Виховний захід "Подорож рідним краєм"

Виховний захід

Тема: Подорож рідним краєм

Мета: формувати уявлення про історичні назви на території рідного краю; поглиблювати знання з історичного минулого Ладижина; ознайомити      з легендами рідного краю; розвивати мовлення учнів, логічне мислення,     творчу уяву; виховувати любов до рідного краю, повагу до земляків, їхніх звичаїв.

Обладнання: тексти легенд, картинки із зображенням мальовничих куточків краю, фотокнига «Ладижин створений людьми», історичні нариси    від Марії Провільської (Баклан) «Ладижин древній та сучасний»

ХІД ЗАНЯТТЯ

Організація групи.

•         Привітання.

Вихователь. Добрий день,в добрий час!

Рада, діти, бачить вас.

- А що ви мені маєте відповісти, дізнаєтесь, виконавши завдання:

•         Завдання «Роз’єднайте слова»

Дозаняттявсіготовійналаштованінате,

Щодонассьогоднівгостіхтосьцікавенькийприйде.

Учні. До заняття всі готові й налаштовані на те,

Що до нас сьогодні в гості хтось цікавенький прийде.

Підготовчий етап.

- І це ви дізнаєтесь, коли прочитаєте тему нашого заняття.

•         Завдання «Таємний шифр»

Учні. «Наш рідний Ладижин»

•         Технологія «Мозковий штурм».
Ставиться проблема. На дошці записуються всі запропоновані варіанти рішення, обговорюються, вибираються кращі.
— Що для кожного з вас є ваше рідне місто?
(родина, домівка, школа, друзі, двір,  природа, відпочинок, т. д.)
Малюється сонце «моє місто», вибираються основні поняття.

•         Очікувані результати.

- Чого ви очікуєте від сьогоднішнього заняття?

Ознайомлення з новим матеріалом.

•         Введення героя легенди.

До нас на урок завітала гостя — богиня Лада. Як ви думаєте – чому?

Заходить дівчинка у костюмі богині Лади. Діти відповідають.

•         Поетична сторінка.

Ладижин,  від  Лади - Ладижин,
Богині  тепла  і  добра.
Ладижин,  в  минулому  й  нині
Найкраща  у  тебе  пора!

Ладижин –  це  місто  над  Бугом,
Перлина  Поділля  й  краса.
Ладижин,  ти  став  нашим  другом,
Ладижин,  твориш  чудеса!

Як  можна  тебе  не  любити,
І  як  не  пишатись  тобою?
Без  тебе  тепер  нам  не  жити,
В  майбутнє  береш  нас  з  собою!

Вихователь. Діти, а які рими до слова «Ладижин» ви можете дібрати?

Наша богиня Лада знає їх аж 100.

    Сто слів із поезії з подібними закінченнями:

Богиня Лада запрошує всіх помандрувати рідним краєм.

•         Робота в групах.

Вихователь. А побувати в минулому нам допоможуть легенди.  Ви поділені на 4 групи. Кожній потрібно буде опрацювати одну з легенд        про походження назви міста Ладижин і представити її богині Ладі та        всім іншим. Та перед цим дещо пригадаємо.

•         Завдання «Довідкове бюро»

- Що таке легенда? (Легенда — це поетичне оповідання або народне      сказання про історичні події чи життя людей.)

—Які бувають легенди? (Історичні, про життя людей, про природу,    повчальні, пізнавальні.)

- До якого літературного жанру подібні легенди? (До казок.)

- Як у казках пишуться імена героїв? (З великої літери.)

- Що спільного між казками та легендами? (Здебільшого добро перемагає      зло, а якщо легенда закінчується трагічно, то головні герої залишають           по собі довгу живу пам’ять.)             

Вихователь. Молодці, починайте працювати. Подумайте, хто з кожної групи    буде презентувати легенду.

Перша з них така. Лада-богиня жінок, кохання, краси, врожаю. На     честь богині Лади було створене місто з древнім ім'ям Лодяжин, яке  аналогічно пов'язане з сучасною назвою Ладижин.

Друга історія така. Старожили розповідають, що люди, які жили              на цих землях, жили в мирі i злагоді, от i назва "ЛАДИЖИН".

Третя версія. На цих землях жили два князі i дуже не мирилися             між собою, a їх жінки ладили i потім помирили своїх чоловіків. От i назва  "ЛАД ЖІНОК" – "ЛАДИЖИН". 

Ще є четверта історія. У десятому столітті на цих землях був        популярний рід князів Коротких, але до цього рід називався        Ладижинським, можливо, із цією назвою пов'язана назва нашого міста Ладижин.

•         Фізкультхвилинка.

•         Історична сторінка.

Вихователь. А зараз послухайте уривок з історичних нарисів від Марії Провільської (Баклан) – почесної жительки міста – «Ладижин древній та сучасний». Слухаючи історію рідного краю, ви можете намалювати уявлені картини, а в кінці заняття зробимо виставку ваших робіт.

Багата і прекрасна наша ненька - Україна зі своїми лісами, річками, широкими степами та багатющими землями. Серед цієї розкоші острівцем обрав місцину наш Ладижин. Темною стіною обгорнули його ліси. Тихі води річок Бугу та Сільниці обвили з усіх сторін. Хлюпочеться широке Ладижинське море, витвір рук людських, приваблюючи до себе на відпочинок. За тисячолітнє існування розсипались високі мури, міцні башти і будівлі, залишивши вже так мало спогадів про свою міць та про своє минуле. І все ж, не дивлячись на плин століть, є ще багато незвіданого, цікавого, історично цінного. Перечитуючи історію багатьох авторів, які у спогадах Ладижин не минають, як не минали його наслання, біди і горе, жоден із них не наводить дати забудови ладижинської фортеці. А фортеці по князівствах будувались при Володимирі Великому, при Данилі Галицькому, при литовському князі Вітовті.
Містечко Ладижин у далекі часи було фортецею. Знаходилась вона на трикутнику, який з двох сторін омивався Південним Бугом і Сільницею, 3 третьої ж сторони фортеця була захищена широким та глибоким ровом. Місто-фортеця було оточене земляним валом, укріплене дерев'яним зрубом. Висота насипу сягала тридцяти метрів. На цей вал із дубовими зубчастими палями, як на хвилеріз, натикались полчища татаро-монголів, польської шляхти, турок-яничар і кримських татар. Залишки валу ще й досі збереглися в центрі древньої частини Ладижина, за садибами по вулиці Наконечного (колишня Грушівка)   №21 та №23 та понад городами по вулиці Поштовій. За легендами, які передавались від покоління до покоління, попід містом існували підземні ходи, навіть попід Південним Бугом. Жителі фортеці користувались ними в лиху годину нашестя ворогів, їх залишки до цього часу нагадують про себе проваллям (по вулиці Карла Маркса, біля аптеки у старій частині міста, на території колишнього учгоспу-технікуму на лівому березі Бугу). Куди ведуть підземні ходи та печери, як далеко тягнуться та які мають відгалуження - сказати важко, бо ніхто цим не цікавився і не вивчав. За тими ж переказами й легендами, вели ходи аж до Брацлава, колишнього воєводства Подільського та до Гайсина.                                                                                                                   У «Книзі мандрівок» турецького часопису Євмеї Чепебі, який був очевидцем нападу в 1657 році турецько-татарських орд на міста й села Південно-Західної України, наш Ладижин згадується ось як «...щодо самої фортеці, то вона стоїть на березі Бугу, оточена земляним валом , і цей насип укріплений міцним корінням трави, очерету, проса. В Польській стороні немає більш надійного укріплення, ніж це. Висота його земляного валу становить 40 аршин. Це - могутнє укріплення, яке має бастіони, півтори сотні гармат, десять тисяч війська в повній готовності. Навколо фортеці розлите море води, що робить ЇЇ неприступною.»
Ладижин мав троє фортечних воріт: одні на сході - це паромна переправа через р.Буг на Уманський шлях; Брацлавська брама - серед земляних валів з північного боку та Бершадська брама на мості річки Сільниця.
Історія Ладижина починає свої витоки із сивої давнини. За переконаннями історика Марчинського Ладижин був ще римською колонією і служив місцем заслання багатьох римлян. При розкопках (у сусідніх з Ладижином селах - Харпачка й Кисляк) знайдені золоті монети III століття н.е. часу правління римського імператора Олександра Севера. Ці знахідки в 1892 році зберігались  у Київській духовній академії.
У багатьох авторів знаходимо, що «навколо фортеці розлите море води, що робить Ті неприступною». Воду підчас нашестя ворогів треба було підняти й підтримувати рівень на висоті. Для цього на Бакланській долині, що нижче за течією Бугу, були побудовані шлюзи з обох боків річки. Чому саме там? Бо коли подивитись на плесо річки, то навколо Ладижина немає ніде таких порогів, де можна було б перегородити Буг гаткою-греблею. Саме там, на Бакланській долині, природа наче сипонула щедрою рукою величезні кам'яні брили, утворивши мальовничий куточок - ладижинську «Швейцарію». Тихий Буг, поріднившись з обох боків із Сільницею та Собом, неначе бере розгін,  щоб за поворотом із ревінням проскочити поміж розкиданими валунами-велетнями. В цьому місці Південний Буг прориває Кам'янець-Подільську   гряду і саме тут побудували шлюзи. Вони були спроможні підняти воду, що розливалась по всіх долинах і заплавах навколо Ладижина так, що тільки острівками на пагорбах височіли фортеця, скеля, на якій була побудована пізніше Слободянська церква, Оверкова скеля, що стоїть і понині... Потім   скеля на Бакланах та гора у ладижинській «Швейцарії». На них запалювали смолоскипи, сповіщаючи про небезпеку городян і захисників міста. От і виходило: по мілководдю до фортеці не допливеш, а по багнюці чи трясовині кіньми не проїдеш.
А як відступала навала ворогів, шлюзи відкривались і відходила вода від фортеці, оголювала зелені луки, дороги, що вели на Брацлав, Бершадь, Умань.
Уявіть картину: в долині багато-багато робітників, які одягнені в білі    домоткані сорочки і штани, на головах - капелюхи з темного саморобного сукна. Люди скидались на птахів бакланів, що снували тут-таки, у долині, давши їй назву Бакланська. А хуторяни, що пізніше поселились на долині, почали зватися Бакланами.                                                                                                                  Перша літописна згадка про Ладижин належить до 13 ст.(1240 рік)        Ладижин святкував у 2015 році 775-річчя з дня заснування, хоча                 Марія Іванівна   вважала, що місту більше 800 років.

•         Завдання «знайди слова у кожному рядку».

Вихователь.  Наше місто знаходиться в лісостеповому краї. Рослинний    світ Поділля надзвичайно багатий. Лише диких видів рослин налічується понад тисячу. Серед них чимало лікарських, медоносних. Найпоширеніші дерева і кущі ви знайдете у кожному рядку:

ШПІЛОРДУБЯЧАСМ

ДОЛТРЕГРАБУРМИН

ОСКУННЯСЕНУГРИ

ЗНАВКЛЕНСТРАЩИК

СТРУЛІЩИНАБРИЗГ

ЦУКРИГЛІДНАПРЯС

ПРЯШИПШИНАСКРУ

КМИТЕРЕНСОЛТАКИ

Кожна група відгадує по 2 слова. Це: дуб, граб, ясен, липа, клен; ліщина, шипшина, глід, терен. 

•       Завдання «Відгадай загадку».

•         Різноманітним є тваринний світ краю. Коли відгадаєте загадки, дізнаєтесь.

Я руда, низького росту,
Хитра я і довгохвоста.
На курей я вельми ласа – 
В них таке смачненьке м'ясо…
Вовку-брату я сестриця,
А зовуть мене…  (Лисиця)

Влітку медом ласував,
Досхочу малини мав.
А як впав глибокий сніг,
Позіхнув і спати ліг.
Бачив чи не бачив сни,
А проспав аж до весни.  (Ведмідь)

Гостроносий і малий,
Сірий, тихий і незлий.
Вдень ховається. Вночі
Йде шукать собі харчі.
Весь із тонких голочок.
Як він зветься?...  (Їжачок)

Не ходжу я,  а скакаю,
Бо нерівні ноги маю.
Через поле навмання
Перегнав би я коня.  (Заєць)

Ходить хмуро між дубами,
Хижо клацає зубами,
Весь, як є, —
Жорстока лють,
Очі в нього так і ллють.
Зачаївся ось, примовк.
Грізний звір цей, звісно, ...  (Вовк)

•         Серед найпоширеніших птахи:

Швидко скрізь цей літає,
Безліч мошок поїдає,
За вікном гніздо будує,
Тільки в нас він не зимує.  (Ластівка)

Ось хатина, в ній – співак
Як цю пташку звати…  (Шпак)

Сам вечірньої години
Заховався в кущ малини.
Та на дуду голосну
Грає пісню чарівну.  (Соловей)

Цілий день працюю в гаї,
Діловито дзьобом б’ю,
Я не цвяхи забиваю,
Я комашок дістаю.  (Дятел)

Жовтогруді щебетушки,
Мають чорні капелюшки,
Сірі лапки, білі щічки,
Називаються …  (Синички)

 Ми повинні охороняти, берегти природу, а там, де  можливо,     відновити.

•       Інфомаційна сторінка.

Вихователь.  Є люди, як свічки, - згоряють,  відходять в небуття.

    Є люди, як зірки, - горять і світять все життя.

                   Та ні, це не зірки, холодні, мертві.

                   Вони – сонця, засвічені у небі, які горять,

                   Обігрівають все. І не згаснуть, і не загинуть…

- Хто ці славетні ладижинці, які зробили значний внесок у становленні     історіі, науки, медицини, культури?

Демонстрація  фотокниги «Ладижин створений людьми» с. 64 – 65.

 - Ви теж можете зробити свій внесок у розвиток і прославлення  рідного   міста, будучи у майбутньому видатним діячем, лікарем, спортсменом і т. д. Місто буде гордитись вами, і ми, ваші вчителі, батьки, друзі, пишатимемось вами. Наразі я маю велику гордість за свого сина, який прославив своє місто     на багатьох змаганнях з велотуризму і став Чемпіоном України.                      Ось подивіться, скільки медалей він здобув. І вам цього бажаю.

•         Домашнє завдання.

Дізнатися про сучасних славетних ладижинців.

IV    Підсумок заняття.

Наш Ладижин                               

Немає місця на довкіллі,                                                                                                         Яким би я так дорожив,                                                                                                           То наш Ладижин на Поділлі,                                                                                                          Де я життя своє прожив.

Немає місця на планеті,                                                                                                               Яке б так вабило мене,                                                                                                           Тут люди добрі та відверті,                                                                                                       Які прославили тебе.

Немає місця більш святого,                                                                                                           Як отчий дім і рідний край,                                                                                                   Того куточка дорогого,                                                                                                                Який для мене просто рай.

Немає місця на Вкраїні,                                                                                                                 Де б я зростив такий садок.                                                                                                          Тут всі мені близькі та рідні,                                                                                                     Дерева і дрібний листок.

Тобі, Ладижин, я бажаю,                                                                                                      Щоб швидко ріс та вічно жив.                                                                                                Життя і щастя всім без краю,                                                                                                   Щоб кожний з нас добро творив.

Нехай Ладижин, любий, рідний,                                                                                           Буде оспіваний в піснях                                                                                                               І шлях його, великий, гідний,                                                                                                       Нехай прославиться в віках.                          

                      Павло Малюський

Технологія «Мікрофон»

Діти, за що ви любите своє місто?

•         Самооцінка.

- Чи досягли поставленої мети?

- Чи задоволені своєю роботою?

- Що було легко (складно?)

- Що зацікавило?

- Що плануєте робити надалі?

- Що особливо вразило і схвилювало вас сьогодні?

- Дякуємо тобі, богине Ладо, за цікаву подорож рідним краєм.

Лада.  Мені час прощатися з вами. Пам’ятайте, діти, про мене і не забувайте свій рідний край.