1 липня о 18:00Вебінар: Дискусія та дебати в освітньому процесі

виховний захід,присвячений АТО

Про матеріал
вшанувати пам’ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини; розвивати бажання стати гідними громадянами України; виховувати шанобливе ставлення до Героїв Небесної сотні, воїнів, загиблих у боротьбі за свободу та цілісність України, виховати патріотичну свідомість.
Перегляд файлу

11583.jpgШаблон ато - Рисовач .Ру

        КЗО Миролюбівський НВК «ЗНЗ-ДНЗ»

 

 

 

 

 

 

          

 

 

 

             

 

 

 

 

                                       Виконала:Василевська Анна Сергіївна

СЦЕНАРІЙ ВИХОВНОГО ЗАХОДУ З ВШАНУВАННЯ ВОЇНІВ АТО

 

«Герої залишаються в пам'яті навічно»

 

Мета: вшанувати пам’ять героїв Небесної сотні, прищеплювати любов до Батьківщини; розвивати бажання стати гідними громадянами України;  виховувати  шанобливе ставлення до Героїв Небесної сотні, воїнів, загиблих у боротьбі за свободу та цілісність України, виховати патріотичну свідомість.

Форма проведення: виховний захід

Обладнання: мультимедійна презентація, куточок пам’яті Небесної Сотні      (Прапор України, фотозображення і список прізвищ героїв, рушник, ікона, квіти), музичний супровід.

Хід заходу

Ведуча: Доброго дня шановні присутні!

Ведуча: Наші вітання всім, присутнім на заході, присвячений пам'яті людей, які розкрили нам очі, які змусили подивитися на життя зовсім по іншому, і які своїм прикладом показали, як треба сьогодні відстоювати незалежність, любити Україну та свій народ.

Ведуча: Ніхто не в праві забути морозні дні 2013 - 2014 року, коли від напруги закипала в жилах кров, коли в ім’я віри і правди один за одним падали від куль майданівці, аби прорости в наших серцях червоними квітами пам’яті.

Відеокліп «Україну не зламати» («Антитіла»)

Учень  . На білому світі є різні країни,

Де ріки, ліси і лани.

Та тільки одна на землі Україна,

А ми --  її доньки й сини.

Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть.

Та тільки одну Батьківщину ми знаєм.

Її Україною звуть.

 

Учень . У всіх людей своя святиня,

Куди не глянь і не спитай,

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в пустелі рай.

Нема без кореня рослини,

Нема людей без батьківщини.

 

 

Ведучий 2. 23 роки Україна не знала війни . Але війна не обійшла нашу державу тепер. Ще два роки тому ми з вами не знали дуже багатьох слів, пов’язаних з війною, тепер же майже кожну родину так чи інакше опалило полум’я військових дій.  Раніше  ми не особливо звертали увагу на слова «Слава Україні – Героям слава», а тепер ці слова набули нового змісту.  Вони перестали бути просто вітанням, це вже віддання шани найкращим, котрі у найважливіший момент нашої держави не злякалися і пожертвували собою заради своєї Батьківщини, а також є засвідченням справжнього патріотичного подвигу.

Ведучий 1. Наразі вже точно зрозуміло, кому ці слова адресовані, і ні в кого немає сумнівів, що ці герої – хлопці, що зі зброєю в руках захищають крихкий східний кордон України, лікарі, які в мирний час повертають поранених в АТО з того світу, волонтери, на плечах яких тримається наша армія.

Відеокліп «Війна за Україну»

Ведучий 2.  Коли перед очима кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв , дивлячись їм у вічі , ми розуміємо, що вислів «душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну, це стало станом душі.

Ведучий 1. І сьогодні ми з вами зібралися тут, щоб засвідчити нашу шану тим, хто воював чи й зараз знаходиться на бойових позиціях на сході України, хто вірно чекає їх вдома,  волонтерам, хто допомагає  бійцям  у скрутний час.

Ведучий 2: Церемонію з вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні розпочинаємо!

 (Звучить гімн)

Ведучий 1:        Я так хочу до тебе прильнути, Україно моя дорога,
                         Бо віками намучилась бідна, та невже в тебе доля така?
                         Через біль, муки ада пройшовши, незігнулась під тим батогом,
                         Той що бив, а ти стійко стояла, лише сльози втерала платком.
                         Я за тебе боротися буду, і не зраджу, я Богом клянусь,
                         Україно моя- ти єдина,  я за тебе і досі молюсь.

Ведучий 2: Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього. І це дійсно так. Як дерево тримається на землі своїм корінням, так людина тримається на землі своїм минулим. Саме тому ми повинні знати історію. А історія наша полита кров’ю і сльозами. Якими ж словами можна описати страждання народу України усіх періодів, що поклало в сиру землю мільйони синів і дочок.

Своїми подвигами, колишні  та нинішні Герої, які боролись і борються  за Незалежність, Гідність та Свободу своєї Держави, підтвердили свою любов до Єдиної України.

Учень. На лінії фронту

Також посміхаються діти,

Ганяють мяча,

Хоч не всі добіжать до мети.

І їхнє дитинство,

Осколками мін обігріте.

Пірїнкою ангела

В сонячну вічність летить.

 

Учень. На лінії фронту

Скалічені бродять собаки.

Потомлені вити –

знеможено в ніч скавучать.

Тут сіють не жито:

Пекучо-карміннії маки!

В них душі шукають

До спокою неба ключа.

 

Учень . На лінії фронту

Ще вірять у диво і Бога.

Тут ангели й смерть

Розігрались з людьми у квача.

Дитинство сміється.

Собаки кричать до знемоги.

Що буде за мить –

Це лиш Богу відомо в цей час.

 

Ведучий 1.  А ще з нами сьогодні    люди, що знають про страшні події не з чуток, не з новин по телебаченню. Вони прибули звідти, де й сьогодні немає спокою ні воїнам, ні мирним людям. Привітаємо оплесками учасників АТО:

 Пісьміченко Андрій

Котов Сергій

Чижук Павло

Сич Руслан

Сафруняк Олександр

Ведучий 2. В рядах української армії    стали до боротьби за незалежність Україні. Вдивіться в ці обличчя. Вони різного вікуВони жили поряд з нами, працювали, були звичайними господарями. А сьогодні стали воїнами – нашою надією, нашим щитом, нашим захистом. (Додаток1)

 

(Короткі розповіді про бійців АТО. Фото на екран)

 

Учень.  :                 

                                   Молюсь за тебе, Україно!

                                   Щодня й щоночі у думках,                                                                                 

                                   Коли ми разом – ми єдині,                                                                             

                                   Молюсь за кожного із нас.

     Я прошу в тебе, милий Боже,                                                                             

     Щоб мир настав на цій землі,                                                                         

     Щоби серця не зупинялись,                                                                              

     Адже вони ще молоді…

Ведуча: Як же починалась революційна історія України?

21 листопада 2013 року за кілька днів до укладання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, український уряд радикально повернув курс держави від євроітеграційного до курсу, спрямованого на розвиток  співпраці з державами-членами СНД.

Ведуча: До кінця доби 21 листопада 2013 року на       Євромайдан у столиці збирається понад 1500 чоловік.  З'явилась міліція, посилені загони Беркуту. Із другої половини наступного дня кількість людей зростає, відбулися перші сутички з міліцією.

Ведуча: У ніч проти 30 листопада близько четвертої  години ранку, коли на Майдані Незалежності залишалося до 400 протестувальників, їх оточили озброєні бійці «Беркуту» та здійснили розгін мирного протесту, примінивши силу.  Події 30 листопада стали переломним моментом в українських подіях кінця 2013 року.

Ведуча: Події, що відбулися з 19 по 22 січня 2014 року на Майдані, ще називають «Кривава водохреща», або «Вогнехреща». Це була найгарячіша фаза у протистоянні народу і влади.

Ведуча: 22 січня на вулиці Грушевського перші загиблі. Із вогнепальної зброї вбито Сергія Нігояна та Михайло Жизневського, білоруса з Київщини. За тиждень від ран у лікарнях помирають Роман Сеник зі Львівщини та родом з Волині Олександр Бадера.  Вони стали першими в ряд Небесної сотні.

Ведуча: Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі. В знак підтримки України 1  лютого всі польські теле-та-радіоканали транслювали  пісню «Подай руку Україні»

 

Відео «Подай руку Україні»

https://www.youtube.com/watch?v=QtClmp3zQBc&t=3s

 

Ведучий 1. Сьогодні, як ніколи, ми повинні допомагати своїй державі, щоб вона була нероздільною, щоб ми мали свою Батьківщину. Ми повинні допомагати своїм воїнам, які гинуть від кулі ворога, захищаючи нас і нашу Україну. Словом підтримки, невеликим сувеніром, маскувальною сіткою, продуктами харчування, дитячою молитвою за захисника.

Ведуча: Фінальним і найбільш драматичним етапом революції стали події у Києві 18-20 лютого, в ході яких загинуло більше сотні кращих наших синів і дочок. Розгони Євромайдану відзначилися брутальним побиттям сотень людей, десятків журналістів. Поступово ці «штурми та розгони» переросли у велетенські акції спротиву, били дзвони всіх церков, акожен штурм сприймався в Україні як «боротьба не на життя, а на смерть». 

Відео «Небесна Сотня. 10 Юних янголів»

https://www.youtube.com/watch?v=rlO2NADtEME&t=3s

Учень.  Мій любий солдате, пишу я до тебе
З подякой від щирого серця,
Що маю сьогодні я мирнеє небо,
Й надію, що лихо минеться.
Ти зараз на Сході — мене захищаєш,
Щоб мирним у мене був сон,
І те, що молюсь я за тебе — не знаєш,
На це не потрібно ікон.
Я просто у небо звертаюсь до Бога,
Щоб він тебе скрізь боронив,
Безпечною всюди була щоб дорога
І стало на все тобі сил.
Щоб ти повернувся вцілілим, благаю,
Молюся за тебе щодня,
І хоч особисто тебе я не знаю,
Мені відтепер ти — рідня!

 

Ведучий 1.  Дорогі наші захисники! Ми розуміємо, що вам важко говорити про війну. Тому що свіжі рани від втрат, болючими є спогади. Але тільки ви можете розказати молодому поколінню, як треба захищати Батьківщину.

Слово надається учаснику АТО ________________________________________

 

Ведучий 2. Дорогі наші, рідні герої! Немає слів, якими можна подякувати за ваш подвиг! Але знайте, що щира дяка – у серці кожного з нас. Дякуємо вам за наше мирне життя! Дякуємо за те, що ми можемо прокидатися у теплих ліжках! Дякуємо, що ми не чуємо свисту куль, не знаємо «градів» і «ураганів»!

 

Покладання квітів до меморіальної дошки(Бакал Анатолій та Карпенко Сергій)(Додаток 3,4)

Ведучий 1.  Ми з сумом і скорботою згадуємо наших загиблих односельчан, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність країни.Вкотре висловлюємо співчуття рідним загиблих Героїв України!

Бакал Анатолій Іванович.Головний сержант роти, 40-й окремий мотопіхотний батальйон — 17-та окрема танкова бригада.

Брав участь у боях за Іловайськ, вийшов з оточення. 28 січня 2015-го загинув під час мінометного обстрілу терористами позицій підрозділу під Дебальцевим.

Похований у селі Свистунове 4 лютого 2015-го. Без Анатолія лишилися батьки, брати.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

• орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)

Ведучий 2.

 Карпенко Сергій Олександрович

Мобілізований у березні 2014-го, кулеметник, 25-а окрема повітряно-десантна бригада.

12 серпня 2014-го загинув у бою близько Вуглегірська приблизно о 21:00.

Похований у селі Радушне. Вдома залишилися дружина та дві маленькі доньки.

14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Орден «За вiрнiсть присязi» (посмертно, 26.08.2016)

Ми не забули про їх подвиг! Світла та вічна пам’ять Героям!

 

Учень.Скажи, солдате, як ти там на Сході?
У зиму цю, чи добре вдітий ти?
Що сниться у холодному окопі?
Як часто рідні шлють тобі листи?
Патронів та жилетів вистачає?
Годують чим на цій війні лихій?
Чи батьків хрест тебе оберігає,
Коли ти з ним ідеш в запеклий бій?..

Учень .Якби не ти, війна б дійшла до Львова,
До Києва, Одеси і Карпат.
Не можу навіть підібрати слова,
Як біди наші б множились стократ.

Учень.Ти відсіч дав і ворог зупинився,
Не знав він, як воюють козаки.
Ти вистояв і розклад сил змінився,
Безсилі їхні танки й літаки.
Безсилі їхня жадібність та зрада,
Скажена лють і злоба зокрема.
За нами Бог, нескореність та правда,
За ними ж і минулого нема.


 

Учень.Прийшло велике горе на Вкраїну,
в якій живу, люблю, і народився я.
Її загарбати, скорити хочуть нині,
але ми разом, ми одна земля.
І наші хлопці стали захищати
ту рідну землю, рідний свій народ,
ніхто не має права так казати,
що ми не нація, тут кожен – патріот.

 

(Відеокліп  «За тебе»)

 

Ведучий 2. Ми чекаємо їх. Та найбільше їх чекають вдома. Поки чоловіки на фронті, війна оселяється і в серцях їх рідних. Вони теж ведуть щоденний бій, хвилюються, переживають, моляться, чекають звістки від своїх синів, чоловіків, батьків. Але найбільший тягар на серці у матерів.

 

 Учень. Ти пробач мені, хлопче, що з Богом тебе відпускаю,

Не охоплюю з криком халяви солдатських чобіт.

Не реву, як поранений звір, -- до грудей притискаю,

«Отче наш» проказавши під стогін далеких трембіт.

 

Ти пробач мені, хлопчику! Йдеш ти, а я залишаюсь

В божевільній судомі буття від новин до новин.

Я за тебе молюсь! Я тобою на світі тримаюсь!

А ти вижити мусиш, в кривавий потрапивши млин.

 

Бережи себе, рідний, заради майбутнього сина!

Він іще не родивсь. Та мусить зявитись колись.

Повертайся живий! Так чекає на тебе родина!

Досить плакати, нене! Ти вір – і за сина молись!

 

 

Учень. Ти пробач нам, солдате, за теплі і чисті постелі,

За вечерю смачну, в порцелянових чашечках чай…

В нас немає війни, не зруйновані «градом» оселі,

Тільки ясно горить перед образом Божим свіча.

 

(Відеокліп  «Повертайся живим»)

 

Ведучий 1. Та , на жаль, не обійшлося в цій страшній і підступній війні без втрат. Загинуло понад  2600  воїнів. Серед них і наші земляки :Бакал Анатолій та Карпенко Сергій.

 

(Звучить   пісня  океану Ельзи «Не твоя війна». Фото на екран загиблих воїнів. Підписані ).

 

 Учень .

  • Жінко, чого Ви плачете ?

…Ваш син –герой….Ви, що не бачите…

Ще цей хлопчина і он той…-

Героєм… був мені завжди…

З тих пір коли почав… іти…

з тих пір… коли сказав він мама…

я так раділа… так ридала…

Від щастя сльози проливала…

Так ніби знала…ніби відчувала…

Я так його тримала…Так оберігала…

Та все ж пішов… за іншу битись маму…

Мені ж залишив вічну рану…

А я дзвонила, кажу : «Сину , іди додому… бо там гинуть…

«А він: «Неправда… тут все мирно…

«Мені від того було дивно…І я його  чекала…

Він вернеться … я вірила .. я знала…

І він приїхав не колись… а нині…

Виходжу я… дивлюсь… моє дитя у домовині…

«як справи синку? Ну кажи як справи?...

Чого мовчиш… не хочеш подивитися на маму?

Відкрий же очі… вставай… ти хочеш так лежати?

Втомивсь, певно … вирішив поспати…

Боже… я тебе укрию… ти ж такий холодний…

живіт запав… напевно, ще й голодний…

ходи, я вже на стіл накрила…

Ходи, тебе чекає вся родина».

…А люди кажуть, що здуріла…

що мертву так трясу дитину…

Та , що ті люди… що вони там знають…

Мій син герой… Герої не вмирають.

Ведуча: Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

Ведучий: Героям Майдану, героям АТО , які померли за світле майбутнє України, мирним жителям, які полягли в неоголошеній війні на Сході України присвячується хвилина мовчання.

Ведуча: Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

(Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача» ведучий запалює свічку і передає її учням по залу. Свічку передають з рук в руки )

               Хвилина мовчання (метроном)

 https://www.youtube.com/watch?v=4uKQPgvXxxk

 

Перегляд відео «Небесна сотня поіменно»

 

Ведучий 1. Загибель бійців -- це велика кривава рана, яка залишиться назавжди в нашій памяті , в історії України. Давайте хвилиною мовчання вшануємо пам'ять загиблих воїнів.

Ведучий 1. Крім точного пострілу, відбиття ворога, наші солдати знаходять хвилини для поезії. Ці рядки пахнуть потом і кров’ю, пилом і димом передової. Вони написані під обстрілами ворожих «градів», між передсмертними хрипами і стогоном поранених. Це поезія, кожна літера якої наповнена справжньою любов’ю до України, налита бажанням віддати себе до останньої краплинки своїй Вітчизні. Вірш Олексія Тичко «Зона АТО».

 

Учень. Літо, спека і «бронік» четвертого класу,

Піт їдучий по шкірі у зоні АТО.

Захищаємо ми територію нашу,

І окроплене кров’ю святе полотно.

Жовто-сині стяги,  в них - пшениця і небо,

 Україна і символи --  понад усе!

Тут АТО, чи війна, але в бій іти треба,

Східний вітер нещастя по світу несе.

Буде тиша і мир, але ще не сьогодні,

Вміло снайпер працює, доповнює «Град»,

Згасне свічка, тоді до «Небесної сотні»,

Там уже у строю генерал і солдат.

Не жалійте, не плачте,  усе ж не даремно,

Хай вертаються швидше в міста голуби.

Як не ми, тоді хто?

Захищатиме землі,

Чоловіча робота, було так завжди.

 

Учень 1                         

Під прапором стояли – під прапором й спочили.

Прийми, о Господи, своїх синів!

За України волю їх убили

В шалений жар тривожних днів.

Учень 2                         

В той час, як небо димом затягнулось,

Як змерзлі руки прагнули вогню,

Упились кров’ю кат і його свита,

Споївши нею й всю свою сім’ю.

Учень 3                         

Та ми усі від Бога люди.

Живем надіючись, не боючись.

Чи ми запам’ятаєм, чи забудем,

Як наш народ топтали, сміючись?

 

Ведучий 2. Без усякого сумніву, мине зовсім небагато часу і про цих героїв писатимуть книги, зніматимуть кінофільми. Бо вони – справжні герої, які у нерівному бою показали свій патріотизм, безмежну любов до України та її людей. І саме за це їм наша безмежна вдячність і низький уклін!

 

Учень. Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ!

Пощезнуть всі перевертні й приблуди.

І орди завойовників—заброд!

 

Учень. Є нація! Хай знають всі у світі:

Ми є! Народ піднявся із колін!

І переможно сонце правди світить,

Співає гордо наш Державний гімн.

 

Учень. Нехай ніхто не половинить,

Твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на всіх у нас одна.

 

Учень. Одна від Заходу й до Сходу

Володарка земель і вод -

Ніхто не ділить хай народу,

Бо не поділиться народ.

 

Учень. Від крові захлинається земля.

Від болю сльози навертаються на очі…

Ми ж українці, ми – одна сімя!

Й ганьба тому, хто це забути хоче!

 

Учень. За всіх Українців молюсь, що страждають,

Воюють за волю дочок і синів:

Хай кулі ворожі далеко минають

Всіх захисників наших праведних снів.

Ведучий 2. Ми всі мріємо про те, щоб війна залишилася в минулому, щоб всі воїни повернулися до рідних домівок з перемогою.

         Відеокліп «В той день, коли закінчиться війна»

 

Ведучі разом.  Слава Україні!

 

Ведучий 1.Захід, присвячений вшануванню воїнів АТО, їх матерів, волонтерів та всіх небайдужих людей, оголошується закритим!

 

(Звучить гімн)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток 4

 

 

 

 

docx
Пов’язані теми
Історія України, Сценарії
Додано
15 вересня 2020
Переглядів
251
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку