Виховний захід "Козацькому роду нема переводу"

Оформлення зали: плакат з написом «…бо найкращі вояки-Запорізькі козаки! І не буде переводу українському народу. Доки із глибин сторіч долина козацький клич», репродукції народної картинки «Козак-бандурист» (кінця XVIII ст. — початку XIX ст.), картина І. Рєпіна «Запорожці пишуть лист турецькому султану», виставка учнівських малюнків, виставка художньої літератури з теми заходу, історична карта України, презентація.

 Мета: виховний захід « Козацькому роду нема переводу» спрямований на те , щоб розширити і закріпити знання учнів про Україну та її культуру , історію , звичаї ; доповнити знання учнів про козаків – славних захисників рідної землі ; прищеплювати інтерес до вивчення географії , історії , культури країни . У ході ігор розвивати швидку реакцію на сигнал , спритність , швидкість , сміливість .

Учениця в українському одязі виконує слова

В усіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай.

Їм красить все їх рідний край,

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без батьківщини.

Слово вчителя. Багато віків творить свою власну історію і культуру український народ. Він вистояв у найтяжчій борні за своє існування із кочовими ордами, монголо-татарською навалою, вторгненням татарських і турецьких завойовників та зберіг свою мову і культуру під час тривалого перебування під владою сусідніх держав. Крізь століття лине слава українських козаків, гідних синів  народу. Волелюбне козацтво не лише показало усьому світові своє лицарство, а й здатність утворити славнозвісну твердиню на Дніпрі-Запорізьку Січ. Козацтву належало одне з головних місць у формуванні української народності. Козацтво створило традиції, які український народ проніс через віки і тяжкі випробування долі аж до сучасності.

Ведучий.  Близько п'яти століть тому смутні часи переживав наш народ. Сусідні держави поділили між собою українські землі: Київщиною, Поділлям, частиною Лівобережної України та південних степів , Галичиною  й  Волинню заволоділа  Польща. Закарпаття було силоміць приєднано до Угорщини. Буковина відійшла до Молдавії.

Ведучий:  При владі стояли тоді великі землевласники — феодали. На них і гнули спину селяни й міщани. Тяжкою була доля трударя. За шматок поля і садибу, які вважалися панською власністю, селянин мусив віддавати панові велику частину свого прибутку. Зібравши врожай, він віз на панське подвір'я зерно, гнав телицю або вівцю, гусей, ніс сир, масло, полотно. Якщо мав пасіку або полював на звіра, мусив віддати панові частину меду і воску, кілька бобрових, лисячих, вовчих шкур тощо. Це звалося натуральним оброком.

Ведучий:  Тяжкий гніт, який терпів український народ, посилювався жорстоким національним гнобленням і релігійними утисками. Польські пани разом із католицькою церквою зневажливо ставились до української культури: забороняли в офіційних установах українську мову, переслідували національні звичаї. Усе це викликало мужній опір народу.

 Виконання історичної пісні «Зажурилась Україна».

Ведучий:  Протест поневоленого люду набирав  різні форми. Зокрема, дедалі частішали втечі кріпаків од своїх панів. Селяни, а іноді й міщани групами і навіть цілими селищами, з родинами, худобою та іншим майном переселялися на нові місця. Втечі набували масового характеру.

Ведучий. Куди ж прямували втікачі?

Ведучий: На півдні тодішньої Київщини і на Східному Поділлі починалися безкраї степи. А ще південніше простягалися маловідомі тодішній людині краї. Микола Гоголь з великою художньою силою слова оспівав ці чудові місця. «Щодалі, писав він, — степ ставав ще прекрасніший. Тоді весь південь, всі простори теперішньої Новоросії, аж до Чорного моря, були золотою, незайманою пустелею. Ніколи плуг не проходив по незміряних хвилях диких рослин. Одні тільки коні, ховаючись у них, як у лісі, витоптували їх. Нічого в природі не могло бути кращого».

Ведучий . Українські степи вабили людину своїми незліченними багатствами. Але в той час вона і боялась їх. Людину лякали не тільки бездоріжжя, звірі, змії та отруйні мухи. Найбільшим, найнебезпечнішим ворогом були татарські хижаки. Проте, здавалося, і від цього ворога було легше відбитися, ніж від панів. До широких українських степів і прямували втікачі.

 Звучить козацька пісня  ‘‘ Їхав козак за Дунай‘‘

Ведучий.  Так з'явилося козацтво.

Ведучий.  Сьогодні ми здійснимо подорож на Запорозьку Січ.

Ведучий. Запорозька Січ... Козаччина. Легендарне  минуле нашого народу, його святиня... Про неї Микола Гоголь писав: «Так ось вона, Січ! Ось те гніздо, звідки вилітають усі горді й дужі, як леви! Ось звідки розливається воля й козацтво на всю Україну».

 Ведуча. На острові Хортиця, де знаходився цвіт козацтва, близько середини XVI ст. зародилася знаменита Запорозька Січ.

Ведучий.  Близько 1556 р. легендарний Байда-Дмитро Вишневецький збудував на острові Мала Хортиця замок, що вважається гніздів'ям Запорозької Січі.

Входить учень, одягнений в український національний костюм. Читає  вірш Т.Г.Шевченко. «Іван Підкова».

Ведучий.  У боротьбі за політичну свободу, за православну віру козаки кожну п'ядь рідної землі поливали своєю кров'ю, засівали власними кістками. Козаки зрікалися своєї родини, усіх радощів земних, людської оселі .

Ведучий.  Що ж власне означає слово «козак»?

Учень. Лише одна з висловлених у ХУІ-ХУІІ століттях думок знайшла певне підтвердження в джерелах і була розвинута, хоч і по-різному, сучасними істориками. Слово «козак» має, безперечно, тюркське походження, і йому властиве широке значення в половецькій, татарській, турецькій та деяких інших мовах. Найчастіше воно означало вільну, незалежну й озброєну людину, а половці називали козаками тих, хто ніс сторожову службу, оберігав кордони племені від ворогів. Але, потрапивши на слов'янський ґрунт, слово «козак» пустило міцні корені й стало вживатися для назви людей, вільних від кріпацтва, котрі поруч із господарськими заняттями були в постійній готовності до оборони рідної землі від іноземних загарбників.

Ведучий. Ми розговорилися, а наші ж козаки прийшли позмагатися.

Ведучий.  На сцену запрошуються  хлопці – нащадки козаків, учні 7- 8-х класів, які вивчають історію рідної Батьківщини і живуть духом XVII ст.( На сцену виходять команди 7- 8-х класів під козацький марш. Командир і 5 учасників одягнених в костюми козаків; емблеми та козацькі атрибути вказують на назву та девіз команди.)

 Ведучий.  В справжніх козаків не було команд, а вони створювали курені. Давайте домовимось так, якщо ви козаки, то команди ваші називаються куренями. То ж шановні командири, тобто отамани своїх куренів прошу представити вашу команд.

Курінний звертається до козаків:

Курінь  8 класу  Разом :«Громада»

Девіз:

Будемо дбати – шанувати

Прадавні криниці!

Курінь 7  класу «Гетьман»

Девіз:

Козакам від роду до роду

Нема переводу!

Вітання до залу. Говорять по черзі.

8 клас «Громада»:

Гей! Хто хоче за християнську віру бути посадженими на палю, хто хоче бути четвертованим, колесованим?

7 клас «Гетьман»:

А хто готовий зазнати всіляких мук за святий хрест, хто не боїться смерті?

Разом: – Приставай до нас!

8 клас «Громада»:

Не треба боятися смерті: від неї не вбережешся.

7 клас «Гетьман»:

Таке наше козацьке життя. І слово, і пісня, і танець про нього, і про славу нашу.

Ведучий. За весь час історичного існування Запоріжжя козаки поміняли дев'ять Січей. (Звернення до глядачів. Давайте згадаємо назви порогів)

Ведуча. Учасникам конкурсу потрібно пройти дев'ять порогів — кам'яних гряд, що перетинали русло від берега до берега: Козацький, Сурський, Лоханський, Звонець, Ненаситець, Вовниги, Будило, Лишній, Вільний. Проходження цього шляху потребувало великої напруги, уміння. Сьогодні подібні випробування долатимуть учасники нашого змагання.

Оголошення умов конкурсу, оцінювання за подолання кожного порогу. Представлення журі. Конкурси проводять ведучі.

Ведучий. Вітаємо наше журі у складі:________________________________________

______________________________________________________________________________________

Ведучий.  Найперший поріг — Кодацький — знаходився біля сучасного селища Старі Кайдаки. Кодацький поріг уперше описав візантійський імператор і письменник Костянтин Багрянородний, який правив у 913-959 рр. «Посеред  Дніпра стоять урвисті високі скелі, що стримлять, неначе острівці. Ось чому вода, що набігає й припливає до них, спадає вниз із гучним та страшним шумом. Через це руси не насмілюються проходити між скелями, а пристають поблизу до берега й висаджують людей, але речі залишають у кораблях. Потім тягнуть їх, намацуючи дно своїми ногами, щоб не наштовхнутися на якийсь камінь. Коли вони проминуть цей перший поріг, то знову, забравши з берега людей, відпливають і приходять до іншого порога...»

 Ведучий:  1-й поріг  Кодацький.  А зараз пропонуємо нашим  куреням показати свою козацьку силу, спритність та і відвагу.

Ведучий :  Щоб мужньо боронити свій народ, свою рідну неньку Україну козаки повинні переборювати труднощі, мати неабияку силу в руках. У першому змаганні візьмуть участь щонайсильніші. Буде боротьба “Сильна рука”. Взаємно захопивши руками великі пальці, силою нахилити руку суперника не відриваючи ліктя від столу. Суперники бореться один проти одного. Перемагає курінь, члени якого здолали найбільше суперників.

Ведучий: Слово журі

Ведучий: другий поріг Сурський   А от  Італійський професор Доменіко Чамполі залишив такі спогади про українських козаків: «Козаки – це надзвичайно симпатичні люди слов’янського племені, горді й відважні лицарі, які сміливо дивилися у вічі смерті, завжди готові на двобій з нею. Шабля – це хрест козака, перемога – його бог, а пісня – його молитва».  Будучи справжніми цінувальниками пісень, дум і рідної музики, запорожці любили послухати своїх боянів, сліпців – кобзарів, нерідко самі складали пісні та думи і бралися за кобзу. На жаль, кобзи у нас з вами під рукою зараз немає. Але гарну українську козацьку пісню ми почути дуже сподіваємося. Розкрийте нам свій талант і душу!

Конкурс козацької пісні.

Ведучий: Козаки спритні , відважні воїни. Третя  перешкода -  поріг  Лоханський. Називається  конкурс «Втеча з полону» Естафета, яку учасники проводять, стрибаючи у мішках.

Ведучий. Слово для підбиття підсумків поважному журі.

Ведучий:  Четвертим порогом був  Звонець.  Домашнім завданням для наших куренів, було знайти цікаву  інформацію  про життя, звичаї та військову майстерність козаків.

Виступи куренів із повідомленнями. (Додаток 1)

Ведучий:  5-й поріг. Ненаситець, щоб подолати його треба пройти випробування – «Найсильніший духом». Завдання полягає в тому , щоб швидше надути повітряну кульку і щоб вона була якомога більшою. Запрошуємо по одному учаснику від кожної команди.

Ведучий Слово має журі

Ведучий: 6 поріг-потрібно відповісти на питання вікторини. Викликаються два учасника з кожної команди. ( Приклад вікторини додаток 2)

Ведучий : 7-й поріг- Будило. Зараз ми переходимо до дуже важкого, але цікавого конкурсу. Будемо дивитися домашнє завдання наших команд з  теми «Козацьке життя». (інсценізація), або ж декламування вірша .

(Команди по черзі показують сценки домашнього завдання). ( Додаток 3 )

Ведучий. Жінки не допускалися на Січ, тому козакам самим доводилось займатися домашнім господарством, хоч вони і були з ним мало знайомі. Та все у них виходило добре, бо були вони кмітливими у домашньому побуті. А ще вони були дуже винахідливими. За відсутності металевого посуду примудрялися варити собі страву у дерев'яних корцях, підкидаючи безупинно, один за одним, у корець розжарені на вогні камені, доки не закипала залита в посудину вода.

Мабуть, ви вже зрозуміли, що зараз наші козаки будуть готувати собі їжу. І покажуть. На що вони здатні без жінок. А щоб їм було трохи легше, готуватимуть не якусь там маловідому страву, а добре відому, нашу, національну – вареники. Так козаки подолають  8 поріг – Лишній.

(Представники від куренів виконують завдання)

Ведучий: Які результати після такого цікавого конкурсу

Ведучий: А зараз  наших учасників  випробуємо   бойовим мистецтвом козаків – гопаком. Першими виступить команда_____________

Ведучий. Наступний конкурс – «Чий свист кращий?» Козаки вміли й відпочивати. Вони розважали себе, насвистуючи українські народні пісні. Зараз це спробують зробити учасники команд. Свистом відтворити мелодію пісні «Розпрягайте , хлопці , коней!»

Ведучий: Це була остання перешкода – поріг Вільний

Ведучий : Слово надаємо журі для визначення переможця у цій дружній грі

Журі__________________________

Ведучий: Вітаємо переможців

Оголошення результатів, вручення призів

Ведучий: Шановні учні, на сьогоднішньому святі ми з вами проникли в одну із сторінок історії українського народу — козаччину. Ви є нащадками славних українських козаків. То ж любіть Україну, шануйте її народ. Хай кожен з вас своїми вчинками і добрими справами доведе, що козацькому роду нема переводу!

Ведучий. А тепер, як кажуть, у нас в Україні, бажаємо, щоб «…і у вас, і в нас все було гаразд, щоб ви і ми щасливі були»!!!

Ведучий: На все добре! До нових зустрічей на історичних сторінках життя нашого народу.

Додаток 1

 Повідомлення куреня ‘’Громад’’ Козацьке військове мистецтво викликало подив у ворогів. Сучасників вражали козацька хоробрість, відвага, військова майстерність.

Козак міг пострілом з мушкета чи пістоля погасити поставлену на далекій відстані свічку, а шаблею відсікти гніт чи перерубати згори вниз тіло ворога.

 Основним родом військ в XVI - першій половині XVII ст. була піхота. В цей час її вважали найкращою в Європі.  Козацький піший чи кінний загін нестримно наступав лавою на позиції ворога. Під час бою козаки-піхотинці шикувались у три шеренги. Стріляла тільки перша лава, друга подавала, а третя заряджала рушниці. Г. де Боплан повідомляє, що у кожного козака було по дві рушниці або мушкета та пара пістолів, котрі вони носили за поясом.

  У разі потреби оборонятися козаки швидко і майстерно будували з возів, оточених ровом, укріплений табір, у якому козацька сотня могла витримати оборону від тисячного війська. Відвагу і презирство до смерті виявляли козаки на Чорному морі при зустрічах легких чайок з турецькими військовими кораблями - каторгами та галерами. «Можна прямо сказати, - писав турецький літописець про козаків, - що на всій землі не знайти людей сміливіших, які менше турбувалися б про життя, менше боялися смерті».

Один із куренів на Запорозькій Січі складався з пластунів-розвідників. Козаки куреня були призначені для виконання особливих завдань: розвідувально-дозорна служба, розвідка, агентурна робота на ворожій території, збирання інформації військово-дипломатичного характеру, проведення диверсій тощо.

Тогочасні умови, в яких проходили бойові дії козаків, вимагали від пластунів широкого застосування всіляких хитрощів. При цьому велике значення надавалося дезінформації ворога щодо стану і намірів козацького війська. Наприклад, невеликі загони вершників часто імітували відхід головних сил, а посаджені на коні опудала створювали враження багаточисельної кінноти. Розкладені додаткові ватри імітували нічні табори козаків, які насправді перебували в іншому місті. Козаки вміло застосовували різні форми маскування. Для диверсійної роботи на мілководді вони годинами перебували під водою, дихаючи через очеретину. А якщо козаки, відчуваючи близькість погоні, заганяли свої чайки в очерет, а самі, вирізавши довгі очеретини і дихаючи через них, опускалися на дно і зникали, стаючи непомітними для ворога.

Збираючись у похід, козаки закликали: "Хто хоче за хрестиянську віру бути посаженим на кіл, хто хоче бути колесованим, хто хоче перетерпіти всякі муки, хто не боїться смерті, — приставай до нас! Не треба смерті боятися: від неї не вбережешся. Така козацька доля!"

Захищаючи прабатьківську землю, козаки виробили, винайшли незвичну військову організацію, систему керування нею. Козацькі засоби ведення битв на морі і на суші, наступальний характер дій збагатили скарбницю світового військового мистецтва.)

Повідомлення куреня ‘’Гетьман’’

 Ми й зараз захоплюємося і дивуємося винахідливості козаків, їхньому умінню малими силами перемагати кількісно сильнішого ворога. Так при  зимовій обороні Умані під керівництвом Івана Богуна за його командою городяни збудували "ковзанку". Вони до тих пір обливали земляний вал навкруг фортеці водою, поки він не вкрився товстим шаром льоду, і фортеця стала неприступною.

Сильний жах охопив армію Чернецького, як побачила "вогненні колеса", воїни кричали: "Це божа кара!" і тікали світ за очі. Це "страхіття" теж винайшов Іван Богун. Звичайне колесо обмотували ганчір’ям, обливали смолою, підпалювали і пускали котитись із кріпосної стіни. З великого переляку армія Чернецького бігла з-під Умані, не розбираючи дороги. Вони вважали, що то дійсно кара Божа падає на них за їхні гріхи. Козаки вперше у світі поставили артилерію на колеса. Сталося так, що під Корсунем, на Черкащині, їхні вози з артилерією застрягли у балці. Зненацька згори посунули жовніри. Тоді один з пушкарів запалив гніт і вистрелив прямо з воза, ядро упало в середину нападників — від несподіванки вони зупинились, а потім почали тікати. Гармати доправили, куди було треба, а Хмельницькому доповіли про цю пригоду. Він одразу збагнув, які переваги матиме пересувна артилерія. У своєму війську Богдан Хмельницький ввів кінну артилерію на 100 років раніше Західної Європи.

 Торпеди теж винайшли козаки. Колоду видовблювали з двох боків (одна заглибина для заряду, інша для пороху) і підпалювали порох... По воді колода пливла із шипінням і димом прямо на турецьку галеру, а стикнувшись із нею, вибухала, пробивала дірку у борту і всередині спалахувала пожежа. Турецькі моряки волали "шайтан" і кидалися у воду. Звичайно, це не сучасна торпеда, але початок зроблено козаками! деревини козаки будували великі однощоглові веслові човни. На подив професійних мореплавців вони перетинали Чорне море, з’являлись в Малій Азії, козаки руйнували ворожі міста, визволяли бранців і повертались додому, на Січ.

Ці вузькі, довгі, легкі в русі човни називалися "чайки", мабуть тому, що були обшиті просмоленими снопиками очерету і зовні нагадували птахів, котрі, склавши крила, погойдувалися на хвилях. Порожнистий очерет додавав човнам плавучості. Свіжий вітер підганяв кількасот козацьких "чайок", і вони швидко пливли Чорним морем, попереду човен отамана з невеликим хрестом на щоглі.

Військові човни запорожців були великими — 20 м завдовжки і 4 завширшки. Вони вміщували 50–70 озброєних козаків, кожен мав дві рушниці, запас куль і пороху, шаблю. На борт брали 5 гармат, гаківниці, запас питної води і харчів.

 Попри великий розмір "чайки" відзначалися надзвичайною маневреністю, ходили і на веслах (15–20 пар), і під вітрилами. Відсутність надбудови робила їх настільки легкими, що в разі потреби команда на руках переносила човен куди завгодно.

"Чайка" мала ще одну перевагу над морським кораблем — коли виникала потреба швидко змінити напрям руху, вона не розверталась. Гребці просто пересідали на лавах і вже за секунду гребли у зворотному напрямку. Корма і ніс у "чайки" були однаково гострі.

 Ми й досі дивуємося, захоплюємося і шануємо вправність, винахідливість, мужність козаків, їх уміння знаходити вихід із, здавалося б, безвихідних ситуацій, битися як леви і перемагати ворога, що значно переважали в живій силі.

Додаток 2

Запитання вікторини:

1.  Що означає слово «козак»

2.  Скільки було порогів?

3.  Які назви Дніпра ви знаєте?

4. Козаки голили голови, залишаючи довге пасмо на тім'ї, яке закладали за вухо. Як воно називалось? (Оселедець);

5.  Якої віри були козаки? (православної);

6. Хто вважався Покровителькою та заступницею Січі?  (Пресвята Богородиця Покрова);

7. Який народний танець є і бойовим мистецтвом козаків? (Гопак);

8. Назвіть фірмові страви козаків (Куліш, вареники, галушки, узвар, мед, квас, борщ); .

9. Яку назву в давнину мала ріка Дніпро? (Борисфен, Славутич);

10. З чого виготовляли козацькі човни – чайки? (З липи, дуба, верби);

11.Скільки козаків сідало в одну чайку? (50 – 70 );

12. Траплялося, що під час виборів козацької старшини половина куренів голосувала за одного кошового, а інша половина — за другого. Тоді на Січі починалася суперечка, за нею — сварка, бійка, вирували пристрасті. То яким чином доходили згоди? (Перевага залишалася за сильнішою стороною.) ;13. Траплялися такі випадки на Січі, що кошового переобирали посеред року, причому козаки на нараді кричали, що кошовий «обабився», перетворився на «ганчірку». За яких обставин козаки могли вимагати перевиборів кошового? (Якщо він не водив їх у бій.);

14. До своїх козаків кошовий отаман звертався не в наказовій формі, а по-товариськи називаючи козаків. Спробуйте від імені кошового звернутися до козаків. (Дітки, братчики, пани-молодці, товариші);

15. У курені старшим був отаман курінний, а другою особою після нього, як не дивно... Хто? (Кухар; якщо козаки нашкодять, то отаман і кухар засуджували винних.);

16. Запорозьку Січ як державу сьогодні негативне прийняли до Європейського співтовариства через існування одного звичаю. Якого? (Смертної кари);

17. Цей вид зброї козаки шанували особливо, називаючи сестрицею, ненькою рідненькою, панночкою молоденькою. Вони вважали, що це чесна зброя і її треба використовувати проти чесних воїнів. Що це? (Шабля); У вільний від походів час запорозькі козаки любили, лежачи, на животах, потеревенити, послухати розповіді інших, використовуючи при цьому носогрійки. А що це таке? (Люльки);

18.  Люлька для козака — перша справа. У запорожців, крім того, що кожен козак мав свою люльку, була ще обчеська люлька, всипана намистом, коштовним камінням. А хто її курив? (Ціле товариство, коли обмірковували якийсь захід: «Козацька люлька — добра думка»).;

19.  Був у козаків напій, який латиною звався «aqua vitae». Перекладіть з латини цю назву і скажіть, про що йдеться. (Вода життя, оковита, горілка.);

20.  Життя запорозького козака було перейняте своєрідним аскетизмом, жінок на Січ не допускали, пояснюючи цей забобон по-християнськи: «Одружений дбає про дружину, а неодружений --..,» Про кого дбає неодружений? (Про Господа);

21.  Вільний від походів час козаки заповнювали відпочинком, піснями, танцями, грою в карти. В карти грали в «чупрундир». За хвилину ви повинні показати, як карали переможеного, (Смикали замуб переможеного стільки разів, скільки балів залишилося в того в картах.);

22. Головне заняття козаків — військова справа. Вони не могли займатися ні землеробством, ні ремеслом регулярно, бо на це не вистачало часу. А яке з господарських занять взагалі вважалося не гідним козака? (Торгівля, слово «крамар» вважалося лайливим на Січі;);

23.  На старості літ багато козаків ішли «спасатися». А куди це вони відправлялися? (До монастиря);

24. Очевидець Боплан писав: «Дерева в лісі не густіші за татарських коней, їх можна порівняти із хмарою, що з'являється на обрії і, наближаючись, дедалі збільшується і збільшується». А чому так? (Кожен татарин мав одного коня під собою і двох при собі.) ;

25. У чому основна різниця між конями татар і кіньми козаків? (Татари коней не підковували.) ;

26. Татари брали в полон усіх і використовували для різних цілей. Хлопчиків віддавали у гвардію султана, їх робили солдатами. Жінок продавали в гареми і робили наложницями. А яка доля чекала на старих і немічних? (Сини татар вчилися на них стріляти і вбивати.)

27.«Москаль», «бусурмен», «донець», «лях» — так козаки називали вітер. Звідки походять ці назви? (Залежно від того, звідки дув вітер—із заходу «лях», з півдня — «бусурмен», з півночі — «москаль», зі сходу — «донець».) ;

26.Одного суворого закону під час морських походів козаки під страхом смерті мали дотримуватися обов'язково. Якого? (Заборона пиячити)

27. З чого виготовляли козацькі човни – чайки? (З липи, дуба, верби), скільки козаків сідало в одну чайку? (50 – 70).

Додаток 3 Сценка  “Як у козаки приймали”

(Козаки сидять за столом та пишуть листа, входе парубок)

Парубок. Добрий день, люди добрі!

Кошовий. Гей, побратиме, а хто це до нас на Січ забрів?

Козак писар. Та це, мабуть, батьку, чолов'яга прийшов у козаки проситися!

Кошовий. А ну-мо, підійди, підійди ближче, чоловіче! Не бійся! Так! Звідкіля ти такий? Розкажи нам.

Парубок. я, батьку, з під Чернігова здалеку. Довго добирався, йшов пішки, плив човном через пороги Дніпра.

Кошовий. Ну, добре, добре. У Бога віриш?

Парубок. Вірю.

Кошовий. Ану перехрестись! (парубок хреститься ). А горілку п`єш?

Парубок. П'ю.

Кошовий. Виходить, ти вільний парубок? Дружини не маєш? Гуляєш вільно. Як вітер по степу!

Парубок. Та вільний, хоч мав пута у подобі жінки.

Кошовий. То ти покинув жінку? Еге - ге, недобре це діло, чоловіче!

Парубок. Кинув батьку, як тільки побралися, бо вона борщ не вміє варити. Як можна с такою жити?

Кошовий. О, то ти справжній козак! (плескає козака по плечу). Запиши його писарю.

Писар. Як кличуть тебе хлопче?

Кошовий. Та, не питай його, а так і пиши - козак Борщ

Сценка 2

Входить Тарас Бульба із синами.

Бульба. Ось, сини мої, ми на славній Запорізькій Січі. Встроміть тут по стрілі, покладіть по шматочку хліба і сала, бо такий звичай у козаків- приходити до цього велета-дуба і приносити йому жертву.

(сини підходять до дуба, встромляють стріли, кладуть хліб та сало)

Входить писар.

Писар. Ого-го хотів дуже вас бачити. Ось ми і зустрілися. Проходьте!(обнімаються)

Бульба. Здоров був, Печерице! Ось привів своїх синів. Ану глянь, які славні козаки.

Сини. Здорові були!(вклоняються)

Писар. Здорові,здорові! Ох і хороші з вас козаки вийдуть.

Тарас. Дорогі мої сини,підійдіть до мене, благословляю Вас.

(Сини підходять до батька, стають на коліна, схиляють голови.) Благословляю вас, мої діти. Присягайте, що Вкраїну будете любити,що додасте їй сили, щоб розвеселити. Щоб козацькому роду не було переводу-присягайте на вірність Вітчизні й народу.

Сини. Присягаймося