Виховний захід«Наша мова – мова вічної землі, наше слово – слово вічного народу»

         Тема: «Наша мова – мова вічної землі, наше слово – слово вічного народу» (Виховний захід)

Мета: актуалізувати знання учнів з різних розділів науки про мову; прищеплювати любов і повагу до української мови, бажання досконало вивчати та спілкуватися рідною мовою; розвивати мовлення учнів, їхні творчі здібності, формувати мовну й мовленнєву культуру, вдосконалювати вміння виступати перед аудиторією, декламувати поетичні твори.

Обладнання: аудиторія святково прикрашена плакатами. Крилатими висловами про мову, перлинами народної мудрості про слово, рушниками, кетягами калини, колоссям. На столі стоїть вишита ікона, горять свічки.

Відео  «Мова єднання».

Ведуча. Україна – це наш рідний край, наша дорога і мила Вітчизна, земля, де ми народились, уперше побачили і пізнали світ, почули колискову пісню, рідну мову, відчули любов і ласку – це наша найдорожча у світі Батьківщина.

Ведучий. Одним із найбільших і найцінніших багатств нашої держави є її солов’їна мова. Шановні учні, вчителі, гості! Сьогоднішня зустріч присвячена нашій рідній українській мові. Запрошуємо вас на слово щире, на бесіду мудру. Мова – великий Божий дар для людини. У світі налічується близько трьох тисяч мов. У кожного народу вона своя. А серед них – ніби запашна квітка в чудовому букеті – українська мова.

Хай рідна мова сили набира –

Свята і чиста мова материнська.

І ось для свята вже прийшла пора.

Нехай лунає мова українська!

              Н. Красоткіна

Ведуча. Для кожної людини домівка – це місце, де можна відпочити тілом і душею, знайти прихисток від усього лихого і підтримку рідних людей… Це нерушимий храм любові, миру й злагоди. У рідному домі завжди лунає найближча, найзрозуміліша, найдорожча серцю рідна мова, бо бринить вона з ласкавих бабусиних вуст, з дідусевої говірки, з маминої пісні, з батьківського напучування, часом суворого, а часом жартівливого.

Ведучий. Слово – це те, що дає змогу висловити свої почуття, думки, поділитися ними з іншими. Уповні передати найтонші порухи людської душі може лише рідне, засвоєне з дитинства слово. Наша рідна мова – українська, тому що наша земля – Україна. Українське слово споконвіку живе в піснях, переказах, легендах, у нашій історії й сьогоденні.

Презентація 1. «Історія української писемності» (Слайд 1.)

Ведуча. Звідки бере свій початок українська мова?  Усі слов’янські мови мають спільне джерело – праслов’янську або спільнослов’янську мову, яка існувала у вигляді слов’янських племінних мов приблизно з середини III тисячоліття до н.е. (Слайд 2.)

Ведучий. Сьогодні, 9 листопада відзначається день писемності української мови та 1000 - ліття з дня народження Нестора Літописця з яким пов’язують зародження української писемності, книжного слова, літописної традиції. Вважається, що саме з Нестора і починається зародження письмової української мови. (Слайд 3) 

Ведуча.  Найвизначніший твір Нестора Літописця – «Повість временних літ». Він складений на основі сучасних автору подій і архівних літописів, народних переказів та оповідань. (Слайд 4) 

Ведучий. (Слайд 5)  Нестор без сумніву послідовник творців слов`янської писемності Кирила і Мефодія, (Слайд 6),  які на основі грецького письма впорядкували першу слов’янську абетку та записали нею Євангеліє та Псалтир. (Слайд 7). 

Ведуча. Поряд з кирилицею в слов’янській писемності відома й інша азбука – глаголиця (Слайд 8).   Серед  найдавніших і найбільш  відомих пам’яток глаголиці є Башчанська плита, Зографське Євангеліє, Реймське Євангеліє (Слайд 9,10,11).

Ведучий. Що стосується кирилиці то тут також збереглося дуже багато історичних пам’яток серед них найбільш відома – Остромирове Євангеліє (1057 рік) (Слайд 12). Сьогодні ж старослов’янська мова відома як церковна, це не дивно тому, що вона вживалася переважно в церковній сфері.

Ведуча. Давньоруською мовою укладали державно-юридичні закони, вели ділові документи, писали художні твори, найбільш відомі: «Слово про Ігорів похід», згодом Пересопницьке Євангеліє , що стала пам'яткою староукраїнської мови, якій уже 455 років (Слайд 13). Це святиня українського народу, перший переклад святого письма на живу народну мову, першокнига, на якій присягають на вірність своєму народу Президенти України (Слайд 14).

Ведучий. У середині XVI ст. у східних слов'ян виникає друкарство, алфавіт якого створено на основі кириличного письма (напівуставу). (Слайд 15).  У 1574 році Іван  Федорович у Львові   уклав і надрукував перший східнослов'янський посібник – «Буквар» з граматикою (Слайд 16).  Слов’янська мова проіснувала  до ХVII ст.. у  вигляді українського скоропису (Слайд 17). Проте й сьогодні деякі елементи кирилиці знаходяться в основі нашого алфавіту. (Слайд 18,19).

Ведуча. Згадаймо Шевченкове: «Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос – більш нічого. А серце б’ється – ожива, як їх почує!...»

Кобзареве слово підхопили славні сини й дочки українського народу, шліфували, збагачували його, примножуючи духовну скарбницю України. Імена Лесі Українки, Івана Франка, Василя Стуса, Ліни Костенко та багатьох інших письменників, які своєю творчістю утверджували право на існування української мови, відомі кожному з дитинства.

Учень:

Але ж у нас прекрасна рідна мова.

Відтінків в неї скільки, скільки барв!

У ній – і сива давнина, й онова,

У ній – далеких предків пісня й сталь,

Звитяга, мужність поколінь минулих,

В ній мудрість Кобзаря, його печаль,

В ній голос Рильського, Франка, Сосюри.

Нащадкам передам як цінний скарб,

Багату нашу українську мову.

К. Барановська

Ведучий. Пройшовши тернистий шлях утисків і заборон, українська мова відродилася, утвердилася в усіх сферах суспільного життя, здобула статус державної. Вона звучить у дитячих садках і школах, вищих навчальних закладах, використовується в діловодстві. Нею говорять диктори радіо і телебачення, друкують підручники й художні книжки. Проте, на жаль, не всі українці послуговуються нею в повсякденному житті, особливо молодь, бо це нібито не модно. До таких звернені поетові слова: «Чого ганьбиш своє ти так завзято, чого губу копилиш у злобі?.. Ніхто тебе не буде поважати, якщо ти в душу сам плюєш собі» (В. Крищенко).

Політичний мультфільм.

Учень:

Всі народи світу – то Господні діти,

Всіх народів мови – то Господній дар,

Але мова мами – найрідніша в світі,

В ній є все: і святість, і краса, і чар.

Р. Завадович

Ведуча. Під впливом суржику і сленгу, через засилля слів-покручів у мові істотно змінюється духовний клімат України. Чистота мови і культура мовлення – запорука духовного здоров’я нації. Рідна мова – порятунок від безпам’ятства, вона потрібна всім в усі часи для усвідомлення власної гідності й національної належності.

Учень:

         Над всі багатства і припливи мод

Шануймо мову серцем і вустами.

Народ без мови – це вже не народ.

Без мови всі б ми сиротами стали.

 

Ідуть гріхи за нами і борги.

Від них зректися – не шукаймо броду.

Шануймо мову над усі боги,

Якщо ми хочем зватися Народом.

О. Софієнко

Мово моя українська –

Батьківська, материнська,

Рідна мені до болю –

Дужий я із тобою!

В. Бичко

Ведучий. Слово надто багато важить у житті. Воно може впливати на долю, змінює настрій, робить людину щасливою або нещасною. Слово лікує і слово ранить, - пам’ятаймо це.

Учень:

Немов іржа залізо роз’їда,

Так груба річ калічить наші душі,

Нам суржикова мова набрид,

Тому до вас таки звернутись мушу.

Псують квітучу ниву бур’яни,

А їх насіння – зерно золотаве.

Отак частенько груба річ бруднить

І нашу мову ніжну та ласкаву.

Пройшло крізь мур поневірянь і лих,

Та збереглось нетлінним рідне слово,

Слова – перлини… Як багато їх

В співучій нашій українській мові!

С. Жук

Ведуча. Що дає кожному з нас мова? З народження – спілкування з родиною, далі – зв’язок зі світом, а ще – це потужне джерело інформації. Мова є засобом саморозвитку й самовираження особистості. Те, як людина говорить, створює образ її душі, виявляє рівень інтелекту, вихованості. Недаремно давньогрецький мислитель казав: «Заговори, щоб я тебе побачив».

Учень:

Коли не мовиш ти ще слова –

Та словом ти уже живеш:

Від мами чуєш колискову

І уві сні, коли заснеш!

 

Від маминого поцілунку

Промовиш слово, потім два,

І, як на ниточку, на думку

Нанижуться твої слова.

 

А потім вересень святковий

У айстрах прийде – ти школяр!

І вперше сам напишеш слово,

І прочитаєш сам Буквар

 

А в юності, у час ранковий,

Як сріблом міниться роса,

Знайти єдине хочеш слово,

Коханій щоб його сказать.

 

Затим слова своєму сину

І доні мусиш ти знайти:

Щоб вірність мали лебедину,

Щоб від марнот уберегти.

 

Коли ж літа впадуть в покоси,

Життя – донизу, до кінця,

Прощення в Бога ти попросиш,

У Сина, Духа і Отця…

 

Цінуймо Рідне Слово, сину,

З яким прийшли ми у життя:

Воно лиш творить з нас Людину,

Об’єднує сердець биття!

М. Калинін

Ведуча. Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, і сам не вартий поваги. Мова служить нам завжди. Щирими словами ми звіряємося у дружбі, словами ніжними відкриваємо серце коханій людині, словами сокровенними звертаємося до Бога. Виткана і чарівною калиною, і синім барвінком, і вишневим цвітом та запашною рутою-м’ятою, наша мова надається для того, щоб передати найглибші почування. Відомий поет і композитор                           Ю. Рибчинський писав: «Мова наша, мова – мова кольорова, в ній гроза травнева й тиша вечорова…»

Ведучий. Історія засвідчує: мовне питання в Україні завжди було гострим, не раз ішлося про виживання мови. Тож маємо пам’ятати: якщо наша мова зникне в Україні, то її не буде більше ніде. «Немає в світі України, немає другого Дніпра», - застерігав Кобзар. А вже в часи ближчі Володимир Сосюра звертався до молоді з пристрасним словом: «О мово рідна! Їй віддав я гаряче серце недарма. Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема».

Ведуча. Шануймо й любімо рідну мову, не декларативно, не галасливо, а стишено і дієво. Не цураймося, не зневажаймо. Вбираймо в душу всі її барви, всі відтінки, осягаймо глибини, підіймаймося до вершин. Поважаймо себе в мові – і нас поважатиме світ.

Ведучий. Людина не вибирає собі мову, як не вибирає матір, яка народжує, даючи безцінний дар – Вітчизну, рідну мову. Крізь роки проносить  людина любов до того куточка землі, де вона побачила світ, де все їй знайоме, звичне і рідне. Мова веде нас шляхом пізнання. Чим краще знаємо мову, тим ефективніше освоюємо знання різних галузей, тим успішніші в житті. Брак мовних знань і недостатність навичок в усному й писемному мовленні гальмують наше інтелектуальне, фахове і моральне зростання. Той, хто не знає материнської мови або цурається її, прирікає себе на злиденність душі. Щасливий той, для кого рідне слово – вічна, непроминуща цінність.

Ведуча. Наше завдання – пильно берегти й збагачувати рідну мову, вивчати з ранніх літ. Хоч би куди закинула нас доля, не забуваймо її. Кожен громадянин України мусить володіти державною мовою: «Вивчайте мову українську дзвінкоголосу, ніжну, чарівну, прекрасну, милу і чудову, як материнську пісню колискову» (А. Каніщенко)

Мова народу – найкращий цвіт, що ніколи не в’яне, а вічно живе, розвивається. Бережімо її, збагачуймо і розвиваймо, дбаймо про її чистоту і красу, намагаймося говорити одне одному лише добрі слова, тоді й світ навколо стане кращим, добрішим. Пам’ятаймо слова В. Сухомлинського: «Мова – то цілюще джерело, і хто не припадає до нього вустами, той сам всихає від спраги».

Учень:

Говоріть

Говоріть, як колись вас навчала матуся,

Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,

Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,

Не тримайте слова, віддавайте комусь.

 

Щиро так, м’яко так починайте казати,

Як воліла б відкритися ваша душа,

Може, хочеться їй у словах політати,

Привітати когось, а чи дать відкоша.

 

Слів умові мільйон, вибирайте найкращі,

Кожне з них, лиш торкни, як струна, виграва,

Зрозумілі, вагомі, й усі вони наші –

Мелодійні, дзвінкі, українські слова.

 

Обминайте чужинні слова кострубаті,

Що до нашої мови зухвало повзуть.

Говоріть, почувайтеся, наче на святі,

І натхненні слова радість вам принесуть.

 

Говоріть про любов і про віру у щастя,

Уникайте мовчання, нудьги і ниття,

Говоріть, хай в розмові слова веселяться,

Говоріть і продовжуйте мові життя.

О. Лупій

     Ведуча. Як і будь-який вид мистецтва, музика закарбовує в собі мову на певному історичному етапі й передає про неї наступним поколінням; водночас вона презентує духовно – культурний рівень нації сучасникам, світовій спільноті. Тому природно, що мистецтво повинно вбирати лише найкращі мовні традиції, пильнувати їхню чистоту й водночас зберігати своє мистецько – естетичне призначення. Культура мови в українському музичному просторі не меншу значущість, ніж у літературі, кіно, засобах масової інформації.

   Пісня завжди займала важливе місце у духовно – культурному житті українського соціуму. Саме в пісенному мистецтві жила наша мова у час заборон і переслідувань. На основі фольклорних пісень було написано багато літературних творів, тож, відшліфована фольклорна мова ставала літературною, входячи в активний повсякденний ужиток. Тому дотепер музичне мистецтво має важливе значення у відродженні й актуалізації художніх цінностей, в інтеграції та культурному розвиткові українського суспільства.

   Сучасна українська пісня має велику популярність. Про це свідчать численні перемоги наших виконавців на вітчизняних і міжнародних конкурсах.

   Молодь зазнає серйозного впливу своїх кумирів, наслідує їхні манери, звички та, природно, мову. (Презентація «Вони зберегли українську мову). Ведучий. Усе минає, а слово залишається. Зникають у безвість царі, володарі, раби … на порох розсипають величні будівлі, вмирають дерева, пересихають річки… гори перетворюються на купи каміння … все стає тліном і прахом, а написане слово залишається. Залишається і несе крізь час голос людської душі. Тож хай живе, переживає століття й покоління найбільше диво – рідна мова! Хай живе Україна!

Відео: «Україна це я» Тіна Кароль.

 

 

 

Використана література:

 

1. Жовтобрюх М.А., Волох О.Т., Cамійленко С.П., Слинько І.І. Історична граматика української мови. – Київ, 1980. – 318 с.
2. Історія українського слова. – К., 2000.
3.   Німчук В.В. Державна мова / В.В. Німчук // Українська мова : енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М., Тараненко О.О. (співголови), Зяблюк М.П. та ін. 3 є вид., зі змінами і доп. – К. : Вид - во «Укр. енцикл.» ім. М.П. Бажана, 2007. – С. 140-142.
4. Огієнко І. Історія української літературної мови. – К., 1995.
5. Плющ П.П. Історія української літературної мови. – Київ, 1971. – 423 с.
6. Полонська-Василенко Н. Історія України. Т. 1. – Київ, 1993. – 640 с.
7. Русанівский В.М. Походження і розвиток східнослов’янських мов. - Київ, 1980. – 61 с.
8. Українознавство. – К., 1994-1996.
9. Українська та зарубіжна культура. Підручник. – К., 2001.