Виховний захід "Нарід без рідного краю - то ростина, вирвана з почви"

Про матеріал

Сценарій виховного заходу до 140-річчя від дня народження видатного українського вченого, географа світового масштабу, академіка Степана Рудницького, для якого Україна була понад усе

Перегляд файлу

Виховний захід

«Нарід без рідного краю, -  то ростина вирвана з почви»

( В глибині сцени – портрет академіка та імпровізована карта України ( контури з білого паперу на синьо-жовтому фоні) з нанесеними містами, де жив і працював вчений. На стіні, прикрашеній квітами, вивішені такі слова:

Нарід без рідного краю, -  то ростина, вирвана з почви.                                                                                      С. Рудницький                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       

Ідеалом українців є вільна Україна в її етнографічних межах

С. Рудницький

В залі стенди про життя і діяльність вченого, виставка книжок з географії України)

Вчитель.    Кожна держава славиться видатними  постатями,  які творять її історію. Важко  переоцінити роль і приклад яскравих, непересічних особистостей, людей, для яких Україна справді понад усе і яких можна назвати поводирями нації, її моральними лідерами, володарями сердець і душ.                                                                                                                                                                                

Сьогодні ми віддаємо шану пам’яті видатному українському вченому, географу світового масштабу, академіку Степану Львовичу Рудницькому.

Пройдемося стежками долі С. Рудницького, щоб усвідомити велич його постаті та наукового генія.

 (Презентація «Стежками долі С. Рудницького»)

І ведучий.   Степан Рудницький – фундатор української географії, перший професійний український географ у сучасному розумінні цього слова.

Маючи високий європейський вишкіл, він в одній особі акумулював розвиток різних галузей географічної науки і практики.

 Неоцінений і до цього часу не вивчений його внесок в українську геоморфологію (науку про форми земної поверхні), антропогеографію, політичну та  військову географію.  Політико-географічні ідеї і концепції вченого не втратили своєї актуальності і в наш час.

ІІ ведучий. Вагомий внесок С. Рудницького у створення української географічної термінології, у вивчення ономастики (науки про власні назви), зокрема її географічного підрозділу – топоніміки (науки про географічні назви).

 С. Рудницький  організував створення Інституту географії, повна назва якого звучала так: Український науково-дослідний інститут географії і картографії (ІГК).

Одним із центральних завдань якого він вважає розвиток картографічної науки та й розбудову всієї картографічної культури України. Його можна вважати першим українським географом-картографом.

І ведучий.  Праці С. Рудницького у сфері картографії – це і науковий і громадянський подвиг вченого. Першими картографічними творами були: "Фізична стінна карта України", "Карта клімату України", "Карта природничих областей України", "Геологічна карта України", "Народописна карта України". Всі вони видані в НТШ у Львові 1918 р. Видано стінні фізичні карти світу, Європи, Азії, Північної Америки, Південної Америки та Африки. Проте своєрідним картографічним “проривом” була поява в 1907 році першої української карти світу – «Карта півкуль Західної і Східної», підготовленої вченим і виданої у Відні.

Учений був не лише фундатором української наукової картографії, але й особливо картографії україномовної.

 

ІІ ведучий.     Помітною  була діяльність вченого й на освітянській ниві. Фактично все своє життя професіонала-географа він провів у ролі педагога – вчителював у Львівських і Тернопільській гімназіях, викладав в університетах Львова, Праги і Відня.

С. Рудницький розробив дидактично-методичні основи навчання географії у школах різних рівнів. Підготував і видав навчальні посібники з географії і популярні книги з географії України, розробив шкільні географічні карти. Для школи використовувались такі його посібники:  “Початкова географія для народних шкіл”  “Україна – наш рідний край” , “Коротка географія України” у двох книгах, “Основи землезнання України” та ін.

 

І ведучий.    Вся його діяльність була націлена на те, щоб географія стала всенародною наукою, сприяла вихованню українського патріотизму, а пов’язане з нею географічне краєзнавство розширювало знання людей про навколишнє середовище.

Особливу увагу С. Рудницький приділив національному вихованню учнів у процесі вивчення географії. У всіх класах він пропонує під час вивчення  будь-якого географічного явища, об’єкта чи процесу проектувати знання про нього на територію України чи рідного краю, тобто  використовувати українознавчий підхід. Ідеї Степана Рудницького про викладання географії, висловлені ним на початку ХХ ст. актуальні і нині.

 

ІІ ведучий. Як просто і мило вводить Степан Рудницький школярика у захоплюючий світ географії.

(Виходять хлопець і дівчинка 3-4 кл. у національних костюмах)

Хлопчик  « Наша рідна земля. Щороку бачимо, як з теплого вирію прилітають до нас птахи, що покинули нас восени перед лютою зимою. Хоч і як гарно їм жилося в теплих краях, та вони все-таки вертають на своє давнє гніздо, в свою вітчизну. Птах знає й любить своє гніздо, польовий чи лісовий звір теж знає й любить свою домівку. І нам, людям, так само люба наша батьківщина».

 

Дівчинка “Батьківщиною українського народу є Україна. Велика це і чудова країна – там жили наші прадіди, діди і батьки, які боронили її від ворогів і проливали за неї свою кров, щоб вона була вільна і незалежна. І тепер там живе український нарід, наші брати і сестри, молодші і старші. Вони мають ту саму мову, ту саму релігію, ті самі звичаї, національні традиції і ті самі бажання – жити вільно і ні від кого незалежно на своїй землі і бути єдиними господарями”

( Виходять хлопець і дівчинка 8-9 кл. у національних костюмах)

Хлопець“Наш рідний край – це велика, багата, славна Україна... Любити свою землю – значить любити не лише свою рідну хату, своє рідне село чи місто, свою рідну околицю, а любити всю землю, весь простір, де люди говорять рідною мовою, ховають рідний звичай, живуть рідними споминами минувшини, леліють рідні надії на майбутнє... Як далеко гомонить наша мова і пісня, так далеко наш народ живе, так далеко сягає Україна”

 

Дівчинка «Географія України  оповідає про сушу й море, про гори, горби, височини, низовини, про ріки, озера й багна, про підсоння, рослини й звірів, що живуть на Україні. Вона розказує нам про український народ, про його села, містечка, міста, про його хліборобство, ремесло й торгівлю. Вона дає, одним словом, образ життя-буття українського народу на його рідній землі.

Учімося географії України, щоб знати, яка велика й багата Україна, яка гарна її природа, який великий її народ, яким щасливим може він бути, коли свою батьківщину гарно пізнає, кріпко любитиме й з усіх сил попрацює для її й свого добра»

 

Дівчинка із залу.                           Є на світі  рідна земля,

Що ростила кожне маля,

Яка дарувала нам мову

Ріднеє  тихеє слово.

Є в світі найкраща земля

Така неповторна, ніби дитя,

Така чарівна, мрійлива,

Така неозора й красива.

Є в світі одна лиш земля,

Що має широкі розкішні поля,

Що має високі верби й тополі,

Що гнуть своє гілля додолу поволі.

Є в світі така незвичайна земля,

Де пахне весною чорна рілля,

Де голосно й дзвінко співають птахи,

Де у садочках рідні хати.

Той край -  це моя Україна,

Така барвінкова й чарівна,

Така милозвучна і калинова,

Така веселкова і полинова…

Тут завжди чути радісний спів,

Тужливий, хвилюючий голос полів,

Тут завжди відчуєш тепло і любов,

Що сповнює серце знову і знов… 

Дівчинка  Ось такі поетичні рядки повнять моє серце і розум, коли я чую слова Україна,  Батьківщина, рідний край, батьківська земля, отча сторона… Саме тоді я відпускаю душу у вільний політ і відчуваю, як вона наповнюється запахом золотої пшениці, синьооких волошок і яскравих маків. Саме тоді настає мить щастя і водночас гордості за те, що я сміливо можу назвати себе Українкою.

Пісня «Я Українка»

 

 ( Сценка. Фрагмент уроку географії. Тема. Географічне положення України)

 

Вчитель С. Рудницький в праці “Україна наш рідний край” детально характеризує географічне положення України, її етнічні межі, природні особливості кордонів, сусідські відносини з іншими народами. Ось як він визначає географічне положення України:

( На екрані слайд – ілюстрація даної праці)

«Велика наша Україна, широко простяглася вона над Чорним і Озівським морем, від Карпат по Кавказ, над величними судноплавними ріками, над найважливішими шляхами світу. Було б де зажити на славу не то п’ятдесятьом мільйонам людей, а сотні мільйонів, не в злиднях, а в достатках.»

Використовуючи карту «Українська етнічна територія» і працю“Україна -  наш рідний край”    порівняйте  українську етнічну територію із сучасною територією України і визначте, які історико – географічні землі входять до складу інших держав.

 

1-й учень « Україна положена в східній части Европи, недалеко тих меж, за котрими зачинається сусідня часть світу – Азія.

На захід сонця сягає Україна по межі Волощини, Словаччини, Мадярщини й Польщі. Тут, на Лемківщині, починається наша границя з поляками. Українці довгим клином врізались здовж карпатського хребта між словаків та поляків. Дальше відділяє поляків від українців ріка Сян, хоч в багатьох місцях українські села переходять і на лівий його бік.» Ця територія знаходиться в Польщі.

2-й учень «Прямуючи від тепер прямо на північ, йде межа  української землі між українською Холмщиною та польською Люблянщиною; дальше до річки Нарви, що витікає в величезних лісах біловежської пущі. Сей могутній праліс споконвіку творить північно-західний краї української землі.» Це частина Польщі і Білорусі.

3-й учень «Народ, що живе на широкій полосі землі лівобіч ріки Прип’яти,се український народ, в котрого в мові є багато білоруських примішок. Далі вже границею є ріка Прип’ять аж до устя в Дніпро. Звідси йде границя на північний-схід аж до города  Лоєва. Тут кінчиться білоруське сусідство й починається великоруське або московське.» Це теж частина Білорусі.

4-й учень «На сході границя йде попри джерела Псла й Ворскли, Старий і Новий Оскол і доходить до ріки Дону, Донця й до города Новочеркаська, Ставропілля і до  побережжя Каспійського озера.

Південну границю України творять величні гори Кавказу з їх підгірєм, Чорне та Озівське моря, звідси аж знов по гирло Дунаю. Це частина Росії.

 

Вчитель     Проведена таким чином етнічна межа виокремила мінімальну українську територію, яка, за підрахунками Степана Рудницького, становила від  905 тис. кв. км до 1 млн.кв. км. і мала 51 млн. 249 тис. чоловік мешканців (з яких 71,3 % становили українці)

Розглядаючи кордони України, її місце серед європейських держав, С.Рудницький наголошує на їх високі комунікаційні функції. Сусідство з багатьма державами, рівнинна поверхня, легка прохідність кордонів сприятиме розвитку зовнішньоторговельних відносин на українській території. Водночас ці ж риси були негативними з точки зору оборонної функції. Вчений відзначає, що жодна з держав, які панували на території України, не піклувалися про її визволення, а тільки про розширення своїх границь. Він з сумом зауважує, що уряди молодої Української держави нехтують природні і етнографічні точки зору при визначенні як зовнішніх, так і внутрішніх границь України.

І ведучий. У кожній з праць С. Рудницького відчуваємо велику любов автора до своєї батьківщини, до її природи.

“Більше, як тисячу двісті років сидить на своїй землі український народ. Вже найдавніші вісті, що переховалися про наш народ в старих рукописах і книгах, подають, що жив він у Карпатах, над Бугом, Дністром, Прутом, Прип’яттю, Дніпром, Богом, Доном, над Чорним морем ген-ген аж під Кавказ. Можемо напевне думати, що український народ жив на своїй теперішній землі ще давніше, в часі Христового Різдва, або ще й перед ним. Українська земля це не новизна, видерта іншим, це споконвічна батьківщина і власність українського народу.»

 

Пісня «Україна» (Співає Вікторія Сорочик)

 

1-й ведучий    Упродовж століть  землі України були розрізнені, належали до різних держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини. Тож споконвічною мрією українців було об'єднання розрізнених частин України в межах однієї держави.  У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події. Одна з таких сторінок нашого минулого – боротьба українського народу за соборність своїх земель. Пригадаймо події початку ХХ ст.

2-й ведучий    З 1914 р. світ огорнула масштабна катастрофа – Перша світова війна. За нею настав розпад імперій, на уламках яких відбулося проголошення молодих незалежних держав ( в червні 1917 р. – УНР, в листопаді 1918 р. – ЗУНР, які 22 січня 1919 р. об’єдналися в єдину соборну державу). І водночас це був дуже плідний період роботи вченого.

1-й ведучий    У Відні, Берліні, Римі, Бухаресті, Парижі, Будапешті та інших містах масовими тиражами і багатьма мовами європейських народів виходять книги і брошури Рудницького про Україну. Він писав свої твори не лише українською мовою, але й німецькою, польською, а його праці видавалися також французькою, англійською, чеською, італійською, угорською, шведською  мовами, що сприяло популяризації знань про Україну, її територію і  народ. У цьому він бачив своє покликання вченого і громадянина.

2-й ведучий      Наукові і науково-популярні праці С. Рудницького – це вагомий вклад вченого у підвалини української державності в той складний час, коли перед нею однозначно стояло питання: ”бути чи не бути?”, в становленні національної самосвідомості українського народу. Принцип соборності України проходить золотою ниткою у його працях. За своїм значенням у царині українознавства вони співмірні з науковим внеском академіка Михайла Грушевського. С. Рудницький прийняв естафету від М. Грушевського, щоб пронести її через все своє життя.

1-й ведучий      До думок С.Рудницького щодо побудови взаємовідносин між Україною і сусідніми державами, що викладені у книгах “Чому ми хочемо самостійної України”  та “Українська справа зі становища політичної географії”  варто прислухатись і сучасним українцям, особливо політикам, та й просто громадянам України. В цих працях вперше була всесторонньо розгорнута українська національно-державна ідея. В цих працях та декількох інших він поклав початки політико-географічного напряму української географії та заклав основи політичної географії України

Пісня «Соборна Україна»

 

 а фоні мелодії чоловічий голос: )

«В основі формування держави повинен лежати етнічно-національний принцип з урахування культурних та політичних традицій народу-державотворця»

 

“Для всіх українців, державна самостійність України повинна бути єдиною кінцевою метою.  ... Український народ має свою окремішню територію,велику і багату..., найбільшу і природою найбагатшу землю серед усіх європейських народів.”

 

2-й ведучий     «Ідеалом українців є вільна Україна в її етнографічних межах» - наголошував С. Рудницький.

Вчений описує  регіони України згідно з поділом, «який зробила сама природа».

 

(На сцені крейдою накреслений  контур території України. Виходять учні в костюмах етнічних територій з гербами земель, представляють землі,  формуючи «живу» карту України. На екрані презентація етнічних земель)

 

Київщина – осередок і серце України. Ця земля лежить обабіч нашого Славутича-Дніпра. Дніпро -  найбільша, свята ріка України  і  одна з найбільших рік Європи й цілої Землі. Він дорогий серцю всякого українця споконвіку і навіки вічні. Тут виросла перед тисячкою літ перша українська держава – велике князівство київське. Тут виросла по кількох століттях нова українська держава Гетьманщина. Тут вперше з’явилася назва Україна, звідси вона розширилась на всі сторони. На цих землях жили колись поляни, а тепер живуть їх потомки – правобічні українці. Зі старинних часів, коли Київ був столицею українських великих князів, залишилось тут багато пам’яток – ось Печерська Лавра, Софійська й Десятинна церкви, Золоті Ворота… Київ се український Єрусалим.

Недалеко села Кирилівка й Моринці, де родився й ріс Тарас Шевченко. Його могила стоїть на живописних дніпрових горах коло старого княжого, потім козацького города Канева. Недалеко й стара гетьманська столиця Трехтимирів, козацьке місто Черкаси, Чигирин - колишня столиця Богдана Хмельницького.         

 

Хлопець     Нема на світі України

Без хвиль могутнього Дніпра,

Як українця – без калини,

Без солов’я і рушника.

Народ, що вік при бурі й сонці,

Віддав землі, як мати доньці,

Всі сили, працю і любов,

Щоб Україна знов і знов,

Росла, цвіла!.. Щоб твердо стала

На шлях, який собі обрала.

І в незалежному житті

Долала всі шляхи круті.                                                             

 

Гетьманщина – лівобережне низове Подніпров’я. Тут найбільше укріпилося українське козацтво. Хоч Гетьманщина впала, але й донині багато народів звуться козаками. В давнину тут проживало старинне українське плем’я Сіверян. В північній частині Лівобіччя є головним містом старезний город Чернігів, колись велична княжа столиця. Старі городи Новгород, Глухів, Кролевець звісний великими ярмарками, Конотоп славний перемогою гетьмана Виговського над Москалями (1659р.) і значною торгівлею; Батурин – гетьманська столиця, Ніжин, Старинний Переяслав, де Хмельницький 1654 р. віддав Україну під владу московських царів. В сточищі Сули зустрічаємо торговельне місто Ромни, Прилуки, що вивозять на цілу Росію найбільше тютюну. В сточищі Псла лежить: Миргород, Хорол, Гадяч, де гетьман Виговський годився з Польщею; Над Ворсклою розложилася Полтва, славна сумною битвою 1709 р. , де шведів й українців побив Петро Великий, щоб закріпостити Україну.

Пісня  «Б’ють пороги,  місяць сходить як і перше сходив»


Слова: Тарас Шевченко                              Музика: Роман Туровський-Савчук

Виконання: Василь Жданкін, Едуард Драч       

 

Слобожанщина – перша з пограничних земель України від Московщини. Населення тут осіло в XVII віці великими громадами. Слобожанщина обіймає цілу Харківщину й сусідні части Полтавщини, Курщини, Воронїжчини й Донщини.  Найбільший город Слобожанщини Харків зробився з невеличкого козацького хутора та виріс скоро завдяки торгівлі. Харків має університет і є одним із головніших огнищ українського культурного життя.

 

Пісня «А ми козачки, козаки, слобожанські вояки»

Слова: Марія Обезюк                Музика: Іван Зозуля

Донеччина – невеличка вона собі, та дуже важна, що лежить на південь від Слобожанщини. Се полога, легко хвиляста височина, що простяглася правобіч Донця аж по його коліно й переходить на південь незамітно в чорноморський степовий низ.Тут дуже родюча земля, а внутрі землі лежать величезні скарби вугілля, заліза, міді, ртуті, соли та багато інших скарбів.

 

Лемківщина -  найдальше на захід висунена гранична земля української держави. Широко простяглася по цілій лемківській землі карпатська верховина. Лемки, може, найбідніші між українськими племенами. Вони живуть невеликими селами по бідних деревляних хатах часто таки курних, зодягаються в сіре грубе сукно й  полотно. В їх ноші, як і в житті не богато цвітного, та мають гарні пісні й твердо держаться рідної мови, на своїм клині між Поляками й Словаками та Мадярами.

 

Лемківська народна пісня  «Полетів би-м на край світа». Співає Анничка

 

На схід від лемків живуть бойки й тухольці. Бойківщина-Тухольщина - теж верховинська країна, вона обіймає частину карпатських гір, що зветься Високий Бескид і сягає аж до пасма Горганів. Бойківські гори богатовисші, й гарніші як лемківські. Одяг бойків доволі простий – сіре, буре або біле грубе сукно, білі кожухи й кожушки, постоли, у жіноцтва білі та ріжно крашені, рисовані спідниці. Займаються вони скотарством, хліборобством, торгівлею.

 

Пісня «Чарівна бойківчанка»

 

 

Найгарніша між українськими верховинськими землями Гуцульщина. Тут розложились велетенські Чорногори, довгим і дуже широким пасмом. Між ними долини з бистрими ріками й потоками.

Яка гарна земля, такий гарний народ. Сказавбись, що хтось різнобарвні цвіти розсипав по зеленій гуцульській верховині, такий яскравий у них одяг.Ростом високі, плечисті, з лиця гарні, умом здібні. Гарні будиночки, прикрашені різьбленнями, здалека немов гарні коробочки порозкидані по зеленій верховині. А що вже всяка хатня утвар! Все прикрашене, починаючи від килимів та ліжників до найдрібнішої посудини.

 

(Фрагмент з фільму  «Тіні забутих предків» - Гуцульське весілля )

 

Підгір’я -  се гранична земля України від південного заходу. На самій межі України лежить над Сяном Ярослав, заснований київським великим князем Ярославом. Тут ходив до шкіл Хмельницький. Славні були до недавна ярославські ярмарки. Ще вище, під горами, лежить над Сяном Перемишль, одно з найстарших міст України, колись княжа, тепер єпископська столиця. Перемишль дуже кріпка фортеця і важне торговельне місто. Самбір над Дністром, звідси походив славний гетьман України Петро Конашевич Сагайдачний. Найбільші копальні нафти є в Бориславі , прочищають її в Дрогобичи. Великі солеварні коло Добромиля і Стебнику, цілющі води в Трускавці.  На самих межах Підгіря і Поділля лежить містечко Галич; на межі Підгір’я і Покуття – Коломия, а на Підгір’ю лежить також столиця Буковини Чернівці, що виросла протягом століття з невеличкого села. Це осередок українського життя Буковини.

О краю мій, Підгір’я ти прекрасне,

 Як я люблю, як я люблю тебе.

 Мов зірка та, що світить і не гасне,

 Так та любов в душі моїй живе, -  писав Іван Франко                                                          

 

Розточчя і Підлясся -  се пограничні землі від заходу й Польщі. Розточе – горбиста височина, що лежить між широкими роздолами Сяна й Висли з одного , Буга з другого боку.  На південних межах Розточа  розсівся в гарнім положенню старинний город Львів, столиця галицько-волинської України. Тут сходяться дев’ять залізничних шляхів і головні гостинці, цвите промисел і торгівля, ту осередок релігійного, культурного, економічного й політичного життя австрійських українців. Недалеко Львова лежить село Звенигород, колись княжа столиця, старе містечко Буськ, Белз. Північна частина Розточа носить здавна назву Холмщина, від міста Холму, котре заложив король Данило собі столицю.

 

Пісня «Галичанка» (Співає Василь Хлистун)

 

Підляссє обіймає північну частину холмської й південну частину городянської губернії, між Бугом і верхів’ями Нарви. Найважніше місто Підлясся се Литовське Берестє, одно з найстаріших міст України, велика фортеця й важний осідок торгівлі. Ту заключила давня українська церква в 1596 р. унію з Римом.

 

Поліссє – північна гранична земля України від Білої Руси. В своїх неприступних багнах та лісах живуть поліщуки або пінчуки. Вони влучні стрільці і справні рибаки. Серед городів найбільший Пинськ важний торгівлею, промислом і рікоплавством. Престарі княжі городи над Прип’яттю – Турів і Мозир. Овруч. Виріс новий город Ковель, доволі торговельне місто завдяки залізницям, що тут перетинаються.

 

Волинь  лежить поміж ріками Бугом і Тетеревом, від півночі вона сусідує з низинним Поліссєм, від полудня з Поділлєм. За старих княжих часів України творила Волинь з Холмщиною й суміжними частинами Галиччини, Полісся й Підлясся князівство володимирське. Нинішнє українське населення Волині йде з коліна  Волинян і Деревлян, давних українських племен, що жили в тутешніх великих лісах.На галицькій Волині найважніше місто Броди, Тут багато старинних міст – прастарий Володимир-Волинський, колись княжа столиця, над Стиром славне містечко Берестечко, де татарська зрада зломила козацьку силу. Луцьк, колись княжа столиця, тепер російська твердиня і торговельне місто; Дубно й Рівне, Кремянець, недалеко є звісна Почаївська Лавра. Над Горинню і Случчю зустрічаємо кілька городів, що були гніздами вельможних українських родів: Заслав, Корець, Острог – де заложив князь Острожський академію; столиця губернії Житомир – велике й доволі богате місто. 

(Уривок з «Лісової пісні» - Пробудження мавки зі сну)

 

Поділлє, велика й богата земля України.     Красо України   Поділля

                                                   Розкинулось мило, недбало!

                                                    Здається, що зроду недоля,

                                                    Що горе тебе не знавало! – писала Леся Українка

 

Український народ Поділля носить назву Подолян. Колись перед тисячу роками жило ту старе українське плем’я Тиверців. На Галицькім Поділлю зустрічаємо:Городок, старинний Рогатин, Бережани, Бучач, Чортків, Підгайці, Монастириска, Збараж і Зборів, де Хмельницький бився з Поляками; Золочів, Сасів, над Дністром Заліщики з їх садами й винницями. Найбільше місто Поділля Тернопіль; недалеко лежить найстаріше місто Теребовля, колись княжа столиця; Кам’янець дуже гарно положене над Смотричем. В ярі Дністра, серед садів та городів лежить Могилів; в сточищі Бога зустрічаємо Проскурів (Хмельницький),  недалеко Пилявці, де Хмельницький розгромив польські війська 1648 р.; Винниця, колись колись козацький полковий город.

Пісня «Подоляночка»   або «Козацький марш»  , слова і музика Василя Іваницького

 

 

Покуттє й Бесарабія простягаються між Дніпром і Прутом на південь від Поділля. Є  тут горби – Бердо коло Черновець, Кодри коло Білців. На Покуттю, що обіймає кусник Галичини, північну Буковину й західний кутик бессарабської губернії, живуть самі Українці, дуже зближені до східних Підгірян і Подолян. У Бесарабії живуть Молдавани в суміш з Українцями, що прийшли сюди з ріжних українських земель в останніх століттях. Є тут місто Хотин, колись славна твердиня. Ту Сагайдачний поміг Полякам побити Турків (1621 р.)

 

Південь України  розташований вздовж Чорного і Озівського морів, його прорізують великі ріки: Дністер, Бог, Дніпро, Дон, Кубань та багато менших річок. Колись ця територія була майже безлюдним степом, яку пізніше заселили українці.  Між Дунаєм та Дністром лежать бессарабські степи, колишній Буджак. Ту бачимо над Дунаєм міста Ізмаїл, Килію й Вилків; над Дністром бачимо кріпость Бендери, дуже торговельне й богате садами місто.

 

Степи Херсонщини лягли полосою між Дністром та Інгулцем. Лівобіч Дністра лежать торговельні міста Дубосари й Тираспіль. Недалеко Дністрового лиману лежить над морем найбільше місто України і найважливіша пристань України Одеса, правдиве міжнародне місто; друга велика пристань се Миколаїв, а також Херсон.                                                

 Між Інгулцем і Кальміусом лежить Запорозький низ, головний город якого Катеринослав, положений над Дніпром при початку його порогів, а Олександрівськ при кінци порогів. Кривий Ріг над Інгульцем має найбагатші при всій Україні кладні заліза, Никопіль – марганцю-мангану; Бердянськ і Маріуполь великі пристані над Озівським морем.

 

Донський степовий низ залюднився Українцями лише в ХІХ ст., зате донські козаки поукраїнщилися в мові й звичаях. Сей куток України, хоч і невеличкий, зате має дуже добре положення для торгівлі, мореплавства і рибальства. Тут виросли такі міста: Таганрог, Ростів, Нахичивань й старий Озів звісний рибальством.

 

Пісня «Гей, соколи»  Виконує  Володимир Вермінський

 

Крим  - осідок найгірших ворогів України – Татар, які були виселені під час турецького панування, а на їх місце прибули українські хлібороби. Крим гарна земля. На півдні над самим морем підносяться вапнякові гори Яйли (по татарськи), які стрімкими схилами опадають до моря і творять чудові краєвиди.  Тут розташована стара столиця кримських ханів Бахчисарай, виріс новий город Сімферополь і велика воєнна пристань Севастополь; Євпаторія, що добуває богато соли з лиманів і озер; з Кафи  стало місто Феодосія – найбільша торговельна пристань Криму, є пристань в Керчі, де розвинувся металевий промисел, завдяки кладням заліза; на південнім гористім березі багато гарних кліматичних місцевостей, між якими Ялта.

Українська народна пісня «Зажурилась Україна, бо нічим прожити»

 

Підкавказзє – українська країна, що найдальше висунулась на південний схід і сягає по Каспійське море, окружене рудими степами. В сей край переселила 1793 р. цариця Катерина останки Запорожців і зробила з них «Чорноморське Кубанське козаче військо. Козаки-чорноморці зробили тут правдиву українську землю з містами, селами, хуторами. Найбільше місто Підкавказзя, осередок українського життя Кубанщини се Катеринодар; головна пристань є Новоросийськ, Ставропіль – торговельне місто; П’ятигорськ славиться  цілющими джерелами;  Грозний великими копальнями нафти.

 

2-й ведучий. Українці повинні знати свою історію, про свої етнічні землі і  пам’ятати, що наш рідний крайне є Київщина чи Лемківщина, Кубанщина, Холмщина чи Таврія, Полісся чи Поділля, Чорноморія чи Донеччина, Бойківщина чи Харківщина, Підлясся чи Херсонщина, Волинь чи Полтавщина, Чернігівщина чи Катеринославшина. Наш рідний край – се велика, богата, славна Україна!  Усі ті дрібні землі, що ми їх назвали та й ще багато інших, разом творять нашу батьківщину. Як далеко гомонить рідна мова й пісня, як далеко наш народ живе, так далеко сягає Україна.

Пісня «Це моя Україна день новий зустрічає» Василь Зінкевич

Хлопець   Ще дуже важливо не називати себе киянином, гуцулом, волинянином чи чорноморцем, а говорити спочатку: я українець.  Тому нехай не буде між нами іншого нородного імени як Українець, український!

Дай нам, Боже, сили і снаги,

Щоб цвіли Дніпровські береги,

Щоб жили гуртом, не поодинці,

На землі щасливі українці.

( Звучить музика, на фоні якої говорять хлопці:)

 

1-хлопець        Український народ се великий самостійний народ, окремішній від московського, білоруського, польського й інших сусідніх народів. Він споконвіку жив своїм життям, потім довгі століття гнобило його чуже панування, тепер він знов бажає жити своїм життям, бути самостійним, культурним народом серед інших народів світу.

2-хлопець   Перше, що відрізняє українців від інших народів – це зовнішній вигляд. За будовою тіла українці – один із найгарніших народів Європи і світу.                                                                                        Друга головна прикмета самостійного народу – це окрема відмінна від інших народів – мова.  Для кожного народу дорога його мова, а нам, українцям, найближча до серця – українська. Наша рідна мова – це мова великого, культурного народу, наш найбільший скарб, ми повинні пишатися нею, дорожити нею; не міняти на чужу мову свою рідну мову – таку багату, чисту, гарну, м’яку й милозвучну. Не засмічуйте своєї мови чужими словами і розмовляйте нею скрізь: вдома чи церкві, у школі чи в уряді. Шануйте її і пишайтеся своєю мовою.

3-хлопець      «Хотілося не до Європи, а  Європу наблизити до України, піднести свою націю, увесь народ на височину європейської культури.  Хотілося не друкувати свої праці світовими мовами, а піднести рідну мову і культуру до світового рівня і примусити європейський світ ту мову і культуру знати, і націю ту визнавати й поважати», - писав С. Рудницький

(Музика замовкає. Із глибини сцени виходить 3 дівчини із запаленою свічкою, читають "Молитву" Ольги Яворської . Дівчата стоять обличчям до глядачів. У кожної в руках горить свічка).

 

 

Молитва

Гріховний світ вирує неспроста ,
Підступний демон, що керує нами,
Та піднімається нетлінно над віками
Велична постать вічного Христа.

О Господи ! Знайди нас всіх, знайди,
Бо ми блукаєм хащами ще й нині,
Прости гріхи й провини безневинні,
І до спасіння всіх нас поведи.

О  Господи ! Зціли нас всіх, зціли,
Всели в серця неопалиму мрію,
Щоб ми, пізнавши віру і надію,
Жорстокий світ добром перемогли.

Моя прекрасна українська мово,
Найкраща пісня в стоголоссі трав.
Кохане слово, наше рідне слово,
Яке  колись Шевченко покохав.

Ти все знесла насмішки і зневаги,
Бездушну гру ворожих лже ідей,
Та сповнена любові і відваги
З-за грат летіла птахом до людей.

Ти наш вогонь на темнім полі битви,
Невинна кров пролита в боротьбі.
Тебе вкладаєм тихо до молитви
І за спасіння дякуєм тобі.

4-хлопець   Третя найважливіша основа самостійного народу – це його історично-політичні традиції та політичні  змагання на майбутнє. Українці повинні чітко усвідомити, що вони хочуть бути господарями на своїй рідній землі, не так як їх сусіди, що хочуть бути панами на не своїй, українській землі. Щоб здійснилися всі мрії весь український народ повинен згуртуватися в одну велику громаду і йти прямою дорогою до поставленої мети. Кожний, кожнісінький українець мусить бути свідомий поставленої мети, тоді ніякі сили його не переможуть.

1-ведучий     Нові часи, нові завдання , нові вимоги… Ось уже 27 років Україна є незалежною державою, і це дає можливість кожному з нас стати справжнім господарем своєї землі, а для того, щоб ним стати, потрібно, найперше, любити землю,  знати її історичне минуле, віддавати їй розум, серце, душу.

2-ведучий    Кожен з нас уже сьогодні повинен подумати, яку професію обере в майбутньому, які знання потрібні для того, щоб здобути її, і «що зробив я конкретно сьогодні для процвітання своєї держави», для людей.

1-ведучий       Яким буде завтрашній день нашої держави? Відповідь на це запитання дає день сьогоднішній.

2-ведучий     Що більше буде зроблено для розбудови сьогодні, то краще житимемо завтра, і будемо гідними називати себе українцями. Бо, як сказано в Біблії, «… хто шукає, той завжди знаходить, а хто вірить, тому по вірі його і воздається». Хай Бог допомагає нам творити своє майбутнє своїм розумом, своїми руками і серцями.

 

Дівчина в костюмі, що символізує Україну

Не розчаровуйсь в Україні.

Немає єдності у нас,

То наша головна провина

За весь неволі довгий час.

Не розчаровуйсь в Україні,

А розумій її печаль.

Що робиш ти для неї нині –

У себе спершу запитай.

Не розчаровуйсь в Україні.

Вона – свята , а грішні – ми.

В її недолі часто винні

Її ж бо дочки і сини.

Не розчаровуйсь в Україні,

Ідеї волі певним будь,

Бо тільки той є справжнім сином,

Хто вміє неньки біль збагнуть.

Не розчаровуйсь в Україні,

Вір, що мине важка пора,

Розквітне пишний цвіт калини

В садах достатку і добра.

 

1-ведучий    Ми – діти України, і її надія на майбутнє, ми будемо будувати демократичну, економічно розвинену державу, тому що у нас усе попереду, нас чекають великі звершення. 

2-ведучий     Наша Україна – могутня  і житиме вона вічно, бо ми будемо оберігати  і примножувати її багатства.

Пісня « Я люблю Україну свою» (Співає Анатолій Матвій)


Список використаної літератури

  1.                Бойко В. Історія української географії та картографії. Ж. «Географія та основи економіки в школі», №1, 2008.
  2.                Заставецька  Ольга.  Роль академіка С. Рудницького у розвитку географічної освіти в Україні// Географ академік Степан Рудницький: Видатні постаті Тернопілля/ Упор.Дітчук І. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2007.

 3.        Рудницький Степан. Україна – наш рідний край – Львів, 1917. – С.22-130.

 4.        Рябцева Лідія. Степан Рудницький «Початкова географія для народних шкіл».              Ж. «Українська культура», № 6, 2008.

 5.         Шаблій О. Академік Степан Рудницький – фундатор української географії. – Львів; Мюнхен: Ред.-вид. відділ ЛДУ, 1993, - 223 с.

6.         Інтернет-джерела


Пісня «Я Українка»

Я народилась українкою на світі

У круговерті різних справ

Я посміхалась сонцю щедрому в зеніті,

Трояндам ніжним , пелюсткам заграв

Приспів. Я українка, я українка,

Я народилась українкою на світі.

                Я українка, я українка,

Я народилась українкою на світі.

 

Я народилась українкою на світі,

Співаю з радістю пісні.

Коханий мій, ласкою зігрітий

Дарує перші проліски мені.

Приспів

Я народилась українкою на світі,

Щоби нести весну в життя,

Щоб біля мене щебетали діти

І квітли найсвітліші почуття.

Приспів

Я народилась українкою на світі,

В очах любові Божий дар.

У кожній неповторній вічній миті

Я Україні принесу нектар.

Приспів

Пісня «Україна» (Співає Вікторія Сорочик)

 

У краях, що дощами омиті, простягнулася наша земля,

де Карпати лісами покриті, де орел понад степом кружля.

Там, де батько Дніпро рукавами, обіймає поля і сади,

де віками живемо ми з вами,і Господь, що нас любить завжди.

 

ПРИСПІВ. Україно, моя Україно,ти в душі і у серці живеш,

народила і доньку, і сина, в майбуття за собою ведеш.

 

І хай носить нас вітер по світу, хай часами суворе життя,

я не зраджу мою Україну, не покину, як мати дитя.

Лине пісня, дзвінка і привітна, де у полі дозріли хліба,

там де прапор наш жовто-блакитний, де козацькая слава жива

 

ПРИСПІВ (2 рази)

Пісня «Соборна Україна»

 

Лунає  пісня  солов’їна
І  вітер  віє  степовий.
Моя  соборна  Україна
Знов  зустрічає  день  новий.
Послухай,  брате-українцю,
Хоч  історично  склалось  так,
Що  територія  різниться,
Та  все  ж   це  в  нас  одна  земля.
Ми  з  вами   це  одне  єдине,
Ми   це  родина:  ти  і  я.
Дві  сторони  у  України,
Та  Україна  в  нас  одна.
А  ми  усі  сини  і  дочки,
Неначе  в  морі  кораблі,
Розкидані  по  всіх  куточках
Української  землі.
А  наша  єдність  нездоланна,
Бо  в  нас  тече  козацька  кров.
За  скільки  літ  нас  не  здолали,
А  отже  ще  простоїмо.
Яка  ж  вдалась  сьогодні  днина!
Так  й  хочеться  співать  пісень!
Моя  соборна  Україна
Знов  зустрічає  новий  день.

Пісня  «Б’ють пороги,  місяць сходить як і перше сходив»


Слова: Тарас Шевченко                              Музика: Роман Туровський-Савчук

Виконання: Василь Жданкін, Едуард Драч          

Б'ють пороги, місяць сходить, як і перше сходив.

Нема Січі, пропав і той,  що всім верховодив.

Нема Січі, очерети у Дніпра питають:

Де ж то наші діти ділись, де вони гуляють |(2)

 

 

Не вернуцця запорожці, не встануть гетьмани,

Не покриють Україну червоні жупани.

Тільки ворог щось смієцця,

Смійся лютий враже.

Та не дуже, бо все гине.

Слава не поляже

 

Не поляже, а розкаже,

Що діялось в світі.

Чия правда, чия кривда

І чиї ми діти.

 

Наша дума, наша пісня не вмре,  не загине

Он де люде наша слава, слава України.

Без золота, без каменю, без хитрої мови,

А голосна та правдива,  як Господа слово.


 

Пісня «А ми козачки, козаки, слобожанські вояки»

Слова:  Марія Обезюк                      Музика:  Іван Зозуля

 

Часто нас питають:

Ви що за чудаки?

З якої ви станиці?

З якої слободи?

Приспів:

А ми козачки, козаки,

Слобожанські вояки!

Дух Свободи в серці несем,

України честь збережем!

 

Ми – правнуки Богдана,

Ми – правнучки Сірка,

А мати Україна –

У нас у всіх одна!

Приспів:

 

Хай квітне Україна –

Козацька сторона!

І хай цвіте калина

Червона вкрай вікна!

Приспів:

Лемківська народна пісня  «Полетів би-м на край світа». Співає Анничка

 

Полетів би-м на край світа,
Як вітрець, що в полі літат,
Гей, в америцький край.
Лем жаль ми тя, моя хижо, (2)
Солом’яна, жаль.

Ой жаль ми вас, вівці сиві,
Що-м плекав вас без три зимі,
Гей, який ми вас жаль!
Ще й жаль ми вас, рідні гори,
І потоки, ліси, бори,
Зеленії, жаль.

Ой жаль ми вас, полонини,
Бо тут мої предки жили,
Гей, який ми вас жаль!
Хоч бідую – не поїду (2)
В америцький край.

Не покину рідну землю –
Тут сказав я вперше: неню,
Гей, мамо рідная...
Тут зробив я перші кроки,
Тут пройшли дитячі роки,
Юнії літа.

 

Гори мої, гори ви, гори Карпати

Українська народна пісня

1. Гори мої, гори, зеленії бори, зеленії бори,

Ой, я тут виросла, як квіточка в полі.

 

2. Гори мої, гори, ви, гори Карпати, ви, гори Карпати,

Ой, як же тут весело хлопців любувати!

 

3. Гори мої, гори, високі Карпати, високі Карпати,

Випестили ви мя, як рідненька мати.

 

Пісня «Чарівна бойківчанка»

На полонину приходив весняний ранок,

Побачить танці наших ніжних бойківчанок.

Та тільки в очі не дивись, бо закохаєшся колись

І сон спокійний пропаде вночі і вдень.

Приспів  Твоїх очей зоря ясна

                 Мене чарує як весна

                  І в юне серце сипле жар

                 Така краса

Перестороги ці я слухати не хочу

Ти подивися бойківчанці прямо в очі,

Бо я безсоння не боюсь і всю любов палку свою,

Віддам за очі, за вуста і ніжний стан.

Приспів  Твоїх очей зоря ясна

                 Чарує хлопців як весна.

                 І в юне серце сипле жар

                 Твоя краса

 

Пісня «Галичанка» (Співає Василь Хлистун)

 

Там де річка в ранковім серпанку
І на травах іскриться роса,
Там живе чарівна Галичанка
Незрівнянна казкова краса.
Там земля її рід і коріння
Там початок всіх мрій і доріг
Отчий край у вишневім цвітінні,
Галичанки святий оберіг

Приспів 2

Галичанко моя, Галичанко,
Твої чари - то ніжність краса,
А усмішка, як сонячні ранки,
Водоспадом на плечах коса.

 

Розійшлась твоя слава і шана
У віках за степи і моря.
Незбагненна моя Роксолано,
Галичаночко,  зоре моя.
Щастя зустрічі, прикрість розлуки
Від душі найщиріші слова.
Ніжний погляд і лагідні руки,
Ти легенда і дійсність жива

Приспів 2

Я за тебе вогонь і воду
Все пройду і прийму усе знов.
Як найвищу в житті нагороду,
Неземну твою вроду й любов.
Чарівнице із отчого краю
Моя доленько, спів солов’я
Я коханням тобі присягаю
Галичаночко,  пісне моя

Приспів 2

 

Пісня «Подоляночка»   або «Козацький марш»  , слова і музика Василя Іваницького

 

Українка я вродлива і весела, і щаслива.

Бо живу на Україні в рідній стороні.

Українка подолянка, українка хмельничанка,

Україночка панянка на своїй землі.

 

Українська в мене мова, ніжна й мила, калинова.

Моя пісня солов’їна, я люблю її.

Українка подолянка, українка хмельничанка,

Україночка панянка на своїй землі.

 

Пісня «Гей, соколи»  Виконує  Володимир Вермінський

 

Гей, десь там, де чорні води,

Сів на коня козак молодий.

Плаче молода дівчина,

Їде козак з України.

 

Приспів:

 

   Гей, гей, гей, соколи,

   Оминайте гори, ліси, доли.

   Дзвінь, дзвінь, дзвінь, дзвіночку,

   Степовий жайвороночку!

   Гей, гей, гей, соколи,   

   Оминайте гори, ліси, доли. 

   Дзвінь, дзвінь, дзвінь, дзвіночку,

   Мій степовий, дзвінь, дзвінь, дзвінь!

 

Жаль, жаль, за милою,

За рідною стороною.

Жаль, жаль, серце плаче,

Більше її не побачу.

Приспів.

Плаче, плаче, дівчинонька,

Люба моя ластівонька.

А я у чужому краю,

Серце спокою не має.

Приспів.

Меду-вина наливайте.

Як загину - поховайте

На далекій Україні

Коло милої дівчини.

Приспів.

Українська народна пісня «Зажурилась Україна, бо нічим прожити»

Зажурилась Україна,
Бо нічим прожити:
Витоптала орда кіньми
Маленькії діти,
Котрі молодії — у полон забрато;
Як заняли, то й погнали
До пана, до хана.
Годі тобі, пане-брате,
Ґринджоли малювати,
Бери шаблю гостру, довгу .
Та йди воювати!
Ой ти станеш на воротях,
А в закаулку
Дамо тому стиха лиха
Та вражому турку!
Ой ти станеш з шабелькою,
А я з кулаками,
Ой щоб слава не пропала
Проміж козаками.
Ой козак до ружини,
Бурлака до дрюка:
Оце ж тобі, вражий турчин,
З душею розлука!

Пісня «Це моя Україна день новий зустрічає» Василь Зінкевич

Знов сонце ласкаве
Промінь свій посилає
І степам, і долинам,
І потокам гірським.
Це моя Україна
День новий зустрічає,
Моя лагідна мати
Усміхається всім.

Там, де Січ Запорозька
Духом вільно сивіє,
Де козацькії чайки
В чисте море пливуть.
А на Київських кручах
Сяє злото Софії
І на гору Чернечу
нас дороги ведуть.

Знову сонцю радіє
Буковина й Полісся
І над краєм Донецьким
В небі жайвір співа.
А з Карпатського світа

Це моя Україна
День новий зустрічає,
Величава Княгиня
Усміхається всім.
І гостинно і радо,
Щиро всіх привітає.
Закарпаття частує
Хмелем чистих медів.

А у древньому Львові
Пані всі гонорові.
Полтавчанок, киянок,
Як побачиш умреш.
Синьоокі красуні –
Молоді волинянки –
Як подивляться в душу –
Очі не відведеш.

Бо козацького роду
Та й нема переводу,
І у чистому небі
Наші зорі горять.
Це моя Україна
День новий зустрічає,
Величава Княгиня
Погляд ясних очей.
І гостинно і радо,
Щиро вас привітає
І запросить у хату,
Як поважних гостей.

Пісня « Я люблю Україну свою» (Співає Анатолій Матвійчук)

Я колись на землі народився,

У дзвінкім солов’їнім краю.

За моє босоноге дитинство

Я люблю Україну свою.

Приспів.   Я у пісню слова переллю,

І повторить за мною крилато,

І Дніпро, і Донбас, і Карпати:

люблю Україну свою.

Я люблю Україну свою.

Тут я вперше піднявся на ноги.

Тут завжди на своєму стою.

За поразки мої й перемоги

Я люблю Україну свою.

Приспів

Я сміюсь, а то плачу від болю.

Знаю я що живу не в раю,

Але як би не склалася доля

Я люблю Україну свою.

Приспів.

Незнищенна вона і священна.

Я з долонь її музику п’ю.

Є одна тільки правда у мене

Я люблю Україну свою.

1

 

docx
Додано
15 вересня 2018
Переглядів
539
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку