Виховний захід на тему "Наші обереги"

Тема : Наші обереги

Мета: сприяти формуванню в учнів національної свідомості, поглиблювати знання про звичаї, традиції українського народу; розвивати патріотизм, працьовитість ;виховувати повагу до давніх звичаїв і обрядів, любов до рідного краю і нашої культурної спадщини.

Обладнання: експонати музею “Родинне гніздо”(покуть, скриня, піч, мисник, колиска)

       ХІД ЗАНЯТТЯ

ВЕДУЧА: Ми  раді вітати в нашій світлиці всіх, хто любить Україну, хто гордий тим, що народився українцем, кому дорогі прадідівські традиції. Це наша провина, старших, у тому, що багато із народних традицій та обрядів залишилось за рогом сьогодення. Зернята їх розсипані по всій українській землі. Забуті, вони тільки тепер починають проростати. Їх збирати, сіяти і плекати на славу собі й народові нашому вам, діткам нашим, відроджувати наші звичаї й наші традиції.

Обереги- наші давні й добрі символи. Їхнє коріння сягає глибини століть. Це батьківська оселя- усе, що ми одержали в спадок від своїх пращурів; чим збагатилися наші душі-  злагодою, добрим словом та спогадами. А зараз наші діти проведуть для вас невеличку екскурсію в історію.

Покуть

За давнім звичаєм, у традиційній селянській оселі, найсвятішим місцем вважався покуть. На покуті ставили дідуха і кутю. Покуть був своєрідним домашнім вівтарем, де розміщувалися ікони, а сам покуть завішували спеціальним рушником, який в народі називали божником. Перед образами молилися і я зараз помолюся.

Діво Пресвятая-

Матір матерів,

Пригорни до серця

 всіх своїх синів.

Освіти їх душі

світлом золотим,

Виповни любов”ю

Неспокійний дім.

Научи, як землю

Вберегти від зла,

Розумом, діянням

І крилом тепла.

Зоряна Богине,

Сонце доброти,

Землю України

Щастям освіти.

СКРИНЯ

Колись у кожній хаті була скриня. Робив скриню тато або дід, бо кожен мав уміти все, що треба для хати робити.

Дівчина, як ми знаємо, все своє придане складала в скриню, а коли виходила заміж , то скриню забирала з собою. І в пісні співається:

Скрине моя мальована, скрине-писаночко,

Забираю тя від мамки в другу стороночку.

Скрине моя мальована та й на три стороні,

Повезуть тебе від хати воронії коні.

ПІЧ

Незмінним атрибутом української хати є піч. Піч- це оберіг тепла і затишку, лікарня і насолода для ока. Люди вірили, що вогонь очищає душу від усього злого і недоброго.

У печі господиня готувала їжу, випікала паляниці, хліб, веселий коровай, пиріжки.

Піч нерідко порівнювали з матір”ю - годувальницею, приказуючи :

“Добрі речі коло печі”

“Як піч не згуртує, то лихий запанує”

“Піч у хаті- те саме, що вівтар у церкві”

“Рідну матір підмінити може лише піч”.

МИСНИК

З давніх часів у кожній хаті знаходиться мисник. Його розміщували на стіні неподалік печі. Його робили відкритим. Основне призначення мисника- зберігати обрядовий і повсякденний посуд. Кожна господиня утримувала його у чистоті і порядку. В народі кажуть : “Хата хоч бідненька, але чиста й чепурненька”.

Якщо в миснику був брудний посуд, то про таких господинь казали : На полиці чорти кубляться“.

Також на полиці ставили і смачні страви. Згадаймо пісню: “На полиці варениці- я на них моргаю”.

КОЛИСКА

Поруч з піччю- найтеплішому місці хати, висіла на гаку колиска- символ продовження роду. Вона була дерев”яна або з домотканого полотна.

У колиску клали часник, хліб, ляльку-мотанку, щоб дитину не зурочили.  Коли діти підростали, колиску виносили на горище, але ніколи не знищували, щоб не припинити рід.

ВЕДУЧА: А зараз поглянемо, що ж знаходилось у цій магічній скрині, які ще є у нас обереги.

РУШНИК

Ось погляньте -рушники. Від сивої давнини і до сьогодні , у радості і горі рушник- невід”ємна частина нашого побуту. Не було в Україні жодної оселі, де б не полум”яніло різнобарв”я вишиваних рушників.

У народі казали : “Хата без рушників-родина без дітей”

“Рушник на кілочку- хата у віночку”

“На рушничок стати- навіки щастя мати”.

Рушники вишивали квітами, птахами, узорами, гладдю, хрестиком.

Висить рушник на стіні

В нашій теплій привітній оселі,

Тільки квіти на ньому чомусь

Вже поблідли й не дуже веселі.

Квіти поблідли, бо роки пройшли,

Вишивала їх ще моя прабабуся.

Бо рушники ці- це наше коріння,

Без коріння не можна рости.

ВИШИВАНКА

ВИШИВАНКА- оберіг, яскравий символ долі українського народу. Це сорочка. Вишивали сорочки колись нитками, потім бісером. Дбали про багато сорочок. Без сорочки не йшли заміж дівчата. Мало сорочок було лише у бідної або лінивої. Вишивали сорочки для буденної роботи, свята та весілля. 

Мати вишила мені

Квітами сорочку.

Квіти гарні, осяйні-

На, вдягай , синочку.

Нитку в нитку-

Кожна з них

Ніжністю зігріта.

Синя квітка- із весни,

А червона- з літа.

Цю сорочечку люблю

Вишиту нитками.

Ця робота непроста,

Ця робота-мами.

ВІНОЧОК

Вінок- це символ добра і надії. Вінок-це сплетене коло з квітів, листя та гілочок. В українському вінку головні квіти- безсмертник, барвінок, ромашка, деревій, мак. Всього має бути 12 квіточок і рослин. У віночок ще вплітали стрічки. Кожна стрічка, як і квітка, має своє значення.

Малинова стрічка дарує людям здоров”я,

Коричнева- символ землі,

Жовта-це усмішка сонця,

Зелена-життя,

Синя-вода, небо,

Рожева- символ достатку, врожаю

Червона- символ любові, а ще пролита кров на нашій рідній землі.

Я на свято одягну

свій улюблений віночок.

В ньому пісню заспіваю,

В ньому виведу таночок.

А стрічки жовто- блакитні

Від віночка струменять,

Два цих кольори привітні

В нашім прапорі горять.

ХУСТКА

Споконвіку українська хустка була одним із найважливіших елементів народного вбрання та невід”ємною частиною української культури. Хустка є символом прихильності, любові, вірності, прощання, скорботи, оберегом і важливим сакральним предметом та реліквією.

У давні часи жінки мали хустки на всі випадки життя: святкові, в яких йшли до церкви і буденні, в яких працювали у полі чи по господарству. Ніколи не минеться мода на хустки.

Бабусі дістають зі скрині

Барвисті, ніби кольорові пелюстки

Як символ, оберіг, святині.

Йде від роду і до  роду хустка ця.

Як же хустка українкам до лиця!

Збережемо цю святиню сотню літ,

Не зів”яне, а розквітне її цвіт.

ВЕДУЧА: Я хочу, діти, щоб для вас, коли станете дорослими, дорогою для вас залишилась рідна домівка, щоб палко любили рідний край, його звичаї, мову нашу солов”їну. Щоб берегли своїх рідних і прикрашали нашу землю своїми руками.

Тож пам”ятаймо, хто ми є, бережімо наші звичаї, традиції, шануймо наші обереги.

Дякую всім, хто завітав сьогодні до цієї світлиці.