НІЧ СВЯТОГО МИКОЛАЯ - ДИВНА І ЧАРІВНА НІЧ

                                   

                                    ДІЯ ПЕРША

 

Світлиця гарно прибрана.

Вибігають добрі духи оселі, вони сміються, граються, бешкетують.   Звучить мелодія «Тра-ля-ля».

 

Веселун (співає).

                  Як чудово жить на світі тра-ля-ля, тра-ля-ля.

                   Коли поруч гарні друзі тру-ля-ля, тру-ля-ля.

                 Веселись, Матвійку, дам тобі копійку.

Домовичок.   Веселунчику! А що це в тебе за пісенька, хто тебе її навчив?

Веселун.  А, ніхто, сам склав, сам співаю, сам танцюю і сам граю.    О, бач, віршик вийшов.

Домовинок.  А знаєш, кого чекають сьогодні в гості наші господарі? Як не знаєте? Святого Миколая! Ось кого!

Помагайко.  Самого Святого Миколая! Оце так гість! В такому разі і нам треба приготуватися, причепуритися, нову пісеньку придумати. А де ж це Помагайко?

Домовинок. Та він все ще з Наталею по господарству клопочеться. Ця клята тітка Явдоха вирішила геть дівчину роботою замордувати. О, та ось і Помагайко. (Заходить Помагайко, він втомлений).

 Веселун.  Ну що, впорались з роботою?

Помагайко.  Так, але ледве на все рук вистачило. Щоб Наталочка без нас робила? Ох і відьма ця Явдоха. Сама лінива, що годі іншої такої в селі знайти: все спала б та їла, і навпаки: їла та спала б.

Веселун. Прийшла на все готове в Якимову хату, привела з собою гаку ж ліниву доньку, а бідну Наталку геть роботою замучили.

Помагайко. Якби не ця працьовита дівчина, я б давно цю господу покинув, а так терплю всякі незгоди, бо хто ж тоді малій допоможе?

Домовинок. Ой! Ховаймося мерщій, бо хтось іде, а нам не гоже на чужі очі показуватись. Ми добрі духи людської оселі, живемо поруч з господарями, допомагаємо їм, розважаємо їх, слідкуємо за порядком у господарстві, але для людей ми не видимі.

Помагайко. Та не бійтесь, це не людина, а наша матінка — Берегиня. (Всі вбігають, оточують Берегиню).

Веселун. Матінко! А чи правда що сьогодні до нашої господи завітає сам Святий Миколай?

Берегиня. Правда, Веселунчику, правда.

Домовичок. А можна і нам на нього подивитись?

Берегиня. Не знаю , Домовичку, чи можемо ми перед людські очі стати.

Помагайко. Матусю, ну, будь ласка. Ми ж теж так чекали цього свята, наші маленькі руки ні хвилини без роботи не були, -казка Берегиня. Знаю, знаю, мій любий Помагайко, але...

Домовинок. А ми заховаємось за лаву і будемо сидіти тихенько-тихенько.

Берегиня. Ну що ж, вмовили. Ховайтесь і дивіться мені, щоб ані чи-чирк. А я перевірю чи все готове до свята.

(Підходить до столу, поправляє скатертину, розставляє посуд).

Берегиня. Ось так, тепер уже все готово до свята. Діти так гарно готувалися стріти Миколая, порадувати його оцінками, повіншувати віршами, піснями. Ну що ж, саме час. Сідайте рядком і слухайте ладком.

Пісня «Доброти свіча»

 

(Виходить Мачуха, оглядає хату).

 

  Мачуха. А чи все зробило це ледащо? От мороку маю, за всім потрібно око тримати. Наталко! А йди-но сюди, нечепуро! Ти все зробила по хазяйству?..

Наталка. Все, матінко!

•              Корів подоїла?
•              Так, матінко!'
•              Свиней нагодувала?

— Так, матінко!

•              Коням їсти дала?
•              Так, матінко!

        Водиці з криниці в відра та діжки наносила?

•  А дров нарубала?
• Нарубала, матінко!

•              А чи вистачить їх?..
•              Вистачить, матінко.
•              Я так і знала, так і знала, що їх мало буде... Іди, іди, ледащо, та назбирай хмизу...

Наталя. Матінко! Не гоніть мене в такий мороз та хуртовину з дому, я ж в лісі пропаду (плаче).

Мачуха. Не пропадеш, чорти тебе не вхоплять.

Наталка. Не проганяйте мене, я ж вам вірою і правдою служу, не губіть моєї душечки!

Мачуха. Геть! Геть з хати! І слухати тебе не хочу, і бачити тебе не можу/іди по хмиз і без дров не вертайся!

(Дівчина виходить).

•              Насилу здихалась, може якраз пропаде, бо вже мені вона геть чисто надоїла, це ж не моя рідна дочка, а дідова. А     ось і моя люба Мотрунечка! Іди сюди, дочко, іди сюди, зіронько. Сідай ось тут на подушечці, вкрий плечики кожушком, не застуди своїх ноженят (вкриває).

(Чути стукіт, в хату заходить дід).

Дід. Ох і лютий мороз на дворі, а хурделиця така, що й за метр нічого не видно. А на небі ні місяця, ні зіроньки. А де ж це, Явдоха, моя Наталка?

Мачуха. Пошвендяла до подруженьок, твоє ледащо, немає, щоб матері допомогти. А я вже бідная так намучилась, так накрутилась за день, як білка в колесі. І корів подоїла, і худібку всю нагодувала, і воду в діжі понаносила, хату прибрала, і їсти (заглядає по горшках) от дивись наварила, а моя Мотруня як наробилась. Все біля мене ходить, та до праці горнеться, про все розпитує, всьому навчитися хоче — і прясти, і шити вже вміє, і хату підмести, ось подивись.

(Звертається до дівчини).

•     Покажи, любонько, горличко моя ненаглядна, як ти вмієш вишивати.

Мотря (крутить в руках вишивання). А на якого... ви, мамо, мені оце шиття тичете, в нас що Наталки в домі немає?

(Швиряє шиття геть).

Мачуха. Донечко, ластівко моя, то може хоч хату підметеш?

(Тиче віник в руки, та починає мести іншим кінцем).

Мотря. Та ж Наталка, мамо, як наносила дров та води в діжі, то геть чисто хату вимела...

Дід. То може, Мотя, ти знаєш, де моя Наталка?

Мотря. Авжеж, знаю. Мати її в ліс по дрова послала...

Мачуха. Та що ти кажеш, пришелепувата? Не слухай її, Якиме. Наталка сама в ліс в мене випросилась. Я її і так і сяк не пускала, а вона піду, каже, матінко, та й годі. Бо свято святого Миколая заходить, а дров до печі в нас не вистачить.

Дід. Не вистачить, кажеш, та я ж цілий віз дров вчора привіз... Ет!.. Та з ким тут говорити!.. Доню моя, донечко, не вберіг я тебе від злої мачухи, чи жива ти ще і де тебе шукати?.. Прости мені, Наталю, прости, сиріточко безталанна.

    (До мачухи). Я йду на пошуки дочки, а коли ми повернемось, то щоб і духом твоїм тут не пахло. (Дід виходить).

                     ДІЯ ДРУГА

 

  Композиція «У лісі, лісі темному» 

 

   Ліс, ялинки, все навколо білим вкрите, віє вітер, свище завірюха. З'являється Лісовик і Морозенко.

 

   Лісовик. 

     То не вітер бушує над бором

      І не з гір потекли ручаї.

      То Мороз — Воєвода дозором

       Обходить маєтки свої.

Пильнує чи заметілі

Стежинки лісні замели,

Чи сковані добре крижини,

Чи не видно де клаптя землі.

           Морозенко. Дідусю, дідусю! Ось послухай, я сам      вірша про бабусю Хуртовину склав:

 Звечоріло, ніч заходить,

Місяць з хмари не виходить;

Ані зіроньки не мріє Тільки сніг кругом біліє.

Ось схопилась Хуртовина,

Засніжилася долина і кипить мороз у полі

На просторі та на волі.

Лісовик. Ай да Морозенко! Ай да розумник. Одне слово — молодець! Та нам ніколи тут вірші розказувати, пішли ліс пильнувати.             

 

Виходить.  З’являється Наталка з в'язкою хмизу

 

Наталка. Слава Богу, хуртовина трошки вщухла. Як же ж я втомилася! Метелиця всі стежинки-доріжки перемела і тепер куди йти — не знаю. Сяду ось тут, перепочину і далі піду.

(Сідає, заплющує очі.

 Вибігають Сніжинки, весело сміються, грають у сніжки).  Звучить мелодія 

1.                                           сніжинка. Надійшли морози, ріки закували.
2.                                           сніжинка. І березам коси інієм прибрали.
3.                                           сніжинка. Пухова перина очі убирає.
4.                                           сніжинка. Біла скатертина — ні кінця ні краю.

1.                                           сніжинка. Під серпанком білим трава і листочки.
2.                                           сніжинка. Річка оніміла, не дзюрчать струмочки.
3.                                           сніжинка. Омертвіли лози, ледь гіллям хитають.
4.                                           сніжинка. А в полях морози, та вітри шумлять.

1.                                           сніжинка. Ой сніжиночки, ой подруженьки, дивіться! (Всі підбігають до дівчинки).
2.                                           сніжинка.  Яка маленька дівчинка.
3.                                           сніжинка. І яка гарна.
4.                                           сніжинка. Подивіться, вона дрімає.

1.                                           сніжинка. Мабуть, заблудилась, бідненька.
2.                                           сніжинка. Яке в неї змучене лице, мабуть, вона втомилась.
3.                                           сніжинка. Не будімо її, хай спить і назавжди з нами зостається.
4.                                           сніжинка. Давайте їй пісеньку заспіваємо і в хоровод закружляємо. 

 

       Хоровод. (Виконують хоровод «Білесенькі сніжиночки».

 Під музику виходять Лісовик і Морозенко).

Танець «Святий Миколай. 7 сходинок.»

Лісовик. А що це ви так розвеселились, дівчатонька-сніжиночки?

(Сніжинки підбігають до Лісовика).

1.                                           сніжинка. А ми розвеселяємо нашу гостю.
2.                                           Морозенко. Гостю? А хто ж це така?
3.                                             сніжинка. Людська дівчинка, ось подивіться. їй сподобались наші танці і пісні, вона уві сні посміхається. 

Лісовик. А вам не жаль її? Морозенку, це ти її заморозив?

Морозенко. Ні, не я, в мене ще сили такої немає, це мій дідусь — Дід Мороз.

Лісовик. Морозенку, зроби щось, не губи цієї дівчинки, вона така працьовита, я її кожної пори року в лісі бачу за роботою: то вона ягоди збирає, то гриби, то хмиз у в'язки складає, а взимку лісових звірят підгодовує.

Морозенко. Добре, спробую, я покличу свого меншого брата Роковичка. А-го-го-го-в! Братику! Де ти? (Вибігає Роковичок).

Роковичок. Ти мене кликав, брате?

Морозенко. Так, допоможи нам цю дівчинку від морозного сну пробудити...

Роковичок. Ой, та це ж Наталочка, Діда Якима дочка, я її добре знаю. Вона дуже хороша і чемна дівчинка, завжди всім допомагає, її маленькі ручки всяке діло вміють робити. Так-так, її треба швидше розбудити, бо скоро до дітей в світлицю завітає Святий Миколай, він малій Наталці гарні гостинці приготував. Ану відійдіть, я прокажу закликання:

              Холод-холод, холодище,

Відступися, відсахнися.

Хай Наталочка проснеться

 І додому повернеться!         (Дівчинка прокидається).

Наталка. Ось я і спочила, а тепер і в дорогу час!  Ой!!! (Лякається лісових мешканців). Хто ви?

• Я — Лісовик.
• Я — Морозенко.     
• Я — Роковичок.        
• А ми — Сніжинки.

Наталка. Які ви всі милі, це ж ви мене уві сні розважали. Дякую вам. Та мені в дорогу час. Будьте ласкаві, скажіть, куди мені йти, в яку сторону?

Лісовичок. Зачекай, я покличу свого брата світлячка і він тебе додому проведе. Світлячку, де ти? А йди-но сюди.

(Прибігає Світлячок).

Світлячок. Це я можу, я миттю.

Запалю ліхтарик свій.

Мій ліхтарик чарівний.

Скрізь світліше стане враз.

В добрий путь і в добрий час!

Сніжинки. Ой, зачекайте. Ми хочемо нашій новій подрузі зробити подарунки. (Дарують гарний одяг).

 Наталка. Дякую за вашу гостинність і доброту, дякую за чудовий одяг!

Світлячок. А я дарую тобі зоряний вінок і це чудове намисто на згадку про мене, скромного Світлячка. Ну, поспішаймо, а то тебе подруги вже заждались, скоро в гості завітає сам святий Миколай.

(Виходить дід Яким).

Дід Яким. Ось ти де, моя донечко, моя Наталочко, та яка ж ти гарна! (Розглядає). Хто зробив тобі ці коштовні подарунки?

Наталка. Мої нові друзі, ось вони! Прощавайте! (Махають руками на прощання. Дід бере в'язку хмизу, поперед йде Світлячок, за ним дід і Наталка. Виходять). Звучить полька.

Наталка. Друзі, а може і ви з нами на свято? Гайда мерщій.

 

Пісня «Ходить по землі Святий Миколай»

   

                                       ДІЯ ТРЕТЯ.

 

         Світлиця святково прибрана. В ній повно дітей. Всі хвилюються, чекають Наталку.

 

Марійка. Де ж це моя подруженька так довго забарилась. Гостей покликала, а самої немає. Агов! Чи є хто в господі, озвіться!

Оленка. Мабуть, мачуха їй стільки всяких справ зробити загадала, що Наталці і до ранку з роботою не справитись.

Оксана. Якась чудасія. Хата відкрита, а нікого нема.

(Хтось стукає у двері).

Марійка. Це, мабуть, Наталка!

(Вбігає чортик Антипко, а за ним чортик Пустунко).

 Звучить музика «Диксилент».

 

Оленка. О, а це що за оказія, хто ви?

З чорт. Я — чортик Крутійко.

1.                                         чорт. Я — чортик Антипко.
2.                                         чорт. Ми прийшли, аби зіпсувати вам свято.

1.                          чорт. Я навчаю хлопчиків бути нечемними, смикати дівчаток за кіски, ображати їх, штовхати. 1 чорт. А я приніс дітям від найголовніших чортів дарунки.

(Стукіт у двері). (Заходить дід Яким, Наталка і лісові жителі).

Оксана. Ой, Наталочко, ой, подруженько, яка ж ти гарна, який одяг!

          Марійка. Який чудовий зоряний віночок, а яке намисто! Де це ти все взяла? Хто тобі зробив ці щедрі дарунки?

Оксана. А хто ці небачені і незнані створіння? Я їх ще зроду не бачила, хто вони?

Оленка. Як, Оксано, ти їх не знаєш? Ох вже ці дівчата, а ми добрі знайомі, правда, друзі? Це лісові жителі.

• Я — Лісовичок.
• Я — Роковичок.    
•  Я — Морозенко.  
•   А я — Світлячок.                
• А ми — красуні сніжинки..

1 сніжинка. Один раз в рік в переддень Святого Миколая ми всі стаємо живими істотами — хлопчиками і дівчатками.

Наталка. І якщо, ви не заперечуєте, я запросила їх всіх до нас на свято.

          Оленка. І правильно зробила! Заходьте, гості дорогі.

Наталка. А де це Мачуха та Мотрунька, щось їх ніде не видно?

Дід Яким. Та нащо про лихих людей сьогодні згадувати? .

Добрий день у нашій хаті!

Просим всіх гостей сідати,

Не журіться в нас на святі,

Веселіться, будем раді! (Всі сідають).

1 чорт. Дочекався, дочекався, прийшли гості, прийшли діти. Зараз пакості учиню, зараз бійку розпочну...

2 чорт. А я буду смикати дівчат за кіски, хай плачуть, а я буду радіти

Солоха. Ох, ох, ох, ох! Людоньки добрі, людоньки милі! Ой пробачте! Я більше не буду, чесне- пречесне не буду.

Оксана. А, це ти Солоха!.. А чого це ти лементуєш, чого це ти людей лякаєш?

Солоха. Чесне слово я більше не буду, це все вони винні, іродові діти, це все чортенята винні.

1.                                         чорт. Я ж казав, що не надійна в пакостях союзниця ця Солоха.
2.                                         чорт. Ну, а другу де ж було взяти? Ніхто з нами, чортами, діла не хоче мати.

Оксана. Та про що мова?

Солоха. Ці чорти Місяць і Зірки з неба вкрали, щоб Святий Миколай не зміг знайти до вас дороги, а я, дурепа, погодилась їх сховати. І ось я тут, я повертаю небесні світила на небо, хай світять!..

Місяць  Дякую, друзі, що визволили нас.

Люба зіронько, засяй-но ясно.

Щоби нам зібрати даруночків вчасно. 

 Бо скоро настане щасливий той час,

 Коли  Миколай завітає до вас.

Зіронька    Я – Зіронька ясна, люблю чарувати,

Бо вам , любі друзі, не час сумувати.

І добрі бажання здійсняться хай враз,

Святий Миколай завітає до вас.

Під мелодію засвічують зірки

 Оленка. В такому разі ми тебе прощаємо, заходь, сідай, але більше ніколи і нікому зла не роби.

Солоха. Дякую! Красно дякую і більше ніколи зла робити нікому не буду.

1.                                       чорт. От напасть! Якісь це вечорниці дуже правильні, навіть Солоху пробачили.
2.                                       чорт. Та побачимо чи пробачать діти Мачусі і Мотрі. Піду їх пошукаю, вони десь в хліві поховалися і сидять (вибігає);

Зіронька Я маю вам , друзі, хочу розказати,

Як маємо разом Святого стрічати.

Візьмімось за руки й весело співаймо,

Піснями його ми усі прославляймо.

Місяць  Вже сяють зорі в небі синім,

                Я-  є їхній тато.

             Вийшли разом Миколая в світи проводжати,

            А я місяць угорі, шлях всім устеляю.

            І небесного ангела зараз закликаю!

          

                (Стукіт у двері. Заходить Ангел)

                Звучить мелодія «Ісус Христос».

1 Ангел. Послав мене Святий Миколай перед нього на землю летіти, подивитись де і як люди свято стрічають, кому в цей чудовий вечір подарунки вручити, а кому і зауваження зробити, та про все йому розповісти. Ну що ж, веселіться, а я йду навстріч Святому Миколаю!

(Похнюпившись заходить Мачуха і Мотря).

Дід Яким. Отакої! А вас сюди хто кликав? Ну це вже занадто!

Наталка. Ні, ні, матусю, постривай, нехай лишаються. В моєму серці образа вмерла разом із сном в морозяному лісі. Нехай собі живуть, куди ж вони підуть, надворі люта хуга?

Дід Яким. Але ж, дитиночко?!! Вони ж тебе загартуванням не погубили?

          Наталка. Нехай в молитвах Божих спасіння шукають і хай Господь їх судить, а я — прощаю, бо гак велів Господь. Я сама намерзлась в люту хугу і знаю, що таке без даху над головою. (Мачуха і Мотря кидаються в ноги Наталці).

Мачуха. Дитино, люба! Прости! Лють засліпила мені очі, але прозріла я і більш тебе ніколи-ніколи в житті не скривджу.

Мотря. Сестрице мила! Я більш тобі лихого слова не скажу. Прости, що я була з тобою така несправедлива. Та обіцяю, що від сьогодні в мені ти знайдеш свого найвідданішого і найщирішого друга — найкращу подругу.

           Дід Яким. Якщо дочка прощає, лишайтесь, і більш ніколи кривди не чиніть, бо гріх великий сироту

кривдити! 

 

Звучать сурми, сповіщаючи про прихід Святого Миколая

 

Марійка. Ой Святий Миколаю,   

                Загости до нас із раю,  

                З ангелятками малими,

                Що з дзвінками голосними.

Оленка. Із собою забери,     

               Чемними діточками дари,

              Обдаруй дітей книжками

             З казочками, з образками,   

           Всіх дітей розвесели.

(Через весь зал у супроводі ангеляток з дзвіночками і бенгальськими вогнями йде Святий Миколай).

 

Пісня «Як тільки над містом»

        

     Святий Миколай. Із небесної країни Привіт вам, діти України!

Із далекої дороги Утомились мої ноги.

Сьогодні, власне, рік минув,

Як на землі я тутка був,

Як дітям подарунки дарував,

До праці всіх я научав.

Наказував всім чесно жити,

Зла не чинити, людей любити.

Ну, хто , послухав моїх слів?

Сьогодні, діти, день наспів.

Скажи-но, ангеле, торік,

Що я діткам усім прирік?

          2 Ангел. В моїм протоколі запис є такий: «Каже малим дітям Миколай Святий: — Хто в цім році зробить найдобріше діло, в моє свято стане перед мене сміло. Дівчинка чи хлопчик, Лісовик чи Роковик той дістане славний, преславний вночі подарунок!

Святий Миколай.      Гей, небесні слуги, закликаю вас

                          Розкажіть мені про дітей в цей час!

Ангел.      А де ж ті діти!     Кому його присудити?

Ангел.   Так ось вони, зібралися і ждуть,

       Ну, добре, починаймо суд!            

 (Святий Миколай сідає на трон).

 

 Пісня «Я нечемний був у школі»

Святий Миколай.  Ангелятки! Розпочинаймо,

                 Та по одному викликаймо.

                  Хай кожен скаже нам тут сміло

                 Про своє добре і корисне діло.

                А ми зізнання всі розберемо

               І найдостойнішому уночі подарунок віддамо.

1.                       чорт. Ой! Вай! Що я чую, отче Миколаю?

Ви суд розпочинаєте, а я про це не знаю.

                      2 чорт. Бо суд — важлива і серйозна справа.

В нім можна легко помилитись,

То як же без чортів в цім ділі? —

Без нас — не можна обійтися.

                  1 чорт. Оцих діточок добре я пильную,

Що котре зробить зле — усе собі катую.

           2 чорт. А є й такі паскудні, що прибрехати люблять,

Та при мені не сміють, бо всі слова погублять.

1 чорт. Святий отче Миколаю,

Ти живеш увесь рік у раю,

А я дивлюся, пильную

 І все записи збираю.

2 чорт.  Ось послухай:  то клас нечемних.

                       В класі хлопці — справжнє лихо:

                       Б'ються, лаються, глузують,

                       Мало хто приносить втіху.

    1 Ангел.   Мовчи, чортиську, більш ні слова.

           Все, що верзеш ти — вітер і полова.

2 Ангел. Святий наш Отче! Не вір ти тому, що чорт меле. духові злому завидно бачиш, що ця дітвора на ніч побожні молитви молить, до книжки старань докладає, в церкву ходить, батькам допомагає, вчителів шанує. А може дещо з цього й правда, то вони виправляться, правда?

             1 Ангел. А що негаразди є — то вони їх в минулому залишать, прости їх, Отче Миколаю.

       Святий Миколай. Так, так, Ангелятки. Ви переконали мене, любі діти!

                 За таку роботу я сьогодні вночі обов’язково навідаюся до всіх діточок.

               В моєму чарівному мішку подарунків вистачить на всіх.

      1 чорт. От халепа! А все винен отой білий поклепа.

1.                 Ангел. По моєму наказу — зникай чортиську.
2.                 Ангел. А ви, любі дітки,

                       Чекайте ніченьки сьогодні,

                       Гостинці одержуйте смачні, солодкі.

          Пісня «Ой хто , хто Миколая любить»

    Святий Миколай Так діти , нам пора. Залишайтесь і надалі чемними , ввічливими, дружніми і співчутливими. Раненько загляньте під подушку - там обов’язково буде для вас подарунок від мене

    1 Ангел. Зичим людям в цьому домі

Веселенько погуляти,

Та на цей раз, вибачайте,

Нам пора вже вирушати.

(Всі встають, проводжають Святого Миколая, грає музика).

   Оксана. Миколаю чемно дякували діти.

В небі зорі, повно див.

                   Завтра — ранок, щоб радіти —

Миколай у нас гостив.

   Оленка. Хліб-сіль на рушнику ми вам несем,

                Любов свою несем безмірну.

                Ми гостей добрих любим над усе,

               Як любим рідну Україну.

         Оксана. Все, що в серці мали, — вам подарували:

                        Світлу мрію й казку, ніжну пісню й ласку,

                       Щебет України, звичаї родини.

         Тарас. Хай традиції дідівські внуки не забудуть,

 

                    

              

 

                          Розцвіте хай слово рідне , і радіють люди.

 

                        Мелодія Різдвяних колядок