Виховний захід на тему: "Етно паті у нашій хаті"

Виховний захід на тему: "Етно паті у нашій хаті"

Ведучий. Україна... Рідний край. Золота, чарівна сторона. Земля, рясно уквітчана, зеленню закосичена. Стільки ніжних, ласкавих слів придумали люди, щоб висловити свою любов до краю, де народились.

Слово вчителя (хвилина мовчання, гімн).
Ведуча. З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ, про зелені гаї, про тихі ріки та озера. Наша Україна славиться багатими традиціями та обрядами. Той, хто не черствіє душею та сповнений любові та доброти до української спадщини, повертається до традицій свого народу.

Ведучий. Шановні гості й любі друзі!
Ми всіх вас хочем запросити
До нас на етно-паті.
На наше свято, в нашій хаті.
Хай м’яко стелиться стежина
Від вас до нашого подвір’я.
Хай сніг не занесе дорогу
Від вас до нашого порогу.

Ведуча.
Хай вам щастить на цій дорозі,
Хай добрі люди вас ведуть.
Ми можем вам пообіцяти,
Що нудьгувать не доведеться
На нашім святі, в нашій хаті,
Бо звичай в нас такий ведеться.

Ведучий. Доброго дня шановні гості та учасники нашого заходу.  Радо вітаємо вас на нашому етно-заході.                                                                     

Ведуча. І ми з вами сьогодні теж  після всіх літніх і осінніх турбот зібралися в дружньому колі,  щоб згадати народні звичаї та обряди. Отже, перенесімося з вами в минуле. Згадаймо, з чого усе бере свій початок…

Ведучий. До слова запрошуються учні 6-Б класу, які розкажуть нам про побут Рівненщини, його головні компоненти...

Побут українців XIX-початку ХХ століття

Ведуча. Стародавня назва «хата» сягає тисячолітніх глибин. У хаті втілювався весь життєвий простір і світоглядний космос українця. Хата ніколи не сприймалася лише як дах над головою. Це було місце, де запалювали символічне родинне вогнище, місце, що збирало всю сім'ю, місце, де людина народжувалася і проводила останню ніч. Тож житло завжди намагалися зробити затишним і водночас функціональним, корисним і приємним.

Ведуча. Інтер'єр української хати був гармонійним і досконалим з господарського, архітектурного та естетичного погляду. У  хаті корінь роду нашого українського, щось одвічне, як життя і святе, як пам'ять народна.

Ведуча. Найпоширенішим ремеслом на Україні було деревообробництво та гончарство. Вироби з дерева були практичними, зручними і гарними.

Ведуча. Наші предки творили красу  і передавали цю красу нащадкам. Сьогодні ми познайомимо вас з речами побуту, якими користувалися українці більше 100років тому.

Ведуча. Ребель.

Рубе́ль — старовинний прилад для прасування білизни — вузька дерев'яна дошка з ручкою і поперечними зарубками для качання білизни, яку попередньо намотують на качалку. Старовинний аналог праски.

Ведуча. Хлібна лопата.

Хлібна лопата — прямокутна або овальна дерев'яна дошка на довгому дерев'яному руків'ї для саджання хлібів і пирогів у піч і діставання їх звідти. Поверхню лопати перед використанням посипають підсипкою — борошном, кукурудзяними крупами, пшеничними висівками.

Ведуча. Рога́ч

Рога́ч — предмет традиційного хатнього начиння, яким беруть і ставлять у піч або виймають з неї горщики, чавуни, каструлі.

Ведуча. Цеберка.

Цебе́рка — переважно дерев'яна, дещо конічна посудина з дужкою для носіння і зберігання води та іншої рідини; відро.

Ведуча. Ночви.

Но́чви — видовбані з цільного відрізка деревини коритця прямокутної або човноподібної форми, часто — із завуженими кінцями-ручками, в яких купали дітей, прали білизну, підсівали борошно, розчиняли тісто, сікли овочі та зелень сікачкою, віяли зерно та крупи. У гуцулів терміни «ночви» і «корито» не розрізнялись. В українському побуті ночви використовували для домашнього вжитку: виготовлення тіста, прання білизни, купання і т. ін.

Ведуча. Масничка.

Масни́чка , також маслянка — пристрій для ручного збивання масла. Складалася з дерев'яної діжки у формі високого зрізаного конуса, верхньої частини-кришки («навершника», «збушка») і довгої палиці з дерев'яним кружком або перехрестям, яким збивали вершки. Матеріалом слугувала деревина липи, сливи, ялини або верб

Ведуча. Кошик.

Ко́шик — ємність різного вигляду, сплетена з прутів, з стебел, соломи, кори, коріння та інших матеріалів. Майстра, що виготовляв кошики, так і звали — кошикар. Лозоплетінням займалися як чоловіки, так і жінки. У кожної української господині кошик був обов’язково у побуті. Кошики були надійними помічниками людини на протязі століть. Багатофункціональна річ побуту, бо використовували для зберігання продуктів, у господарстві, для освячення пасок, при ярмаркуванні.

Ведуча. Українці були неперевершеними майстрами в різних ремеслах. Тому побутові речі  - найрізноманітніші.

Ведуча. Сьогодні ми познайомили вас з невеликою кількістю речей, які були необхідними в побуті українців у давнину. Насправді їх набагато більше, бо етнокультура нашого народу багата та різноманітна.

Ведуча.                                І створив Бог небо голубе

Родючу землю і зелені трави,

Дніпрові води й жито золоте,

І райських птиць, що звуться солов’ями.

Ведучий.

Людей чудових тут він оселив

І дав їм мову, що в душі співає,

І вільний дух в серця їм поселив,

І рай назвав цей – Рівненським краєм.

Ведуча. Слово надається учням 6-В класу.

 

1 Ведучий
Українська пісня… Вона є однією із святинь нашого народу, його найціннішим духовним скарбом, гордістю і красою, геніальною поетичною біографією. З давніх-давен уславилася Україна піснями, які дбайливо, як найдорожча реліквія, передавалися від покоління до покоління. Пісня супроводжує українця від колиски до могили, бо не було значної події в житті народу, нема такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні ніжністю струни чи рокотанням грому. Український народ створив так багато пісень, що, якби кожного дня вивчати одну нову пісню, на вивчення усіх не вистачило б людського життя.
2 Ведучий
Жити в Україні і не знати народних пісень просто не можна. Українці — це саме та нація, яка зростала на своїх піснях, яка вкладала в їх слова усі переживання, душевні потрясіння, все те, що не могла просто забути. Недарма ж говорять, що українська пісня — це бездонна душа українського народу, це його мова.
1 Ведучий:
-Пропоную вашій увазі Поліську народну пісню «Гнула калиноньку» . У ній розповідається про те, як дівчина чекала свого коханого з війни. Про вірність про тугу, про кохання…
1. Гнула гнула калиноньку
не нагнула
Простеліла хустиноньку

да й заснула

2. Простеліла хустиноньку

да й заснула

Як приїхав мой міленькій

я й не чула

3. Й устань й устань моя міла

пробудіса

да й на мої кониченьки

подівіса

4. Да й на мої кониченьки

ворониє

да й на мої чорни очі

да й темниє
Ведучий 2
- А зараз заспіваймо всі разом відому народну пісню, яка була поширена у нас на Рівненщині «Била мене мати»
куплет повтор  била мене мати березовим прутом

щоби я не стояла з молодим рекрутом

а я все стояла аж півні запіли

на двері воду лляла щоби не рипіли

на двері воду лляла на пальцях ходила

щоб мати не почула щоби не сварила

а мати не спала та й все чисто чула

на мене не сварила сама така була

ой піду до лісу хлопці дуба тешуть

ой стану послухаю що про мене брешуть

один каже гарна другий каже гожа

а мій миленький каже що на чорта схожа

1 Ведучий :
Плине час. Народжуються і вмирають люди, гине у вогні часу матеріальна культура. Але вічними і незнищенними залишаються духовні цінності, серед яких — пісня. Сучасні українці не втратили любові до народної пісні, вона живе в кожному домі.

2 Ведучий

У моїй сім'ї люблять і поважають народну пісню. Я чула їх змалку від бабусі, мами. Пісня згуртовує людей, очищає їхні душі, робить життя більш осмисленим, радіснішим і красивим. Наша пісня буде жити вічно.

 

Тарас Шевченко пророчо сказав про це так:

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине.

От де, люди, наша слава,

Слава України.

 

 

Ведучий.                        Земля кружляє космічнім вальсі.

 

Вітри галактик – вічні скрипалі.

Гармонія крізь тугу дисонансів

Проносить ритми танцю по землі.

Ведуча.                         І не паркет, зачовганий до глянцю,

 

Не долівки, налиті до чобіт, -

Вже вся планета – п’єдестал для танцю,

Де сходять вальси з голубих орбіт.

До слова запрошується 6-Г клас.

    Танці кожного народу мають свою неповторну, своєрідну красу. Композитори часто використовують мелодії народних танців, бо в них є прояв життя і характеру народу.

       Що виникло раніше – танок чи музика – не знає ніхто, але добре відомо, що танцює людство з давніх-давен під супровід пісні, музики.

 Фольклорний танець має певні традиційні для даної місцевості рухи,      ритми, костюми. Український народний танець народився разом із піснею, разом з нею він зростав, збагачувався. Перші танці виникли як прояв емоційних вражень від навколишнього світу.

 Танцювальні рухи розвивалися також і внаслідок імітації рухів тварин, птахів, а пізніше — жестів, що відображали певні трудові процеси(напр., деякі хороводи).

     Танець «Кругляк» виконується також одруженими чоловіками при освяченні пасіки. Топірці кладуть по колу, у вигляді сонця, зерно освячують в шапках, по

тім висипають господині в запаску.

 Українські народні танці, запальні і ліричні, нестримні і повільні, полонили весь світ. У них яскраво виявляється характер, висока і самобутня культура нашого народу. Змінюється історія, побут нашого народу, все досконалішими і сучаснішими стають українські танці.

Ведучий. Кожен народ має свій національний одяг, він є національною святинею, однією з форм народної індивідуальності. Крім практичних функцій захисту тіла від дій природи, він відображає художній смак та уподобання народу у даний час.

Ведуча.Український костюм має давню історію. Він розвивався і вдосконалювався протягом століть, вбираючи багатовіковий досвід, засвоюючи кращі традиції народу.

Ведучий.

Якщо людина хоче вишивати,
Знайдеться в неї голка, нитка, час...
Зуміє всі відтінки підібрати,
Й шедеври вийдуть з-під руки не раз.
Якщо людина хоче вишивати,
Побачить в цьому радість і красу.
І по узорах буде мандрувати,
І вишиє на квіточці росу,
І створить диво, первозданну казку,
Їй усміхнеться сонечко в вікні,
Бо відіб’ється і любов, і ласка
У хрестиках на білім полотні.

До слова запрошується 6-Д клас.

Ведучий. Українська кухня створювалася протягом сторіч, тому в ній відтворено не лише історичний розвиток народу, а й природно-географічні умови того чи іншого регіону, його культурно-побутові традиції, а також зумовлені ними напрями господарської діяльності. «Кожний край має свій звичай», «Що сторона, то новина», «Світ один, та різні звичаї».

Слово надається учням 6-А класу.

1 ведуча. Полюбляєте смачненько поїсти? Подобаються страви різних кухонь світу? Не потрібно далеко їхати чи шукати спеціальний ресторан. Кожна область України має свої традиційні та особливі страви. Рівненський край відомий своєю багаторічною історією, тому кулінарні шедеври цієї області дуже різноманітні.

2 ведуча.  Одних лише варених страв з борошна велика кількість: затірка, галушки, локшина, вареники, варяниці, кльоцки, коми, шулики, коржики, гречаники, пампушки.

1 ведуча. На Рівненщині традиційними стравами є картопляники і мацик. Мацик – це в’ялене м’ясо в кендюсі (вичинений свинячий шлунок). Наше Полісся називають краєм домашніх ковбас, тому тут їх вміють готувати.

2 ведуча.  Популярні і картопляники (або зрази). У тісто з м'ятої вареної картоплі кладуть різні начинки – грибну, м'ясну, яйце з цибулею, потім обсмажують на сковороді.

1 ведуча. На Поліссі традиційною стравою є вергуни - це делікатні вироби з тіста, які смажать в олії.

2 ведуча. Значне місце в харчуванні тут здавна займала риба. Улюблені страви - карась, запечений у сметані; щука тушкована з хріном; короп, тушкований з цибулею або в сметані; судак, запечений з грибами і раками; рибні крученики та багато інших.

1 ведуча. Популярними є різні каші: пшоняна, гречана, гарбузова. У селах поширена Лемішка - її варять з гречаної муки і їдять з парним молоком. З гречаного борошна печуть гречаники, (хліб і оладки).

2 ведуча. І сьогодні у селах господині готують найпопулярніші місцеві страви - потравку, млинці на заквасці, що запечені в печі, куліш з грибами та ребрами, розсол до бульби з лушпинням, морс з журавлини та пампушки, посипані маком.

      (будуть демонструватися ілюстрації до окремих страв)

1 ведуча. Кулінарні уподобання поліщуків відобразилися у народних загадках, які ми вам пропонуємо відгадати.

2 ведуча.  Бурячка і барабольку,

Капустину і квасольку

Наварили і їмо!

Ще сметани  додамо! (Червоний борщ)

1 ведуча.  Лавр, укропчик, цибулина,

Жменька рису і морквина.

Рибки ще вкидаємо,

Спеції всипаємо. (Юшка)

2 ведуча.  Насушили ми шипшини,

Липи цвіт, суниць, малини.

 Розігріли самовар,

Пити будемо … (Узвар)

1 ведуча.  І пухкенькі, і смачні.

 Із пшениченьки вони.

Зі здобного тіста,

Просяться, щоб з’їсти.  (Пампушки)

2 ведуча.  Як навколо об’їси –

Серединки не проси.

Ми такі гостинці:

Дірка в серединці  (Бублики)

1 ведуча. Молодці! Ось і загадки відгадали. А зараз ми усіх запрошуємо до нашого частування. Смакуємо традиційні поліські страви!

Ведучий. Наше свято добігає кінця. Ми бажаємо вам, щоб завжди на вашому столі був достаток, щоб було, що продавати і за що купувати.

Щоб родила щедра нива,

Щоб у хаті все, як слід,

Щоб до віку був щасливий

Український славний рід!

Ведуча

 Сьогодні ми мали чудову нагоду поринути в минуле нашого народу, пов’язане з традиціями. Головне наше завдання полягає в тому, аби ці традиції не забулися, а примножувалися та продовжувалися.

 

Ведучий

 

 Міцний наш рід, жива в ньому пам’ять про минуле.  Тож бережіть цю прекрасну, багату скарбницю: в ній розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня.