Виховний захід "Поет Микола Федорович Чернявський"

Тема: «Український революціонер Донбасу».

Мета:Показати життя першого українського поета з Донбасу, який  поклав початок  розвитку, літературного життя у шахтарському краї України. Ознайомитись з основними етапами його життя.  Проаналізувати його відношення до подій в Україні, під час Української революції  1917 року.

«Надходить вечір.

 Незабаром смеркне.

І, дивлячись на рожевопозлотистий захід,

питаю сам себе: що ж я робив і що зробив за час, поки світило надо мною сонце?

 І відповідаю: Жив.

Микола Федорович Чернявський  1927 рік.

Майбутній поет  Мико́ла Фе́дорович Черня́вський, народився 3 січня 1868 року у сім’ї диякона Федора Чернявського.

Навчання  Миколи йшло стежкою, звичайною для попівських дітей. Перші три роки хлопець навчався у народній школі. Для вступу у духовну школу,хлопець півроку готується до іспитів у приватного вчителя, а потім ще півроку у попа.  Пізніше його зараховують до Бахмутської духовної школи, а після її закінчення у Катеринославську семінарію, яку Чернявський закінчує 1889 року і  повертається до Бахмутської духовної школи,  в становищі вчителя де працює  12 років. У 1895 у Харкові видає свою першу збірку поезій  «Пісні кохання».

 У 1898  виходить збірка поезій «Донецькі сонети». Яка поклала розвиток літературного життя у шахтарському краї. У Бахмуті М.Чернявський видав кілька збірок творів Панька Куліша, а також збірку спогадів “Щирі сльози над могилою П.О.Куліша».

третя збірка поєзій «Зорі» вийшла  1903 року в Києві

1901 року М.Чернявський на запрошення М.Коцюбинського переїжджає до Чернігова. Де служить на посаді земського статистика. У Чернігові близько зійшовся з Коцюбинським та Грінченком які вплинули на його літературно-художній світогляд.

1903 року він вирушає до Одеси і  зупиняється  в Херсоні  тут він  стає провідною літературною постаттю, центром художнього руху Херсона. У 1905 року, завдяки Миколі Чернявському в Херсоні виходять два літературні альманахи – “З потоку життя” та “Перша ластівка”. За видання альманаху «Перша ластівка»  У 1906 році наказом губернатора його звільняють з посади за «українофільство», вбачаючи «мазепинство». До Сибіру не заслали, а по службі понизили до помічника секретаря губернської управи, де й пропрацював письменник до 1919 року.

Чернявський  не був поза політикою і політичними процесами ,  він спостерігав за подіями у державі  і описував своє ставленні до них.  Він відгукувався на події, російсько-японської війни, революції 1905 - 1907 років, першої світової війни, української революції 1917 - 1920 років.

Демократичні процеси у 1917 році пожвавили його громадянську діяльність і просвітницьку активність. Митець натхненно сприйняв національні гасла УНР. Це повністю відповідало його попередній тридцятирічній художній діяльності.

 Ще на початку літературного шляху, в 1889 році, він написав поезію “Ти не загинеш, Україно!..”, у якій пророкував прихід української єдності та вольності. Наступного року він створив триптих сонетів “Україні”, у якому підкреслював свою душевну й мистецьку відданість “Вкраїні любій моїй”, бажання віддати їй усю свою наснагу й сили.

      Після лютого 1917 року, що призвів до утворення УНР, письменник виступив на підтримку національних пріоритетів нової київської влади.

  Микола Чернявський вірив у національне піднесення України. Надзвичайний емоційний стан населення Херсону від маніфестації   митець описав в  статті “Чого плакали люде?”,  у газеті “Українська хата” (від 23 квітня 1917 року). Передаючи захоплення населення  національними перспективами,

З 1917-го, до 1922 року  Чернявський займає посаду голови херсонській філії “Просвіти”.У березні 1917-го він стає одним із засновників у Херсоні товариства “Українська хата”, що брало на себе функції “осередку національного, політичного, культурно-просвітницького життя на Херсонщині”. “Вісником товариства була газета ”Українська хата”  яка вийшла 12 квітня 1917 року. В цій газеті письменник надрукував статті “Чого плакали люде?”, “Україна, автономія, федерація”  та інші поезії. 1920-го року  побачило світ вісім його книжок які вийшли у  Херсоні. 

Жовтневий  більшовицький переворот 1917-го М.Чернявський сприйняв стримано,  і втримався від підтримки радянської влади. Після жовтня 17-го національні пріоритети Миколи Чернявського залишилися незмінними. Під час національного руху в Російській державі 1917 році М.Чернявський знову починає працювати  викладачем у навчальних закладах Херсона,  до 1927 року. До дій більшовиків придивлявся ретельно. І лише в кінці 20-х років на зборах інтелігенції міста Херсон  Чернявський  закликав до співпраці з радянською владою.

 Провідним мотивом у віршах пореволюційної доби зазвучав песимістичний настрій поета, який не зміг примиритись з придушенням національного відродження, штучним голодомором в українських селах на початку 30-х років:
 

Останнє десятиліття Миколи Чернявського було важким.  Його заарештовували тричі,  під час кампанії боротьби з “ворогами народу”

Уперше заарештували  у жовтні 1929 року, “як представника центру Спілки визволення України на Херсонщині”  звинуватили у зв’язках з одним з чільних діячів Центральної ради та Директорії. С.О.Єфремовим. У процесі слідства Чернявського вже називали “переконаним українським буржуазним націоналістом”, “організатором групи”, головним її авторитетом і ідеологом”.

  Слідство вимагало п’ять років концтаборів, але прокурор тоді не вбачав у діях М.Чернявського складу злочину, і письменника було звільнено.

Другий арешт стався 1933 року.  Мотив - участь у “контрреволюційній діяльності”. Пізніше відпустили додому.

Останній, третій арешт відбувся 11 жовтня 1937 року Його було звинувачено у багатьох злочинах, зокрема, і в тому, що (висказивал своє невдоволення радянською владою), що тепер пишуть  похвальні твори радянській владі.   В 1936 г Чернявський висловлював своє невдоволення по відношенню до Радвлади, заявляючи про те, що тепер писати вільно не можна, а молоді радянські письменники пишуть тільки хвалебні твори про Радвладу, але про саму дійсності ніхто не наважується написати ».

У слідчій справі М.Ф.Чернявського є ряд і інших звинувачень, зокрема і таке: «Як найближчий друг учасника СВУ професора Єфремова Чернявський тривалий час підтримував письмову і особистий зв'язок з лігою письменників за кордоном, особливо з галицькими письменниками, серед яких Чернявський користується великим авторитетом».

З препарованих документів відомий український письменник, похилого віку людина, постає як політичний злочинець, активний учасник націоналістично-фашистської організації, заклятий ворог народу. На останньому допиті письменник не визнав жодних звинувачень. Та це не мало значення. 27 листопада 1937 року трійка НКВС по Миколаївській області прийняла ухвалу: «Чернявского Николая Федоровича расстрелять». Здійснено кривавий вирок було в Херсоні 19 січня 1938 року.
 

 Близько двох десятиліть над ім’ям Чернявського висіло тавро “ворога”. У період «відлиги» 23 червня 1956 року на засіданні Миколаївського обласного суду було прийнято постанову  про початок реабілітації митця.

Через три роки, у 1959-му, видавництво “Радянський письменник” випустило збірку “Микола Чернявський. Поезії”. У 1966-го року, видавництво “Дніпро” випустило  двотомник його вибраних поетичних і прозових творів.

Відродження його імені почалося з 1964 року, коли донецький літературознавець В.В.Костенко надрукував у видавництві «Донбас» літературно - критичний нарис про життєвий і творчий шлях М.Ф.Чернявського «На шляхах велелюдних».

Чернявський входить у літературу в роки, коли цар Микола II при вступі на престол радив «кинути безплідні мріяння», коли соціальні утиски ще більше посилювалися національними, особливо відчутними для українського поета. Чернявський вітає Лютневу революцію і у вірші до Першого українського зїзду пише про те, що «Україна на волю виходить між братні народи, як вільна сестра», Складність соціальної боротьби в час Жовтневої революції і громадянської війни він характеризує, як шлях України між безоднями. Але він писав, що «завжди стояв на платформі всеукраїнської єдності».

Сьгодні на честь Миколи Федоровича Чернявського   його імям називають вулиці музеї  бібліотеки.

Своє життя Микола Чернявський порівнював з одним днем на швидкоплинному кораблі. Молодість це ранок, зеніт сонячний день, а наступне життя повільний захід сонця за обрій.