Виховний захід "Стрітення".

ТЕМА.     Стрітення

МЕТА.  Ознайомити учнів з традиціями і звичаями, пов’язаними зі святом

               Стрітення.

               Розвивати уяву, спостережливість, увагу, мислення.

               Виховувати  повагу до звичаїв свого народу.

                                          ХІД      ЗАХОДУ

ВСТУПНЕ СЛОВО

Сьогодні незвичайний день.  На другий місяць зими припадає  одне з найбільших і найшанованіших свят – Стрітення, яке відзначають 15 лютого. А ще цей день вважається змаганням для Зими і Весни, бо саме 15 лютого вони зустрічаються і змагаються. Якщо бабуся Зима переможе, то довго іще буде холодно, а якщо красуня Весна візьме гору, то поверне на тепло.

УЧНІ ( ПО ЧЕРЗІ)

• Ця зустріч була пишна і радісна, водили хороводи, співали пісні, які прославляли родючу землю і весняну працю, проганяли зиму.
• Стрітення відзначали наші бабусі й дідусі. Ще його називають Зимобором, або Громниці. Назва свята походила від стародавнього звичаю освячення цього дня громничних свічок, яким приписується велика магічна сила.
• Таку свічку запалювали відразу, як поверталися із церкви, «аби весняна повінь не пошкодила посівів і щоб мороз дерев не побив.»
• Святили на Стрітення крім свічок і воду. Ця вода вважалася цілющою.  Її набирали у нову невживану посудину і зберігали за образами протягом року.  Допомагала вона від різних хвороб.
• Стрітенською водою благославляли батьки дітей на військову службу, на війну; чумаків у далеку дорогу, й будь – кого, хто вирушив у далекі й небезпечні мандри.
• У господарстві нею кропили худобу, коли вперше виганяли на пасовище, а пасічники – вулики і бджіл, щоб не заїли чужі комахи.

СТРІТЕНСЬКІ         ЛЕГЕНДИ

• Мені бабуся розповідала таку легенду. Уранці на околицю села приїхала Весна, а назустріч  виходить стара бабуся Зима і починає сперечатися з Весною. Довго вони сперечалися і кожна намагалася виправдати себе і звинуватити іншу. Чим довше тривала їх суперечка, тим затяжнішою вона ставала. Наостанок вони вирішили помірятися силою.  Весна злізла зі свого коня і починався бій.  Вважалося, що переможець і буде правити далі.
• А мені бабуся іншу легенду розповідала.  У рік народження Христа жив у Єрусалимі старець – праведник Симеон. Йому було відомо, що він не помре доти, поки не побачить Спасителя Світу.  І саме 15 лютого Симеон зустрівся біля воріт храму з немовлям Христом і виголосив свою промову: « Нині відпускаєш раба твого , владико, з миром». Від зустрічі Божого Сина з Симеоном це свято і дістало назву Стрітення.

-Гарні ви знаєте легенди!  А чи знаєте , що в народі є багато прикмет, які перевірені самими людьми в цей день.

УЧНІ  ( ПО ЧЕРЗІ)

• Якщо під вечір потепліло, то перемогла Весна.
• Лютий лютує, а весні дорогу готує.
• Як на Стрітення метіль дорогу перемітає, то корм відмітає.
• Як капає зі стріх, так буде капати із вуликів мед.
• Лютий – холодний і сухий, серпень буде спекотний.
• Коні закидають голови і трясуть ними – чекай негоди.
• Якщо ввечері бурульки короткі – до весни снігу випаде небагато, а якщо довгі, то треба чекати на часті заметілі.
• Коли на Стрітення іній на деревах, то вродить добра гречка й картопля.

ГРА      « ЗНАЙДИ     КІНЦІВКУ     ПРИКАЗКИ»

В лютому сонце йде на літо…                                весною пахне.

В лютому зима вперше…                                        а зима на мороз.

Лютневий сніг…                                                        а весною зустрічаються.

Лютий ведмедю…                                                    а березень її ламає.

Лютий зиму видуває…                                            а лютому хуртовина.

Січню морози…                                                        метелиці та замети.

Лютневі прикмети…                                               в барлозі бік пригріває.

Питає лютий, чи добре взутий…                         але ти взувай ще добрі чоботи.

Лютий додає до весни охоти…                           бо прийде морозець і вхопить

                                                                                    за палець.

Зимою сонце…                                                       крізь плач сміється.

СТРІТЕНСЬКІ          ПОВІР’Я

• За повір’ям, Стрітення – найкраща пора для зустрічей, гостин, змовин. Чумаки в цей день оглядали упряж, змащували вози, перевіряли своє знаряддя праці.
• Традиційно вперше цього дня співають веснянки й востаннє звучать колядки та щедрівки.
• Селяни дуже ретельно стежили за погодою на стрітення.  Якщо під вечір потепліло, то перемагає Весна, якщо ж навпаки, припікав морозець, то Зима ще не поступиться своїми правами.
• Ворожили на врожай, залишаючи тарілку із зерном на ніч надворі. Якщо вранці на зерні є роса – врожай буде, немає роси – не жди врожаю.

ЖАРТІВЛИВІ      ЗАГАДКИ

• Що у світі найшвидше? ( Думка).
• Що робить людина, коли вона не лежить, не сидить, і не йде?( Стоїть).
• Чому корова лягає? (Бо не вміє сидіти).
• Від чого ворона чорна? ( Від дзьоба до хвоста).
• Від чого качка пливе? ( Від берега).

ДЕКЛАМУВАННЯ          ВІРШІВ

1. ЛЮТИЙ

Лютий в гості на гостину           І Вітренко, і Вітрисько –

Кличе всю свою родину.          Вже вони близенько – близько.

Та родина – не мала,                Ще до ночі в темнім борі

Суне й суне без числа.              Вся родина буде в зборі.

Морозища, морозеньки -        Запита родину лютий,

І великі, і маленькі,                    Чи то кожен

Завірюхи капловухі,                   Добре взутий?..

І сніжинки – балеринки.           Гей, у танець! – і зі сну

                                                        Збудить танцями Весну.

                                                                              Н. Забіла

2. ЗИМА   НА   ВОЗІ

Подивіться – по дорозі              В молодої заметілі.

Торохтить зима на возі.             Нагулялась, натомилась,

Мотузяні віжки смиче,               Спать надовго завалилась,

Хуртовину в поміч кличе.          Що тут вдієш!  По дорозі

А тим часом хуртовині               Торохтить зима на возі,

Славно спиться на перині.         Мотузяні віжки смиче,

Нагулялась на весіллі.                 Хуртовину в поміч кличе.

                                                                               Т. Коломієць

3.  ЗИМА   І    ВЕСНА

« Насуплю я брови, - говорить зима,-

І вітер з морозом повіє:

Усе скрізь загине – рятунку нема!

Під снігом  замре, заніміє».

« А я засміюся, - весна відмовля, -

І сонце пекуче засяє:

Прокинуться луки, ліси і поля, -

 Усе зацвіте, заспіває!»

                                                   С. Черкасенко

СЛУХАННЯ   ОПОВІДАННЯ      « Стрітення»

  На зламі, поміж зимою і ранньою весною, ми святкуємо день Стрітення. Слово це означає зустріч.  Зустріч з Ісусом Христом.

  Хто ж і коли зустрів народження Немовля, котрому – як повелів Бог – дали ім’я Ісус?

  Через 40 днів після його народження Мати повинна була йти до священного міста Єрусалима і там, у храмі єдиного Бога, присвятити Йому Своє Дитя.

  Єрусалим знаходиться неподалік від Віфлеєма.  Храм його вважався одним із чудес світу. Він був пишно оздоблений мармуром і золотом.

  За звичаєм матері збиралися у дворі Храму, і служителі Божі виголошували молитву благословення над їхніми первістками. Поміж цих жінок була і Марія.

  Як і інші матері, Вона передала Сина до рук  священника і молилася разом із ним.

  І тоді до Неї підійшов дуже старий чоловік на ймення Симеон.

  Дуже давно йому було напророчено, що він не помре, поки на власні очі не побачить Спасителя.

  Не знаючи, як це станеться, Симеон постійно жив при Храмі. Тепер цей день настав. Бог одкрив старому, що обіцяне нарешті збулося. Той, Кого він ждав, - це Син  юної Марії з Назарета. Підійшовши, Симеон узяв Немовля у Матері.  Він подивився на нього з радістю і вдячністю.

  «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, - почав голосно молитися він, - за словом Твоїм з миром. Адже бачили очі спасіння Твоє, котре Ти уготував перед лицем усіх народів».

  А потім Симеон звернувся до Марії і розповів, як багато суперечок буде через Ісуса і які випробування доведеться стерпіти їй самій.

  Батьки Немовляти були вражені мудрістю і проникливістю старця. З Єрусалима вони повернулися до Віфлеєма. Там Йосиф уже підшукав помешкання і вирішив зостатися у цьому місті.

ІНСЦЕНУВАННЯ   ПІСНІ    « Несе Галя воду»

Галя              Набрала в криниці свіжої водиці.

                      Буду умивати, буду примовляти:

                      Тече тече вода з мене,

                      А я буду рости з тебе.

                      А ти будеш витікати,

                      А  я буду виростати.

                      Щоб здоров’я тіло мало,

                      Лиха й горенька не знало!

Іванко ( надпиває з відеречка)

                       В людей веселіють, яснішають лиця,

                       Їм силу бадьору вертає водиця!

ДІВЧИНКА.  Цього дня не тільки святили воду, а й свічки, їх називають « гномічними» Запалюють під час грози, щоб оберегти людей від грому. Тому й свято в давнину називали « Громниця».

ХЛОПЧИК.  Був у нашого народу ще один цікавий звичай. З  нетерпінням чекали люди весну і вважали, що це птахи на своїх крилах приносять її з далекого краю, проганяють люту зиму з морозами та  завіями.  Матері випікали з тіста пташок, а діти вибігали з ними на двір, підкидали угору і закликали…

ДІТИ.     Пташок викликаю із теплого краю:

               Летіть , соловейки, на наші земельки,

               Спішіть , ластівоньки, пасти корівоньки.

ДІВЧИНКА.  Цих пташок називали « Жайворонками». Старі люди розповідали, що ця пташка народилася від сонячного жару. Вона прокидається разом із сонцем і своїм дзвінким голосочком сповіщає про те, що весна прийшла.

ДІТИ СПІВАЮТЬ   ПІСНЮ   « ЩЕБЕТАЛА    ПТАШЕЧКА»

ПІДСУМОК       ЗАХОДУ