Виховний захід "Корюківська трагедія"

Ми зібралися, щоб згадати масштабну трагедію на території України, яка відбулася 80 років тому, 1-9 березня 1943 року- Корюківську трагедію та вшанувати пам’ять 7000 невинно вбитих та спалених людей.

Під час Другої Світової війни нацистсько-фашистські загарбники здійснювали страшну окупаційну політику. Але серед усих  безчинств, що ворог здійснював на загарбаних територіях, найстрашнішими були масові вбивства екзикуції мирного населення.

Друга Світова війна була великою трагедією в історії України, країна належить до тих держав, які зазнали найбільших втрат від Третього Рейху. Приклад Корюківки демонструє масштаби знищення нацистами цивільного населення.

Корюківка, місто, яке розташоване у північній частині  Чернігівської області. Розташоване в лісовій зоні, під час Другої Світової війни було місцем активної діяльності радянських партизанів. 

У лютому 1943 р. радянське партизанське з’єднання під командуванням Олексія Федорова повернулося з Брянщини в Росії і розташувалося у корюківських лісах на Кам’янському хуторі. Партизани розпочали збір продовольства по селах і акції проти окупантів. Німці за це спалили села Гуту Студенецьку, Тихоновичі, частину Перелюбу. Крім того, заарештували членів сімей партизанів у Корюківці, яких згодом планували стратити. У ніч на 27 лютого 1943 р. партизани з’єднання Федорова розгромили німецько-угорський окупаційний гарнізон Корюківки, залишки якого уціліли тільки у цегляному будинку лікарні, звільнили в’язнів із тюрми. 

У відповідь на партизанську акцію начальник штабу віддав наказ про знищення Корюківки. Виконавцем цього злочину стала Сновська гарнізонна комендатура Чернігівської області, яка сформувала збірний каральний загін у складі військовослужбовців тилових німецьких формувань, військовослужбовців 105-ої легкої угорської дивізії,  та солдатів спеціальних каральних формувань із числа колабораціоністів – громадян СРСР. Очолили каральний загін представники зондеркоманди 4а (Sonderkommando 4a). Один із найвідоміших злочинів цього підрозділу – розстріл 29 і 30 вересня 1941 р. в Бабиному Яру на околиці Києва майже 34 тисяч євреїв. Офіційна мета знищення Корюківки – «помста і залякування». 

Вранці 1 березня 1943 р. з м. Сновськ (тепер м. Щорс) у Корюківку прибув нацистський каральний загін. Населений пункт оточили, а всіх мешканців групами по 50–100 осіб зганяли у великі будинки й розстрілювали. Найбільше цього дня знищили у ресторані в центрі міста – до 500 осіб. Одночасно до 10 легкових машин із карателями прочісували всі хати й околиці Корюківки і вбивали жителів в помешканнях і на вулицях. Опісля містечко, насамперед ті будинки, де відбулися розстріли, підпалили. Акція тривала й наступний день, а через тиждень, 9 березня карателі повернулися, щоб допалити Корюківку і добити вцілілих.  

Наслідки нацистського злочину у Корюківці: вбито близько 7 тис. мешканців (в «Акті Чернігівської обласної комісії з встановлення і розслідування злочинів німецько-фашистських загарбників» вказано цифру 6700 осіб), спалено 1290 будинків. Серед встановлених вбитих 704 — діти та підлітки, 1097 — жінки. Серед відомих загиблих найбільше українців – 1715 осіб, росіян – 94 особи, поляків – 4 особи і по одній особі – угорець, чех, білорус. 

Корюківська трагедія — один з багатьох випадків знищення нацистами населених пунктів на українській території. За підрахунками Українського інституту національної пам’яті, за час німецької окупації України свідомо було знищено понад 670 населених пунктів на території 16 сучасних областей України та Автономної республіки Крим. Жертвами такого роду каральних операцій стали щонайменше 50828 вбитих. 

За своїми масштабами знищення Корюківки є наймасштабнішою каральною акцією нацистів у Другій світовій війні в Європі, під час якої повністю знищене поселення з усіма мешканцями. Інші відомі спалення населених пунктів: Лідице в Чехії (10 червня 1942 р. вбито у селищі й замордовано у концтаборі 320 осіб), Хатинь в Білорусі (22 березня 1943 р. у селі знищено 149 осіб), Орадур-сюр-Глан у Франції (10 червня 1944 р. знищено у селищі 642 особи).

 Масштаби трагедії — виняткові серед населених пунктів України, СРСР та Європи. Корюківські вбивства за кількістю жертв майже у 45 разів перевищують білоруську Хатинь чеське Лідице  у 12 — французький Орадур.

Попри масштаб трагедії, в радянські часи вона не стала одним із символів нацистських злочинів.

Всесвітньо відомими стали такі злочини у Європі: чеська Лідице – 10 червня 1942 р. вбито у селищі і замордовано у концтаборі 320 осіб; білоруська Хатинь – 22 березня 1943 р у селі знищено 149 осіб; французький Орадур-сюр-Глан – 10 червня 1944 р. знищено у селищі 642 особи.

Проте світ практично не чув про українську Корюківку – 1–2, 9 березня 1943 р. вбито і спалено близько 7 тисяч осіб різного віку – від немовлят до немічних старих, селище повністю знищено. Більшої та жорстокішої каральної акції за всю Другу світову війну в Європі (1939–1945) не було.

Масове вбивство мирних мешканців було каральною операцією угорських підрозділів у відповідь на дії радянських партизанів  очолюваних офіцером НКВС СРСР Олексієм Федоровим . Особливого трагізму цій події додає той факт, що партизанська група військ О. Федорова переважала карателів за кількістю вояків майже у 10 разів, але партизани нічого не зробили для порятунку мешканців Корюківки.

Очевидно тому, що спростовувала образ радянських партизан як «народних месників», які захищали місцеве населення. Сьогодні інформація про знищене селище має стати важливим елементом національної пам'яті про Другу світову війну. 

Чому для нас важлива ця памʼять? Серед іншого вона допомагає краще зрозуміти війну, яку сьогодні Росія веде проти нашої держави. Спалюючи цілі села та брутально вбиваючи всіх жителів – від дітей до людей літнього віку, нацисти мали  єдину мету – залякати й упокорити. Те ж мають на меті російські окупанти, вдаючись до тактики ракетного терору проти українців.

І злочин нацистів у Корюківці, й сучасні злочини росіян у Бучі, Ізюмі, інших окупованих містах свідчать про однакову злочинну природу їхніх організаторів – гітлерівського нацистського та путінського неонацистського режимів. Масовий терор проти цивільного населення – чи то знищенням сіл, чи то ракетними ударами та вбивствами – такі режими використовують з метою  залякування суспільства, його упокорення.

Й очільники, й військовослужбовці РФ демонструють готовність знищувати цілі населені пункти, вбивати населення для захоплення і закріплення на тій чи іншій території. Цілеспрямоване руйнування цивільної інфраструктури російським агресором є таким же злочином проти мирного населення, як і дії нацистів у роки Другої світової війни