13 травня о 18:00Вебінар: Як навчати майбутніх програмістів: практичні кейси для уроків інформатики

Виховний захід «Математика – цариця всіх наук!»

Про матеріал

Виховний захід «Математика – цариця всіх наук!» для учнів 8 класу розвиває зацікавленість,інтерес до вивчення предмету і свідчить про те, що математика не "тільки розуму навчає", а є головним предметом серед інших.

Перегляд файлу

Полтавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня № 20 імені Бориса Серги

 

 Олійник Таїсія Іванівна,

 

Виховний захід

«Математика – цариця всіх наук!»

Танець богинь

 

( зібралися науки: Математика, Біологія, Фізика, Інформатика, Зевс, ведучий і сидять розмовляють)

 

Ведучий.    Олімп вогнями знань засяяв,

                     Богині до вершин дійшли.

                     І Зевс, що їх оберігає

                     Промову мовити рішив.

Зевс.            На Олімпі всі зібрались?

                     Звітувати готувались?

                     Бачу тут науки різні:

                     Стримані, ну і капризні,

                     Точні і гуманітарні,

                     Природничо-розвивальні

                     То ж не будем гаять часу

                     Прозвітуйтеся про вдачу!

Біологія.       Інтегрований урок -

                      Це тепер вже мій коньок

                      Біології навчаю,

                      Нові педтехнології розробляю

Фізика.         Я досвід маю з древніх літ,

                      Законів довела чи мало,

                      Мене вивчає цілий світ,

                      Я супер – супер досконала

Інформатика. А я сучасна, молода,

                        Цікава і передова

                        Нехай, я досвіду не маю,

                        Проте, прогрес я обганяю.

Математика. Я світом визнана давно

                       І древні всі про мене знали: 

                       І Архімед і Піфагор

                       Мої знання при умножали.

Інформатика. Це все минуло, все пройшло

                        І ти стара і несучасна

                        Колись була цариця власна

                        Та то воно давно було.

Математика.  Чекайте, я вам доведу,

                        Що ви без мене а ні кроку,

                        Що я багато значу тут

                        Що в мене гарні є уроки

                        Від супротивного піду.

                        Припустимо, що я не варта,

                        Що я стара, що без азарту,

                        Сідайте, я вам доведу.

 

Вірш «Треба вчити математику»

                                  Г. Охоцької

 

Якщо хочеш досягнути

У житті своїх вершин,

Математику збагнути

Мусиш тонко до глибин

Калькулятор і комп’ютер –

Хто сьогодні їх не знає.

Та за пояс їх запхнути

Може світла голова

      Якщо хочеш бізнесменом

      Після школи, друже, стать,

      Аксіоми й теореми

      Мусиш добре памятать

Якщо лікарем ти станеш,

То колего, тут затям,

Коли десь помилишся –

Хтось поплатиться життям.

      Не скажу про космонавтів,

      Вчителів і моряків …

      То, коли чогось не знав ти

      Час це вивчити настав.

Не махай на все рукою,

Не лінуйся, а учись

Бо чого навчишся в школі,

Знадобиться ще колись.

 

Пісня (на мотив «Чого вчать в школі»)

 

Цифри різні й знаки

На уроках математики

Вчать у школі, вчать у школі,

вчать у школі

І не плутати ніколи

В математиці фігури

      Вчать у школі, вчать у школі,

      вчать у  школі

Дроби множити й ділити

Формули виводити

Вчать у школі, вчать у школі,

 вчать у школі

Міцно, міцно всім дружити,

Дружбу учням всім цінити

Вчать у школі, вчать у школі,

 вчать у школі

Математика. Ну, що почули, вчителі

                       Як учні люблять всі мої

                        І теореми і задачі …

Фізика.           Постій, пихата, щас заплачу

                        Та ти не  чула як вони

                        Про тебе кажуть в самоті.  

 

 


                  Частушки.

Вот   уже вторую четверть

Геометрию учу,

Исхудал совсем учебник,

А я все молчу, молчу.

                         У меня стряслась беда,

                         Я считала два часа

                         Синус острого угла

                         Чуть с ума не сошла

А ко мне во сне пришел,

Представляешь Пифагор,

И стал спрашивать меня

Сколько будет дважды два

                          У меня, ребята, горе

                          Не найду никак я корень,

                          Все я числа перебрал,

                          Это был сплошной кошмар   

Синус, косинус, таблица,

По ночам уже мне снится,

В школу утром наяву,

Я ребята не пойду!

                          Математика царица,

                          Пощади меня сестрица,

                         Я измучилась совсем,

                         Сил уж нет собрать             

                         портфель!

          Мы пропели вам частушки

В них есть правда, есть намек,

Слышали все наши ушки,

Так что будет всем урок!

                             Если хочешь быт ученым,

                             Математику всю знать,

                             Ты не плачь и не хандри,

                             А учи, учи, учи !!!

Біологія. А мені математика – мука:

                 В ній немає жодної краси

                 Це важка, нецікава наука,

                 В ній лиш символи і формул ліси

 

Зрозумій, ти не правий, мій друже,

Не потому шляху ти пішов.

Із задачами, певно, не дружиш,

Та й поезії в них не знайшов!

                Не стандартні цікаві задачі

                Я б розв’язував ночі і дні,

                А мене лиш чекають невдачі,

                Не щастить в цій науці мені

Глибина і абстракцій сила,

Підрахунок в задачі стрункий

Строга логіка, виклад красивий 

Математиків ваблять віки.

                 Та не всім математиком бути                                

                 Є дитина, - її не сприйма,

                 Ні, якщо розповісти цікаво

                То як казочка буде вона

 

Сценка  «Точка»

 

Пісня на мотив «Хорошее настроение не покинет больше Вас».

 

Я про точку хочу казку розповісти

Про звичайні точки, що на площині

То ж сідайте зручно, вибирайте місце

І тоді знання свої я передам тобі

                            Приспів:

Я про точки розповім вам

Про веселі й завідні

І про рівність, і про дружбу

Про життя на площині

 

Древні ще казали, що всі точки рівні

Кожна може стати вершиною кута

І що центром кола, треба тільки вірить,

                          Приспів:

Я про точки розповім вам

Про веселі й завідні

І про рівність, і про дружбу

Про життя на площині

 

Треба вміти циркуль впевнено тримати

Під лінійку чітко олівець вести

І тоді із точок, із звичайних точок

З’явиться трикутник, коло, ромб на площині

                        Приспів:

Я про точки розповім вам

Про веселі й завідні

І про рівність, і про дружбу

Про життя на площині

 

Я про  точки розповім

Про веселі й завідні

То ж сідайте по-зручніше

Я про точки розповім.

В містечку Геометрія,

В країні, що поблизу Математики,

В маленькому будиночку

Жили собі дівчатонька.

 

Веселі і розумні

Кмітливі, заводні

Весь день вони проводили

Разом на площині

 

Ми точки, точки, точки

Належимо площині

Сьогодні граємо в коло,

А завтра – у січній.

 

Ні, грати так не будемо,

Бо я тут головна

- Ти почекай, оговтайсь

  В нас рівні є права.

Ми точки, точки, точки

Ми – точки площини.

Права ми маємо рівні

В суспільному житті.

 

Ні, я – головніша,

Я – супер, зірка – я.

Ось стану центром кола,

Бо я тут головна!

 

Але за законом міста

Точки мають рівні права

Так за законом міста,

Кожна з нас – центрова

 

І запросила точка

Для побудови кола

Олівець і Циркуль

Таких собі знайомих

 

То хто з вас центром буде?

Виходь ! Ставай сюди

- Ой! Боляче, не треба, 

Мене ти не коли!

 

Так ви ж казали: «Хочу

Я  в колі центром бути!»

- Не хочу в центрі кола

Терпіть такії муки!

 

Не треба, не чіпайте

Ой! Боляче мені

- То ти не виділяйся

Із нашої товпи.

Ми точки, точки, точки

Ми – точки площини.

Права ми маємо рівні

В суспільному житті

 

Не хочу грати з ними

Я – краща, я – така,

Що зможу дуже швидко

Стати вершиною кута

 

Тож точка відшукала

Свою зручну пряму

І перпендикуляра запросила

На вечір до вогню.

 

Ви – найчарівніша в світі

Шепоче тихо він

І опускає голову.

- Ти що, а ну, постій!

Чи ти осліп, невдахо!

На мене ледь не впав.

- Та як же ти вершиною

Збиралась стать кута!

 

Не хочу бути я вершиною

Ніякого кута.

- Повис в повітрі хлопець

- Не знаю що й казати.

 

Ми точки, точки, точки

Ми – точки площини.

Права ми маємо рівні

В суспільному житті

 

То, майте, скільки хочете.

А я тут – головна

- Постій, зараз вирішимо!

- зявилася Січна!

 

Струнка  і безпринципна

В руках її батіг.

- Ой, тітонько, не бийте,

Боюсь я ваших різг.

 

Ну, що змогла ти стати

Вершиною кута?

Ні, перпендикуляр падав

На мене звідтіля

 

А будеш центром кола?

Ні! Боляче було

Бо в олівця і циркуля

Гострюще є жало.

То ж залишайся, вискочко,

Ти точкою на прямій

А ви всі гарно слухайте

Що скажуть точки ці.

 

 Ми точки, точки, точки

Ми – точки площини.

Права ми маємо рівні

В суспільному житті.

 

 

 

 

 

Гумореска Остапа Вишні «Геометрія»

 

   Піфагорові штани – назва, по-перше, вульгарна, а по-друге, вона не відповідає дійсному станові речей.

 

   Ну, хто-таки, скажіть, може пошити штати з катета або гіпотенузи? Ми знаємо, що матерії на штани треба приблизно один метр.

   Ну, а скільки треба на штани катетів, а скільки гіпотенуз? Ніхто цього не скаже.

Отже, Піфагорові штани зовсім не штани, а геометрична теорема: «Сума площ квадратів, побудованих на катетах прямокутного трикутника, дорівнює площі квадрата, побудованого на гіпотенузі цього трикутника.»

    Цією теоремою найбільше уславився Піфагор перед математикою, перед усім людством.

    І  ніколи людство за це Піфагора не забуде.  

    Ваську Перепелицю Піфагор цікавив постільки, оскільки треба було знати і вміти довести його теорему перед вчителькою геометрії Вірою Іванівною.

    І все!

    Більше Піфагор аж ніяк Васька Перепелицю не цікавив, а навпаки – непокоїв його.

    Та й справді: десь там аж на острові Самосі народився якийсь там Піфагор, вигадав аж у п’ятому столітті до нашої ери теорему, а ти тут страждай!

   Та ще й Віра Іванівна:

- Ти, Перепелице, продивись  Піфагорову  теорему, та не один раз продивись, бо ось-ось екзамени?  А ти не дуже, - Васю її знаєш!

   Добре говорити Вірі Іванівні – «продивись» - що їй. Хіба Вірі Іванівні болить, що вчора футбольна команда сусіднього будинку, забила команді, де грає Васько три голи, а Васькова команда – нуль?

   3 : 0!

   Жарти Вам!

   Добрі мені жарти, коли капітан Васькової команди! – плакав чесно кажучи отакими сльозами! А потім підніс Васькові під самісінькій ніс кулака!

   Ти куди бив? У штангу?

   Я тобі дам у штангу!

    То коли Васькові, скажіть, будь-ласка, робити оте саме «продивись?»

    Несправедливо Віра Іванівна!

 

 

Екзамени.

 

   Екзамени – річ серйозна. Кому хочеться дістати переекзаменовку на осінь – ціле літо тоді нанівець піде! 

   А футбол хіба річ не серйозна?

   Кому хочеться дістати 3 : 0 на користь супротивника?!

   От і крутись! От і страждай! Дехто каже, що спочатку приготуй уроки, продивись вивчене, а потім і в футбол можна.

   Але це так говорять, мабуть не футболісти.

   Хоча, «візьміть приміром капітана нашої команди Ваню П’ятакова, він і в футбол грає, і вчиться непогано. Якось так уміє …         

   А у Васька так не виходить. Чому – він і сам не знає! Ніби й уроки готує… Тільки Ваня спочатку вивчить уроки, а потім у футбол тренується, а Васько спочатку тренується у футбол, а потім вчить уроки.

   А хіба не все одно? Сама Віра Іванівна каже, що від зміни місця доданків сума не змінюється.

   Перед екзаменом Васько Куріпко засумував.

   «Доведеться мабуть, кинути футбол!» - вирішив він.

   - Чого ти, Васю, такий сумний? – запитав його Петя Ледарчук

   - Екзамени! За геометрію треба братися. Не до футболу тепер.

   Пифагоровы штаны на все стороны равны.» - заспівав Петя Ледарчук.

   - Ти не смійся, тут не до сміху. Віра Іванівна сказала: «Що як не візьмусь за геометрію , може бути погано!» 

  -  «Погано!», «Погано!» - перекривив Васька Ледарчук – Що ти не знаєш, що робити? Ту саму Піфагорову теорему не можна хіба накреслити на долоні, або на пальцях?

   Та і інші теореми теж сяк – так понамальовуємо. Я тобі допоможу перед екзаменом.

    Перед екзаменом Васько Перепелиця сидів вдома і все записував на долонях, і на манжетах сорочки теореми та аксіоми. Мало не всю геометрію за допомогою Петі Ледарчука посписував та понакреслював.

   «Викручусь» - подумав собі Васько Перепелиця.

   Іде Васько на екзамен по геометрії. Боязко Васькові … проте,  сам себе підбадьорює!

   - Та невже ж я провалюсь?

   У мене ж все списано?

   І треба ж було Петі Ледарчуку взяти до школи футбольного м’яча , мовляв – після екзамену зразу на майданчик – і в футбол.

    А давай ударимо, Васю, прикинув Петя, - підкидаючи м’яч! – до екзамену ж ціла година! Встигнемо!

   Васько одбив м’яча, підбігає ще кілька учнів. Літає м’яч по шкільному двору. От Петя як ударить!

   Гарматний удар!

   Васько хотів перехопити м’яча , а він його по руках я-а-як шарахне! Васько упав, і руками прямісінько в калюжу.

   Підхопився, як глянув на руку, так і вмер… 

   Руки – в калюжі, манжети аж чорні.

   А головне м’ячем поперебивало всі перпендикуляри, поперемішувалися катети з гіпотенузами, а з Піфагорової теореми наробило каші.

   Здогадалися що було далі?

    Так. Саме так! В журналі проти прізвища Васі Перепелиці стоїть коротенький перпендикуляр «Одиниця!»

   Пропало у Васька Перепелиці літо!

 

Біологія. Ну, що ж, можливо і цікаво

                Ледь сухувато досить вдало

                Але високих почуттів

                Я не помітила тут тінь

Фізика.  Не має палкості, вогню,

               Бурхливості у почуттях

               Як в танці «Румба» любов

               Там грає, закипає кров

(Танець «Румба»)

Математика. Такі прекрасні почуття

                       І математика плекає

                       Щоб дівчини – відмінниці

                       Увагу привернути

                       Освідчився їй двієчник

                       В коханні незабутнім

 

Освідчення в коханні

   З тих пір, як ти опустила перпендикуляр кохання на площину мого серця, я не знаходжу радикала для опису кола хвилюючих мене почуттів. Ніякі таблиці логарифмів, квадратних коренів, синусів і косинусів не зможуть виразити мої хвилювання і добути твій образ із – під радикала мого серця.

   О, люба моя, прихились до мене під кутом 45 градусів, проведи дотичну між нашими губами і ти відчуєш благо нашого кохання.

   Я кохаю тебе більше теореми Піфагора!

 

Українська ніч

(математична сценка)

Виходять хлопець з дівчиною одягнені в українські костюми і співають.

 

Хлопець. Ніч яка місячна, зоряна, ясная,

                 Видно, хоч голки збирай.

                 Вийди, коханая, науками  

                 зморена,

                 Хоч на хвилиночку в гай.

                 Невже ж ти не чуєш,

                 Як я тебе кличу?

                 Хоч на коліна ставай.

                 Навіть якщо ти мене не кохаєш,

                 Списати ти алгебру дай.

                 Я так перемучивсь до самого  

                 вечора,

                 Не спав, і не їв, і не пив,

                 Я проклинаю рівняння і корені -

                 Без них я б на світі прожив.

                 А от без тебе, моя ти

                 голубонько,

                 Не проживу я ні дня.

                 Друзям віддам геометрію, 

                 алгебру,

                 Аби була ти моя.

Дівчина. Ой ти, козаче, голова

                нерозумная!

                Не думаю я так як ти.

                 І без науки, без математики,

                 Важко по світу іти.

Разом.      То ж сядемо в купочці, тут, під

                 калиною,  

                 Будемо навіки разом.        

                 Хай в голові будуть рівняння і 

                 корені - 

                 Не пустота і туман.

                 І у ніч місячну, зоряну, ясную,

                 Славною буде нехай 

                математика 

                 Любов твоя і моя.

 

Дівчина. Ой ти, козаче, голова      

                нерозумная!

                 Не думаю я так як ти.

                І без науки, без математики,

                Важко по світу іти.

 Разом.    То ж сядемо в купочці, тут, під     

                 калиною,

                 Будемо навіки разом.

                 Хай в голові будуть рівняння і

                  корені - 

                 Не пустота і туман.

                 І у ніч місячну, зоряну, ясную,

                 Славною буде нехай  

                математика -              

                Любов твоя і моя.

Дівчина. Ой, ти козаче, голова

                нерозумная!

                Не думаю я так як ти.

                І без науки, без математики,

                 Важко по світу іти.

Разом.      То ж сядемо в купочці, тут, під     

                 калиною,

                 Будемо навіки разом.

                 Хай в голові будуть рівняння і

                  корені - 

                 Не пустота і туман.

                 І у ніч місячну, зоряну, ясную,

                Славною буде нехай математика

                Любов твоя і моя.

Виходить наступна пара.

Вона.       А, мій Андрію! Для тебе в 

                 алгебрі все звично.

                Ти ділиш дроби лірико –  

                математично,

                В задачі ти закоханий по вуха,

                А теореми ти доводиш, у пів

                духа.

                Та я хотіла б про кохання

                слухати

                слова чудові …

                Бажаю чути я поезії любові!

Він.         Люба Галинко! На тебе лиш

                погляну,

               Згадаю лему, означення і

               теорему.

               Приклади рахую, пишу

               рівненькими рядками,  

               Цифрами тими встелю твій

               шлях,

               Немов квітками.

Вона.      Мій щедрий друже!

 Хто може краще довести теорему,

 Хто точніше сформулює лему?

 Слова твої для мене наймиліші …

 Хоча б дві п’ятих таланту твого

 мені мати,

 Тобі б було легко ДПА  здавати.

 Він.

Не будь скромною, Галинко!

Яка тут може бути мова?

Ти перша в школі вирішиш

Рівняння квадратові.

Навіщо  «Бейсик»? Навіщо «Корвет» і програма,

Коли в цифрах ти почуваєш себе, як вдома?

Разом.

Математика навік нас поєднала,

Ми підемо разом там,

Де рясніють інтеграли,

Будемо разом вчити

Все старанно!

Доводиш теорему гарно!

Від супротивного пішла.

А ось чи знають учні справно

Твоїх творців? Їх відкриття?

Складні випробування учням

Запропоную зараз я

Ось вам листівки з відкриттями

А поряд – з видатними іменами

Хто відшукає пару швидше

Той бал отримає найвищий.

Гра «Склади пару»

Є геометрія і в «Вальсі»

Трикутник, коло і пряма.

А арифметика завзято

Там відраховує всім па.

Раз – два – три, 1-2-3, раз

В «Вальсі» полинула пара.

Раз – два – три, 1-2-3, раз,

Все симетрично і вдало.

Танець «Вальс»

Ну що ж, вже не така й суха

Як риба у воді прудка

То може ще чимсь нас розважиш

Якийсь ще урок покажеш

Якраз для вас урок – гра

Яка у нього є мета

І розвивальна, і навчальна

А метод, досить, незвичайний

Фрагмент гри «Показуха»

Розумна, несуха, цікава

А з гумором все в тебе справно?

Чи завжди ти серйозна?

Чи вмієш посміхатись?

В позаурочний час умієш розважатись?

Сценка.

(появляються з лозунгом «Геть, математику!»)

 Двієчник:

 А я хочу сказати від імені мільйонів нещасних мучеників, які все своє життя змушені нести на своїх плечах тягар математики, які змушені учити цю варварську науку, усвідомлюючи її за нудність і непотрібність, а  то навіки отримують прозвище двієчник і лінтяй. А я б це слово написав золотими буквами, тому що Двієчник – це людина мужня, навіть «революціонер». Двієчник – це людина, яка виступає проти насильства, за свободу неосвіченої особистості, а може я Двієчник по ідейним переконанням!

Лінтяй:

Пацани! Зовсім замучила ця тригонометрія: синусоїди прокляті заколихали, тангенси в одне вухо влітають, а з другого котангенси вилітають з останніми думками, щоб їм ні дна, ні покришки!

Лоботряс:

Що там – тригонометрія – страшна річ, а по мені так Мать його аналіз – так іще гірше! Та яка нормальна людина повірить, що диференціал від «е» це саме «е»! Тьху!  Диско, футбол, телік – це понятно, а інше …!

 Дайте мені слово!

Мати:

Я від імені батьків хочу сказати, що це неподобство! Ви тільки подивіться зовсім замучили дитину! Такі програми, такі програми! А мені Вася слабий здоров’ям, правда Вася?

Вася: Ладно, ма!

Мати:

Ми Васі цілий день задачі розв’язуємо, у нього бідного апетит пропав від геометрії, правда Васю?

Вася:

Ладно, ма!

 Мати:

А в школі, в школі, що задають! Ось тільки заглянула в Васічки зошити… Все значки,

закарлючки, палочки, галочки такі з одним крилом, правда, Васю?

Вася:

Це квадратний корінь, ма!

Мати:

Ах, ти умничка моя! От бачите який він здібний! А як він трудиться, майже цілий день!

Вася (з надривом):

Учу, учу, учу п’ять хвилин, бистренько годинку відпочину і знову учу! І так цілий день!

Мати:

 От бачите у дитини підірвані нерви! Та вашою математикою чорт ногу зломить. Муки одні, правда, Васю?

Вася:

Ладно, ма!

Мати:

А тепер ти скажеш, ти ж батько! (підштовхує)

Батько:

Ну що сказати! Я з жінкою всегда согласен!

Мати:

 Ми вас просимо припинити це неподобство, правда Васю!

Вася:

Все, кльово, предки!

 

 

А я хочу сказати цим нещасним приниженим і ображеним злобною математикою:

Математика – наука точна,

Знають всі на світі,

Та ніхто не скаже остаточно,

Як ставляться до неї українські діти.

 

Розумні дітки в захваті від мудрого Евкліда,

Їм Лобачевского теорія сприймається всерйоз,

Вони прекрасно розуміють Піфагора – діда

Хоча з його штанами й трапився курйоз!

 

А нові українці тільки знають

Що матаналіз мату,

І на базар такий вони відповідають

Бо вміють жити круто, а не на зарплату!

 

Тому гуртуймося, математичні люди,

Щоб круті нас не скрутили в інтеграл,

Такий «дурдом» не довго буде –

Восторжествує правда й переможе

Українець – інтелектуал!

 

Я визнаю тебе

Главою всіх наук

Потрібна людям

Ти завжди і всюди

Без математики

Ви нині, як без рук!

З тобою з казки

Дійсність творять люди!

 

До різних ми наук охочі

Ті, що ведуть нас до вершин

Та зараз ми сказати хочемо

«Наш математиці уклін».

 

Пісня (на мотив «Червона рута»)

 

Математика – ти

Дуже древня наука

Вивчимо ми залюбки

Коло, кут і трикутник.

Теореми твої

Строгу логіку мають,

До вершин нас ведуть

І творити навчають.

 

Всі теореми,

Аксіоми і леми,

Коло, кут і трикутник

Вивчимо гарно ми.

Похідні, логарифми

Обрахуємо швидко

Побудуємо графік

В площині.

 

Піфагора штани,

Всьому світу відомі

І як площу знайти

Нам Герон допоможе

А Евклід  про прямі

Написав теорему

А Декарт утворив

Прямокутну систему.

 

Древня й сучасна

Прогресивна і власна

Всім наукам – цариця

Визнав тебе світ

Вчиш міркувати

Літаки будувати

Щоб сміливо сягнути

У політ.

 

 

 

 

docx
Додано
24 липня 2018
Переглядів
1206
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку