Виховний захід (родинне свято), приурочений до Шевченківських днів: "В сім'ї вольній, новій..."

                                   В сім’ї вольній, новій

                           Родинне свято, приурочене до Шевченківських днів.

Клас прикрашено в українському стилі. На видному місці стоїть стіл з портретом Т.Г. Шевченка, біля якого горить свічка.Виходить дівчина з короваєм на вишитому рушнику.

Дівчина. Запрошуємо Вас до нашої господи!  На хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято наше рідне!

Учитель. Добрий день, шановна родино! Ні, я не помилилась, сказавши так, бо думаю, що сьогоднішнє свято – це ще одна сходинка до нашого зближення, до родинного єднання «у сім’ї вольній, новій».

     Т.Г. Шевченко писав: «Історія мого життя складає частину історії моєї Батьківщини». Ці слова найточніше виражають зміст його життя і творчості. Пройшло багато років з дня народження славного сина України, але чи не в кожній оселі Ви там побачите прикрашений вишитим рушником портрет Кобзаря. Він як член сім’ї, найдорожча людина.

Тарасе, наш Кобзарю, всюди

Приходиш нині ти, як свій.

Тебе вітають щиро люди

На всій Україні твоїй.

 

Уклін тобі, Тарасе,

Великий наш пророче,

Для тебе вірно б’ється

Те серденько дитяче.

(вчитель кладе квіти до портрета)

 

Кожен учень після прочитаного уривка покладає квіти до портрета Т.Г.Шевченка.

 

 

 Учень. За тебе вірно б’ється,

За твої заповіти.

Чого батьки не зможуть,

       Те сповнять їхні діти.  

 

 

 Учень. У розкриллі земних і заобрійних трас

Височіє над світом Шевченко Тарас.

Молодий і красивий – українське лице

Віє цвітом калини, Дніпром, вітерцем.

Він іде по землі – і квітують жита,

Космодроми гудуть і ракета зліта.

 

 

 Учень. Він іде по землі – хорошіє село.

А колись тут нужда і безправ’я було.

А колись кріпаки, голод, смерть і біда.

Мама рано померла, така молода.

І лишивсь сирота. Голі сестри, брати…

Де подіти себе? Тільки в найми піти.

 

 

 Учень. І знущається цар, і знущається пан,

Облогує душа, заростає бур’ян.

Ні! – гукає Тарас. Не стихійний протест.

Він уже не хлопчак, а мужицький поет.

І тремтять бузовіри, пани і царі.

Бо за ним гречкосій, орачі, кобзарі.

 

 

 Учень. Катерини, Килини, Петри, Івани

Сиві верби, тополі, подніпровські лани.

Бо за ним – Україна, орлий клекіт Дніпра,

Вся слов’янська родина – дід і прадіди, пра-пра.

 

 

 Учень. Він іде по землі – гине пан, гине цар.

І гримить громозвуко на планеті Кобзар!

Він зорею сіяє у прийдешнім віку,

Сходить хлібом духовним на яр-рушнику.

У розкриллі земних і заобрійних трас

Височіє над світом Тарас…

 

Учитель. Тарас Шевченко – воістину безсмертний дух України. Він підніс до світового рівня мову нашого народу. І ми назавжди прийняли Кобзаря у своє серце. І буде він у нас доти, поки житиме народ, бо він завжди з нами. Він – ми.

Мова народу – пісня і шум.

В мові народу – радість і сум,

В  слові шукай і глибин, і висот

Слова зречися – зрадиш народ.

 

 

Хлопчик.

Не дуріте самі себе,

Учітеся, читайте.

І чужому навчайтесь,

І свого не цурайтесь,

Бо хто матір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають

Чужі люди проганяють.

І немає злому

На всій землі безконечній

Веселого дому.

 

Учитель.

Тож учімося в Шевченка,

Учімось в народу,

В його пісні, в його душі.

 

Пісня «Зоре моя вечірняя» на слова Т. Шевченка.

 

Сім’я вечеряє в саду…

Я так люблю це уявляти,

Як в тихім смерку біля хати

Сім’я вечеря в саду.

 

До вашої уваги мультфільм «Садок вишневий коло хати», який було відзнято до  200-річчя від народження Т. Шевченка  у 2013 році. До речі, за способом створення цей мультфільм – пластиліновий.

 

Виходить учень з «Кобзарем» у руках.

Учень.

А коло хліба на столі,

На домотканій скатертині,

Лежала книга, як святиня.

Людські надії і жалі.

То був «Кобзар». Його не міг

Ніхто, не вмивши рук, узяти.

Бо він святий, казала мати.

Він смерть народу переміг!

Його, мов хліба в чорний час,

Просили в позички сусіди.

 

Учитель.

Хай линуть слова Кобзареві з уст

Юних і дорослих, хай радують наші серця.

 

Діти і батьки декламують вірші Т.Г. Шевченка.

 

Учитель. Вірші Шевченка стали народними піснями. Давайте подивимось та заспіваємо разом з виконавцем одну з них. (Пісня «Тече вода»)

 

Учень.

У нашім раї на землі

Нічого кращого не має,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим.

Учитель. Через усю творчість Кобзаря проходить образ жінки-матері, її страждання і муки. Мама... Це вона подарувала нам перший подих, перший удар нашого серця, допомогла зробити перший крок на землі, зупинила перші сльози, зрозуміла перші слова. Все найкраще, що є в нас, все від неї, від рідної неньки. Кожне наше грубе слово, образа, боляче ранять материнське серце.
Мамо! Ніжна, щира, добра, сувора. З радістю і болем завжди линемо до тебе із найдальших країв, із найсолодших обіймів, із найгіркіших розчарувань! 

Якщо говорити між нами,

То все починається з мами.

І казочка перша у світі,

І сонячна подорож в літо.

Найперші легенькі сніжинки

І сяюче диво – ялинка.

Від мами – і літери,

Й слово, 
І зроблена разом обнова.

Якщо говорити між нами,

То все починається з мами. 

 

А тепер давайте заспіваємо пісню «Мамина сорочка» разом з Наталією Май та її дочками.

 

Учитель.

Співуча воля – доля України.

Любов твоя, і радість, і жалі

Тарасе, чуєш?

Дзвенить в колоссі рідної землі.

 

Учень.

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине.

Он де, люди, наша слава

Слава України!

 

Учениця.

Ти житимеш, поки світу,

Допоки небо голубе,

Твоєму вірні заповіту.

Ми не забудемо тебе!

 

Учитель. Минуло 204 роки від дня народження Тараса Григоровича Шевченка – славного сина українського народу, але й сьогодні його слово живе між нами. Шевченко – це наша душа, наша мудрість, наша сила. Які б нещастя і муки не випадали на долю нашого народу, він вистоїть, якщо з ним буде Тарас Шевченко, його «Заповіт». Він завжди підтримував і підтримуватиме нас, додаватиме наснаги.

        Тож нехай «Заповіт» Великого Кобзаря стане заповітом для нас – зберегти мову народу, його звичаї, його пісні й пронести все це через віки.

        Нехай вогонь його душі (запалити свічку) запалить у ваших серцях іскру Віри, Надії, Любові до рідної землі, свого народу.

 

ЗАПОВІТ

 

Як умру, то поховайте
Мене на могилі,
Серед степу широкого,
На Вкраїні милій,
Щоб лани широкополі,
І Дніпро, і кручі
Було видно, було чути,
Як реве ревучий.
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отоді я
І лани і гори —
Все покину і полину
До самого Бога
Молитися... а до того
Я не знаю бога.
Поховайте та вставайте,
Кайдани порвіте
І вражою злою кров'ю
Волю окропіте.
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Не злим тихим словом.

 

Учитель. Дякую Вам, дорогі батьки, що знайшли час та взяли участь у цьому заході. Бажаю вашим родинам добра, щастя, взаєморозуміння, хай Янгол-охоронець оберігає кожного з Вас на шляхах нашої любої матінки – України, яку так любив Тарас Григорович Шевченко!

 

Пісня «Україно моя, ти  найкраща у світі!»