Виховний захід на тему "Наші обереги"

Про матеріал
Конспект виховного заходу для початкової школи "Наші обереги", проведений у етнографічному музеї
Перегляд файлу

Тема : Наші обереги

Мета: сприяти формуванню в учнів національної свідомості, поглиблювати знання про звичаї, традиції українського народу; розвивати патріотизм, працьовитість ;виховувати повагу до давніх звичаїв і обрядів, любов до рідного краю і нашої культурної спадщини.

Обладнання: експонати музею “Родинне гніздо”(покуть, скриня, піч, мисник, колиска)

       ХІД ЗАНЯТТЯ

ВЕДУЧА: Ми  раді вітати в нашій світлиці всіх, хто любить Україну, хто гордий тим, що народився українцем, кому дорогі прадідівські традиції. Це наша провина, старших, у тому, що багато із народних традицій та обрядів залишилось за рогом сьогодення. Зернята їх розсипані по всій українській землі. Забуті, вони тільки тепер починають проростати. Їх збирати, сіяти і плекати на славу собі й народові нашому вам, діткам нашим, відроджувати наші звичаї й наші традиції.

Обереги- наші давні й добрі символи. Їхнє коріння сягає глибини століть. Це батьківська оселя- усе, що ми одержали в спадок від своїх пращурів; чим збагатилися наші душі-  злагодою, добрим словом та спогадами. А зараз наші діти проведуть для вас невеличку екскурсію в історію.

Покуть

За давнім звичаєм, у традиційній селянській оселі, найсвятішим місцем вважався покуть. На покуті ставили дідуха і кутю. Покуть був своєрідним домашнім вівтарем, де розміщувалися ікони, а сам покуть завішували спеціальним рушником, який в народі називали божником. Перед образами молилися і я зараз помолюся.

Діво Пресвятая-

Матір матерів,

Пригорни до серця

 всіх своїх синів.

Освіти їх душі

світлом золотим,

Виповни любов”ю

Неспокійний дім.

Научи, як землю

Вберегти від зла,

Розумом, діянням

І крилом тепла.

Зоряна Богине,

Сонце доброти,

Землю України

Щастям освіти.

СКРИНЯ

Колись у кожній хаті була скриня. Робив скриню тато або дід, бо кожен мав уміти все, що треба для хати робити.

Дівчина, як ми знаємо, все своє придане складала в скриню, а коли виходила заміж , то скриню забирала з собою. І в пісні співається:

Скрине моя мальована, скрине-писаночко,

Забираю тя від мамки в другу стороночку.

Скрине моя мальована та й на три стороні,

Повезуть тебе від хати воронії коні.

ПІЧ

Незмінним атрибутом української хати є піч. Піч- це оберіг тепла і затишку, лікарня і насолода для ока. Люди вірили, що вогонь очищає душу від усього злого і недоброго.

У печі господиня готувала їжу, випікала паляниці, хліб, веселий коровай, пиріжки.

Піч нерідко порівнювали з матір”ю - годувальницею, приказуючи :

“Добрі речі коло печі”

“Як піч не згуртує, то лихий запанує”

“Піч у хаті- те саме, що вівтар у церкві”

“Рідну матір підмінити може лише піч”.

МИСНИК

З давніх часів у кожній хаті знаходиться мисник. Його розміщували на стіні неподалік печі. Його робили відкритим. Основне призначення мисника- зберігати обрядовий і повсякденний посуд. Кожна господиня утримувала його у чистоті і порядку. В народі кажуть : “Хата хоч бідненька, але чиста й чепурненька”.

Якщо в миснику був брудний посуд, то про таких господинь казали : На полиці чорти кубляться“.

Також на полиці ставили і смачні страви. Згадаймо пісню: “На полиці варениці- я на них моргаю”.

КОЛИСКА

Поруч з піччю- найтеплішому місці хати, висіла на гаку колиска- символ продовження роду. Вона була дерев”яна або з домотканого полотна.

У колиску клали часник, хліб, ляльку-мотанку, щоб дитину не зурочили.  Коли діти підростали, колиску виносили на горище, але ніколи не знищували, щоб не припинити рід.

ВЕДУЧА: А зараз поглянемо, що ж знаходилось у цій магічній скрині, які ще є у нас обереги.

РУШНИК

Ось погляньте -рушники. Від сивої давнини і до сьогодні , у радості і горі рушник- невід”ємна частина нашого побуту. Не було в Україні жодної оселі, де б не полум”яніло різнобарв”я вишиваних рушників.

У народі казали : “Хата без рушників-родина без дітей”

“Рушник на кілочку- хата у віночку”

“На рушничок стати- навіки щастя мати”.

Рушники вишивали квітами, птахами, узорами, гладдю, хрестиком.

Висить рушник на стіні

В нашій теплій привітній оселі,

Тільки квіти на ньому чомусь

Вже поблідли й не дуже веселі.

Квіти поблідли, бо роки пройшли,

Вишивала їх ще моя прабабуся.

Бо рушники ці- це наше коріння,

Без коріння не можна рости.

ВИШИВАНКА

ВИШИВАНКА- оберіг, яскравий символ долі українського народу. Це сорочка. Вишивали сорочки колись нитками, потім бісером. Дбали про багато сорочок. Без сорочки не йшли заміж дівчата. Мало сорочок було лише у бідної або лінивої. Вишивали сорочки для буденної роботи, свята та весілля. 

Мати вишила мені

Квітами сорочку.

Квіти гарні, осяйні-

На, вдягай , синочку.

Нитку в нитку-

Кожна з них

Ніжністю зігріта.

Синя квітка- із весни,

А червона- з літа.

Цю сорочечку люблю

Вишиту нитками.

Ця робота непроста,

Ця робота-мами.

ВІНОЧОК

Вінок- це символ добра і надії. Вінок-це сплетене коло з квітів, листя та гілочок. В українському вінку головні квіти- безсмертник, барвінок, ромашка, деревій, мак. Всього має бути 12 квіточок і рослин. У віночок ще вплітали стрічки. Кожна стрічка, як і квітка, має своє значення.

Малинова стрічка дарує людям здоров”я,

Коричнева- символ землі,

Жовта-це усмішка сонця,

Зелена-життя,

Синя-вода, небо,

Рожева- символ достатку, врожаю

Червона- символ любові, а ще пролита кров на нашій рідній землі.

Я на свято одягну

свій улюблений віночок.

В ньому пісню заспіваю,

В ньому виведу таночок.

А стрічки жовто- блакитні

Від віночка струменять,

Два цих кольори привітні

В нашім прапорі горять.

ХУСТКА

Споконвіку українська хустка була одним із найважливіших елементів народного вбрання та невід”ємною частиною української культури. Хустка є символом прихильності, любові, вірності, прощання, скорботи, оберегом і важливим сакральним предметом та реліквією.

У давні часи жінки мали хустки на всі випадки життя: святкові, в яких йшли до церкви і буденні, в яких працювали у полі чи по господарству. Ніколи не минеться мода на хустки.

Бабусі дістають зі скрині

Барвисті, ніби кольорові пелюстки

Як символ, оберіг, святині.

Йде від роду і до  роду хустка ця.

Як же хустка українкам до лиця!

Збережемо цю святиню сотню літ,

Не зів”яне, а розквітне її цвіт.

ВЕДУЧА: Я хочу, діти, щоб для вас, коли станете дорослими, дорогою для вас залишилась рідна домівка, щоб палко любили рідний край, його звичаї, мову нашу солов”їну. Щоб берегли своїх рідних і прикрашали нашу землю своїми руками.

Тож пам”ятаймо, хто ми є, бережімо наші звичаї, традиції, шануймо наші обереги.

Дякую всім, хто завітав сьогодні до цієї світлиці.

 

 

 

 

 

docx
Додано
21 березня
Переглядів
171
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку