12 серпня о 18:00Вебінар: Краще раз побачити: універсальні інтернет-ресурси для унаочнення навчального матеріалу

Виховний захід «Мова – це зоряночка золота…»

Про матеріал
Година спілкування «Мова – це зоряночка золота…». (сценарій відкритого виховного заходу до Міжнародного дня рідної мови)
Перегляд файлу

«Мова – це зоряночка золота…»

(сценарій відкритого виховного заходу до Міжнародного дня рідної мови)

Мета. Формувати розуміння того, що українська мова - наш національний скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава; розширювати знання про красу й  багатство української мови; виховувати любов до рідного слова, рідного краю, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.

Обладнання. Вишивані рушники, хліб, калина, малюнки герба, прапора України, плакати, портрет Т. Г. Шевченка.

 

пісня «Це моя Україна»

 

Вчитель.

Для кожного народу мова - найбільший скарб, відзеркалення душі народу, його історії.

21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови.

Історія свята, на жаль, має трагічний початок. 21 лютого 1952 року в Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання бенгальської мови. Відтоді в Бангладеші цей день став днем полеглих за рідну мову. Минуло багато часу. Аж у 1999 році на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було прийнято Міжнародний день рідної мови, а починаючи з 21 лютого 2000 року цей день відзначають і в Україні.

Кожна людина має завжди пам'ятати хто вона, звідки родом, де її коріння, кожна людина повинна знати свою мову, любити її, цінувати, збагачувати, берегти.

Тому сьогодні ми запрошуємо Вас поринути у чудовий і прекрасний світ нашої рідної мови.

 

1-й учень

Земля моя, найкраща і єдина!

Я спів твій серденьком своїм ловлю!

Моя найкраща в світі Україна,

Я щиро й віддано тебе люблю!

 

2-й учень

Мій край чудовий — Україна!

Тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов’я.

 

3-й учень

Все найдорожче в цілім світі,

Бо тут почався наш політ.

Цвітуть волошки сині в житі,

Звідсіль ведуть дороги в світ.

 

4-й учень

А найдорожча рідна мова —

Джерельцем радісно дзвенить.

І мила пісня колискова,

Чумацький Шлях кудись зорить.

 

5-й учень

Усе найкраще і єдине,

І радощі усі, й жалі…

Мій рідний краю, Україно

айкраще місце на землі!

 

6-й учень

Всіх нас єднає рідна мова,

Всіх, хто живе у цім краю.

Вона прекрасна, світанкова,

Я в ній свою наснагу п’ю.

 

7-й учень

Бо наша рідна мова-мати,

Снагу і силу нам дає.

Нам стежку в світ дано топтати,

Поки в нас рідна мова є!

 

8-й учень

І як гуртом, не поодинці,

Почнемо в світ її нести,

То й доти будем — українці

Поміж народів сміло йти!

 

9-й учень

А знехтуємо рідне слово —

Земля цього нам не простить,

То ж сяй над світом, рідна мово!

Тобі в віках судилось жить!

 

10-й учень

Цвіти і смійся, рідне слово!

У серці щирому звучи!

Моя чарівна, рідна мово,

Лети над світом не мовчи!

 

Ведучий1. Запрошуємо Вас

У найправдивішу казку.

До неї відкриється

Вхід через мить

 

Ведучий 2. Із серцем відкритим,

З обличчям без маски

У світ цей чарівний

Сміливо ступіть.

 

Інсценізація.

 

Дійові особи: Автор, Діти, Українська мова.

 

Автор. Такий гарний край, сонячний, багатий, а вона йде та плаче, сльози витирає. Так багато хат, так багато шкіл, церков, а для неї немає  місця.

 

Діти. Що ти робиш тут, бідна дівчино?

 

Українська мова. Прогнали мене. Може, ви мене шануватимете і не дозволите, щоб мене забули?

 

Діти. Яка бідна і заплакана! Яка сумна сирота! Куди вона йде? Чому так гірко плаче? Хто ти, дівчино?

 

Українська мова. Я – українська мова. Мене виганяють з України. Я блукаю і не маю спокою.

 

Діти. Бідна мово, заходь до нас. Ти будиш з нами   жити, оповідати вірші, казки, байки. Будеш співати нам пісні. Ти допоможеш пізнати країну наших батьків,  дідів. Щоб і ми знали, хто ми, чиї діти.

 

Українська мова. Бачу, що ви мене шануєте, любите, не забуваєте. Тоді я буду жити у ваших серцях і устах.

 

Дітки, дружіть із мовою

І вивчайте її гаразд.

Не вважайте мене примусовою,

Полюбіть, як весною ряст.

Примусова тим, хто цурається,

А хто любить, той легко вчить

Все, як пишеться і вимовляється,

Все, як пісня, в мені звучить.

Я журлива, а також піднесена.

Тільки фальш для мене чужа.

В мені – душа Шевченкова й Лесина,

І Франкова в мені душа.

 

(Показує рукою на портрети.)

 

Рідну мову легко розпізнати

В колисковій ніжності верби.

В українській білій тиші хати,

В барвах стяга жовто-голубих.

 

Ведучий 1.

Рідна мова! Який тернистий шлях довелося пройти тобі у своєму розвитку, скільки заборон витерпіти, яку мученицьку, але велику долю вистраждати.

 

Ведучий 2.

Факти вражаючі. 270 років поспіль намагалися знищити українську мову, а разом з нею і український народ, прагнули, аби він був покірним рабом без мови, без усної народної творчості, тобто без коріння роду нашого. Я пропонує пригадати той тернистий шлях боротьби української мови за незалежність.

 

Повідомлення групи дослідників  

           

1720 рік. Указ російського царя Петра І про заборону друкування книжок українською мовою.

           

1755 рік. Заборона викладання українською мовою у Києво-Могилянській Академії.

 

1769 рік. Видано розпорядження російської церкви про вилучення в населення України українських букварів та книг.

 

            1775 рік. Зруйнування Запорізької Січі та закриття українських шкіл при полкових козацьких канцеляріях.

 

1862 рік. Закрито українські недільні школи.

 

            1863 рік. Циркуляр міністра внутрішніх справ Російської імперії про заборону друку українською мовою.

 

            1876 рік. Емський указ, за яким не допускалися ввезення із-за кордону, друкування та видання в імперії книг “на малоросійськом наречии”, заборонялися різні сценічні вистави і читання. Скасовувалися слова: Україна, козак, Запорізька Січ.

 

1884 рік. Закрито всі українські театри.

 

1908 рік. Вся культурна й освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою.

 

  Ведучий 1:       За рішенням ЮНЕСКО 21  лютого всі народи Землі відзначають Міжнародний день рідної мови. Рідна мова для кожного є оберегом, таїть у собі пам’ять народу, оберігає й передає із покоління в покоління духовні скарби. Мова – це наше минуле.

 

Учень 1.

Важкі були її шляхи:

І терни, і каміння.

Вона пробилась крізь віки,

Як сонячне проміння.

 

Учень 2.

Як довго ждали ми своєї волі, слова!

І ось воно співа, бринить.

Бринить - співає наша мова,

Чарує, тішить і п'янить.

 

Пісня:   Гімн українській мові

 

Учень :

            Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, рясту, любистку, м’яти, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена!

 

Учениця.

Нашептала хвилечка Дніпрова,

А старий Славута знає все,

Що від Бога, з пісні і з любові

Мову у душі народ несе.

 

Учень.

Матусин заповіт

Раз казала мені мати:

“Можеш мов багато знати,

Кожну мову шанувати,

Та одну із мов усіх

Щоб у серці ти зберіг”

В серці ніжну і погідну

Збережу я мову рідну!

 

Учень.   ...Батько мені каже:

         - З книжкою дружи,

         Рідну мову, синку,

Завжди бережи.

Мову ту, що люди

Рідною зовуть,

Та ніде й ніколи,

Синку, не забудь.

Рідне слово-пісню

Ніжним серцем чуй,

Як Вітчизну й матір,

Їх люби й шануй. (Віра Верба)

Ведучий 1. Кожен народ гордий з того, що він має свою державу, свою мову, волю і гарне життя у своїй країні. Кожен народ - патріот своєї країни, він любить її, поважає її закон і бореться за її незалежність і волю, якщо того немає.
 

Ведучий 2.. А ми, українці, тільки зовсім недавно здобули свою незалежність, у 1991 р. Тепер у нас є свої держава, воля, своя мова. І хоч як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли, не хотіли слухати і чути її мелодику звучання, а сьогодні вона відроджується.

Ведучий 1. Нарешті українська мова посіла почесне місце серед інших мов світу, тому що стала державною. Про це записано в Основному Законі України - Конституції, яка була прийнята на 5 сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Стаття 10 засвідчує, Що “Державною мовою в Україні є українська мова”.

Ведучий 2. Бо й не замовкла в устах патріотів рідного слова, звучала в народній пісні, бо люди берегли її, як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Яка ж вона чиста, гарна, багата і мелодійна, наша українська мова.

Учениця.

В землі віки лежала мова

І врешті вибилась у світ.

О мово, ночі колискова!

Прийми мій радісний привіт.

Навік пройшла пора безславна,

Цвіти і сяйся, моя державна!

 

Інсценізація.

Дійові особи: англієць, німець, італієць, українець.

 

Ведучий 1.

Один випадок, який яскраво засвідчує багатство нашої  мови.

 

Ведучий 2. У купе вагона першого класу потяга Львів - Відень їхало четверо пасажирів-інтелектуалів: англієць, німець, італієць, четівертим був українець.Розмова точилася навколо різних те . Нарешті заговорили про мову: чия краща, багатша.досконаліша і якій бути провідною у світ. Звісно, кожен почав вихваляти свою рідну мову.

Першим заговорив Англієць:

 

Англієць:

- Англія - країна великих завойовників і мореплавців, які поширили славу англійської мови, рознесли по всьому світу.

 

Німець:

- Ха-ха - Німецька мова - то мова двох великих імперій - Великонімеччини й Австрії, які займають більше половини Європи.

 

Італієць:

- Панове, ви обидва не маєте рації, адже італійська мова - це мова сонячної Італії, мова музики і кохання.

 

Українець:

- Ви ж бо, по суті, нічого не сказали про багатство і можливості ваших мов. Чи могли б ви, скажімо, своїми мовами прочитати невеликий твір, у якому всі слова починалися б з однакової літери?

 

Англієць, німець, італієць:

- Ні, ні, це неможлив!

 

Українець:

- Ось вашими мовами це неможливо, а українською зовсім просто. Назвіть якусь букву.

 

Англієць:

- Хай буде “ес”.

 

Українець:

- Гаразд. Вірш називається “Самотній сад”

Сипле, стелить сад самотній

Сірий смуток - срібний сніг.

Сумно стогне сонний струмінь,

Серце слуха скорбний сміх.

Серед саду страх сіріє,

Сад - солодкий спокій - спить.

Сонно сипляться сніжинки,

Струмінь стомлено сичить.

Стихли струни, стихли співи -

Срібні співи серенад.

Стиха стеляться сніжинки -

Спить самотній сонний сад.

Англієць, німець, італієць:

- Геніально! Неймовірно! Перфектно!

 

Ведучий 1. Потім усі замовкли. Говорити вже не було потреби.

 

Учень:

В тому, певно, й наша є провина,

Що для тебе був не кращий час...

Наша мово, мово журавлина, -

Повернись із вирію до нас.

 

Зазвуч! Хай серце відпочине,

Спів хай зачарує рідний край.

Наша пісне, пісне солов'їна, -

Своїх слів крилатих не втрачай!

 

Де б не був - додому серце лине.

Де б не жив - все українець ти...

Наша доле, горда, соколина, -

Вище хмар насуплених злети!

 

Учні співають частівки

 

Ох і гарне слово «віз»,

Має четверо коліс.

«Мерседесом» замінили,

Слово-архаїзм лишили.

 

 У кожух колись вдягаюсь,

Холодом не переймались,

А тепер у шубах ми

Утікаєм від зими.

 

Каменяр, кобзар, різьбяр –

Рід занять і Божий дар.

Макогін, рядно, рушник –

Я до них з дитинства звик.

 

 До гречаника візьмуся,

З баняка води нап’юся,

Молоко в дійницю ллю,

Рідне слово я хвалю.

 

Ми частівки заспівали,

Щоби нам аплодували.

Мова рідна – річ корисна,

Барвінкова, гарна, чиста.

 

Ми частівки заспівали.

Щоби нам аплодували

 

Ведучий 1. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі - на нашій славній Україні. Тут жили прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.

 

Ведучий 2. Людині визначено Богом місце народження, країна, небо; вона не може нічого того змінити, як не може змінити саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, змінить, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов - твоя Батьківщина, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.

 

Пісня Надія Дерев'яна “Батьківська мова”

 

Учень. Ми свято віримо в те, що не зміліє ріка нашої мови ніколи, слово рідне заграє новими гранями краси і довершеності.

 

Виходить учень з запаленою свічкою і декламує вірш

 

БОЖЕ ВЕЛИКИЙ, ЄДИНИЙ

 

Боже великий, єдиний!
Нам Україну храни,
Волі і світу промінням
Ти її осіни.

Світлом науки і знання
Нас, дітей, просвіти,
В чистій любові до краю
Ти нас, Боже, зрости.

Молимось, Боже єдиний,
Нам Україну храни,
Всі Свої ласки, щедроти
Ти на люд наш зверни!

Дай йому волю, дай йому долю,
Дай доброго світа,
Щастя дай, Боже, народу
І многая, многая літа!

 

Діалог “Україна”

Хлопець. Хто ти, дівчинко?

 

Дівчинка. Доня я Вкраїни-неньки

Українкою зовуся

Й тою назвою горджуся.

Хлопець. А по чім тебе пізнаю?

 

Дівчинка. По вкраїнському звичаю.

В мене вдача щира й мила

І відвага духу й тіла.

І душа моя здорова -

Українська в мене мова.

Хлопчик. А скажи, де край твій рідний?

 

Дівчинка. Там, де неба круг погідний,

Там, де сонце сяє ясне

На вкраїнські діти красні.

Делани, степи безкраї,

Де орел буйний літає.

Де Карпат вершин високі,

Де потоків дна глибокі,

Де Дністер і хвилі Прута,

Де Дніпро - старий Славута,

Де високії могили,

Що в них голови зложили

Мої предки в лютім бою.

За Вкраїну любу свою.

Хлопець. Як поможеш своєму люду?

 

Дівчинка. Добре все учити буду,

Щоб свої мене любили,

А чужії, щоб цінили,

Щоб про мій народ питали

І Вкраїну шанували.

 

 

doc
Додано
2 лютого
Переглядів
284
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку