Виховний захід "Міжнародний день рідної мови"

Урок до Міжнародного дня рідної мови

 

Мета: поглибити знання учнів про мову як основу духовності; виховувати        любов і повагу до української мови як мови державної та мови материнської, любов до України, до художнього слова; спонукати школярів до роздумів про долю рідного краю та його славних синів, про свою приналежність до українського роду; розвивати увагу, пам’ять, комунікативні вміння, виразне декламування напам’ять, артистичні вміння.

 

Вчитель: Доброго дня усім присутнім! Щиро вітаю вас на нашому незвичайному уроці української мови. А незвичайний він тому, що знаходитесь ви не в класах за партами, а в цій красивій залі, не в колі своєї класної сім’ї, а в колі всієї нашої дружної шкільної родини.

      До цього уроку готувалося багато ваших товаришів, а все тому, що 21 лютого  Міжнародний день рідної мови. Започатковано це свято було в 2000 році в Парижі, ініціатором виступила ЮНЕСКО — Організація Об’єднаних Націй з питань освіти, науки, культури.

      Тема нашого уроку “Рідна мово моя солов’їна”.  І сьогодні ви дізнаєтесь багато цікавого про рідну мову, про її нелегку долю, поринете в красу рідного слова. Мені дуже хочеться, щоб у серці кожного з вас жила любов до рідної мови і цю любов, щоб ви плекали все своє життя.

     -  А яка наша рідна мова?

     Так, українська.

      Ви звикли, що на уроці мови треба вчити правила, писати, але ж мова — це не лише правила, диктанти, перекази й твори. Мова — це любов до рідного слова, вміння правильно його вживати, мова це -  поезія, пісня, танець. Тож зустрічайте дівчаток з 6 класу з піснею “Україно, любов моя”.

 

Пісня “Україно, любов моя” (Сл. Д. Луценка, муз. І. Шамо)

Вірш “Матусин заповіт”

Раз мені казала мати:

«Можеш мов багато знати,

Кожну мову шанувати,

Та одну із мов усіх,

Щоб у серці ти зберіг».

В серці ніжну і погідну

Збережу я мову рідну.

 

В.1 На Землі живе близько 6 мільярдів чоловік. У світі налічується близько 3 тисяч мов. Деякими з них розмовляє дуже мало людей. Найбільше людей розмовляє китайською – 1 мільярд 123 мільйони чоловік користуються цією мовою. Англійська – найпоширеніша мова в світі. Нею спілкуються 470 мільйонів чоловік. Наймилозвучніші мови світу – українська та італійська.

Гумореска П. Глазового “Пилип у Римі”

Не доводилось Пилипу

Бувать далі Криму,

А недавно взяв путівку

І махнув до Риму.

Оглядаючи музеї

Й різні колізеї,

Він загавився й відбився

Від групи своєї.

“Зайду, - дума, - в ресторанчик”.

Ледве сів за столик,

А вже кельнер біля нього

Крутиться, соколик.

Пилип меню розглядає,

Кінчик носа чуха.

Не зна ж мови, як то кажуть,

Ні рила, ні вуха.

І сказав він:

- Пардон, гарсон!

Фужер коньякесо,

Порціоні біфштексіно,

Гарнір — картоплесо.

Шугнув кельнер блискавично

У сусідні двері,

Приніс м’ясо і картоплю,

Й коньяк у фужері.

Зрадів Пилип, як дитина.

- Штука непогана.

Не така вона вже й хитра,

Мова італьяна.

Береш слово, яке знаєш,

Та кінець доточиш -

І вже тобі несуть випить,

І їси, що хочеш.

Кельнер хитро посміхнувся,

Крутнув головою

І звернувся до Пилипа

Мовою такою:

- Ві тут єль би дуля з маком,

А не картоплеси,

Єслі б не бил мой бабушка

Родом із Одеси.

 

В.2 Першим до нас приходить слово. З колисковою материнською піснею, тихою казкою, доброю ласкою. Мама, тато, баба, киця, ляля – лепече дитина. Які дивні перші слова. Які прості й милі слова першої колискової.

Вірш “Материна мова”

Колискова пісня, колискова –

То найперша материна мова.

Пахне вона м’ятою і цвітом,

Чебрецевим і суничним літом.

Пахне молоком і споришами…

Скільки в ній ласкавості і шани…

Скільки в ній тривожності людської,

І надій, і сивини гіркої…

Колискова пісня, колискова –

То солодка материна мова.

 

Колискова пісня “Спи, засни, моя дитино”

Вірш “Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово”

Розвивайся, звеселяйся, моя рідна мово,

У барвінки зодягайся, моє щире слово,

Колосися житом в полі, піснею в оселі.

Щоб зростали наші діти мудрі та веселі,

Щоб на все життя з тобою ми запам’ятали,

Як з колиски дорогої мовоньку кохали.

 

В.1 Найбільше і найдорожче добро в кожного народу – це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, і розум, і досвід.

 

Солов’їну, барвінкову,

Колосисту – на віки,

Українську рідну мову

В дар дали мені батьки.

 

Рідним словом я горджуся,

Ним пишу і говорю,

Рідну мову, рідну пісню

Я ніколи не лишу.

 

Рідним словом погорюю,

Рідним пожурюся.

Рідну пісню заспіваю

Та й розвеселюся.

 

Танець

В.2 Рідна мова!.. Вона неповторна, співуча, бо увібрала в себе шум смерек, гомін пшениці і хвилі Дніпра, запах квітів і трав. Переткана червоною калиною, хрещатим барвінком, вишневим цвітом, запашною рутою – м’ятою, вона здатна творити дива. Бо хоч слово вмирало з голоду, переслідувалось і заборонялось, але вистояло. Вистояло і відродилось, воно «знову оживає і сміється знову», хвилює найтонші струни людського серця.

Вірш “Моя мова”

Все в тобі з’єдналося, злилося -

Як і помістилося в одній! -

Шепіт зачарований колосся,

Поклик із катами на двобій.

Ти даєш поету дужі крила,

Що підносять правду в вишину,

Вченому ти лагідно відкрила

Мудрості людської глибину.

І тобі рости й не в’януть зроду,

Квітувать в поемах і віршах,

Бо в тобі — великого народу

Ніжна і замріяна душа.

 

В.1 Слово – це найтонший різець. Здатний доторкнутися до найніжнішої рисочки людського характеру. Вміти ним користуватися – це велике мистецтво. Словом можна створити красу душі, а можна й спотворити її. Тож оволодіваймо цим різцем так, щоб з-під наших рук виходила тільки краса.

Вірш “О мово моя”

О місячне сяйво і спів солов’я,

Півонії, мальви, жоржини!

Моря бриліантів, це — мова моя,

Це — мова моєї Вкраїни.

Яка у ній сила — і кличе, й сія,

Яка в ній мелодія лине

В натхнення хвилини! О мово моя,

Душа голосна України!

Ти — сурми на сонці, ти — стягів гаї,

Ти — вибухів огненних повна.

Це матері мова. Я звуки твої

Люблю, наче очі дитини...

о мово вкраїнська! Хто любить її,

Той любить мою Україну.

 

В.2 Мова – така ж жива істота, як і народ, що її витворив. І коли він кине свою мову, то вже буде смерть його душі, смерть усього того, чим він відрізняється від інших людей.

 

В.1 Відберіть у народу все – і він усе зможе повернути, але відберіть мову, і він ніколи більше не створить її, нову батьківщину навіть зможе створити народ, але мову – ніколи: вмерла мова в устах народу – вмер і народ.

 

В.2 Листку подібний над землею, що вітер з дерева зрива, хто мову матері своєї, як син невдячний забува.

Вірш “Як би тобі, доню...”

Як би тобі, доню, в світі не було,

Не скупись ніколи людям на добро.

Бо і так доволі хтось насіяв зла,

І холонуть душі наші без тепла.

Забувають діти мову матерів,

Глянь, від того болю світ аж посірів.

Стогне від розпуки зранена земля,

І сивіти стала матінка моя.

Доню моя, доню, синьоока зірко,

У житті буває солодко і гірко.

Як би твої очі не манили зваби,

Не чини ніколи Батьківщині зради!

Не ламай у лузі гілку калинову –

Сиротою станеш, як забудеш мову.

Можеш призабути запах рути – м’яти,

Але рідну мову мусиш пам’ятати!

Можеш не впізнати голосу діброви,

Тільки не зрікайся маминої мови.

 

Мова рідна – з пісні та любові.

Це народ мій викохав таку.

Сотні літ несла вінець терновий,

Птахом билась в клітці на замку.

 

Тебе зачиняли в клітку,

Заковували в кайдани,

Топтали, як топчуть квітку,

Топили з міського майдану.

 

Вогнем, залізом холодним

Тобі язика виривали,

Неначе вовки голодні,

Жертву свою шматували.

 

Однак, мов той птах підбитий.

Тягнулася ти до сонця,

Орала, ростила жито,

Жила за сільським віконцем.

 

Та тільки ставала на ноги,

Як знову тяжкі удари –

Тобі закривали дорогу

Укази і циркуляри.

 

В.1 Відразу після Переяславської ради царський уряд розпочав наполегливий наступ на українську духовність, вважаючи її ліквідацію запорукою знищення української нації. Особливо нищівної наруги зазнавала мова як головний чинник національної означеності.

 

В.2 Що тільки не робили вороги, щоб знищити українську мову:

• забороняли книгодрукування українською мовою,
• переписували з української мови на російську всі державні постанови і розпорядження,
• забороняли викладати українською мовою у Києво – Могилянській академії,
• вилучали українські букварі з усіх шкіл,
• закривали школи при полкових канцеляріях,
• забороняли ввозити українські книги з-за кордону,
•   вживати українську мову в офіційних установах,
•   давати українські імена під час хрещення,
• зобов’язували вивчати російську мову у школах національних республік і областей,
•  посилювали вивчення російської мови: ділили класи в українських школах на дві групи для вивчення російської мови. Вчителям російської мови підвищували зарплати,
•  закріплювали російську мову як загальнодержавну,
•  надавали російській мові статусу офіційної.

Вірш “Нас більше сорока мільйонів”

Нас більше сорока мільйонів.

До вас звертаюсь я, брати:

Нас стільки багато, а мову

Не вміємо ми берегти.

Вона упосліджена й гнана,

Блукає в холодній імлі.

Шукає притулок й спасіння

На рідній на отчій землі.

За що їй ганьба і покара?

У чім її чорна вина?

Чому вона й нині в неславі

Відштовхнена й ледве жива?

Мов ті старці між рідних піль.

Допоки будем жебраками?

Своє ганьбитимем докіль?

 

Гумореска П. Глазового “Допотопне прізвище”

Прибіг якось до райради

Тягнирядно Сава.

- Хочу прізвище змінити.

Ось моя заява.

Бо прізвище Тягнирядно

Допотопним стало.

Я нове собі придумав:

Тягниодеяло.

 

В.2 Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати поваги до себе.

Гумореска  П. Глазового “Кухлик”

Дід приїхав із села,

Ходить по столиці.

Має гроші — не мина

Жодної крамниці.

Попросив він:

      -   Покажіть кухлик, той, що з краю.

Продавщиця:

     -    Што? Чєво? Я не понімаю.

• Кухлик, люба, покажіть,

Той, що з боку смужка.

      -   Да какой же кухлик здесь.

           Єслі ето кружка!

Дід у руки кухлик взяв

І насупив брови.

• На Вкраїні живете

Й не знаєте мови...

Продавщиця теж була

Гостра та бідова.

           -    У меня есть свой язик

                 Ни к чему мне мова.

І сказав їй мудрий дід:

           -    Цим пишатися не слід,

                 Бо якраз така біда

                 В моєї корови:

                 Має, бідна, язика

                 І не знає мови.

 

В.1 Людина байдужа до рідної мови – дикун. Вона шкідлива за самою своєю суттю тому, що її байдужість до мови проявляється найповнішою байдужістю до минулого, теперішнього і майбутнього свого народу.

Гумореска П. Глазового “Турок”

Збирається мій знайомий

В далеку мандрівку.

Придбав собі в Туреччину

На тиждень путівку.

Костюм справив ультрамодний,

Вчить турецьку мову.

Уже знає, як звуть турки

Свиню і корову,

Як спитати в магазині,

По чім у них шуби,

Де дістати мило й пасту,

Яка чистить зуби.

Голова гуде у нього

Від отих уроків...

Він, між іншим, на Вкраїні

Живе тридцять років.

Ходить всюди, як хазяїн,

Аж дверима гурка,

Хоча мову українську

Знає гірше турка.

 

В.2 Раби – це нація, котра не має Слова, тому й не може захистить себе. Запам’ятаймо ці слова, щоб наша нація ніколи не стала рабою на власній землі.

Гумореска П. Глазового “Лист у райво”

Прошу ослобонить синка,

Бо не совсєм здоровий,

От ізученья язика -

Української мови.

 

Хоч я з села, жена — сільська -

Нужди у нєй не маєм.

Зачєм ця мова для синка,

Звиніть, не понімаєм.

 

Для поступлєнья в інститут?

Роботи на заводі?

Вона йому ні там, ні тут

Не надобна сьогодні.

 

Язик англіцький вчить синок -

Цей, може, пригодитись.

Не сключено, что прийде строк -

Пошлють і за границю.

 

Прошу синка ослобонить

От украінской мови:

Від того, что єйо він вчить,

Он не совсєм здоровий.

 

Застой прошол. Ми стали жить

Тепер демократично.

Який язик дитині вчить,

Батькам рішати лічно.

 

Бо вибор в нас слободний.

К сєму Іван Безродний.

 

Танець

В.1 Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на високе ім’я людини.

Вірш “Коли забув ти рідну мову”

Коли забув ти рідну мову,

Біднієш духом ти щодня,

Ти втратив корінь і основу,

Ти обчухрав себе до пня.

 

Коли в дорогу ти збирався,

Казала мати, як прощався,

Щоб і чужому научався,

Й свого ніколи не цуравсь.

 

Ти ж повернувсь — відступник сущий,

Прийшов під рідний небозвід,

Немов Іван Непам’ятущий,

Хто твій народ і де твій рід?

 

Не раді родичі обновам.

Чи ти об’ївся блекоти,

Що не своїм, не рідним словом

Із матір’ю говориш ти?

 

Ти втратив корінь і основу,

Ти обчухрав себе дотла,

Бо ти зневажив рідну мову,

Ту, що земля тобі дала,

Ту, що пройшла крізь бурі всі,

Крізь глузи й дикі заборони

Й постала нам у всій красі.

 

 

Сяйних перлин тобі не шкода,

Адже, набувши вищих прав,

Те, що дала сама природа,

Ти добровільно занедбав.

В пальті строкатім, як афіша,

Крикливі модні кеди взув.

 

А мати? Де ще є рідніша

За рідну, котру ти забув?

Для тебе й Київ — напіврідний,

І Мінськ піврідний, і Москва.

Бо хто ти є? Іван Безрідний.

Іван, не помнящий родства!

 

В.2 Наша мова – як чарівна пісня, що вміщує в собі і палку любов до Вітчизни, і ярий гнів до ворогів, і волелюбні думи народнії, і ніжні пахощі рідної землі. А пісня – це найдобріша, найвиразніша мова.

 

Пісня “Рідна мова”(Сл. та муз. М. Катричко)

В.1 Запашна, співуча. Гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів – скількома епітетами супроводиться визнання української мови. І, зрештою всі ці епітети слушні. Але, щоб багато не говорити, давайте краще подивимось сценку “Конкурс “Міс мова”.

 

Дійові особи:

Дівчина — українська мова

Дівчина — російська мова

Дівчина — італійська мова

Дівчина — англійська мова

Хлопець — ведучий свята

Перекладач — дівчина

1 — ша дитина

2 - га дитина

3 — тя дитина

 

Дія 1

За столом, застеленим скатертиною, збоку лежать книги, сидить дівчина — Українська мова.

Українська мова:

           -  Чого ж мені так сумно? Всі мене зневажають, цураються. Яка мені честь, що я красива, милозвучна, багата, державна. Кому треба моє багатство? Все менше й менше людей мене знає. Так, не доведи, Боже, скоро взагалі виженуть з країни. Куди ж я тоді подінуся? Кому буду потрібна? Йти старцювати? Побиратися по чужих світах? Своїм не потрібна, то й чужим тим більше не треба. ( Лунає телефонний дзвінок). Хто це мені телефонує? (Бере телефон)О, це моя знайома Італійська мова. Слухаю. Так. О! Та ти що? Та невже? Добре. Домовились. До зустрічі. (Встає і збуджено)

       -   Ну ти тільки подумай! Ця російська мова скрізь суне свого носа. Заполонила ледве не всіх українців, ще й пхається на конкурс краси “Міс мова”. Ну я ж тобі покажу, де раки зимують. Хай увесь світ побачить, яка з нас гарніша. Де моя сумка? (Бере сумку). Ось. Так, нічого б не забути. (Складає книги зі столу). Антоніми, омоніми, синоніми, діалектизми. О, головне, фразеологізми, прислів’я, приказки. Ху, аж упріла. Все. З Богом. Пішла.

 

Дія 2

Виходить ведучий.

Ведучий:

• Шановне панство! Розпочинаємо наш конкурс краси “Міс мова”. Запрошуємо на нашу сцену...(Вибігає Російська мова)
• Я. Я первая.
• Але ж зараз виступ...
• Мой. Я всегда первая.
• Що ж. Зустрічайте — на сцені — Російська мова.

Російська мова:

• Уважаемые дамы и господа! Я — могучая русская речь.
• Шановні пані та панове. Я могутня російська мова.
•  Меня знают многие и владеют мною в повседневной жизни.
• Мене всі знають і користуються мною в повсякденному житті.
•  Я очень популярная. Особенно я пользуюсь популярностью за рубежом: среди украинского населенья.
• Я дуже популярна. Особливо я користуюсь популярністю за кордоном: серед українського населення.
• Государственные деятели, артисты, ведущие телевиденья, радио — всем им я очень нравлюсь, и они меня очень любят.
• Державні діячі, артисти, ведучі телебачення, радіо — всім я дуже подобаюсь, і вони мене дуже люблять.
•  Не то, что свою эту... украинскую речь. От того она и бесится, что заброшена.
• Не те, що свою цю — українську мову. Через те вона й сердиться, що покинута.
• Но даже мне, такой всесильной красавице нужен помощник. И у меня есть такой.
• Але навіть мені, такій всемогутній красуні потрібний помічник. І я маю такого.
•  Вы его хорошо знаете — это суржик.
• Ви його добре знаєте.
•  О, этот проныра везде пролезет. С ним знакомы все.
• О, цей пройдисвіт всюди пролізе.
• Вы думаете, что с ним не знакомы? Как вы ошибаетесь, вы с ним все дружите.
• Ви думаєте, що з ним не знайомі? Як ви помиляєтесь, ви всі з ним водите дружбу.
• Так вот. Я лучшая и заслуживаю звания «Мисс язык».
• Так ось. Я найкраща і варта звання “Міс мова”.

Ведучий:

• Зустрічайте — на сцені — Українська мова.

Українська мова:

            -  Шановне панство! Погляньте на мене... я красива, чарівна, гнучка, високорозвинена, соковита, ніжна, ласкава, одна з найбагатших мов світу. Моє багатство, за відомостями 2005 року, оцінюється в 250 тисяч слів. І це лише найуживаніші слова.

         Мною захоплювалися і захоплюються багато чужоземців (лише свої чомусь не цінують). Які я отримувала листи від іноземців, як вони мені освідчувалися в коханні. Називали мене співучою, мальовничою, поетичною мовою, яка сяє всіма барвами життя.

         Тут російська мова вихвалялася своїм колонізаторським характером, своєю всесильністю, ганьбила мене. Але, на відміну від неї, я не лише багата красуня з ніжною душею, а й талановита: всі захоплюються українською піснею. І давно відомо, що лише я можу складати вірші на одну літеру.

          Тому, я — найкраща мова світу.

Ведучий: 

• А зараз запрошується на сцену  Італійська мова.

Італійська  мова:

• Ча´о,  сіньйо´ра,  сіньйо´ри!
• Привіт, пані та панове!
• Мі перметта´ ві  презента´рмі  мітья´мо  італья´но.
• Дозвольте представитися — мене звати — Італійська мова.
• Со´номольто  бе´ллє  іермоніо´тті.
• Я дуже красива і милозвучна.
• Іопо´рто  кве´сто  ті´тольо  пермо´льті а´ні.
• Цим званням я поправу володію уже багато років.
• О  ві´нто   інва´рі  конко´рсі.
• Я перемагала в різних конкурсах.
• Лямі´а  раґа´цца   белі´ссіма  майо´  со´но  іль мійо´ре.
• Мої подруги красиві, але я — найкраща.
• А´уґро  буо´на  форту´на  пе´рлємі  а´міке  лі´нґе.
• Бажаю удачі моїм конкуренткам-подругам мовам.
• Енк’яче´рі  контра´тла.
• Приємно було познайомитися.
• Бо´на  джорна´тта.
• На все добре.
• Аревіде´рчі.
• До побачення.
• Бенвену´тті  амі´н  Іта´лья.
• Ласкаво прошу до мене в Італію.

Ведучий:

      -Шановне панство, зустрічайте — Англійська мова.

Англійська мова:

     -   Hello, ladis and qentleman!

• Привіт, пані та панове!
• I am Russian language – the most popular language in the word.
• Я — англійська мова. Я — найпопулярніша мова світу.
• All famous people know me well.
• Всі поважні особи зі мною знайомі.
• Queen Elizabeth is my best friend.
• Сама королева Єлизавета — моя найближча подруга.
• A lot of people want to be friends with me but not all can do it.
• Зі мною багато людей хочуть товаришувати, але не всім це вдається.
• I with you, my friendly languages, luck but I am the best.
• Я бажаю удачі моїм подругам мовам, але я найкраща.
• So, please, vote for me!
• Тож голосуйте за мене!

(З-за куліс чути вигуки: Я, я, ні, я, I am,соно.)

На сцену виходять діти.

Діти:

• Та годі вам сперечатися, яка з вас найкраща!
• Перестаньте сваритися!
• Кожна з вас найкраща для свого народу. Для нього вона і є “Міс мова”.

Мово рідна, слово рідне!

Хто вас забуває,

Той у грудях не серденько,

Тільки камінь має.

 

Як ту мову мож забути,

Котрою учила

Нас всіх ненька говорити,

Ненька наша мила?!

 

Ось тому плекайте, діти,

Українську мову,

І учіться говорити

Своїм рідним словом!

 

 

В.2 Усі ми любимо нашу найспівучішу та наймелодійнішу українську мову. Та це аж ніяк не означає, що нам є чужими чи далекими мови інших народів, бо скільки ти знаєш мов, стільки разів ти людина.

 

В.1 Але пам’ятаймо, що найперша і найголовніша ознака індивідуальності народу – це його мова.

Вірш «Мова наша, мова»

Мова наша, мова –

Мова кольорова,

В ній гроза травнева

Й тиша вечорова.

 

Мова наша, мова –

Літ минулих повість,

Вічно юна мудрість.

Сива наша совість.

 

Я без тебе, мово.

Без зерна полова.

Соняшник без сонця,

Без птахів діброва.

 

Як вогонь у серці,

Я несу в майбутнє

Невгасиму мову,

Слово незабутнє.

 

В.2 Мово рідна! З чорнозему. З любистку, м’яти, рясту, євшан – зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена.

 

В.1 Мово рідна! Передчасно постаріла, посивіла, змарніла, на хресті мук розіп’ята, на палю посаджена, за ребро на гак повішена дітьми – покручами. Страднице, великомученице, Матір Божа наша, у Сибіри і на Колими загнана, у соловецьких ямах згноєна, за моря й океани розвіяна, голодомором викошена. Лютим чоботом розтоптана, стонадцять разів розстріляна, чорнобильською смертю засіяна….

 

В.2 Прости! Воскресни! Повернися! Розродися! Забуяй вічним і віщим Словом

від лісів до морів, від гір до степів. Освіти від мороку і освяти землю рідну українську. Возвелич, порятуй народ її навіки!

 

Пісня “Живи, рідна мово”

Вчитель: Ось і підійшов до завершення наш урок. Щиро дякую всім діткам, які проявили себе гарними акторами, декламаторами, гумористами, співаками, танцюристами. Ви сьогодні всі заслужено отримаєте найкращі оцінки. І пам’ятайте: де б ви не жили, куди б не закинула вас доля, знайте, що ми — український народ, держава наша — Україна і мова наша українська. Не цурайтеся її, не зраджуйте її. Доки у нас є мова, доти ми -  народ, вільний народ, господар своєї держави. Пам’ятаймо про це завжди, якщо хочемо, щоб нас поважали інші народи й нащадки вважали освіченими, культурними людьми, щоб ми самі себе поважали, як особистість.