Виховний захід Свят вечір в українській родині.

Свят вечір в українській родині.

 

Мета:

 

Ознайомити учнів з обрядами колядування в Україні та святкування Святвечора в українській родині; розвивати бажання відроджувати давні традиції та звичаї; виховувати любов до різдвяних колядок, народних традицій та звичаїв.

 

Дійові особи:

 

Ведуча 1

Ведучий 2

Настя

Іван

Оксана (дочка)

Дмитро(син )

Наталя (мати Насті, роль може грати вчителька)

Пастухи (1,2,3)

Колядники

Ангел

 

Вступне слово вчителя.

 

Христос народився!

Шановні діти й гості нашого свята! Сьогодні наш виховний захід присвячений завершенню різдвяного циклу свят. Усі ви знаєте ці свята, але з кожним наступним поколінням традиції святкування забуваються, відходять у минуле. Тому, щоб зберегти пам'ять про наших предків, про їхні звичаї та обряди, ми підготували виховний захід на тему:"Як святкують Святвечір в українській родині".

(все дійство відбувається у світлиці. Світлиця святково прибрана. Висять ікони з вишитими рушниками, сім’я Насті і Івана готується до святої вечері, на вечерю має прийти мати Насті Наталя, Оксанка прибирає ялинку,  усі вдягнені в українські костюми, виходять ведучі)

Ведуча 1:

 Нова радість стала, яка не бувала:
Зірка Різдва і надії ясно засіяла.
Під скатертю сіно і сніп на покуті...
Мати щедрими руками кладе на стіл кутю...
Мед, мак і пшениця — ці різдвяні страви
Знову до нас завітали спогадом ласкавим.

Ведучий 2:

 Запрошуємо вас до щедрої хати на хліб, на сіль, на Святу вечерю. Разом з вами пригадаємо призабуті звичаї наших дідів-прадідів — святкування Різдва.

Ведуча 1:

Згадаймо ж нині всі
Різдвяні свята чарівні.
Щоби в Святвечір скрізь лунали
Колядки давні голосні,
А в Щедрий вечір засівали
Зерном світлиці нам усім.
Щоб за врочистими столами
Раділи святам і зимі,
Щоб люди завжди шанували
Звичаї рідної землі.

Ведучий 2:

 Село. Українська хата. Святий вечір напередодні Різдва Христового. Ось господарі – Настя і Іван – готуються до свята. Іван мете хату. На святу вечерю до них запрошена мати Насті.

Настя:

Що ти там метеш?

(Іван хоче винести сміття).

 

Настя:

Хто в Святий Вечір сміття на вулицю виносить?! Ти хочеш, щоб за нас люди балакали?

 

Іван:

 Чого сваришся, ти краще порайся скоріше, а то з голоду померти можна. Давай, скоріше збирай на стіл і будемо їсти!

Настя:

 Хто це до першої зірки їсти сідає?

 

Іван:

Ти правду кажеш, треба і зачекати.

(Стук у двері. Приходить мати Насті).

 

Настя: Ой, мамочко, як добре, що ви прийшли.(Обіймає й цілує маму,обнімають бабусю і внучата,і Іван)

 

Мати Насті Наталя:

Ой, діти мої любі, як мені до вас не прийти,вечеряти повинна вся родина разом.

 

Настя:

Сідайте, матусю, відпочивайте.

 

Мати Наталя:

 

Дякую. Доцю, дякую!

(виходить дівчинка Оксана, прикрашає ялинку, бере люстро, дивиться в нього)

Оксана:

Чому люди говорять, що я гарна? Брешуть люди: і зовсім я не гарна.
Хіба мої чорні брови і карі очі такі вже гарні, що краще немає у світі? Ну що
гарного в моєму кирпатому носі, у щічках, губках? Хіба гарні мої коси? Ні,
тепер я бачу, що я зовсім не гарна! (Трохи відсуває люстерко.) Ні, гарна я! Ви
подивіться, як я велично ходжу. У мене сорочка вишита червоним шовком. А
які стрічки в мене на голові! Все це мені купив мій батечко. Ой, хтось іде!

(Входить мати разом із сином. Несуть у руках горнятка з їжею. Ставлять на стіл.)

 

Оксана:

 Матусю, подивіться, чи гарно ми прикрасили ялинку?

 

Настя:

 Гарно, гарно. Молодці, діти. Але чи знаєте, звідки прийшов цей звичай?

 

Син:

 Розкажіть, матусю! (Сідають біля столу).

Настя:

Коли народився Ісус, усі приходили до нього з поклоном і приносили дарунки. Лише ялинка не мала що подарувати. Вона тільки сказала:
Я принесла лише щиру любов.
Ти будеш благословенна й вічнозелена, — відповів Ісус. — Кожного року на
Різдво люди прикрашатимуть тебе.

(Заходить батько із сокирою в руках.)

 

Іван:

Я ходив у сад обстукувати дерева, щоб добре на другий рік родили.

 

Настя:

 Неси, батьку, дідуха в хату. До куті будемо сідати!

(Іван заходить із дідухом до хати і вітається тричі)

 

Іван:

 Христос народжується!

 

Всі:

Славімо Його!

(Батько ставить на покуті дідуха, частину сіна на стіл, а другу — під стіл).

 

Іван:

Віншую вас зі святим Різдвом Христовим,
Щоб ви це свято відсвяткували,
До наступного року дочекались.
Від ста літ — до ста літ,
Поки нам Бог назначив вік.

(Сипле на підлогу горішки).

Настя:                                                                                                                 Ходіть-но, дітоньки, горішки збирати й голосно квокайте, щоб на другий рік у нас квочки водилися й було багато курчат.
Падайте, горішки, рясно,
Хай худоба наша буде красна.
Падайте, горішки, ніби град,
Хай на хазяйстві панує лад.
Падайте, горішки, як злива,
Аби весна-красна була живо.

(Бере макітру з кутею, промовляє).

Святий вечір на поріг, а на стіл хліб, пиріг.
Хай у полі — зерно, а в домі — добро. (Передає макітру Іванові).

 

Іван:                                                                                                  

(підходить до дверей). Морозе, Морозе! Ходи до нас кутю їсти! Як зараз не йдеш, то не морозь нам ні жита, ні пшениці, ні орачів старих, ні погоничів малих. Дай, Боже, дочекатись віднині за рік у щасті, здоров'ї, щоб нас прибувало, а не убувало. Тепер помолимось перед їжею, попросимо Божого благословення, подякуємо Богові за прожитий рік.( Вся сім’я вголос промовляє молитву "Отче Наш"і "Богородице Діво Радуйся")

 

Настя:

( Всі сідають за стіл )

Дай, Боже, дочекатися наступної вечері у здоров’ї і силі. (Одарка трошки маже Оксану медом по личку і промовляє)

Щоб тебе, доню, хлопці любили.( починають їсти із куті…)

 

Діти:

Яке все смачне!

 

Настя:                                                                                                                Мамо, розкажіть,  як ви в дитинстві зустрічали Святвечір.( Звертається до своєї матері Наталі, яка прийшла до них на Святу вечерю)

(Мати розповідає)

 

Мама Наталя:

Різдво – Свято радості, надії. Напередодні Різдва уся сім’я готувалась до свят – вечора. У нас в Карпатах цей день був особливий тому, що по - особливому ми його проводили. У цей день у всьому потрібно було бути слухняним, усі працювали. Батьки – по господарству, а ми, діти, наводили чистоту в кімнатах. У цей день до сусідів не ходили. Батьки  нічого не їли, чекали коли з’явиться перша зірка на небі. Ми,діти, хто не міг стриматися  від їжі до появи першої зірки, їли картоплю в мундирах і  з квашеною капустою. М’яса ми не їли – строгий Піст. Коли появлялася на небі перша зірка, усі поспішали  сідати за стіл. У селі бачили, яка хата вечеряє по тому, що світилось світло не тільки в хаті, а й на вулиці, у хліві. Кожен старався вечеряти з появою першої зірки в пам’ять про те, що коли народився Ісус Христос , вона по –  особливому світила, найяскравіше з усіх зірок на небі, і тому отримала назву Вифлеємська, а ще тому, що кожен хотів бути справним і першим у господарстві.

Спочатку батько йшов у хлів до худоби, вітався з нею:"Христос народився"і давав їсти хліб і сіно. Брали сіно і йшли в хату. Світло світило скрізь і обов’язково палала свічка – символ нашої любові до Бога. Ми, діти, у хаті закривались, коли батьки заходили в хату – стукали, питали,  чи можна зайти, батько тричі вітався:"Христос народився", а ми всі гуртом відповідали: "Славімо Його". Сіно, яке  принесли, ложили на стіл, а потім накривали білою  лляною скатертиною. А на неї накладали всю посну їжу Святвечора. Сідаючи за вечерю, уся сім’я на колінах читала тричі молитву "Отче наш і Богородице Діво", також згадували у молитві душі  померлих родичів . Починали їсти з куті, вона – символ життя, так і ми створені для вічного життя. Після їжі молилися, і вся сім’я співала колядки і чекала колядників,цілу ніч по селі лунав голос різдвяної колядки.

(Чути стук в двері господар відкриває двері…)

 

Колядники:

Чи вдома пан господар?

 

Іван і Настя:

Вдома, вдома, просимо до хати!

 

 

Колядники:

Чи дозволите заколядувати, Вас і вашу родину із Різдвом Христовим привітати!

Іван:

Аякже! Кажуть, що в хаті добра не буде, яку колядники минають.

( Колядники заходять, співають колядку:"Добрий вечір тобі, пане господарю")

 

Колядник:

З колядою йдемо
Від хати до хати,
Нашим братам  - українцям
Заколядувати.

Колядниця:
Коляда, коляда,
Яка ж ти нам мила,
Що Пречиста Діва-Мати
Сина народила.
Як його зродила
В місті Вифлеємі,
Засмутився грізний Ірод у Єрусалимі.

(Колядники співають "Нова радість стала!").

 

Колядник :

 Зайнялася ясна зірка,
Ясна зірка з-під вечірка.
Освітила нам дорогу
Та й до вашого порогу.

 

Колядниця:                                                                                                  Прийшли хлопці та дівчата
Із Різдвом вас привітати,
Із Різдвом вас привітати,
Всім здоров'я побажати.

 

Колядник:                                                                                                        Добрий вечір, господарю,
У вашій оселі.
Прийміть наші побажання
На свята веселі.

 

Колядниця:                                                                                                                 Хай вам радість усміхнеться
Зіркою ясною,
Хай вінчається вам праця
Славою гучною.

 

Колядник:                                                                                                             Хай любов і щира згода
Живуть поміж вами.
Будьте дужі і щасливі
З вашими дітками.

 

Колядниця:                                                                                                            Слава на небесах Богу,
Мир вам, люди добрі!
Радійте і веселіться,
Бо Христос народився.
Нехай на світі добро завітає,
Підлість пропаде, щастя засяє,
А Ісус - дитятко вас благословляє.

(Дзвонять у дзвоники, до світлиці входять із зіркою три пастушки,колядники залишаються у світлиці).

 

Пастухи всі разом:                                                                                                                             Слава Богу, добрі люди!
З Віфлеєму ми ідемо,
І ступаємо усюди —
Вістку радісну несемо.
Коли ласка — пустіть в хату,
Бо далека в нас дорога.
Хочемо колядувати
І славити Христа Бога!

 

Пастушок 1:                                                                                                Сьогодні, панове, новина явилась,
Що бачили незвідане диво.

Ми в степу біля стада,біля ватри нагрівались

І серед тихої ночі сном твердим позасинали.

 

Пастушок 2:

Серед тиші в ніч зоряну ми солодким сном дрімали,

Аж опівночі почули, як ангели заспівали.

Ми прокинулись з просоння, не знали, що за диво,

Чи вогонь, чи пожежа, аж небо жаріло.

 

 

Пастушок 3:

Ми заспані з переляку, не знаючи, що сталось,

Від якої то пожежі ціле небо загорілось.

Ми довго дивились в небо, а пожежа не вгасала,

І раптом ми всі почули, як ангельський хор співає,

А ангел Господній нам новину сповіщає.

(Заходить Ангел )

 

Ангел:                                                                                                                  Мир вам, браття, мир голошу,
Світлу звістку вам приношу.
ЇЇ, праведні, прийміть
І всім людям розкажіть.
Що прийшла ясна година 
Породила Діва Сина.
В Віфлеємі, на яскині,
В яслах дивних, в житі – сіні.
Тепер Бога величайте,
Йому пісню заспівайте!

(Звучить колядка "Бог Предвічний народився", співає вся світлиця).

(Виходять ведучі.)

 

Ведучий:                                                                                                                                   У святих отців є така думка: "Господь може тисячу разів народжуватися, але це не має для тебе ніякої користі, якщо Він хоча б раз не народиться у твоїй душі, не народиться для тебе особисто". Тому ми і говоримо один одному не "Христос родився", а "Христос рождається". Рождається  безперестанно в наших душах, якщо ми не зачиняємо перед ним двері.

 

Ведуча:                                                                                                                       Тож нехай ці колядки, ці святкові вистави допоможуть нам вникнути в саму суть цієї незвичайної події. Св. Афанасій Великий сказав: "Бог став людиною, щоб людина стала Богом", щоб людина обожилася, щоб усе, що в нас є, було пронизано світлом благодаті. Коли народився Спаситель, ангельський хор у небі співав :"Слава в вишніх Богу і на землі мир".

 

Ведучий:                                                                                                                  Тільки вбогі пастушки змогли почути цю новину, тільки вони не спали, тільки їхнє серце було відкрито для благої вісті спасіння.

За свою дитячу щиру віру й любов, простоту серця, вони удостоїлися першими поклонитися Христу.

 

 

 

Вчитель:

 До нас на свято, у нашу світлицю, прийшов віншувати церковний хор.

(Хор віншує і співає колядки, а всі у світлиці підспівують)

Заключне слово вчителя:                                                                                  Ми згадали наші народні різдвяні звичаї та обряди, які виховують в нас велику пошану до свята Різдва Христового, розповідають про значення цієї події для спасіння людей. Також ці звичаї об’єднують українську родину, а міцна родина – міцна держава. Дякуємо дітям, що через театральне дійство дали нам змогу доторкнутися серцем до звичаїв українського народу. Дякуємо музичному супроводу, який своїм ангельським співом прикрасив наше свято і дав відчути радість Різдвяної колядки. Наша шкільна родина  всіх запрошує на  кутю і вареники.(Вчителі, батьки, діти, гості, сідають за  стіл)