Виховний Захід " І мене в сім'ї великій, в сім'ї вольній, новій, не забудьте пом'янути не злим, тихим словом"

« І мене і сім’ї великій,                                                                                                       В сім’ї вольній, новій                                                                                                                 Не забудьте пом’янути                                                                                                                           Незлим,  тихим словом»

Мета: розширити знання учнів про життя і творчість Т.Г.Шевченка; сприяти вихованню національної самосвідомості учнів; формувати громадянську і загальнокультурну компетентності, бажання читати твори Т.Шевченка; збагачувати словниковий запас учнів; розвивати творчі здібності дітей, музичний слух, почуття ритму; виховувати любов до національної культури, прагнення бути справжніми українцями; виховувати почуття гордості за Україну, за її національного генія – Тараса Григоровича Шевченка.

Обладнання: портрет Т. Г. Шевченка, коровай, свічки, рушники, книги    Т.Г. Шевченка і про Шевченка,  мультимедійна презентація,  пісні на слова                Т. Г. Шевченка, діти в українських костюмах.

Хід ранку

Вчитель.  Доброго дня, дорогі діти, батьки, всі присутні! Сьогодні ми зібралися, щоб вшанувати великого сина українського народу, Великого Кобзаря, Генія  -  Т.Г.Шевченка.  Через кілька днів ми будемо святкувати річницю його дня народження. Тому ми згадаємо його життєву дорогу та безсмертні Шевченкові рядки. 

(Виходять мати і донька)

Дитина. Люба, мила мамо, ти скажи навіщо хату

Рушниками ми прибрали, ніби свято великоднє?

 День який у нас сьогодні, що квіток отак багато?

Мати. Так у нас сьогодні свято!

Дитина. Що ж за свято нині?

Мати. Та Тарасове, дитино!

 Знай, колись, моє серденько,

     Був у нас Тарас Шевченко.

Дитина. Хто ж він був нам,

люба ненько?

Мати. Наймиліша всім

людина і найкращая перлина,

              Яку має Україна, наша рідная країна.

Дитина. У нашій хаті на стіні висить портрет у рамі.

                  Він дуже рідний і мені, і татові, і мамі.

Мати. Він стереже і хату й нас, він знає наші болі. З картини дивиться Тарас, хотів усім він волі.

(Звучить пісня « Думи мої, думи…» Виходять 3 учениці)

1 учениця.   Іде весна, іде весна, мов квітонька прекрасна.  І спогад нам несе вона про віщого Тараса.

2 учениця. Гомін лине по країні  сонячно, крилато.  Гомонить Дніпро із степом про велике свято.

3 учениця. Щовесни, коли тануть сніги, і на рясті просяє веселка,

Повні сил і живої снаги ми вшановуєм пам’ять Шевченка.  (Виходять двоє дівчаток із свічками у руках)

 1 дівчинка. Хай палає свічка.

2 дівчинка. Хай палає.

1дівчинка. Поєднає нас вона в цей час.

2 дівчинка. Друзів голоси нехай лунають.

Разом.  Шевченкове слово хай єднає нас!            (1 слайд)

4 учениця. Ти, Тарасе, сьогодні нас зібрав

 до купи. І зійшлися  у цій залі Шевченка онуки.

2 дівчинки виносять на рушнику коровай.

    1 дівчинка. Хліб і сіль тобі, Тарасе, сьогодні

підносемо…

2 дівчинка. Вшанувати цю гостинність

оплесками просимо.

(Кладуть хліб на столі біля портрета  Т. Г. Шевченку)  ( Слайди 2, 3, 4)

5 учениця. Ти взяла мене маленького за руку  І хлопця в школу повела

До п’яного дяка в науку. «Учися, серденько, колись  З нас будуть люди.» - ти казала.  (5 слайд)

6 учениця. Там матір добрую мою Ще молодою  у могилу

                      Нужда та праця положила.

7 учениця.  А в 1825 році  помер батько

Тараса – Григорій Іванович Шевченко.

 Там батько, плачучи з дітьми   (А ми малі були і голі),

 Не витримав лихої долі, Умер на панщині! А ми –   Розлізлися межи людьми,

 Мов мишенята. Я до школи –   Носити воду школярам.   (Слайд 6)

1 учениця.  Так у людському морі стрілися брати,

                       Що зуміли в горі  щиро помогти.

2 учениця.  Викупили друзі, вільним став Тарас!

Чом же серце в тузі? Біль чому не згас? (Слайди 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13)

3 учениця. А чому Шевченка називають Великим Кобзарем?

4 учениця. Кобзарями в Україні називали народних співців-музик. Понад 300 років тому кобзарі супроводжували козаків у звитяжних походах, мандрували дорогами України та несли свої думи-пісні людям.

5 учениця. Т. Г. Шевченко дуже любив кобзарську творчість, народну пісню. Саме з них і почалася його поезія. Адже і його вірші, як і кобзарські думи-пісні, передавалися людьми від одного до іншого в усній формі. Чимало віршів Шевченка сприймалися в народі як власне народні пісні.  (Слайд 14)

6 учениця. . Світає… Край неба палає,

                    Соловейко в темнім гаї  Сонце зустрічає.

                   Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють,

                    Меж ярами над ставами Верби зеленіють.

                    Сади рясні похилились, Тополі по волі

          Стоять собі, мов сторожа, Розмовляють з полем

І все то те, вся країна, Повита красою,

Зеленіє, вмивається Дрібною росою,

Споконвіку вмивається, Сонце зустрічає….

І нема тому почину  І краю немає!

7 учениця.  Село! І сонце одпочине. Село на нашій Україні –

Неначе писанка село, Зеленим гаєм поросло. Цвітуть сади, біліють хати,

А по горі стоять палати, Неначе диво. А кругом Широколистії тополі ,

А там і ліс, і ліс, і поле, І сині гори за Дніпром. Сам Бог витає над селом.  (Слайд 15. Діти виконують пісню «Зацвіла в долині червона калина»)

1учениця.  Я знаю вірш, в якому Шевченко присягається Україні на любов.

                     І виріс я на чужині,  І сивію в чужому краї.

                     Та одинокому мені  Здається – кращого немає

                     Нічого в Бога, як Дніпро   Та наша славная країна…

2 учениця.  Мені однаково…       (Слайд 16, 17, 18, 19,20)

3 учениця. Одного разу гостював Тарас Шевченко у бідного-бідного селянина. Нічого-нічогісінько в того не було, хіба що діти і злиденна хата…

4 учениця. А сімейка була чимала – аж восьмеро дітей. І геть усі обідрані й голодні. А хата ж, хата!.. Стара, похилена, от-от розвалиться…

3 учениця.  І от, аби трохи розважити дітей, Шевченко сів за голий стіл та й почав малювати…

4 учениця. Під рукою в нього, просто на очах у здивованих дітей, почав виростати гарний – прегарний будинок з багатьма вікнами  на всі сторони світу.

3 учениця. Раптом най менше маля запитало:  «А хто, дядьку, житиме в цій великій хаті?»

4 учениця. Посміхнувся Тарас Григорович у вуса, підвів очі на дітей і впевнено мовив: «Якщо й не ви, то діти й онуки наші неодмінно житимуть у таких будинках, щасливі, вільні й незалежні!..»  (Слайд 21. Всі учасники свята читають  «Заповіт» Шевченка)

5 учениця.   Як бачите, умів Шевченко і майбутнє передбачати. У цих рядках, які я хочу прочитати, йдеться також  про майбутнє…  (Читає вірш «Сон». Слайд 22, 23, 24, 25, 26)

6 учениця. Залишим у спадок новим поколінням  Свої ідеали й свої устремління.

Могутню Вкраїну, в якій наша сила  І геній Шевченка, як нації крила. (Слайд 27.

Діти виконують пісню  «Зоре моя вечірняя…

Сценка Шевченко та Україна
 

Тарас Світе тихий, краю милий
Моя Україно!
За що тебе сплюндровано!
За що мамо гинеш?
Чи ти рано до схід сонця 
Богу не молилась
Чи ти діточок непевних
Звичаю не вчала?

Україна

Молилася, турбувалась 
День і ніч неспала, 
Малих діток доглядала,
Звичаю навчала.
Виростали мої квіти 
Мої добрі діти 
Панувала і я колись 
На широкім світі.
Тарас 

Подивіться на рай тихий,
На свою Вкраїну,
Полюбіте щирим серцем 
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся, 
У чужому краю
Не шукайте, не питайте 
Того, що немає
І на небі, а не тільки
На чужому полі,
В своїй хаті своя правда
І сила, і воля.                                   

Україна

Благослови, батьку рідний Великий Тарасе.
Слово твоє нести гідно                                 І з нашого часу
Тарас
Простіть! Я богу помолюсь
Я так її, я так люблю
Мою Україну убогу
Що проклену святого бога                          За неї душу погублю!
Україна
Тарасе, батьку! Брате мій і сину! Я – твоя доля.
Безталанна твоя Україна!
Без тебе я була б безголоса.
Ти дав мені слово.
То ж дай віру у майбутнє.
Тарас Ми не лукавили з тобою
Ми просто йшли
У нас нема
Зерна неправди за собою.
Ходімо ж доленько моя
Мій друже вбогий, не лукавий.
Україна
Боже! Бачиш – Україна
Це наша країна
Чуєш, брате, пісня ллється.
То – наша родина.
То заплаче, то сміється,
Неначе дитина.

(Слайд 28. Діти виконують танок «Одна калина».)

  Вчитель.  Слово надається відомій поетесі нашого краю, колишній вчительці нашої школи Коряченко Ніні Антонівні.

    7 учениця. Шановні гості! Ми вдячні вам за те, що розділили з нами радість

свята, за ваші добрі слова й теплі обличчя.

1 учениця. Дай вам, Боже, дай із неба

2 учениця. Дай чого вам більше треба, -

3 учениця. Дай вам миру і спокою під могутньою рукою…

4 учениця. Зичимо вам здоров’я, щасті, добра, любові й нових творчих звершень.

5 учениця. Нехай у ваших серцях завжди живе українська мова, палке Шевченкове слово, звучить рідна пісня, пісня про Україну!  (Слайд 29.Усі учасники свята співають пісню Н. М. Май «На нашій Україні».Слайд 30)