Виховний захід " Моє село - частинка України"

Тема: Моє село – частинка України

Мета: Розширити знання дітей про своє село, походження  його назви, про вулиці села, працю людей.

Розвивати увагу, словник.

Виховувати любов до рідного краю.

Хід проведення

Учитель:

Коли ми народилися, то першим побачили обличчя мами, відчули ніжність погляду, тепло її рук. Для нас у перші хвилини, у перші дні – це все життя, весь світ.

 Проходять тижні, місяці і навколо материнського світу виростає інший – наша кімната, найближча сільська вулиця, автомобілі, які кудись мчать. І ми починаємо розуміти, що з кожним днем цей світ стає багатшим, ніж учора. Ми бачимо магазин, школу, поле з тракторами і комбайнами.

  І ось настає час, коли все це, що нас оточує, що є  минулим для нас і майбутнім , зливається в одне коротке слово – Батьківщина. А наше село – її маленька частинка. 

Читання дітьми вірща Наталі Карпенко « Мій дім – це мій край на ім’я Україна»

В мурахи – мурашник, у сонечка – небо,
У крапельки – хмара, у білки – дупло. 
Нора чи гніздечко… Та кожному треба,
Щоб в рідній домівці затишно було.

Усі в цьому світі тримаються хати, 
В якій народився, де гріє любов, 
Що щедро посіяли батько і мати,
Де квітне стежина, якою пішов. 

Тому навесні повертається пташка
Із теплого вирію в рідні краї.
Тому і ведмідь, і маленька комашка
Так ревно боронять кордони свої. 

Мій дім – моя міць, оберіг  і родина, 
Мені наймиліша моя сторона.
Мій дім – це мій край на ім’я Україна.
Вона в моїм серці назавше одна.

Учитель:

Шумщина … Древня привілійська сторона. У шелесті лісового верховіття, у плині прозорих вод, у хвилях стиглого колосся, прикрашена чепурними селами, сучасними будовами.

Тихо Вілія плине

Десь за луг, за діброву, за гай.

Тут мій Щумськ тополиний

Мій сунично-малиновий край.

Тут земля моя горда

І заснулий Данилів град,

Тут глумилися орди,

А коріння  зберіг своє сад.

 ( Г Петрук- Попик)

Учні:

Саме в такому чарівному куточку над притокою річки Вілії, на горбистій місцевості розташувалося наше село Васьківці.

Багато різних сіл на світі,

Але мені миліш за все

Моє село Васьківці,

Таке прекрасне, дороге.

Село дуже красиве. Кожної весни зацвітають підсніжники.  Ще земля в зимових щатах, а вони гордо піднімають свої тендітні білі голівки. За ними поспішають зацвісти проліски. Ніби частинка голубого неба спустилася на Замчисько . Тоді гусяча цибулька, фіалка. А як пахне конвалія! Так тонко і ніжно не пахне жодна лісова рослина. У травні зацвітає барвінок. Важко відвести погляд від такої краси.

Перша згадка про село – 1583рік.

Існує така легенда;

Десь у середині ХІІІ століття село належало князю Васильку. Він мав платити данину ханові Бурундаєві. Під час однієї зустрічі хан поставив вимогу знищити Васьковецький замок. Князь Василько ніби погодився, але в думках мав зовсім інше. Повернувся він у замок, подивився на люд знедолений, порадився і вирішив не руйнувати замок, а готуватися до його захисту. А замок виглядав приблизно так: у центрі – будинок князя і його сім’ї, навколо – будівлі воїнів.

Бурундай  дізнався, що замок не зруйнований і вирішив зробити це сам. Вороги підійщли до підніжжя. Воїни мужньо захищали, але сили були нерівними. Замок руйнували. З тих пір гора називається Замчисько.

Село названо на честь князя Василька .

Зараз площа населеного пункту -  близько 570 гектарів. У селі нараховується до 250 господарств. Протяжність вулиць – 12 кілометрів.

Кирило:

Центральна вулиця – вулиця імені Тараса Шевченка. Тут і знаходиться наша школа.

Є школа найкраща за всі на землі.

Одна у селі, і в мене єдина.

Над нею у вирій летять журавлі,

За ними – дитинства щасливі години.

Також на цій вулиці  розташований адмінбудинок , два магазини, церква.

Денис:

Моя вулиця  - Зелена. Вона дуже красива З однієї сторони хати, а з другої – берег.

Особливо красива, коли все потопає в зелені. Звідси й отримала свою назву.

Оленка:

Моя вулиця Ясна. Вона невеличка, зате чепурна, красива, ясна.

Данило:

Вулиця Корчівка отримала назву від того, що на ній росло багато кущів. Зараз вона доглянута, гарна.

Матвій:

А моя вулиця Підгірна, бо знаходиться біля гори Замчисько.

Женя:

На вулиці Веселій всього вісім будинків А поряд сосновий ліс і цілюще повітря.

Іванка:

Моя вулиця  - Зарічна, бо розташована за річкою.

Павло:

Вулиця Дубенська має таку назву, бо сполучає із шляхом, що веде на Дубно.

Учитель:

Ми намалювали малюнки « Моє село» ( Виставка малюнків)

Учень:

У моєму селі проживають добрі, працьовиті люди, які здебільшого вирощують хліб, розводять худобу, жінки у вільний час люблять вишивати, в’язати, а чоловіки – майструвати.

Та війна внесла великі зміни в життя людей. Багато чоловіків з мого села стали на захист Вітчизни. Вони мужньо боронять нас від лютого ворога. Ми віримо, що війна скоро закінчиться.  Усі герої живими повернуться до рідного дому. Моє село разом з іншими містами та селами стане ще кращим.

Повернемось до мирного життя,

Запахнуть чорнобривці й рута-м’ята.

І мама заспіває « Котика-котка»,

І принесе « від зайчика» гостинця тато.

                           ( Л.Костенко)