в мене правильні риси обличчя, яка талія, які стрункі ноги! Ой, так ні в чому не розумітися, то треба бути диваком!!!
Дівчина: Та ти хоча волосся розчесала б, коли йшла сюди.
Баба – Яга: Людоньки, а я що кажу! Дивакувата! Зараз найбільш модне з начосом, нерозчесане.
Дівчина: Коли ти сюди йшла, то тобі випадково ворона на голову не сіла, думаючи, що то її гніздо?
Баба – Яга. Та не дратуй ти мене своїми безглуздими репліками! Коли я сюди йшла, то на мене вся люди озиралися.
Дівчина: Ага, озиралися, бо думали, що то за опудало нерозчесане йде.
Баба – Яга: Та мене аж у два лімузини запрошували, але я гордо відмовилася.
Дівчина: А чому ж ти відмовилася?
Баба – Яга: Бо в мене завтра буде власний лімузин!
Дівчина: Звідки в тебе візьметься лімузин?
Баба – Яга: Ну а я що кажу дивакувата!.. Конкурс завтра. Хіба не розумієш?!
Дівчина: А ти чому така самовпевнена?
Баба – Яга (співаючи): Я красуня – Яга, найвродливіша я, рівних мені нема, бо найкраща від усіх – Я!
Дівчина: Так. Відомо, хто ти є. Ти найвродливіша і хочеш лімузин, а чому не гелікоптер?
Баба – Яга. Ой, як з тобою балакати? Хто мане в гелікоптері бачитиме? А в лімузині всі бачитимуть. Перш ніж про дурне питати, ти краще порадилаб, що можна сьогодні зробити, аби завтра перемогти на конкурсі.
Дівчина: А хочеш перемогти на конкурсі глядацьких симпатій?
Баба – Яга: Хочу! Дуже!
Дівчина: Зараз модно для агітації розвішувати свої фотографії на стовпах, отож, порозвішуй сьогодні свої.
Баба – Яга: Та не про стовп я мрію, а про телевізор, газети, журнали. Я навіть пісню склала:
Не хочу шоколаду, не хочу мармеладу,
Лиш одного бажаю, щоб я перемогла.
Уявляєш, я, найзапекліша шоколадистка, відмовляюся від усього, лише б за всіма параметрами перемогти завтра у конкурсі!
Дівчина: О, добре, що ти згадала. Я щось зголодніла, а в мене у сумочці є шоколад. На щастя, з тобою не треба ділитися.
Дівчина виймає шоколад, відкриває і їсть.
Баба – Яга: Ой, дай шматочок!..
Дівчина (співаючи, перекривлює Бабу - Ягу). Не хочу шоколаду, не хочу мармеладу…
Баба – Яга: Не знущайся, дай!
Дівчина: Ти ж конкурс програєш…
Баба – Яга: Дай!
Дівчина: Ти ж лімузин не виграєш…
Баба – Яга: Дай!
Дівчина: Ти ж нікого не підвезеш…
Баба – Яга: Та що ти наді мною знущаєшся? Ой лишенько, вже доїдає…
Баба – Яга підбігає, щоб відібрати шоколад, дівчина втікає. Наздоганяючи її, Баба – Яга ледь не падає, спіткнувшись. Вибігають за куліси.
Казкарка: Так, це справжнє диво! Тепер наша дурненька онучка, обдурена телевізором і рекламою, перетворилася на справжню українську мрію – розумну, красиву, добру. Але вона може стати колишньою, якщо ви всі не змінитесь і не пригадаєте, якими ви були раніше. Ти Баба, не тільки шейпінгом захоплювалася, але й смачні пироги пекла, а ти Діду не в боулінг грав, а землю орав. Та й Іван не на «мерсі» роджав, а Сивку – Бурку поборював. Не забувайте своїх казок, тоді нам ніякі рекламні блоки не будуть страшні.
Баба: Піду – но я по засіках помету, та Колобка вам спечу, чи що?
Дід: А я весною Ріпку посію. Виросте Ріпка велика – превелика, може, Онучка з коледжу приїде та…
Іван: Кажуть, що під Новий рік,
Що на забажається,
Про що мріяв цілий рік,
Завжди відбувається!
Онучка: Любі друзі! З новим роком!
Хай він буде новим кроком,
Другом вірним, добрим, щирим,
Буде хай для всіх щасливим!
Всі: З новим роком!
Пісня: «Новий рік, Новий рік».
про публікацію авторської розробки
Додати розробку