Виховний захід на тему: «Насильство в сім’ї»

ДНЗ « Борщівський професійний ліцей»

Виховний захід

на тему:

      «Насильство в сім’ї»

Підготував:  Вихователь Вахула С.С.

Мій улюблений світ — без насильства,
Без жорстокості, болю і зла,
Де народом заспівана пісня
Містить тільки хороші слова…
 

І. Супрун
 

 Основні завдання нашого заходу :

 усвідомити факти насильства щодо себе та інших, нейтралізувати думку «таке тільки в мене трапилось», навчити учасників говорити про насильство. Також обов’язковим є повідомлення наприкінці заняття адрес і телефонів, за якими слід звертатись по допомогу.

Мета:

   1. Сформулювати уявлення про насильство та розвинути знання про методи захисту від насильства.

2. Дати можливість учням навчитися відстоювати свої права, свою гідність

   3. Вміти протистояти насильству,навчитися захистити себе

4. Висловлювати своє відношення до можливих випадків насильства.

   5. Відчути, що відчуває людина, яка зазнає насильства.

   6. З’ясувати суть поняття насильства. Розвивати знання про відповідальність своїх дій , вчинків, розвивати уміння брати приклад з хорошої поведінки людей.

   7. Надати інформацію про те, як можна захистити себе, свою гідність і свої права, але розкрити питання нерозривної єдності прав і обов’язків.

   8. Формувати в молодіжному середовищі позитивний імідж здорової людини, діагностувати форми насильства, ознайомити з різними видами насильства.

   9. Формувати доброзичливе  відношення до оточуючих.

Очікувані результати:

• З’ясувати зміст поняття «насилля» та його види;

• Окреслити види сімейного насильства;

• Визначити причини виникнення сімейної та учнівської жорстокості, її реалії та наслідки;

• Вказати механізм захисту прав  учнів.

Учасники: учні

Матеріали: 4—5 аркушів ватману; бейджики; журнали, з яких можна вирізати картинки, аркуш паперу формату А4 на кожного, клей, ножиці, маркери, ноутбук,відеофільми і відеокліпи.

План.

І. Вступне слово.

     Історична довідка.

ІІ.Ознаки  та види насильства в сім'ї.

ІІІ. Заходи з попередження насильства та підстави для цього.

ІV.Заходи щодо попередження насильства в сім'ї .

V. Механізм прийняття та розгляду заяв про насилля в сім'ї.

VІ. Кримінальні злочини і адміністративні порушення, пов’язані з насильством в сім'ї.

VІІ. Практична частина.

 Цитати.

 Дитина, яка зазнає менше образ, виростає людиною, яка краще усвідомлює свою гідність. (М.Чернишевський)

Найкращий спосіб зробити дітей хорошими – це зробити їх щасливими. (О.Уайльд)

Дитина – дзеркало сім’ї; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері та батька. (В.Сухомлинський)

Один батько означає більше, аніж сто вчителів. (Д.Герберт)

З дітьми слід поводитися м’яко, тому що покарання робить її жорстокою. (Ш. Монтеск’є)

Карати слід обережно, аби діти бачили, що кінцевою метою покарань є їх виправлення. (І. Кант)                                                       

І.Сьогодні дуже часто ми чуємо про те, що насильства в сім’ї не повинно бути. Проте також часто ми чуємо про випадки скоєння насильства чоловіка над жінкою, батьків над дітьми. Найприкріше те, що рамки сімейного насильства виходять за межі дому – і розширюють їх діти, які потерпають від насильства в сім’ї, скоюючи жорстокі вчинки по відношенню до своїх однолітків.

Вперше в національному законодавстві поняття насильства в сім’ї закріплено в Законі України «Про попередження насильства в сім’ї» прийнятому ВР України

у 2001 р

Основним  правовим документом, що захищає дитину від жорстокої  поведінки, є Конвенція ООН «Про права дитини», яка передбачає в своїх статтях:

ст. 6 — максимально можливе забезпечення здорового розвитку дитини;

ст. 16 — захист від свавільного або незаконного втручання в особисте життя дитини, від зазіхань на її честь та репутацію;

ст. 24 — забезпечення заходів для боротьби з хворими та недоїданням;

ст. 27 — визнання права кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;

ст. 34 — захист дитини від сексуального домагання;

ст. 37 — захист дитини від інших форм жорстокої поведінки;

ст. 39 — заходи допомоги дитині, що стала жертвою жорстокої поведінки.

Насильством в сім’ї, відповідно до статті 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», визнаються будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», насильство в сім’ї – будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і завдають йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю .

Насильство в сім’ї може бути вчинено тільки членом сім’ї. Одразу ж виникає необхідність з’ясувати, кого ж можна вважати членом сім’ї.

За статтею 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї», члени сім’ї – особи, які перебувають у шлюбі; проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою; їхні діти; особи, які перебувають під опікою чи піклуванням; є родичами прямої або непрямої лінії споріднення за умови спільного проживання. Це визначення відповідає поняттю «сім’я», що міститься в ст. 3 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 року № 2947-ІІІ, який набув чинності 1 січня 2004 року: сім’я є первинним та основним осередком суспільства.

 Її складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

До членів сім’ї належать:

а) подружжя;

б) батьки (мати, батько) й дитина (діти);

в) брати і сестри;

г) дід (баба) й онук (онука);

д) усиновителі (усиновитель) та усиновлений (удочерена);

є) вітчим (мачуха) й пасинок (падчірка); ж) особи, які проживають однією сім’єю, мають взаємні права та обов’яз-ки морального і матеріального характеру, але не перебу- вають у шлюбі між собою;

з) інші родичі прямої або непрямої лінії споріднення за умови їхнього спільного проживання.

Дитина належить до сім’ї своїх батьків і тоді, коли разом з ними не проживає. За законодавством України у випадках вчинення актів насильства стосовно один одного між колишнім подружжям, якщо вони розлучені, але продовжують проживати в одному помешканні, на них не поширюється законодавство про попередження насильства в сім’ї, оскільки вони не вважаються членами однієї сім’ї. Проте якщо в цій ситуації постраждалими також є спільні діти, такі дії можуть розцінюватися як насильство в сім’ї (дії одного з колишнього подружжя стосовно іншого у присутності дітей можуть бути розцінені як психологічне насильство в сім’ї, якщо воно завдало душевних страждань неповнолітній особі).

Те ж саме стосується і інших колишніх членів сім’ї. Згідно із Законом України «Про попередження насильства в сім’ї» виділяють такі обов’язкові ознаки насильства в сім’ї:

1). особами, які страждають від сімейного насильства, можуть бути тільки члени сім’ї (тобто дія цього Закону не поширюється на сусідів, розлучених осіб, що продовжують проживати разом, осіб, які зустрічаються, але не перебувають у шлюбі тощо);

2). діяння кривдника повинно бути протиправним (тобто суперечити нормам чинного законодавства);

3). діяння призвело або могло призвести до порушення прав члена сім’ї як людини, так і громадянина;

4). вина кривдника повинна виявлятися у формі умислу, а не необережності. Діяння визнається насильством у сім’ї лише тоді, коли воно порушує вимоги чинного законодавства та призводить чи може призводити до порушення конституційних прав і свобод члена сім’ї.

Насильство в сім’ї може мати форму активних дій (нанесення побоїв, знищення майна тощо) або бездіяльності, тобто пасивної поведінки особи, коли вона не вчиняє дій, які могла та повинна була вчинити, щоб запобігти настанню шкідливих наслідків (наприклад, ненадання допомоги члену сім’ї, який перебуває в небезпечному для життя стані).

Насильством у сім’ї визнаються лише умисні діяння. Це означає, що особа, яка вчинила насильство, усвідомлювала або повинна була усвідомлювати характер учинюваних нею дій або бездіяльностіпередбачала або могла передбачити (виходячи з її фізичного і психічного стану) можливість настання таких шкідливих наслідків, як заподіяння моральної шкоди, шкоди фізичному або психічному здоров’ю іншого члена сім’ї.

Необхідно зазначити, що вчинення насильства у стані алкогольного сп’яніння не виключає можливості особи усвідомлювати і передбачати настання шкідливих наслідків. Згідно з Кримінальним кодексом України (далі – КК) особа, яка скоїла злочини в стані сп’яніння внаслідок уживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих засобів, підлягає кримінальній відповідальності.

Ознакою насильства в сім’ї є наявність моральної, фізичної або психічної шкоди здоров’ю члена сім’ї, що заподіяна внаслідок протиправних діянь.

Визначення насильства.

Вправа «Мозковий штурм»

Ведучий запитує учасників «Що таке насильство?» і фіксує відповіді на дошці, після чого аналізує їх та підводить до визначення насильства.

 Насильство можна визначити як дію або бездіяльність однієї людини на іншу, що завдає шкоди здоров’ю як фізичному, так і психологічному, принижує почуття честі та гідності.

Насильство визначають як фізичну, психологічну, сексуальну або іншу дію чи комбінацію цих дій однієї особи на іншу, що порушує гарантоване Конституцією України право громадянина на особисту недоторканність.

Насильство в сім’ї – будь-які зумисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї стосовно іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і завдають йому моральної шкоди, шкоди його фізичному чи психічному здоров’ю.

Робота в групах. «Ознаки насильства».

Розрізняють 4 основні види насильства: фізичне, психологічне, сексуальне, економічне.

Кожна група отримує чистий аркуш паперу, на якому зверху записано визначення одного виду насильства. Учасникам пропонують написати ознаки цього вид насильства, а також навести приклад, який демонструє один з запропонованих проявів, і пояснити, як це впливає на дитину.

Наприкінці кожна група представляє результати своєї роботи.

Фізичне насильство в сім’ї - зумисне завдання одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, заподіяння шкоди його честі й гідності.

Сексуальне насильство в сім’ї – протиправне зазіхання одного члена сім’ї на статеву недоторканність іншого члена сім’ї, а також дії сексуального характеру стосовно неповнолітнього члена сім’ї.

Психологічне насильство в сім’ї – насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю.

Економічне насильство в сім’ї – зумисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, спричинити порушення фізичного чи психічного здоров’я.

Притча при цвяхи.

Жив собі хлопчик із жахливим характером. Якось батько дав йому мішок із цвяхами й наказав по одному забивати їх у паркан щоразу, коли хлопчик втратить терпець і з кимось посвариться. У перший день хлопчик забив 37 цвяхів. Згодом він навчився володіти собою, і кількість цвяхів щодня зменшувалася. Хлопчик зрозумів, що легше навчитися опанувати себе, ніж забивати цвяхи. Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Сам підійшов до батька й сказав йому про це. Тоді батько велів синові витягати із паркана по одному цвяху, коли він втратить самоконтролю й ні з ким не посвариться. Минали дні, і згодом син зміг сказати батькові, що у паркані не залишилося жодного цвяха. Батько підвів сина до паркана і сказав: «Ти добре поводишся, але подивися, скільки дірок залишилося … Паркан ніколи не буде таким, як колись». Коли ви з кимось сваритеся і говорите щось неприємне, ви залишаєте по собі такі самі рани, як ці дірки від цвяхів. І рани зостаються, попри те, скільки разів потім ви просите вибачення. Словесні рани завдають такого самого болю, як і фізичні. Не залишайте на своєму шляху цих дірок. Не забивайте цвяхи ворожнечі, нерозуміння і жорстокості в душі людей.

В Розділі I Закону «Загальні положення» містяться визначення  термінів, що вживаються в Законі: насильство в сім’ї та його форми; жертва насильства в сім’ї, попередження насильства в сім’ї, реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, захисний припис, віктимна поведінка щодо насильства в сім’ї, під якою розуміється поведінка потенційної жертви насильства в сім’ї, що провокує насильство в сім’ї, тощо.

При визначенні поняття «насильство в сім’ї» важливим є поняття «сім’я». Поняття сім’я закріплено у Сімейному кодексі України (ст. 3), прийнятому 10 січня 2002 року: «Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи,  які спільно проживають,  пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді,  коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням,  роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно».

Таким чином, до членів сім’ї належить:

-                       подружжя;

-                       батьки (мати, батько) й дитина (діти);

-                       усиновителі (усиновитель) і усиновлений (усиновлена);

-                       дід (бабка), внук (внучка);

-                       вітчим (мачуха) і пасинок (падчерка);

-                       брати і сестри;

-                       фактичні вихователі і вихованці.

Насильницькі стосунки можуть виникнути між будь-якими членами сім’ї: подружжям (чоловік - жінка), батьки – неповнолітні діти, дорослі діти – батьки, насильницькі стосунки між дітьми в одній сім’ї, насильство проти хворих, немічних членів сім’ї, членів сім’ї – інвалідів, насильство між іншими членами сім’ї (це насильницькі стосунки між тещею або тестем і зятем, свекром або свекрухою і невісткою, онуками і дідусем та бабусею, тощо).

Історичні корені насильства в сім'ї

     Одним із основних витоків насильства в сім'ї є пережитки патріархальної свідомості  у сучасному суспільстві. У патріархальному суспільстві абсолютно домінуючою була постать  чоловіка, який  був зобов’язаний забезпечувати сім'ю всіма необхідними ресурсами для життя, а також захищати її від будь-якої зовнішньої небезпеки. При цьому жінки й діти були абсолютно безправними  і повністю підпорядкованими чоловікові – голові сім'ї. Влада чоловіка підтримувалася за допомогою жорстокого насильства. Культурна традиція, підтримувана релігією, не просто виправдовувала  насильство в сім'ї, а нерідко робила його обов’язковим елементом життя.

ІІ. Ознаки насильства в сім’ї:

За визначенням Закону України «Про попередження насильства в сім'ї», який Верховна Рада України ухвалила 2001 року, насильство в сім'ї — це «будь-які умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи еконо­мічного спрямування одного члена сім'ї по відношенню до іншого члена сім'ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім'ї як лю­дини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізично­му чи психічному здоров'ю». Отже, жертвою домашнього насильства може стати будь-хто: жінка, яку постійно лає і б'є її чоловік, дівчинка-підліток, що страждає від сексуальних переслідувань свого вітчима, хлопчик, якого лупцює мати-алкоголічка, старенька бабуся, що її ненавидять власні діти...

На жаль, це дійсно так. За даними соціологічних досліджень, серед розлу­чених жінок кожні три з чотирьох опитаних потерпали від домашнього на­сильства. Офіційна статистика Міністерства внутрішніх справ свідчить, що більше ніж 81 тисяча осіб перебувають на обліку за вчинення насильства в сім'ї.

Чому це відбувається?

По-перше, тому, що метою домашнього насильства завжди є встановлення контролю над жертвою, коли кривдник намагається бути єдиним «розпорядником» її життя. Підкоряючись, жертва стає безпо­радною, не може правильно оцінювати ситуацію, більше навіть не нама­гається себе захистити. В такому стані постраждалі від домашнього насиль­ства часто самі відмовляються від спроб їм допомогти.

По-друге, тому, що в українському суспільстві «не прийнято» розповідати про такі речі. На жаль, ми стикаємося зі «змовою мовчання» та прихованим осудом потерпілих від насильства в сім'ї: наприклад, розумна жінка, маючи науковий ступінь і досягнувши успіху в службовій кар'єрі чи бізнесі, не може говорити про те, що її б'є чоловік, який сам обіймає керівну посаду. А мати не може визнати, що її рідний син знущається над нею: вона, мовляв, «сама винна» в тому, що не догодила, не так виховала, не зберегла сімейного во­гнища. Така позиція хибна. Ніхто, ніколи і ні за яких обставин не має стати жертвою домашнього насильства, бо насильство — це злочин. У суспільстві утвердилися й багато інших стереотипів щодо насильства, які перешкоджають подоланню цього явища. А, мабуть, найбільше згубно впливають на суспільну думку уявлення про те, що поодинокі випадки аг­ресії не є насильством. Насправді це не так.

Прояви домашнього насиль­ства мають циклічний характер: випадок насильства — примирення — заспокоєння — посилення напруги — і знову насильство. Кожного на­ступного разу цей цикл може скорочуватися в часі, а насильство — ста­вати більше інтенсивним та жорстоким.

1) особами, що страждають від сімейного насильства, можуть бути тільки члени сім’ї (тобто цей Закон не поширюється на сусідів, співмешканців, у тому числі розлучених осіб, що продовжують спільно проживати, осіб, що зустрічаються, але не перебувають у шлюбі тощо);

2) діяння насильника повинне бути протиправним (тобто суперечити нормам чинного законодавства);

3) діяння призвело або могло призвести до порушення прав члена сім’ї як людини та громадянина;

4) вина насильника повинна виявлятися у формі умислу, а не необережності.

За спрямованістю дій Закон виділяє чотири види насильства: фізичне, сексуальне, психологічне та економічне, — розкриваючи зміст кожного із зазначених видів насильства:

фізичне насильство в сім’ї — умисне нанесення одним членом сім’ї іншому члену сім’ї побоїв, тілесних ушкоджень, що може призвести або призвело до смерті постраждалого, порушення фізичного чи психічного здоров’я, нанесення шкоди його честі і гідності;

сексуальне насильство в сім’ї — протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого члена сім’ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім’ї;

психологічне насильство в сім’ї — насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю;

економічне насильство в сім’ї - умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я.

На жаль, це дійсно так. За даними соціологічних досліджень, серед розлу­чених жінок кожні три з чотирьох опитаних потерпали від домашнього на­сильства. Офіційна статистика Міністерства внутрішніх справ свідчить, що більше ніж 81 тисяча осіб перебувають на обліку за вчинення насильства в сім'ї.

Чому це відбувається?

По-перше, тому, що метою домашнього насильства завжди є встановлення контролю над жертвою, коли кривдник намагається бути єдиним «розпорядником» її життя. Підкоряючись, жертва стає безпо­радною, не може правильно оцінювати ситуацію, більше навіть не нама­гається себе захистити. В такому стані постраждалі від домашнього насиль­ства часто самі відмовляються від спроб їм допомогти.

По-друге, тому, що в українському суспільстві «не прийнято» розповідати про такі речі. На жаль, ми стикаємося зі «змовою мовчання» та прихованим осудом потерпілих від насильства в сім'ї: наприклад, розумна жінка, маючи науковий ступінь і досягнувши успіху в службовій кар'єрі чи бізнесі, не може говорити про те, що її б'є чоловік, який сам обіймає керівну посаду. А мати не може визнати, що її рідний син знущається над нею: вона, мовляв, «сама винна» в тому, що не догодила, не так виховала, не зберегла сімейного во­гнища. Така позиція хибна. Ніхто, ніколи і ні за яких обставин не має стати жертвою домашнього насильства, бо насильство — це злочин.

У суспільстві утвердилися й багато інших стереотипів щодо насильства, які перешкоджають подоланню цього явища. А, мабуть, найбільше згубно впливають на суспільну думку уявлення про те, що поодинокі випадки аг­ресії не є насильством. Насправді це не так. Прояви домашнього насиль­ства мають циклічний характер: випадок насильства — примирення — заспокоєння — посилення напруги — і знову насильство. Кожного на­ступного разу цей цикл може скорочуватися в часі, а насильство — ста­вати більше інтенсивним та жорстоким.

ІІІ. Законом передбачено, що здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї в межах наданих їм повноважень покладається на:

1) спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї, яким визначено Міністерство у справах сім’ї, молоді та спорту, а також відповідні управління місцевих державних адміністрацій;

2) службу дільничних інспекторів міліції та кримінальну міліцію у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;

3) органи опіки і піклування;

4) спеціалізовані установи для жертв насильства в сім’ї, тобто кризові центри для жертв насильства в сім’ї та членів сім’ї, стосовно яких існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, а також центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї.

Підставами для вживання заходів з попередження насильства в сім’ї виступають:

- заява про допомогу жертви насильства в сім’ї або члена сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї;

- висловлене жертвою насильства в сім’ї або членом сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї, бажання на вжиття заходів з попередженнянасильства в сім’ї у разі, якщо повідомлення або заява надійшли не від нього особисто;

- отримання повідомлення про застосування насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім’ї.

Заява та повідомлення про застосування насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення приймаються управліннями у справах сім’ї та молоді місцевих державних адміністрацій, відповідними відділами виконавчих комітетів місцевих рад, а також службою дільничних інспекторів міліції або кримінальною міліцією по справах неповнолітніх органів внутрішніх справ за місцем проживання постраждалого, які в межах своїх повноважень приймають передбачені Законом запобіжні заходи щодо насильства в сім’ї.

ІV.Заходи щодо попередження насильства в сім'ї:

- офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї;

- офіційне попередження про неприпустимість віктимної поведінки щодо насильства в сім’ї;

- узяття на профілактичний облік і зняття із профілактичного обліку членів сім’ї, що здійснили сімейне насильство;

- захисний припис.

Принципово новим юридичним поняттям для України є захисний припис. Він являє собою запобіжний захід і не є ані видом покарання, ані іншим засобом юридичної відповідальності. Захисним приписом особі, у відношенні якої він винесений, може бути заборонено:

- чинити конкретні акти насильства в сім’ї;

- отримувати інформацію про місце перебування жертви насильства в сім’ї;

- розшукувати жертву насильства в сім’ї, якщо жертва насильства в сім’ї за власним бажанням перебуває у місці, що невідоме особі, яка вчинила насильство в сім’ї;

- відвідувати жертву насильства в сім’ї, якщо вона тимчасово перебуває не за місцем спільного проживання членів сім’ї;

- вести телефонні переговори з жертвою насильства в сім’ї.

Зазначені обмеження встановлюються на термін до 30 діб з дня погодження захисного припису з прокурором.

Захисний припис може бути винесений до осудної особи, яка на момент винесення захисного припису досягла 16-річного віку та вчинила насильство в сім’ї, але лише  після отримання офіційного попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї. Захисний припис виноситься дільничним інспектором міліції або працівником кримінальної служби у справах неповнолітніх за погодженням з начальником відповідного органу внутрішніх справ і прокурором. Захисний припис не підлягає погодженню у разі наявності в діях особи, яка вчинила насильство в сім’ї, ознак злочину.

V. Механізм прийняття та розгляду заяв про насилля в сім'ї

Прийняття, облік і розгляд заяв та повідомлень здійснюється за місцем проживання постраждалого від насильства в сім’ї або члена сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства, управлінням або відділом у справах сім’ї та молоді відповідної місцевої держадміністрації, службою дільничних інспекторів міліції та кримінальною міліцією у справах неповнолітніх органу внутрішніх справ.

 Усна заява викладається заявником і записується посадовою особою, а письмова – надсилається поштою або подається особисто, або передається через іншу особу.

 У заяві зазначається прізвище, ім’я та по батькові, місце проживання постраждалого від насильства в сім’ї або члена сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства, а також міститься інформація про те, ким вчинено насильство в сім’ї, час і місце його вчинення, умисні дії фізичного, сексуального, психологічного чи економічного спрямування, інші обставини вчинення насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення.

Відмова у прийнятті та розгляді заяви не допускається.

Заяву розглядають не більше ніж три дні.Якщо виникає потреба у перевірці викладених у заяві фактів та з’ясуванні додаткових обставин, заява розглядається не більше семи календарних днів.

 У разі, коли заява стосується неповнолітнього чи недієздатного члена сім’ї, відповідна інформація подається до служби у справах неповнолітніх та до органу опіки і піклування.

 Служба дільничних інспекторів міліції, кримінальна міліція у справах неповнолітніх інформує протягом трьох днів про отримання заяви управління або відділ у справах сім’ї та молоді відповідної місцевої держадміністрації.

 Про отримання заяви, в якій міститься повідомлення про існування загрози життю і здоров’ю особи, негайно інформується відповідний орган внутрішніх справ (за спеціальною телефонною лінією 02) для вжиття заходів до припинення насильства або дій членів сім’ї, спрямованих на виконання реальної загрози його вчинення.

 Під час розгляду заяви здійснюється відвідання постраждалого від насильства в сім’ї або особи, стосовно якої існує реальна загроза вчинення насильства, за місцем проживання представниками служби дільничних інспекторів міліції, управління або відділу у справах сім’ї та молоді, центру соціальних служб для молоді відповідної місцевої держадміністрації, а у разі отримання зазначеної інформації стосовно неповнолітнього – із залученням представників органу опіки та піклування, кримінальної міліції у справах неповнолітніх і служби у справах неповнолітніх.

 Управління або відділ у справах сім’ї та молоді відповідної місцевої держадміністрації організовує надання постраждалим від насильства в сім’ї та членам сім’ї стосовно яких існує реальна його загроза, психологічних, юридичних, соціально-педагогічних, соціально-медичних, інформаційних та інших послуг, якими вони можуть скористатися через мережу центрів соціальних служб для молоді та їх спеціалізованих служб, а у разі потреби направляють їх до спеціалізованих установ для постраждалих від насильства в сім’ї (кризові центри, притулки, центри медико-соціальної реабілітації).

Відомості про особисте життя та інша інформація, що міститься у заяві, не підлягають розголошенню.

Правові документи щодо захисту людей від насилля в Україні:

• Закон України "Про попередження насильства в сім'ї" 
• Розпорядження Кабінету Міністрів України № 2154-р «Про затвердження плану заходів з проведення Національної компанії «Стоп насильству!» на період до 2015 року
• Закон України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо встановлення відповідальності за вчинення насильства в сім'ї або невиконання захисного припису" від 15.05.2003 р.
• Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства стосовно протидії насильству в сім'ї" від

25.09.2008 р.

•   Закон України «Про Декларацію про загальні засади державної політики України стосовно сім’ї та жінок» (5 березня 1999 р.)

Міжнародні правові документи щодо захисту від насилля:

• Радою Європи були прийняті „Рекомендації щодо захисту жінок від насильства” (30 квітня 2002 р.)
• Декларації про викорінення насильства щодо жінок (Генеральна Асамблея ООН, 20 грудня 1993 р.) 
• Конвенція про ліквідацію всіх форм  дискримінації щодо жінок
• Конвенція проти катувань та інших нелюдських або принижуючих гідність видів поводження

VІ. Кримінальні злочини і адміністративні порушення, пов’язані з насильством в сім'ї

Дії,пов’язані з насильством в сім'ї, якщо  вони  мають ознаки кримінального злочину,  можуть кваліфікуватись за такими  статтями Кримінального кодексу України:

• ст..115 Умисне вбивство
• ст..116 Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання
• ст..120 Доведення до самогубства
• ст..121 Умисне тяжке тілесне ушкодження
• ст..122  Умисне  середньої тяжкості  тілесне ушкодження
• ст..123  Умисне   тяжке  тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання
• ст..125 Умисне легке тілесне ушкодження
• ст..126 Побої  та мордування
• ст..127 Катування
• ст..129 Погроза вчинити вбивство
• ст..146 Погроза вчинити вбивство
• ст..152 Зґвалтування
•  ст..153 Насильницьке задоволення  статевої пристрасті неприродним способом
• ст..155 Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості
• ст..156 Розбещення неповнолітніх
• ст..166 Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо  якої встановлено  опіка чи піклування
• ст..194 Умисне знищення або пошкодження майна
• ст.296 Хуліганство

 Керуючись вимогами статті 15 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» (надалі – Закон) члени сім’ї, які вчинили насильство в сім’ї, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність відповідно до закону.

Що стосується адміністративної відповідальності то відповідно до статті 173 ²Кодексу України про адміністративні правопорушення (Вчинення насильства в сім’ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми)вчинення насильства в сім’ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров’ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім’ї, – тягнуть за собою накладення штрафу від трьох ( 51 грн. ) до п’яти ( 85 грн. ) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’яти діб.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, – тягнуть за собою накладення штрафу від п’яти ( 85 грн. ) до десяти ( 170 грн. ) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’ятнадцяти діб.

Вправа « Твій порадник» ( 10 хв)

Мета:ознайомити учасників з роботою і функціями служб, які можуть допомогти їм у захисті прав. Навчити підлітків розробляти «свій порадник»

• Служба у справах неповнолітніх;
• Органи опіки і  піклування;
• Відділи районної адміністрації, що займаються проблемами дітей;
• Соціальна служба для молоді;
• Медичні установи;
• Відділ освіти;
• Громадські організації
• Центр позашкільної роботи дітей та юнацтва;
• РАГС;
• Кримінальна  поліція у справах неповнолітніх;
• Притулки для неповнолітніх, служби у справах неповнолітніх.

Пам’ятка  учням

1. Пам’ятайте, що насильство над вами, здійснене вашими   батьками, не є нормою життя. Насилля — неприпустима річ у стосунках людей.
2. У сім’ї ви маєте право на те, щоб до вас ставилися з повагою, не ображали.
3. Пам’ятайте необхідні правила безпеки:

-зокрема, не варто тут же кидатися на допомогу, коли тато б’є маму, особливо коли він — з небезпечними предметами в руках;

-ваше завдання — якомога швидше сховатися, залишити домівку взагалі — на допомогу покличте дорослих, які краще знають, як діяти за таких обставин.

-ви маєте право на захист, якщо навіть найрідніші люди принижують   вашу гідність;

-поділіться  своїми  проблемами  з  учителем,  класним  керівником, 

соціальним педагогом; зверніться до міліції;

-не вірте у погрози з боку кривдників.

- ви маєте право висловлювати і відстоювати свою думку. Чітко і однозначно висловлюйте осуд щодо насильницької поведінки взагалі.

-знайте, коли вас постійно контролюють, принижують, примушують до чогось, використовують в спілкуванні з вами лайливі слова — це насильство.

-не вважайте, що ви заслужили на таке ставлення з боку дорослих. Ніхто, в тому числі ваші батьки, рідні, не має права принижувати вас, поводитися жорстоко стосовно дитини — це карається законом. В Сімейному кодексі (ст.  150, ч. 7) написано: «Забороняються  фізичні  покарання дітей  батьками  та  інші  види  покарань  які принижують людську гідність. Дитина може подати позов до суду, до громадських організацій, якщо виховання не належне».

7.  Навчіться розрізняти поняття «Добро» і «Зло». Все, що принижує людську гідність — є зло, все, що звеличує гідність людини — Добро. Дитина і насильство. Любов і жорстокість. Надія і відчай. Ми всі інтуїтивно тягнемося до світлого

Вправа:  Коло ідей «Як зупинити насильство».

Мета: як уникнути ситуації насильства.

Завдання учасникам: обговорити це питання і запропонувати один варіант.

 • Уникай ситуацій, які можуть призвести до насильства.

 • Говори спокійно і впевнено.

 • Дай агресору можливість зупинитися.

 • Відійди в сторону. Це не ознака слабкості!

 • Не прагни помсти ворогам. Вмій просити пробачення.

 • Попроси допомоги. Це не ознака слабкості чи боягузтва!

 • ПАМЯТАЙ!

 • Ти маєш право відмовитися робити те, до чого тебе примушують силою або образливими, злими словами.

 • Ми подібні, але всі різні.

 • Твоя власність належить тільки тобі.

 • Ти маєш право на допомогу.

 • Кожна людина має право жити вільно, у безпеці, відчуваючи тепло і любов!

Мій улюблений світ  -

Без насильства,

Без жорстокості, болі і зла,

Де народом заспівана пісня

Містить тільки хороші слова.

Мій улюблений світ – без насильства,

Де немає страждання й війни,

Де розквітла калина барвиста,

Й голосінь не почуєш сумних.

Мій улюблений світ – це не казка,

А реальне щасливе життя,

Бо звільнивши наш світ від насильства,

Можна сміло іти в майбуття.

І коли на теренах країни

Без страждань заживе кожне місто,

Скажуть люди всієї країни:

Україна – це світ без насильства

Міні-лекція «Що таке насильство?»
 

Можна виділити чотири типи жорстокого поводження з дітьми.
 

1. Фізичне насильство — невипадкове завдання тілесних ушкоджень.
 

2. Сексуальне насильство — використання людини для отримання сексуального задоволення.
 

3. Занедбаність — нездатність батька або особи, яка доглядає за дитиною, забезпечити основні потреби дитини в їжі, одязі, житлі.
 

4. Психологічне насильство — відсутність у родині доброзичливої, здорової атмосфери. Може виявлятися у:
 

• зневазі — послідовній нездатності батьків чи особи, яка здійснює догляд, забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, турботу;
 

• жорстокому поводженні — хронічних приниженнях, образах і висміюванні дитини, знущанні з неї.
 

VІІ. Практична частина

    Розбір ситауцій

    Міні-дискусія «Чому важливо вирватись з кола насильства?»

    Телефони служби  довіри

Підсумок
— Де ви можете застосувати отримані сьогодні знання?
— Чи виправдались ваші очікування?
— Що найбільше запам’яталося?
— Яку частину заняття ви бажали б змінити?